Постанова

від 11.03.2019 по справі 352/1969/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1969/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/205/19

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

з участю позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4, представника Марковецької сільської ради Буртика І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2018 року, постановленого суддею Хоминець М.М.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом та після збільшення позовних вимог просив ухвалити рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 у Державному земельному кадастрі та виключення відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 з Державного земельного кадастру, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_1 за ОСОБА_3 та виключення відповідного запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання незаконним і скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05 серпня 2015 року Про затвердження акту земельної комісії , визнання незаконним і скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 24 квітня 2015 року Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки , зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що рішенням Марковецької сільської ради від 26 серпня 2007 року йому передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, з них 0,05 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Марковецької сільської ради № 13-21/14 від 10 жовтня 2014 року йому надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1. Позивач приватизував житловий будинок за вказаною адресою, 05 березня 2015 року зареєстрував на нього право власності та замовив технічну документацію по встановленню меж присадибної земельної ділянки.

Між ним та сусідкою ОСОБА_3 виник спір щодо розмежування суміжних земельних ділянок. У процесі розробки технічної документації виявилось, що він не може завершити процедуру приватизації земельної ділянки у наданому розмірі, оскільки ОСОБА_3 приватизувала частину наданої йому земельної ділянки та зареєструвала право власності, у тому числі і на частину його земельної ділянки, присадибну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0427 га по вул. Центральна в с. Одаї.

Оформлення та реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена ОСОБА_3 на підставі скасованого рішення Марковецької сільської ради від 28 січня 2015 року, яким рекомендовано сторонам розділити загальну площу земельної ділянки, а саме у пропорції 3/8 від загальної площі залишити за ним та 5/8 - за ОСОБА_3 Вказане рішення сільської ради скасоване постановою Тисменицького районного суду від 17 липня 2015 року та набрало законної сили.

Межі земельної ділянки, яка відводилась відповідачу, погоджені земельною комісією сільської ради без його повідомлення та участі як суміжного землекористувача з порушенням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376.

Оскільки правомірно набув право користування спірною земельною ділянкою площею 0,05 га, його право користування не було припинено у законний спосіб та на законних підставах, оскаржувані ним рішення сільської ради від 24 квітня 2015 року Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки та від 05 серпня 2015 року Про затвердження акту земельної комісії , яким погоджені межі між земельними ділянками сторін, порушують його права як належного землекористувача.

Рішенням Тисменицького районного суду від Івано-Франківської області від 07 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вважає оскаржувані рішення сільської ради незаконними, оскільки позбавляють його як законного землекористувача, реалізувати право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд у розмірі 0,05 га, наданої рішенням Марковецької сільської ради від 26 серпня 2007 року.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності порушення його прав, оскільки він не є належним землекористувачем присадибної земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1, на яку претендує, через ненадання належних та допустимих доказів відведення йому в натурі присадибної земельної ділянки.

Такий висновок суду суперечить встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1990 році придбав у подружжя Кошеликів будинок у с. Одаї, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Право власності зареєстроване на підставі ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як індивідуальний житловий будинок, що був завершений будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташований на території сільської ради, якою відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, і щодо зазначеного об'єкта нерухомості раніше проводилася державна реєстрація права власності.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, що втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. У період чинності Інструкції, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих, які видавалися, в тому числі, і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Право землекористування громадян, які проживали в сільській місцевості, засвідчувалося записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. У погосподарських книгах Марковецької сільської ради відповідно до довідки №110 від 07 червня 2017 року, виданої Марковецькою сільською радою, за ОСОБА_1 по вул. Центральна, 49 в с. Одаї у 1990 році числилась земельна ділянка загальною площею 0,07 га, в тому числі 0,01 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Висновок суду першої інстанції про те, що відсутність акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі є свідченням неналежного користування апелянтом присадибною земельною ділянкою є помилковим, оскільки він вже купив збудований будинок та користувався вже відведеною присадибною ділянкою, а законність такого користування підтверджується записами у погосподарській книзі.

