Рішення

від 15.11.2018 по справі 761/44635/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44635/16-ц

Провадження № 2/761/892/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участі:

представника позивача: Савченко В.С.,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, плати за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 27 кв. м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) згідно договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.06.20116 р. № 30/ЛУ10-В.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року за результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено у задоволенні заяви.

Не погодившись з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" звернулось до Апеляційного суду м. Києва з апеляційної скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.05.2017 року за результатами апеляційного перегляду ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2017 року про відмову з задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2017 року про відмову з задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін.

22.11.2017 року Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва № 01-08-1210 справу № 761/44635/16-ц призначено до повторного автоматичного розподілу у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5, у відставку 17.10.2017 р., протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.11.2017 року справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

В позовних вимогах з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.06.2018 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 100 000,00 грн., плату за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 552,34 грн. та моральну шкоду в розмірі 90 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що у зв'язку з укладенням 14.08.2014 року сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири, 01.10.2014 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС", передало, а ОСОБА_2 прийняв за актом приймання-передачі однокімнатну квартиру номер 16 на другому поверсі десяти- поверхового будинку АДРЕСА_3 Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, загальною площею 41,4 кв. м. для проведення оздоблювально-ремонтних робіт. Однак з часу передачі квартири для проведення ремонту (01.10.2014 року) і до 04 липня 2016 року позивач безпідставно використовував квартиру для постійного проживання в ній разом з сім'єю, відмовлявся звільнити квартиру на вимоги позивача, чим завдав позивачеві майнової шкоди за оренду квартири, яку міг отримати позивач за двадцять місяців проживання в квартирі.

Окрім того, позивач вимагає від відповідача сплатити за житлово-комунальні послуги за той же період - з 30.11.2015 року по 17.05.2016 року в сумі 1 187,00 грн., яка була сплачена позивачем за утримання квартири та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 90 000, 00 грн., заподіяну поширенням серед мешканців ЖК "Новосельцево" інформації про вчинення позивачем щодо відповідача шахрайських дій, спрямованих на позбавлення останнього власності.

03.04.2018 до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач зазначає, що він законно проживав у квартирі, так як між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири. На виконання власного зобов'язання відповідач сплатив повну вартість квартири та для можливості проживання в квартирі були проведені ремонтно-оздоблювальні роботи. Відповідач розраховував на те, що між сторонами буде укладено Основний договір купівлі-продажу квартири за яким право власності на квартиру перейде до відповідача. Водночас після відмови укласти основний договір позивач не повертав кошти сплачені за квартиру та за проведені ремонтні роботи. В акті передачі квартири не було зазначено про певний строк, на який передавалась квартира, а тому позивач не мав бажання здавати квартиру в оренду. Крім того, між відповідачем та ПП Ніка був укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, що не позбавляє ПП Ніка виставити рахунок на сплату за житлово-комунальні послуги. На усні вимоги відповідача, ПП Ніка не виставила рахунок за спожиті житлово-комунальні послуги. Також відповідач сплачував за послуги за надане світло і газ. Позивач не споживав житлово-комунальні послуги, а тому і безпідставно сплачував інколи за житлово-комунальні послуги. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що це його право звертатись до суду з позовом, та ініціювання судових процесів, що не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. З боку відповідача не було вчинено ніяких неправомірних дій, внаслідок яких могла бути спричинена позивачу моральна шкода.

04.05.2018 року позивачем по справі подано відповідь на відзив в якому він зазначив, що відповідачу ніяким чином не було надано дозволу на проживання в квартирі. Укладення попереднього договору також не надавало право відповідачу проживати в квартирі. Плату за утримання будинку та прибудинкової території позивач сплачував на підставі договору, а укладений між відповідачем та ПП Ніка договір є нікчемним. Своїми діями відповідач продовжує завдавати моральної шкоди позивачу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд про його задоволення.

В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні так як він не обгрунтований. При цьому відповідач визнав, що проживав у квартирі законно, уклавши з позивачем 14 серпня 2014 року попередній договір, предметом якого сторони зобов'язалися в порядку, на умовах та в строк, визначений в договорі укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір). Ремонтно-оздоблювальні роботи в квартирі, яку отримав від позивача за актом проводив з метою проживання в даній квартирі з сім'єю. Квартира була передана за актом від 01.10.2014 року для ремонтних робіт на невизначений строк. Позивач відмовився від укладення основного договору купівлі-продажу вказаної квартири, направивши 26 травня 2016 року вимогу відповідачу про звільнення квартири.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судом, 25.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" (код ЄДРПОУ 34187924) набуло право власності на однокімнатну квартиру номер 16 будинку АДРЕСА_3 Київської області, загальною площею 41,4 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності від 25.07.2014 року.

14.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" та ОСОБА_2 укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В, зареєстрований в реєстрі за № 1156.

Відповідно до умов попереднього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" та ОСОБА_2 зобов'язались в строк не пізніше 10 червня 2015 року укласти та нотаріально посвідчити Основний договір щодо купівлі-продажу однокімнатної квартири номер 16 на 2 поверсі десяти поверхового житлового будинку за АДРЕСА_3 Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району в Київській області, загальною площею 41,4 кв.м. за ціною 388 277 гривень 77 копійок. Сторони погодили, що після підписання попереднього договору та його нотаріального посвідчення ОСОБА_2, сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" грошові кошти в сумі 370 028 гривень 77 копійок за погодженим в п.3.2. попереднього договору графіком окремими платежами з 15.08.2014 до 10 травня 2015 року.

01.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" та громадянином України ОСОБА_2 підписаний акт приймання-передачі квартири для проведення ремонтних робіт, за яким позивач (власник) передав ОСОБА_2 квартиру, щодо купівлі-продажу якої між сторонами укладений 14.08.2014 року попередній договір - АДРЕСА_3 для проведення ремонтно-оздоблювальних робіт, як вказано в п.1. Акту.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року по справі № 359/224/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" про стягнення вартості квартири, суми інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми і пені, що набрало законної сили 01 липня 2016 року відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області та є остаточним згідно з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду встановлено, що ОСОБА_2 сплатив ТОВ "МКС РЕС" грошові кошти в розмірі 388377 гривень 77 копійок, проте 10 червня 2015 року сторони не уклали договір купівлі-продажу квартири та з 11 червня 2015 року припинився попередній договір.

Позивач вважає, що відповідач порушив його право власності, оскільки не було передбачено право проживання та користувався квартирою, тоді як вказана квартира була передана лише для проведення ремонту.

Позивач зазначав, що проживання відповідача в квартирі є підставою заявлених позивачем вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, яка, на думку позивача, полягає в орендній платі в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, яку позивач міг би отримувати, якби квартира була вільна, так як саме цим видом діяльності займається позивач та отримує дохід.

Суд не може погодитись з доводами позивача щодо наявності збитків у розмірі 100 000,00 грн. упущеної вигоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що хоча правовідносини сторін виникли на підставі попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2014 року, проте предметом даного правочину було укладення в подальшому між сторонами основного договору в певний строк та на певних умовах. Питання передачі самого нерухомого майна та будь-яких правомочностей щодо цього об'єкту цивільних прав не регулювалось попереднім договором, основний договір сторони не уклали, а з 11.05.2015 року припинив свою дію й попередній договір. Отже, цивільні права та обов'язки між сторонами не носять характеру зобов'язальних.

Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Із наведеного вище вбачається, що шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди ще називають збитками. Відповідно до ст.22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Частиною першою статті 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими, електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно із частиною першою ст. 77 ЦПК України, частиною другою ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої та п'ятої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Установивши, що позивач звертаючись до суду із вимогою про відшкодування збитків (упущеної вигоди, яку позивач міг отримати, передавши майно в оренду), завданих користуванням належною йому квартирою відповідачем, не надав суду жодного належного та допустимого доказу реальності одержання доходу в сумі 100 000, 00 грн. від передачі квартириНОМЕР_2 в оренду в період з 01.10.2014 по 04.07.2016 року.

