Рішення

від 03.12.2018 по справі 522/5284/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5284/18

Провадження №2/522/5861/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

03 грудня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бойчука А.Ю.,

при секретарі - Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1) до Кредитної спілки Кредитінвест (65031, м.Одеса, вул.Проценка, 23/4), ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_3) про відшкодування шкоди, заподіяної майну та стягнення заборгованості з орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 15, 16, 1166, ЦК України, ст. ст. 2, 13, 76-80, 81, 223, 247, 274-275, 280-281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1) до Кредитної спілки Кредитінвест (65031, м.Одеса, вул.Проценка, 23/4), ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_3) про відшкодування шкоди, заподіяної майну та стягнення заборгованості з орендної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.

Суддя: А.Ю. Бойчук

Справа № 522/5284/18

Провадження №2/522/5861/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бойчука А.Ю.,

при секретарі - Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1) до Кредитної спілки Кредитінвест (65031, м.Одеса, вул.Проценка, 23/4), ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_3) про відшкодування шкоди, заподіяної майну та стягнення заборгованості з орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 27.03.2018 року звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, відповідно до якого просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості з орендної плати та відшкодування шкоди, завданої майну в сумі 2116954,46 гривень, яка складається із заборгованості з орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень в розмірі 81383,72 гривень та штрафні санкції у розмірі 141082,35 гривень, упущену вигоду та понесені збитки за Договором оренди № б/н від 01.06.2015 року, у розмірі 259920,00 гривень та відшкодування шкоди, заподіяної майну в розмірі 1634568 гривень та стягнути суму судового збору у розмірі 8810 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки Кредитінвест (код за ЄДРПОУ 34444011) суму заборгованості з орендної плати в сумі 482386,07 гривень, що виникла за договором оренди нежитлових приміщень № 01/04 від 01.04.2014 року та Договором відступлення прав вимог (цесії) від 11.05.2017 року, яка складається з: заборгованості з орендної плати в сумі 81383,72 гривень, штрафні санкції у розмірі 141082 гривень, упущеної вигоди та понесених збитків за Договором оренди б/н від 01.06.2015 року в розмірі 259920 гривень та стягнути судові витрати у розмірі 7235,80 гривень.

В подальшому в листопаді 2018 року позивачі в особі свого представника подали заяви про зміну позовних вимог, в якій з обґрунтуванням арифметичних помилок остаточно просили суд стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: 68001, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 65045, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) суму у розмірі 2051050,08 гривень (два мільйони п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят гривень 08 копійок), з яких заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 113864,23 гривень, річні у сумі 8463,33 гривень., штраф у сумі 2500 гривень, неустойку у сумі 38 814,52 гривень, збитки у розмірі 1 887 408,00 гривень; стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: 68001, АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки Кредитінвест (код в ЄДРПОУ 34444011, місцезнаходження: місто Одеса, вулиця Проценка, 23/4) суму у розмірі 416482,08 гривень (чотириста шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві гривень 08 копійок), з яких заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 113864,23 гривень, річні у сумі 8463,33 гривень, штраф у сумі 2500 гривень, неустойку у сумі 38814,52 гривень, збитки у розмірі 252340,00 гривень; стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: 68001, АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 65045, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) сплачений судовий збір згідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: 68001, АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки Кредитінвест (код в ЄДРПОУ 34444011, місцезнаходження місто Одеса, вулиця Проценка, будинок 23/4) сплачений судовий збір згідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 01.04.2014 року між ОСОБА_5, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 01/04 та Додаткова угода до нього №б/н від 01.04.2014 р.

11.05.2017 р. між ОСОБА_5 та Кредитною спілкою Кредитінвест було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) відповідно до якого останні набули право вимоги на заборгованість з орендної плати за Договором оренди за травень та червень 2015 р. в розмірі 81383,72 гривень, а також штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором - в розмірі 2500 грн., та штрафні санкції за порушення строків повернення Приміщень Орендодавцям у розмірі подвійної місячної орендної плати 138582,35 грн; упущену вигоду та понесені збитки за Договором оренди №б/н від 01.06.2015 р., в розмірі 259 920 грн. 00 коп., а також заподіяні матеріальні збитки.

Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передали ОСОБА_3 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 514,5 кв.м. (надалі - Приміщення), з метою розміщення медичної клініки. 31.05.2015 року строк дії оренди сплинув, однак Відповідач Приміщення не повернув, вільного доступу власникам не надав. Позивачі зазначали в позові, що у відповідача перед позивачами утворилась заборгованість з орендної плати за користування Приміщеннями за травень 2015 року, червень 2015 року (до 16.06.2015 року).

Після огляду Приміщень позивачами 16.06.2015 року була встановлена його не відповідність стану, в якому воно було передано на початку користування (згідно Акту приймання - передачі від 01.04.2014 р. до Договору оренди та долученої до нього фотофіксації Приміщень) в зв'язку з нанесенням Приміщенням істотної шкоди, яка унеможливлює його використання за призначенням. В зв'язку з виявленими недоліками Приміщенням, системі вентиляції, кондиціонування, охоронної та пожежних систем було завдано значних пошкоджень.

Крім того, позивачами зазначається про те, що в зв'язку відсутністю доступу до Приміщень, позивачі втратили вигоду від того, що не змогли передати в наступну оренду Приміщення ФОП ОСОБА_8, а також сплатили йому неустойку за неможливість передати Приміщення.

У зв'язку із зазначеним позивачі вважають, що є всі підстави для стягнення грошових коштів, визначених позовною заявою з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат ОСОБА_7 підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позові та заяві про зміну позовних вимог.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнала, надала відзив на позов, у якому зазначила, що ОСОБА_3 шкоду Приміщенням не завдавав, а лише фактично після неодноразових попереджень Орендодавців про намір повернути Приміщення відповідно до акту приймання - передачі, звільнив Приміщення. Крім того, дані Приміщення були звільнені суборендарем Товариством з обмеженою відповідальністю Н. Бахуринський Центр Стоматологічної Імплантації (ЄДРПОУ 36920756), яке при звільненні забрало майно, належне йому на праві власності. Також, представником відповідача обґрунтовано заперечення проти позову тим, що позивачі фактично Приміщення не передавали в стані, яке відображено на фото, долучених до матеріалів справи, а лише формально оформили новий договір оренди від 01.04.2014 року, відповідно до якого позивачі ніби то передають Приміщення саме в такому означеному стані. При цьому позивачі умисно приховують від суду той факт, що силами та коштами відповідача та суборендаря було здійснено капітальні ремонтні роботи в Приміщеннях, обладнано його всіма системами, в тому числі й вентиляційною, протипожежною тощо. Також представником відповідача стверджувалось те, що створення з боку орендодавців схеми передавання в оренду фізичним особам, а потім надання згоди на подальшу суборенду, необхідно було лише для того, щоб уникнути необхідності сплати позивачами податків з офіційної суми оренди, при цьому всі орендні платежі отримувались готівкою. Представник відповідача у відзиві стверджувала про те, що поведінка ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в особі її представника ОСОБА_10, яка виразилась в ігноруванні повідомлень щодо повернення Приміщення, обумовлена збільшенням орендної плати та намаганні Орендодавців якомога довше отримувати плату за користування Приміщень відповідачем.

Незгода з позовними вимогами представником відповідача обґрунтована, також, тим, що надані суду докази вимушених витрат позивачів на відновлення Приміщень та сплати неустойки ФОП ОСОБА_11 є надуманими та штучно створеними документами, які не відображають реальний стан подій. Також, представником ОСОБА_2 зазначено, що жодних заборгованостей за орендну плату за користування Приміщеннями перед позивачами у відповідача відсутня, у зв'язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини гарантує право на справедливий судовий розгляд.

В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним Кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду існує презумпція завдавача шкоди, згідно якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини (справа № 6-1648ск16, 20.04.16).

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивної цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони є рівними учасниками судового розгляду та на підставі положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 26.02.2010 року громадянкою ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_12 було укладено договір оренди нежитлових Приміщень. Відповідно до п.1.1. Орендодавці передають Орендарю Приміщення в оренду нерухоме майно: нежилі півпідвальні приміщення № 504 (п'ятсот чотири), загальною площею 188,9 м.кв., що знаходяться в АДРЕСА_8 та належить Орендодавцям в рівних частках на праві власності та нежилі півпідвальні приміщення № 505 (п'ятсот п'ять), загальною площею 325,6 м.кв., що знаходяться в АДРЕСА_8.

П.1.2. Договору від 26.02.2010 року визначено, що Приміщення передаються в оренду з метою розміщення стоматологічної клініки. 01.03.2010 року між ОСОБА_13 та Товариством з обмеженою відповідальністю Н.Бахуринський Центр Стоматологічної Імплантації (ЄДРПОУ 36920756) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень (далі - Договір суборенди).

Судом встановлено, що договір суборенди було укладено саме відносно вищевказаних нежитлових Приміщень. Матеріалами справи підтверджено, а представником позивача не спростовано факт того, що всі поліпшення, здійсненні в Приміщеннях, були здійснені силами та за рахунок Товариства в період оренди, а в подальшому суборенди Приміщень.

01.04.2014 року між ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаних нежитлових Приміщень строком до 29.08.2014 року і здійснено передачу Приміщень ОСОБА_2 за актом приймання - передачі з фотофіксацією стану Приміщень.

01.04.2014 року ОСОБА_2 отримав від ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (представник ОСОБА_5) письмове погодження на укладення договору суборенди нежилих Приміщень між ОСОБА_2 та Товариством та Приміщення знову за актом приймання - передачі передано в субкористування Товариству, тобто фактично без зміни суборендаря було змінено керівництво та формально переоформлено особу основного орендаря, в особі ОСОБА_2

В подальшому додатковими угодами оренда Приміщень та суборенда була продовжена строком до 28.02.2015 року та 31.05.2015 року.

Суд критично ставиться до тверджень позивачів про те, що відповідач отримав Приміщення в стані, зазначеному в договорі, актах приймання - передачі та на фото, доданих до договору оренди від 01.04.2014 року, як в такому, що первинно передано відповідачу. Суд погоджується та вважає доведеним факт того, що фактичним власником устаткувань, обладнання, техніки та інших внутрішніх оздоблень є Товариство, яке було безпосереднім користувачем Приміщення з 01.03.2010 року, що підтверджено договором суборенди Приміщень, чисельними договорами, актами виконаних робіт тощо, доданих до матеріалів справи. Крім того, даний факт фактично підтверджується і позивачами у відповіді на відзив.

Наданий до позовної заяви акт прийому - передачі до Договору Оренди нежилих Приміщень № 01/04 від 1 квітня 2014 року фактично був документом, який фіксував стан Приміщень на момент його підписання, а з урахуванням наданих суду доказів ремонту Приміщень, його оснащення та поліпшення за рахунок суборендаря, суд приходить до висновку того, що даний документ не може слугувати підставою для безумовного пріоритету прав позивачів вимагати будь-якої компенсації з відповідача.

Судом встановлено, що 02.03.2015 року ОСОБА_2 скерував на адреси позивачів листи з повідомленням про неможливість використання приміщення після закінчення дії договору, просить прийняти його відповідно до акту приймання - передачі, про що скласти відповідний акт. Даним листом відповідач вже повідомляв позивачів, що господарська діяльність в Приміщенні не ведеться. До листа було додано проект акту приймання - передачі. Лист направлено кур'єрською службою FedEx. Вказаний лист двічі не вручений адресатам з позначкою не доставлено в зв'язку з відсутністю отримувача, повернення - неможливо доставити .

17.03.2015 року ОСОБА_2 направив аналогічний лист з вимогою прийняти Приміщення. Лист не вручений адресатам з позначкою не доставлено в зв'язку з відсутністю за адресою, повернення в зв'язку з неможливістю доставки/відправки .