Відповідно до рішення 7 сесії Марковецької сільської ради народних депутатів від 05 жовтня 1991 року Про виділення землі в особисте користування апелянту, який мав на той час прізвище Глазков, виділено додаткову земельну ділянку. На підставі рішення добудував будинок, збільшивши його площу з 16 кв.м до 29, 5 кв.м, по закінченню перебудови у погосподарській книзі за 1994 рік за ним рахувалась земельна ділянка для обслуговування будинку 0,03 га.

26 серпня 2007 року рішенням Марковецької сільської ради Про приватизацію земельних ділянок апелянту передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд у розмірі 0,05 га та вирішено видати державний акт на право власності на землю.

Власником вказаного будинку апелянт став у 1990 році, зареєструвавши на нього право власності 05 березня 2015 року. Враховуючи, що з 1990 року був законним користувачем присадибної земельної ділянки загальною площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 та наявність рішення Марковецької сільської ради від 26 липня 2007 року про передачу у власність земельної ділянки у розмірі 0,05 га згідно ст. 120 ЗК України, та з 26 липня 2007 року є законним користувачем земельної ділянки для обслуговування будинку саме у розмірі 0,05 га, право власності на земельну ділянку у зазначеному розмірі підлягає реєстрації у визначеному законом порядку. Аналогічний висновок зробив Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 14 вересня 2016 року, якою залишив в силі постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2015 року.

Судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що надана рішенням Марковецької сільської ради земельна ділянка у розмірі 0,05 га у законний спосіб та на законних підставах у нього не вилучалась. Також не враховано те, що згідно довідки Марковецької сільської ради №654 від 06 травня 2015 року, яка є складовою технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_3, остання користується земельною ділянкою 0,0427 га з 24 квітня 2015 року на підставі рішення від 24 квітня 2015 року Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки .

Оскаржуване рішення суперечить рішенню Марковецької сільської ради від 26 липня 2007 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 у розмірі 0,05 га та було прийняте радою під час розгляду Тисменицьким районним судом спору стосовно меж суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_3, де сторонами у спорі були ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Марковецька сільська рада.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши апелянта та його представника, які вимоги апеляційної скарги підтримали, відповідача ОСОБА_3 та її представника, представника Марковецької сільської ради, які вимоги скарги заперечили, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачу ОСОБА_1 у відповідності до ст. 22 ЗК від 18 грудня 1990 року та ч.3 ст. 125 ЗК від 25 жовтня 2001 року земельна ділянка площею 0,05 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку у встановленому порядку не виділялась, відведення в натурі не проводилось, межі не встановлювались, тому він не є належним землекористувачем цієї площі земельної ділянки. У зв'зку з цим суд вважав не доведеними обставини, що приватизована відповідачем земельна ділянка площею 0, 0427 га проведена за рахунок його ділянки як законного землекористувача.

Однак, такий висновок суду першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права щодо вирішення питання правомірності набуття за ОСОБА_1 права на землекористування площею 0,05 га земельної ділянки, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За статтею 367 ЦПК, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Даною нормою Основного Закону України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний засіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, що відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправдана.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй позиції, а саме: рішення від 13 травня 1980 року у справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_7 проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Судом встановлено, що згідно довідок Марковецької сільської ради від 19 лютого 2015 № 94 (а.с. 5, т.1) та від 07 червня 2017 року №110 (а.с. 110, т.1), виданих на підставі погосподарських книг Марковецької сільської ради за ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у 1990 році рахувалась земельна ділянка загальною площею 0,07 га загальної площі, у тому числі 0,01 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель, у 1991 році - 0,30 га загальної площі, з них 0,01 га для обслуговування житлового будинку, у 1992 - 1993 роках - 0,50 га загальної площі, з них 0,01 га для обслуговування житлового будинку. З 1994 року за господарством позивача рахується 0, 50 загальної площі, з них присадибна земельна ділянка площею 0,02 га, з 2001 року - 0, 50 загальної площі, з них присадибна земельна ділянка площею 0,03 га і 0, 47 га для ведення особистого селянського господарства, з 2002 року - 0,50 га загальної площі, з них 0,05 га для обслуговування житлового будинку та 0,45 га для ведення особистого селянського господарства, у 2007 році - 0, 25 га загальної площі, з них 0,05 га для обслуговування житлового будинку і 0,20 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.5, 111, т.1).

Згідно рішення виконкому Марковецької сільської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року позивачу ОСОБА_1, який на той час носив прізвище Глазков, і змінив його на підставі свідоцтва від 19 жовтня 1992 року (а.с. 170, т.1), надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Одаї, а рішенням Марковецької сільської ради народних депутатів від 05 жовтня 1991 року позивачу виділено додаткову земельну ділянку в с. Одаї (а.с.168-170, т. 1).

За даними довідки, виданої виконкомом Марковецької сільської ради Тисменицького району згідно погосподарської книги №6 житловий будинок АДРЕСА_1, який на даний час зареєстрований за ОСОБА_1, побудований в 1932 році.

Згідно заяви від 24 липня 2007 року ОСОБА_1 просив надати дозвіл на приватизацію його житлового будинку (а.с.171-172 т.1), право власності на який оформив 03 березня 2015 року (а.с. 8-9, т.1).

За рішенням Марковецької сільської ради №231 від 26 серпня 2007 року вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,05 га, ведення особистого селянського господарства 0,20 га (а.с. 4, т.1).

Рішенням сесії Марковецької сільської ради від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 6, т.1).

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало те, що в процесі розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно відповіді інженера-землевпорядника, який виконував дані роботи за адресою: АДРЕСА_1, згідно наявних відомостей Державного земельного кадастру в частині земельної ділянки, показаної ОСОБА_1, знаходиться земельна ділянка площею 0,0427 га, кадастровий номер НОМЕР_1, право власності на яку вже зареєстровано згідно чинного законодавства. У зв'язку з тим, що в процесі виконання робіт виявлено неминучість отримання негативного результату та неможливість подальшого проведення робіт, дані роботи призупинено (а.с.113-114, т.1).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням сесії Марковецької сільської ради від 24 квітня 2015 року відповідачу ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність загальною площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 51, т.1).

Згідно рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 площею 0,0427 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1. Передано у власність земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0, 0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1

За даними довідки відділу Держземагенства у Тисменицькому районі від 25 травня 2015 року на 01 травня 2014 року пропонується до відведення ОСОБА_3 на умовах власності 0,0427 га із земель сільськогосподарського призначення (а.с. 54, т.1).

Згідно довідок Марковецької сільської ради від серпня 2015 року ОСОБА_3 дійсно користується земельною ділянкою площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Одаї з 2015 року. На земельній ділянці відсутні будівлі і споруди (а.с. 71-73, т.1).

За даними довідки Марковецької сільської ради від 07 червня 2017 року №111 за ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 числиться площа земельних ділянок з 1990 року в розмірі 0,25 га, з них 0,01 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка в 1991 році збільшилась до 0,55 га загальної площі та в 2011 -2017 роках - 2,25 га загальної площі, з них 0,55 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і 2,00 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 112, т.1). Тобто спірна земельна ділянка, яка передана у власність відповідача, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) знаходиться не за місцем проживання відповідача.

Отже, згідно матеріалів справи та фактичних обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, доведено, що позивач ОСОБА_1 з 2002 року користується земельною ділянкою площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку, є належним землекористувачем цієї площі. Зазначені обставини, крім вищезазначених довідок та рішень Марковецької сільської ради, підтверджуються також поданими у засіданні апеляційного суду сільським головою копіями з погосподарських книг.

Відповідно до особового рахунку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 господарство належало подружжю Кошеликів до 1990 року. З 1991 року дане господарство рахувалося тільки за позивачем ОСОБА_1, і з цього часу у його користуванні перебувала земельна ділянка, в тому числі для обслуговування будинку. З 2002 року за його господарством для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель у користуванні рахувалася ділянка 0,05 га, яка і залишилась за господарством згідно останніх рішень ради.

Тому колегія суддів вважає, що не можна вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачу ОСОБА_1 у відповідності до ст. 22 ЗК від 18 грудня 1990 року та ч.3 ст. 125 ЗК від 25 жовтня 2001 року земельна ділянка площею 0,05 га по АДРЕСА_1 у встановленому порядку не виділялась, відведення в натурі не проводилось, межі не встановлювались, тому він не є належним землекористувачем цієї площі земельної ділянки.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки позивача ОСОБА_1 в натурі, виготовленої підприємцем ОСОБА_8 встановлено, що на даний час у фактичному користуванні позивача для будівництва і обслуговування житлового будинку перебуває земельна ділянка тільки площею 0, 0256 га, а у власності відповідача ОСОБА_3 по межі перебуває земельна ділянка площею 0,0427 га. (а.с.14, т.1). У судовому засіданні учасники справи підтвердили, що частина земельної ділянки позивача площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку дійсно приватизована відповідачем ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_3, що частина земельної ділянки площею 0,05 га, на яку претендує позивач, належала її матері ОСОБА_9, а ОСОБА_1 належить для користувався тільки площею 0, 0256 га згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, виготовленої підприємцем ОСОБА_8

Відповідно до особових рахунків із погосподарської книги за мамою відповідача ОСОБА_9 з 1990 року рахуються земельні ділянки в АДРЕСА_3, а до 1990 року по вул. Кірова (тепер Центральна) під будівлями рахувалася тільки 0,01 га.

Апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що до 90-тих років по сусідству із господарством позивача ОСОБА_10 дійсно знаходився будинок матері відповідача ОСОБА_9, однак він до передачі земельної ділянки 0,05 га для користування ОСОБА_10 вже був знищений, і земельною ділянкою ніхто крім нього не користувався. Дані обставини підтвердила в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3, яка відповідно записів у погосподарській книзі з 1988 року проживає у власному господарстві по АДРЕСА_2.

Крім цього, відповідач ОСОБА_11 та сільський голова Марковецької сільської ради у засіданні підтвердили, що приватизована земельна ділянка площею 0, 0427 га на час її передачі у власність належала до земель запасу місцевої ради. Згідно довідки Марковецької сільської ради від 07 серпня 2015 року ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Одаї тільки з 2015 року, тобто раніше вона у користуванні інших сторін, крім ОСОБА_10 не перебувала.

Також пунктом 7 висновку начальника відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі від 25 вересня 2015 року (а.с.56, т.1) підтверджено, що земельна ділянка ОСОБА_3 надавалася за рахунок земель запасу Марковецької сільської ради.

Встановлено, що ОСОБА_1 на даний час не проживає у будинку по АДРЕСА_1, однак постійно доглядає за присадибною ділянкою 0,05 га та використовує її за призначенням. Постійне користування присадибною ділянкою 0,05 га позивачем підтвердила також суміжний землекористувач - третя особа у справі ОСОБА_6

При вирішенні спору необхідно також взяти до уваги, що рішенням сесії Марковецької сільської ради від 28 січня 2015 року про приватизацію земельних ділянок рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 провести обміри загальної площі двох земельних ділянок та загальну площу розділити в таких пропорціях: 3/8 від загальної площі залишити ОСОБА_1, 5/8 від загальної площі залишити ОСОБА_3 (а.с. 7, т.1).

Як встановлено у засіданні апеляційного суду рада мала на увазі, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,0256 га та належна для приватизації земельна ділянка ОСОБА_3 площею 0,0427 га повинна складати 0, 683 га, а при застосуванні визначених пропорцій для позивача ОСОБА_1 повинна була залишитись площа ділянки 0, 256 га, а для відповідача ОСОБА_3 - 0, 426 га.

Однак з такою пропозицією поділу не погодився ОСОБА_1 та звернувся з адміністративним позовом до суду про скасування зазначеного рішення.

Постановою Тисменицького районного суду від 17 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року визнано неправомірним та скасовано рішення 22 сесії шостого скликання Марковецької сільської ради від 28 січня 2015 року про приватизацію земельних ділянок. Рішення судами обґрунтоване тим, що сільська рада провела розподіл земельних ділянок з порушенням норм земельного законодавства. Суд дійшов висновку, що рішення Марковецької сільської ради від 28 січня 2015 року є рекомендаційного характеру, і сільська рада, не маючи жодних обмірів ділянки, визначила частки позивачу ОСОБА_1 в меншому розмірі, що суперечить рішенню сільської ради від 26 серпня 2007 року, яким йому надано земельну ділянку площею 0,25 га, у тому числі 0, 05 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. (а.с. 10-13, т.1).