Окрім того, з акту від 01.10.2014 року вбачається, що позивач як власник розпорядився належним йому нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_3, передавши майно у володіння відповідача без зазначення строку , на який майно передається для проведення ремонту.

З цих підстав доводи позивачу про можливу передачу вказаної квартири в оренду з 01.10.2014 року суперечать фактичним обставинам.

Суд не може визнати належними доказами надані позивачем відомості з інтернет ресурсів щодо пропозицій передачі в оренду квартир станом на 12.12.2016 року в с. Чубинському, оскільки пропозиції не підтверджують наявність попиту, а договорів оренди, укладених позивачем в той період на аналогічні квартири суду не надано. Тобто, позивачем не доведено, що він реально міг отримувати щомісячний дохід від передачі однокімнатної квартири в Чубинському в оренду в розмірі 5000, 00 грн. Крім того, варто врахувати ту обставину, що позивач передав відповідачу квартиру без оздоблення та без наявності мінімальних зручностей та можливостей в ній проживати, а тому суд вважає, що позивачем не доведено навіть можливість здачі в оренду квартири в тому стані в якому вона була передана відповідачу.

Так само позивачем не доведено належними доказами факт завдання моральної шкоди та її розмір - 90 000,00 грн.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, з урахуванням положень статті 1167 ЦК України та принципу змагальності цивільного процесу на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Таким чином, оскільки позивач не надав суду доказів розповсюдження серед мешканців ЖК "Новосельцево" інформації відповідачем про те, що Позивач незаконно позбавляє його квартири, а також, що внаслідок поширення відповідачем негативної інформації про позивача знизився рівень продажу квартир та негативний вплив на господарську діяльність, а відповідачем до матеріалів справи надано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року по справі № 810/1178/16, з якої вбачається, що рішенням головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної будівельно-архітектурної інспекції у Київській області від 19.02.2016 №50, наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 19.02.2016 № 51 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації" та рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 19.02.2016 № 51 було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання робіт та реєстрацію декларацій про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкта будівництва "Багатоквартирний житловий комплекс з об'єктами соціальної інфраструктури по АДРЕСА_3 суд критично оцінює твердження позивача про зниження рівня продажу квартир внаслідок дій відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про недоведеність факту завдання відповідачем моральної шкоди позивачу, що полягала в поширенні негативної інформації та погіршенню показників господарської діяльності позивача як наслідок такої інформації.

Також позивач просив стягнути з відповідача на їх користь кошти сплачені, як плата за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 3 552,34 грн.

Позивачем не надано тарифів, затверджених належним чином, за якими здійснювалось нарахування плати за житлово-комунальні послуги позивачу приватним підприємством "Ніка", як і не надано додатку до договору в якому має бути зафіксовано перелік послуг та тарифи.

Окрім того, суд враховує той факт, що квартира АДРЕСА_3 01 вересня 2014 року була передана відповідачем на баланс приватному підприємству "Ніка" (код за ЄДРПОУ 31522270) як управителю будинку, а також укладення 19.09.2014 року між відповідачем та приватним підприємством "Ніка" договору про надання житлово-комунальних послуг № 289 строком до 31.12.2014 року.

Позивачем не спростовано надані відповідачем до відзиву на позовну заяву докази (квитанції по сплату житло-комунальних послуг), що підтверджують укладення відповідачем від власного імені договорів з постачальниками житлово-комунальних послуг та самостійну сплату відповідачем за спожиті послуги під час проживання в квартирі.

Натомість позивач не зміг надати суду оригінали первинних бухгалтерських та банківських документів на підтвердження оплати на користь ПП "Ніка" коштів за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи, що між відповідачем та ПП Ніка був укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, то саме ПП Ніка як особа, яка надавала послуги має звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Суду не надано доказів, що договір укладений між відповідачем та ПП Ніка визнаний недійсним чи розірваний.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п.2 частини другої ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись. ст.ст.22, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,10,12, 76-81, 141,259, 263,264,265,268, 272,273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула