Постанова

від 05.12.2018 по справі 926/709/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. Справа №926/709/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Якімець Г.Г.

за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, вих № 1719 від 06.07.2018

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018, повний текст рішення складено 15.06.2018

у справі № 926/709/18 (суддя Миронюк С.О.)

за позовом : Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, м. Чернівці

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут", м. Чернівці

до відповідача-2: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

про розірвання договору суборенди від 10.04.2009 та зобов'язання звільнити приміщення,

за участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений),

від відповідача1 в режимі відеоконференції з Господарським судом Чернівецької області: адвокат Софяк В.В. (ордер серії ЧЦ № 28252 від 05.12.2018),

від відповідача2 в режимі відеоконференції з Господарським судом Дніпропетровської області: адвокат Крапівцева О.О. - довіреність № 4892-К-О від 12.11.2018.

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 05.12.2018 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, 05.12.2018 подав заяву про розгляд справи без участі його представника, з огляду на його відрядження, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Чернівецької області 14.06.2018 у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем - 2 змінено назву ПАТ КБ ПРИВАТБАНК на Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (скорочена назва - АТ КБ Приватбанк ), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу товариства з приватного на публічне чи навпаки не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, пов'язаних зі зміною назви.

Відтак, суд вважає за необхідне замінити назву позивача у даній справі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк на Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк .

3. Короткий зміст позовних вимог.

05.03.2018 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (далі - КЕВ м. Чернівці) звернувся з позовом до ТзОВ "Технонафтозбут" (далі - ТзОВ "Технонафтозбут") та до Чернівецької філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009, укладеного сторонами у даній справі та зобов'язання Чернівецьку філію Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк звільнити нежитлове приміщення загальною площею 2 кв.м в будівлі № 4 (літ А) військового містечка № 101, розташованого на пл. Театральній, 6 в м. Чернівці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.05.1998 Чернівецьким гарнізонним будинком офіцерів (орендодавець) та ТзОВ Технонафтозбут (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 26, що знаходяться за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 6. 07.05.2003 вищезазначений договір було доповнено додатковою угодою № 6, якою строк дії договору продовжено до 07.05.2043 з правом пролонгації, а 03.05.2005 доповнено п. 2.3.7, наступним змістом: За згодою Орендодавця надавати частину орендованих приміщень в суборенду. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії Даного договору .

В подальшому сторонами укладено трьохсторонній договір суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009 відповідно до п. 1.2 якого, частина приміщень, надається в орендне користування терміном до кінця терміну дії основного, тобто до 07 травня 2043 року включно.

Додатковою угодою від 01 березня 2015 року до договору оренди № 26 від 07.05.1998 пункт 8.14 викладено в наступній редакції: Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду .

Зважаючи на те, що об'єктом оренди за договором є військове майно, з урахуванням положень ст. 4 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , додатку № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна № 46, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02.02.2010, якими передбачено, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду, позивач направив відповідачу1 вимогу щодо розірвання договору суборенди. ТОВ Технонафтозбут таку вимогу позивача вважає безпідставною та у відповіді на претензію зазначає, що договори суборенди укладались ще в 2009 році, тобто до набрання чинності норм закону про заборону передачі в суборенду військового майна, відтак підстави для розірвання договору відсутні (т. 1, а.с. 73-74).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2018 замінено неналежного відповідача -2 - Чернівецьку філію Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на належного відповідача2 - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (т. 1, а.с. 114).

4.Короткий зміст судового рішення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення у справі мотивоване ст. 58 Конституції України, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , додатком № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна № 46, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02.02.2010, і зроблено висновок, що станом на час укладення договору суборенди, а саме 10.04.2009 не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних сил України. Таких обмежень не містив і договір оренди № 26 нежитлових приміщень від 07.05.1998, укладений позивачем та ТзОВ "Технонафтозбут". Внесення змін у Закон України "Про оренду державного та комунального майна" щодо заборони передачі нерухомого майна Збройних Сил України зворотної сили не має. Позивач у позовній заяві не зазначив та не довів суду, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які б могли слугувати підставою для розірвання такого договору. Враховуючи те, що договір суборенди від 10.04.2009 діє до 07 травня 2043 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідачем-2 нежитлових приміщень площею 2 м.кв., які розташовані за адресою: пл. Театральна, 6 у м. Чернівці.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. КЕВ м. Чернівці не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги додаткову угоду від 01.03.2015 про внесення змін в основний договір оренди № 26 від 07.05.1998 з метою приведення у відповідність із Законом України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду. Вважає, що орендар - ТзОВ "Технонафтозбут" порушив свої договірні зобов`язання, а саме: не розірвав договір суборенди від 10.04.2009 після внесення змін до договору оренди (додаткова угода від 01.03.2015), предметом якого є використання нерухомого військового майна, балансоутримувачем якого є КЕВ м. Чернівці.

5.2. Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначили, що станом на час укладення договору суборенди - 10.04.2009 не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних Сил України. Не містив таких обмежень й договір оренди, укладений КЕВ м. Чернівці та ТзОВ "Технонафтозбут", в той час, як зміни до ЗУ Про оренду державного та комунального майна в частині заборони передачі в суборенду нерухомого майна Збройних Сил України прийняті 23.12.2010, тобто в період дії договору суборенди та враховуючи ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. На думку відповідачів, вимога позивача щодо розірвання договору суборенди, який укладений до внесення змін в законодавство неправомірна, оскільки погіршує становище орендаря відповідно до Закону. Крім того, посилаються на ч. 4 ст. 10 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , в якій вказано, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Також стверджують, що позивач не довів наявності істотних порушень зі сторони відповідачів, які могли би слугувати підставою для розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009, укладеного сторонами у даній справі. Просять рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення (т.1, а.с. 194-210, 225-227).

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

07.05.1998 Центром культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону (далі - орендодавець) та Колективним підприємством "Технонафтозбут" (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону № 26, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування приміщення їдальні, яка розташована в частині приміщень підвалу, першого поверху та антресолі першого поверху в Будинку офіцерів, що знаходяться за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 3, загальною площею 794, 1 кв.м. (т.1, а.с. 23-28).

Згідно з актом передачі-прийому нежитлових приміщень від 01.08.1998 орендодавець здав, а орендар прийняв приміщення їдальні загальною площею 794, 1 кв.м. в будівлі №101/4 з усім обладнанням, згідно акту інвентаризації (т. 1, а.с. 34).

Відповідно до Розпорядження Начальника штабу Західного оперативного командування № 6 від 18.01.2005 "Про організацію роботи щодо розформування 29 гарнізонного Будинку офіцерів" та Наказу Командувача військ Західного оперативного командування № 153 від 19.05.2005 "Про заміну правонаступника 29 гарнізонного Будинку офіцерів" , правонаступником 29 гарнізонного Будинку офіцерів визнано Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району, яка згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 переформована у КЕВ м. Чернівці (т. 1, а.с. 62-65) .

Сторонами вносились зміни до договору оренди нежитлових приміщень № 26 шляхом укладення угод про зміни та доповнення договору, а саме: угоду № 01 від 01.10.1998, угоду № 02 від 01.12.1998, угоду № 03 від 01.06.1999, угоду № 6 від 07.05.2003, угоду б/н від 27.11.2003, угоду від 11.11.2004, доповнення до договору від 28.03.2005, доповнення до договору від 03.05.2005 та додатковий договір від 01.11.2011 (т.1, а.с. 37-59).

Додатком № 7 від 27.11.2003 до договору оренди на підставі рішення Виконкому Чернівецької міської ради № 90/3 від 04.06.2002, з огляду на зміну адреси, на якій розташовано об'єкт оренди, сторонами внесено зміни в договір оренди № 26 та всі додатки до нього, замінивши адресу Театральна площа, буд. 3 на Театральна площа, буд. 6 (т. 1, а.с. 49).

Угодою № 6 від 07.05.2003 про зміну та доповнення договору № 26 від 07.05.1998 оренди нежитлових приміщень, абзац перший п. 8.1 договору викладено в новій редакції: "Даний договір діє з 07 травня 1998 року до 07 травня 2043 року з правом пролонгації" (т. 1, а.с. 45).

Доповненням від 03.05.2005 договір оренди нежитлових приміщень доповнено пунктом 2.3.7 наступного змісту: "За згодою Орендодавця надавати частину орендованих приміщень в суборенду. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії даного договору" (т. 1, а.с. 56).

Додатковою угодою від 01.03.2015 до договору оренди № 26 орендодавцем передано орендарю нерухоме військове майно - нежитлові приміщення підвалу (№10-1 10-2, 10-3, 10-4, 10-5, 10-6, 10-7, 10-8, 10-9, 10-10, 10-11, 10-12, 10-13, 10-14) площею 80,5 кв.м, першого поверху (9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6, 9-7, 9-8) площею 552,3 кв.м та антресолі (9-9, 9-10, 9-11, 9-12, 9-13, 9-14, 9-15, 9-16, 9-17, 9-18, 9-19) площею 396,3кв.м в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка №101 (загальна площа оренди 1029,1 кв.м), що знаходиться на балансі КЕВ м. Чернівці та розташоване за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 6.

Також в п. 8.14 вказано, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду (т. 1, а.с. 66-68).

10 квітня 2009 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (орендодавець), ТзОВ "Технонафтозбут" (орендар) та Чернівецькою філією Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (суборендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є частина нежитлового приміщення, яку "Орендар" передає, а "Суборендар" приймає у строкове платне користування за адресою: м. Чернівці, Театральна пл. 6, загальною площею 2 кв. м для використання його у банківській діяльності (розміщення банкомату) (т.1, а.с. 71-72).

Частина приміщення, вказана в п. 1.1 цього договору, надається в орендне користування терміном до кінця терміну основного договору оренди № 26 від 07 травня 1998 року з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом приймання-передачі, тобто до 07.05.2043 включно (п. 1.2 договору).

Начальник КЕВ м. Чернівці 30.01.2018 надіслав директору ТОВ "Технонафтозбут" лист № 225 щодо розірвання договорів суборенди, в якому зазначив, що наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 24.05.2018 № 173 визначено перелік заходів щодо усунення недоліків, виявлених в ході проведення службового розслідування в КЕВ м. Чернівці комісією Міністерства оборони України, зокрема: припинення з урахуванням вимог ч. 1 ст. 4 ЗУ Про оренду державного та комунального майна та умов договору № 26 від 07.05.1998 (зі змінами), договорів суборенди, укладених ТОВ "Технонафтозбут" (у тому числі і з Чернівецькою філією Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк ). Вимагав до 15.02.2018 розірвати існуючі договори суборенди, предметом яких є використання нерухомого військового майна, балансоутримувачем якого є КЕВ м. Чернівці (т. 1, а.с. 73).

ТОВ Технонафтозбут таку вимогу позивача вважає безпідставною та у відповіді на претензію зазначає, що договори суборенди укладались ще в 2009 році, тобто до набрання чинності норм закону про заборону передачі в суборенду військового майна (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про оренду державного та комунального майна ), відтак вважає, що підстави для розірвання договору суборенди відсутні (т. 1, а.с. 74).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його

цільовим та функціональним призначенням (ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Господарського кодексу України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України від 21.04.2011 N 3269-VI), нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

В додатку № 2 до Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна № 46, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02.02.2010, визначено основні вимоги до договору оренди нерухомого військового майна. Особливою умовою договору в розділі 11 викладено п. 11.1, яким встановлено, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду".

З метою приведення у відповідність з чинним законодавством договору оренди № 26 від 07.05.1998, сторонами 01.03.2015 укладено додаткову угоду, якою вони погодили, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду (п. 8.14). Вказана додаткова угода підписана обома сторонами (КЕВ м. Чернівці та ТзОВ Технонафтозбут ) та скріплена їх печатками.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як зазначалось вище, позивач 30.01.2018 надсилав на адресу відповідача-1 вимогу щодо розірвання договору суборенди, однак станом на момент винесення оскаржуваного рішення та його перегляду в апеляційному порядку договір суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009, укладений КЕВ м. Чернівці, ТзОВ "Технонафтозбут" та Чернівецькою філією Закритого акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк у добровільному порядку не розірваний.

Згідно з ч.ч. 1-4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з пунктом 7.3 договір суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009 може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням Господарського суду (суду) у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що після внесення Законом України від 21.04.2011 N3269-VI змін до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких нерухоме майно Збройних Сил України може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду, відбулась істотна зміна обставин, яка зобов'язувала сторін договору суборенди вчинити дії щодо приведення правовідносин, пов'язаних з передачею військового майна в суборенду, у відповідність до вимог названого Закону.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наведені обставини та не надано належної правової оцінки додатковій угоді від 01.03.2015 про внесення змін в основний договір оренди № 26 від 07.05.1998 з метою приведення у відповідність із Законом України "Про оренду державного та комунального майна", де зазначено, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду.

Згідно з статтею 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірною позовну вимогу КЕВ м. Чернівці про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009, укладеного Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці як орендодавцем, ТзОВ "Технонафтозбут" як орендарем та Чернівецькою філією Закритого акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк як суборендарем.

Відтак рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009 підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про розірвання спірного договору суборенди з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Доводи відповідачів, що розірвання договору суборенди, укладеного до внесення змін в законодавство є неправомірним, оскільки погіршує становище орендаря є безпідставними, оскільки укладаючи такий договір сторонам було відомо, що спірне нежитлове приміщення належить до військового майна Збройних Сил України, і законодавством можуть бути встановлені обмеження стосовно його використання.

Крім того, позивачем заявлено вимогу до відповідача -2 щодо звільнення нежитлового приміщення загальною площею 2 кв.м. в будівлі №4 (літ. А) військового містечка № 101, розташованого на пл. Театральній, 6 у м. Чернівці, передане відповідно до договору суборенди частини нежитлових приміщень від 10.04.2009.

Однак, враховуючи висновок колегії суддів про наявність правових підстав для розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009 з моменту набрання рішенням суду законної сили та право суборендаря звільнити спірне нежитлове приміщення у добровільному порядку, дана позовна вимога є передчасною. Тому у цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010).

8. Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в розірванні договору суборенди та залишенню без змін рішення в частині відмови в зобов'язанні відповідача -2 звільнити приміщення, до стягнення з відповідачів на користь позивача за розгляд справи судом першої інстанції підлягає судовий збір в сумі 1762, 00 грн (по 881 грн з обох відповідачів) та 2 643, 00 грн за перегляд справи судом апеляційної інстанції (по 1 321, 50 грн з обох відповідачів).

Відтак з відповідача -1 та відповідача -2 на користь позивача підлягає до відшкодування по 2 202, 50 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 5, 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 у справі №926/709/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору суборенди частини нежитлових приміщень від 10.04.2009 та ухвалити в цій частині нове рішення.

Розірвати договір суборенди частини нежитлових приміщень від 10.04.2009, укладений Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці, Товариством з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут" та Чернівецькою філією Закритого акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк .

В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 у справі №926/709/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут" ідент. код 25082536, місцезнаходження: 58000, м. Чернівці, пл. Театральна, 6 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці ідент код 08179180, місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, вул. Українська, 43 - 2 202, 50 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" ідент. код 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці ідент код 08179180, місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, вул. Українська, 43 - 2 202, 50 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2018.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Якімець Г.Г.