Тобто рішеннями судів встановлено законність передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га, з них для обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,05 га та для ведення особистого селянського господарства 0,20 га.

За змістом ст. ст. 92, 95 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Землекористувачі, якщо інше не перебачено законом або договором мають право самостійно господарювати на землі, а порушені права підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, вважаючи, що його право власності на земельну ділянку не порушене і він не є законним землекористувачем.

Наведені у справі докази підтверджують законне право ОСОБА_1 на належне користування земельною ділянкою та помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач не може вважатися належним землекористувачем присадибної земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1.

Разом з тим колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у заявлених позовних вимогах просив ухвалити рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 у Державному земельному кадастрі та виключення відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 з Державного земельного кадастру, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_1 за ОСОБА_3 та виключення відповідного запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання незаконним і скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05 серпня 2015 року Про затвердження акту земельної комісії , визнання незаконним і скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 24 квітня 2015 року Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки , зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1.

Тільки у засіданні апеляційного суду з'ясовано, що рішенням 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 площею 0,0427 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1. Передано у власність земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0, 0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яке не подавалось до справи жодною із сторін.

Зазначене рішення позивачем до суду не оскаржено відповідно до ст. 152 ЗК України, хоча саме воно стало єдиною підставою для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто земельну ділянку площею 0, 0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Також на підставі рішення Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 площею 0,0427 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3 04 січня 2016 року видано свідоцтво про право власності, яке також позивачем не оспорено у судовому порядку, і є на даний час чинним.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про Державний земельний кадастр (далі - Закон), пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відповідно до вимог статті 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до вимог статті 11 Закону відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно із статтею 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо. Крім того, згідно вимог статті 16 Закону кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом статті 24 Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпункту а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе тільки після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Позивач звернувся до суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки та виключення відомостей про земельну ділянку, зокрема, запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 29 грудня 2015 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0427 га. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, індексний номер 51402867 від 04 січня 2016 року (а.с. 207- 209, т.1).

Відповідно до п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельної ділянки у власність із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передання її у власність чи надання у постійне користування.

Пунктом 107 Порядку ведення державного земельну кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Саме такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки рішення Марковецької сільської ради про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 не визнано недійсним, позовна вимога про скасування запису державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та виключення відомостей про цю земельну ділянку та про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно є передчасною.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про задоволення його вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, виключення відповідного запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інші заявлені ним позовні вимоги у зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку подала до суду першої інстанції тільки після судових дебатів, а рішення №7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року про передачу їй у власність земельної ділянки подала для огляду тільки суду апеляційної інстанції, тому суд вправі сам обрати ефективний спосіб його захисту, не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст.5 ЦПК України у випадку якщо законом або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизначеного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки позивач відповідно до викладених у позовній заяві вимог не ставить питання про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих відповідачу на право власності, та враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, відповідач не позбавлений реальної можливості звернутися до суду із захистом порушеного права у встановлений процесуальним законодавством спосіб, не можуть бути у даному випадку задоволені його вимоги про захист права землекористування у спосіб, обраний ним, у тому числі, і про визнання незаконним і скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05 серпня 2015 року Про затвердження акту земельної комісії , визнання незаконним і скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 24 квітня 2015 року Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки , зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1, які також є у прямій залежності від законності рішення Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року про затвердження технічної документації, яке стало підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_3

Рішення №7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки та свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 04 січня 2016 року є документами, що посвідчують право власності ОСОБА_3 та враховуючи, що позивач, який має право на захист свого права власності обрав спосіб захисту, який не передбачає скасування зазначених актів, колегія суддів приходить до висновку, що його позовні вимоги є передчасними та не можуть бути на даний час задоволені.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з інших підстав ніж підстави, які обрав для позивача суд першої інстанції.

Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 840, 20 гривень сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації земельної ділянки НОМЕР_1 у Державному земельному кадастрі, виключення відомостей про земельну ділянку за кадастровим № НОМЕР_1 з Державного земельного кадастру, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_3 та виключити відповідний запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 25 сесії шостого скликання від 05 серпня 2015 року Про затвердження акту земельної комісії , визнання незаконним та скасування рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 23 сесії шостого скликання від 24 квітня 2015 року Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1, 49 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840, 20 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2019 року.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта