Рішення

від 07.12.2018 по справі 352/1969/16-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1969/16-ц

Провадження № 2/352/63/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Кукули О.С., Гундич Г.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 29.12.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, у якій просив: 1) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 у Державному земельному кадастрі та виключити відомості про дану земельну ділянку з ДЗК; 2) скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 за ОСОБА_2 та виключити відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після збільшення позовних вимог 08.06.2017 р. просив також: 1) визнати незаконним і скасувати рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05.08.2015 р. Про затвердження акту земельної комісії ; 2) визнати незаконним і скасувати рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 24.04.2015 р. Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки ; 3) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1 в с. Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 13.12.2017 р. до участі у справі залучено головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 14.02.2018 р. до участі у справі залучено суміжника сторін ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням Марковецької сільської ради від 26.08.2007 р. йому передано у власність земельну ділянку площею 0,25, з них 0,05 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Марковецької сільської ради № 13-21/14 від 10.10.2014 р. йому надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 в с. Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області. Він приватизував житловий будинок за вказаною адресою і 05.03.2015 р. зареєстрував своє право власності на будинок, тоді ж замовив технічну документацію по встановленню меж присадибної земельної ділянки. Однак, між ним та сусідкою ОСОБА_2 виник спір щодо розмежування суміжних земельних ділянок. У процесі розробки технічної документації виявилось, що він не зможе завершити процедуру приватизації земельної ділянки у наданому розмірі, оскільки ОСОБА_2 приватизувала частину наданої йому земельної ділянки та зареєструвала право власності, у тому числі і на частину його земельної ділянки, на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,0427 га по вул. АДРЕСА_2. Оформлення та реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена ОСОБА_2 на підставі скасованого рішення Марковецької сільської ради від 28.01.2015 р., яким рекомендовано сторонам розділити загальну площу земельної ділянки, а саме у пропорції 3/8 від загальної площі залишити за ним та 5/8 - за ОСОБА_2 Вказане рішення сільської ради скасоване у рамках розгляду його адміністративного позову постановою Тисменицького районного суду від 17.07.2015 р., що набрала законної сили. Межі земельної ділянки, яка відводилась відповідачці, погоджені земельною комісією сільської ради без його повідомлення та участі як суміжного землекористувача з порушенням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376. Оскільки позивач правомірно набув право користування спірною земельною ділянкою площею 0,05 га, його право користування не було припинено у законний спосіб та на законних підставах, оскаржувані ним рішення сільської ради від 24.04.2015 р. Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки та від 05.08.2015 р. Про затвердження акту земельної комісії , яким погоджені межі між земельними ділянками сторін, порушують його права як належного землекористувача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали первісні і збільшені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_4, ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і пояснили, що мама відповідача ОСОБА_7 у 1965 р. купила старий житловий будинок вул. АДРЕСА_2 Тисменицького району; ОСОБА_7 працювала у колгоспі. Відповідачка з чоловіком побудували новий житловий будинок, куди перебрались у 1986-1987 р.р., її матір залишилась у старому будинку, який згодом розвалили, мама померла у новому будинку в 2002 р. На час смерті матері на її земельній ділянці ще стояла стайня. Після смерті матері відповідачка успадкувала право користування присадибною земельною ділянкою, на якій був старий будинок, підтвердженням даної обставини є відповідні записи у погосподарських книгах сільської ради. Право користування спірною земельною ділянкою у відповідачки не припинялось. Сторона відповідача ставить під сумнів належність набуття позивачем права користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в с. Одаї. Сторона позивача не надала належних доказів на підтвердження законності користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою з 1990-1991 р. Просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Буртик І.В. у судовому засіданні заявлені до сільської ради позовні вимоги не визнав і пояснив, що сільська рада почала виділяти земельні ділянки жителям села з 1991 р., до того це були колгоспні землі. Мама відповідачки ОСОБА_7 користувалась земельною ділянкою під забудову площею 0,05 га, на цій спірній земельній ділянці був старий будинок, який розвалився. Позивач у 1990 р. придбав по сусідству житловий будинок у Кошелик, до якого, за словами останньої, належала присадибна земельна ділянка площею десь 0,03 га, що згідно погосподарських книг рахувалась за позивачем. Згодом за позивачем почала рахуватись присадибна земельна ділянка площею 0,05 га, яка рішенням сільської ради у 2007 р. передана йому у власність. Вважає оскаржувані позивачем рішення сільської ради законними. Просив у позові відмовити.

Представник третьої особи - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у судове засідання не з'явився, у наданому суду поясненні третя особа у вирішенні спору поклалась на розсуд суду і просила проводити розгляд справи без участі її повноважного представника.

Представник третьої особи - відділу державної реєстрації Тисменицької РДА і третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання треті особи повідомлені належним чином, не повідомили суду про причини неявки.

Ухвалою суду від 18.04.2017 р. (а.с.94-95) задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено заборону на відчуження спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0427 га з кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована по вул. АДРЕСА_2 Тисменицького району Івано-Франківської області. Згідно повідомлення РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 26.04.2017 р. (а.с.100) ухвала суду про забезпечення позову не прийнята до виконання та повернута суду.

Заслухавши сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони є сусідами по присадибних земельних ділянках, які знаходяться по вул. АДРЕСА_2 Тисменицького району Івано-Франківської області.

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 в с. Одаї, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.03.2015 р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.03.2015 р. (а.с.8-9).

За вказаною адресою позивач користується присадибною земельною ділянкою. Рішенням Марковецької сільської ради Тисменицького району від 26.08.2007 р. йому передано у власність земельну ділянку 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.4), а рішенням Марковецької сільської ради від 10.10.2014 р. йому надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) площею 0,0427 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка 13.10.2015 р. зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується відповідним витягом (а.с.209). Право власності відповідача на вказану спірну земельну ділянку підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.01.2016 р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2016 р. (а.с.207-208).

У рамках даної цивільної справи позивач оспорює державну реєстрацію земельної ділянки відповідача у Державному земельному кадастрі, державну реєстрацію права власності відповідача на вказану земельну ділянку та оскаржує рішення Марковецької сільської ради від 05.08.2015 р. Про затвердження акту земельної комісії щодо спірної земельної ділянки відповідача (а.с.53), рішення Марковецької сільської ради від 24.04.2015 р. Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки по спірній земельній ділянці відповідача (а.с.51).

При цьому позивач посилається на те, що у процесі виготовлення у 2016 р. на його замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) інженером-землевпорядником ОСОБА_9 встановлено, що у частині земельної ділянки, яка показана позивачем для обміру, знаходиться земельна ділянка площею 0,0427 га з кадастровим номером НОМЕР_3, право власності на яку вже зареєстровано згідно чинного законодавства (а.с.113-114).

Судом встановлено, що після повернення позивача з Казахстану його тітка ОСОБА_10 у 1990 р. купила для нього у подружжя Кошеликів житловий будинок в с. Одаї, власником якого позивач є на даний час. За вказаним господарством згідно погосподарських книг Марковецької сільської ради у 1990 р. рахувалась земельна ділянка загальною площею 0,07 га, у тому числі 0,01 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. З 1994 р. за господарством позивача вже рахується присадибна земельна ділянка площею 0,02 га, з 2001 р. - 0,03 га, з 2002 р. - 0,05 га. Вказані обставини підтверджуються відповідною інформацією Марковецької сільської ради (а.с.111).

Згідно рішення виконкому Марковецької сільської ради народних депутатів від 27.11.1991 р. позивачу ОСОБА_1, який на той час носив прізвище Глазков, надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Одаї, а рішенням Марковецької сільської ради народних депутатів від 05.10.1991 р. позивачу виділено додаткову земельну ділянку в с. Одаї (а.с.168-170).

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що за рахунок вказаної додаткової земельної ділянки збільшилась площа його присадибної земельної ділянки. Доказів щодо виділення в натурі земельних ділянок сторона позивача не надала.

У відповідності з вимогами ст.16 чинного на час придбання позивачем будинку ЗК УРСР 1970 р. надання земельних ділянок у користування здійснювалось у порядку відведення; згідно ст.20 цього Кодексу право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалось рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування; право довгострокового тимчасового користування землею - актами, форма яких встановлювалась Радою Міністрів УРСР; право землекористування громадян, які проживали у сільській місцевості, засвідчувалось записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських рад.

Відповідно до вимог ст.22 ЗК УРСР 1970 р. заборонялось приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею.

Згідно ст.22 ЗК України від 18.12.1990 р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялось.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.125 ЗК України від 25.10.2001 р. (у редакцій, чинній на час передачі у власність позивачу присадибної земельної ділянки) приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації заборонялось.

З огляду на вказані вимоги земельного законодавства, враховуючи відсутність належного відведення в натурі присадибної земельної ділянки позивача, про що свідчить відсутність акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі або інших належних і допустимих доказів щодо відведення в натурі земельної ділянки, чого позивач у судовому засіданні не заперечував, пояснивши, що присадибна земельна ділянка в натурі не відводилась, акту відведення та жодного правоустановлюючого документу на земельну ділянку немає, - суд зазначає, що позивач не може вважатись належним користувачем присадибної земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1 в с. Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області, на яку він претендує.

Сторона позивача у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження обставини щодо належності та законності користування позивача присадибною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1 в с. Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області.

Тому суд критично оцінює посилання сторони позивача на те, що у нього як законного землекористувача не вилучалась на законних підставах та у законний спосіб частина наданої йому у власність присадибної земельної ділянки, яку приватизувала відповідач, не погодивши з ним межі земельної ділянки.

У відповідності з вимогами ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що оспорюваною позивачем державною реєстрацією суміжної земельної ділянки відповідача у Державному земельному кадастрі, державною реєстрацією права власності відповідача на вказану земельну ділянку та оскаржуваними рішеннями сільської ради щодо спірної земельної ділянки відповідача права позивача як землекористувача та власника будинку не порушені. Позивач не довів, що з боку відповідача йому чиняться перешкоди у користуванні присадибною земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

При вирішенні спору суд у відповідності з вимогами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу є додатковою статтею Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог, у задоволенні яких слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 16, 20, 22 ЗК УРСР 1970 р., ст.22 ЗК України 1990 р., ст. 125, 152, 153 ЗК України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України , керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, АДРЕСА_4, Тисменицького району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: Марковецька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, с. Марківці, вул. Шкільна, 2 а, Тисменицького району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код 04356277.

Повне судове рішення складено 14.12.2018 р.

Суддя М.М.Хоминець