Ухвала

від 14.12.2018 по справі 336/2594/13-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

спр. № 336/2594/13

пр. № 1-в/336/5/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Дніпровського районного сектору Запорізького міськрайонного відділу уповноваженого органу з питань пробації про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , засудженого за ч. 3 ст. 212 КК України Шевченківським районним судом м. Запоріжжя (вирок від 27.05.2013 р.), -

В С Т А Н О В И В :

Дніпровський районний сектор Запорізького міськрайонного відділу з питань пробації звернувся до суду з вищевказаним поданням.

Заявник зазначив, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2013 р. ОСОБА_4 був засуджений за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 191250 грн.

06.12.2016 року вирок надійшов на виконання до відділу пробації.

Станом на 18.05.2017 р. до уповноваженого органу з питань пробації від засудженого документи про сплату штрафу не надходили.

Інформацією про причини невиконання вироку суду засудженим понад 3-х років, місце проживання засудженого, матеріальний стан чи інші обставини життя засудженого, відділ пробації не володіє.

Дніпровський районний сектор Запорізького міськрайонного відділу з питань пробації просить суд замінити ОСОБА_5 несплачену за вироком суду від 27.05.2013 р. суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі.

Неприбуття у судове засідання представника ініціатора подання, прокурора, засудженого та захисника не перешкодило проведенню судового розгляду.

В порядкуч.1ст.107КПК Українирішення профіксацію судовогорозгляду за допомогою технічних засобів судом не приймалося, клопотання з цього приводу від учасників судового засідання не надходили.

Вимогами ч.1 ст. 539 КПК України встановлено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2013 року ОСОБА_4 був засуджений за ч. 3ст. 212 КК України, зокрема, до покарання у виді штрафу в розмірі 191250 гривень.

Вказаний вирок набрав законної сили 30.07.2013 року.

Згідно до квитанції, які містяться в матеріалах кримінального провадження від 20.12.2013 року ОСОБА_6 сплачено на виконання вироку суду 5000 грн. та за квитанцією від 23.12.2013 року сплачено 4000 гривень, а всього на загальну суму 9000 гривень.

Станом на 01.06.2017 року (дата звернення із вказаним поданням до суду про заміну покарання) вирок не виконано, штраф засудженим ОСОБА_6 у повному обсязі не сплачено.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 5ст. 53 КК Україниу разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, така заміна можлива лише в межах строків давності виконання обвинувального вироку, передбаченихстаттею 80 КК України, а саме 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі ( п.1 ч.2ст. 80 КК України).

Оскільки, з дня набрання вироком законної сили до часу звернення із вказаним поданням та часу розгляду справи судом пройшло більш як 2 роки, суд прийшов до висновку про закінчення перебігу строків давності та повинен відмовити в задоволенні подання про заміну ОСОБА_5 покарання у виді штрафу на покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду України від 24.12.2015 р. по справі №5-324 кс 15, про те, що ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду.

Зокрема Верховний Суд в правових позиціях зазначив, що до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання, питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду вирішувати неправомірно.

Так як стосовно ОСОБА_3 обвинувальний вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 389 КК України(ухилення від відбування покарання у виді штрафу) не ухвалювався, немає підстав вважати, що перебіг строків давності зупинений в зв`язку з ухиленням засудженого від відбування покарання в сенсі вимог ч.3ст. 80 КК України, отже судом не встановлено факту ухилення засудженим від відбування покарання у виді штрафу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.53, 80 КК України, ст. ст. 318-380, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні подання Дніпровського районного сектору Запорізького міськрайонного відділу з питань пробації про заміну ОСОБА_5 несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі.

Ця ухваламоже бутиоскаржена вапеляційному порядкучерез Шевченківськийрайонний судм.Запоріжжя протягомсеми днівз дняїї оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1

14.12.18