19.05.2015 року Відповідач за допомогою кур'єрської служби скеровує ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 лист про необхідність прийняття Приміщення у зв'язку з його звільненням та припиненням орендних відносин. Вказаний лист не вручено адресатам з позначкою не доставлено в зв'язку з відсутністю за адресою, повернення в зв'язку неможливістю доставки/відправки .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 здійснив всі можливі вичерпні заходи щодо повідомлення позивачів про складення акту приймання - передачі Приміщення та можливості Орендодавців безпосередньо висловити свої заперечення з приводу стану Приміщення в момент його прийняття.

Суд критично ставиться до посилання позивачів на акт прийому-передачі до Договору Оренди нежилих приміщень № 01/04 від 01.04.2014 року, а також акт обстеження від 18.06.2015 року, як на факт причетності відповідача до завдання збитків у вигляді пошкодження та залиття Приміщення, визначений у формі припущення, що не виключає наслідків дії третіх осіб, крім того складений за відсутності відповідача та зі сплином тривалого часу після звільнення відповідачем вказаного Приміщення.

Вказане припущення, також, спростовується довідкою від 29 травня 2015 року про результати проведення обстеження нежитлових підвальних приміщень № 504 та нежитлових приміщень першого поверху № 505, розташованих за адресою: АДРЕСА_9, складеною директором ТБ Профі-Т Ніколішеним В.В., з фототаблицями, долученою відповідачем до матеріалів справи.

З огляду на викладені обставини, постановою Верховного Суду України від 23.07.2017 року в справі № 6-2125цс16 встановлена правова позиція, відповідно до якої обов'язок доведення причин пошкодження майна внаслідок залиття приміщення та вини осіб, які таке залиття допустили покладається на позивача.

Матеріалами справи також спростовуються вимоги та претензії позивачів відносно права власності Орендодавців на обладнання, меблі, тощо, які перебували в Приміщеннях.

Так, п.2.5. Договору оренди нежилих приміщень № 01/04 від 01.04.2014 року (далі - Договір) визначено, що у випадку припинення дії цього договору (незалежно від термінів та причин припинення), обладнання (кондиціонери, оргтехніка, меблі тощо), що було встановлено Орендарем в Приміщеннях, залишається у власності Орендаря і може бути ним демонтоване та вивезено з Приміщень своїми силами.

За таких обставин суд приходить до висновку відсутності прав власності в ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на майно, яке перебувало в орендованих Приміщеннях та правомірність дій відповідача та Товариства щодо демонтажу та вивезення з Приміщення такого майна та устаткування.

Ч.1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Приписами ч.2 та ч.4 вказаної статті означено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини ; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Враховуючи вказані обставини, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення відповідальності на відповідача у вигляді грошового стягнення за шкоду, заподіяну майну.

За описаних вище міркувань не заслуговують на увагу суду подані позивачами висновок №090/2015 від 08.07.2015 року, з додатками, договір підряду від 01.09.2015 року, підписаний ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_15 з копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, на яких зазначено як підставу аванс за будівельні роботи згідно Договору підряду від 01.09.2015 року та додатками у вигляді документів з назвами Договірна ціна на будівництво Ремонтно-відновлювальних робіт в нежитлових Приміщеннях підвалу № 504 та першого поверху № 505, розташованих за адресою: АДРЕСА_10, які здійснюються в 2015 році , Підсумкова відомість ресурсів тощо.

З приводу стягнення упущеної вигоди та стягнення сплачених штрафних санкцій суд повідомляє таке:

Судом вивчено наданий до матеріалів позовної заяви договір оренди №б/н від 01.06.2015 р. з Орендарем ФОП ОСОБА_8, за яким ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 взяли на себе зобов'язання передати ФОП ОСОБА_11 (Орендарю) нежилі Приміщення, за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 514,5 кв.м., в строк до 06.06.2015 р., а Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату в розмірі, що у грошовому еквіваленті зобов'язання становить 6000 (шість тисяч) доларів США. Також, судом взято до уваги долучений позивачами до заяви про зміну розміру позовних вимог додаткову угоду до договору оренди нежилих Приміщень № Б/Н від 01.06.2015 року.

Позивачами неодноразово наголошувалось на тому, що ні ФОП ОСОБА_1, ні ОСОБА_5 не мали доступу до Приміщень в строк до 16 червня 2015 року.

Незважаючи на це, останні уклали 01.06.2015 року договір оренди Приміщень та прийняли на себе зобов'язання, які останні, на їх раніше проголошене переконання, не могли бути фізично виконані шляхом передачі Приміщень потенційному новому орендарю.

Отже, суд вважає, що Договір оренди №б/н від 01.06.2015 р. з Орендарем ФОП ОСОБА_8 як правочин вчинявся на власний ризик ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а тому відповідач не може відповідати жодним чином за не отриману вигоду, яка за вказаних обставин могла бути і не отриманою, а також за ті фінансові збитки, які понесли ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вигляді сплати штрафних санкцій в розмірі 126420 гривень кожна.

Крім того, ОСОБА_11 є особою, що представляє інтереси позивачів, відповідно до існуючих в матеріалах справи копій довіреностей та безпосередньо здійснював подання позовної заяви, про що свідчить відмітка на а.с. 9, що в цілому ставить під сумнів факт реальних намірів передати ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_11 нежилі Приміщення, за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 514,5 кв.м.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Так як позивачами не доведено суду винний зв'язок між діями відповідача та наслідками, що настали для позивачів, тому суд вважає, що вимоги позивачів щодо стягнення грошових коштів у вигляді упущеної вигоди та штрафних санкцій, сплачених на користь ФОП ОСОБА_11 задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивачів стягнути з відповідача грошові кошти в якості орендної плати за травень та червень (до 16.06.2015 р.), річних відсотків, грошові кошти в вигляді індексу інфляції, штраф за прострочення оплати та неустойки суд вважає, що позивачами не доведено факт існування заборгованості з врахуванням положень статті 81 ЦПК України.

Відповідач заперечував у відзиві на позовну заяву існування у нього заборгованості перед власниками Приміщень. У позивачів була можливість після ознайомлення з відзивом на позовну заяву надати додаткові докази не сплати відповідачем орендної плати. Крім того, в судовому засіданні 03.12.2018 року представником позивача, також, не підтверджено наявність існуючої заборгованості з орендної плати за користування Приміщеннями. Жодних допустимих та належних доказів існування у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування Приміщеннями в травні 2015 року позивачами суду не надано.

Вимога позивачів щодо стягнення заборгованості за оренду Приміщень за червень 2015 року (до 16.06.2015 року) в розмірі 28228,74 гривень на користь ФОП ОСОБА_1 та в розмірі 28228,74 гривень на користь КС Кредитінвест не підлягає задоволенню з підстав не доведення позивачами того, що відповідач перешкоджав користуватись Приміщеннями та ухилявся від їх повернення на користь власників.

Оскільки вимоги про стягнення грошових коштів у вигляді річних відсотків, індексу інфляції в розмірі 32480,50 гривень на користь ФОП ОСОБА_1 та в розмірі 32480,50 гривень на користь КС Кредитінвест , штрафу за прострочення оплати орендної плати в розмірі 2500 гривень на користь ФОП ОСОБА_1 та в розмірі 2500 гривень на користь КС Кредитінвест та неустойки в розмірі 38814,52 гривень на користь ФОП ОСОБА_1 та в розмірі 38814,52 гривень на користь КС Кредитінвест є похідними вимогами від первісних (з приводу стягнення орендної плати) та судом не встановлено підстав для задоволення первісних позовних вимог, суд приходить до висновку і про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів грошових коштів у вигляді річних відсотків, індексу інфляції, штрафу за прострочення оплати орендної плати та неустойки.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачів є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 15, 16, 1166, ЦК України, ст. ст. 2, 13, 76-80, 81, 223, 247, 274-275, 280-281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1) до Кредитної спілки Кредитінвест (65031, м.Одеса, вул.Проценка, 23/4), ОСОБА_2 (68001, АДРЕСА_3) про відшкодування шкоди, заподіяної майну та стягнення заборгованості з орендної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складений 14.12.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук