Постанова

від 26.02.2019 по справі 926/709/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 926/709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дубник О.П., Скрипчук О.С., Якімець Г.Г.

від 05.12.2018

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут", Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про розірвання договору суборенди та зобов'язання звільнити приміщення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 05 березня 2018 року позивач подав позовну заяву про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009, укладеного між сторонами; зобов'язання відповідача-2 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 2 кв. м в будівлі №4 (літ. А) військового містечка №101, яке розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, передане відповідно до договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що об'єктом оренди за договором є військове майно, яке відповідно до положень статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути передано в суборенду. Позивач направив відповідачу-1 вимогу щодо розірвання спірного договору суборенди, однак відповідач-1 таку вимогу не виконав. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання спірного договору суборенди.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положення абзацу 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів") щодо передачі в оренду майна Збройних Сил України без права його подальшої передачі в суборенду набрали чинності з 01.01.2011, тоді як станом на час укладення договору суборенди від 10.04.2009 не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних Сил України, як і не містив таких обмежень і договір оренди №26.

5. Рішення суду першої інстанції також мотивовано тим, що позивачем не доведено, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які б могли слугувати підставою для розірвання такого договору.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору суборенди частини нежитлових приміщень від 10.04.2009 та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після внесення Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів" змін до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких нерухоме майно Збройних Сил України може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду, відбулася істотна зміна обставин, яка зобов'язувала сторін договору суборенди вчинити дії щодо приведення правовідносин, пов'язаних з передачею військового майна в суборенду до вимог вказаного Закону.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

8. 04 січня 2019 року відповідач-2 подав касаційну скаргу.

9. 10 січня 2019 року відповідач-1 подав касаційну скаргу.

10. У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 07 травня 1998 року між Чернівецьким гарнізонним будинком офіцерів (правонаступником якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці) (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут" (надалі - Орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень в центрі культури, просвіти та дозвілля Чернівецького гарнізону № 26 (надалі - Договір оренди).

12. Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування приміщення їдальні, яка розташована в частині приміщень підвалу, першого поверху та антресолі першого поверху в Будинку офіцерів, що знаходяться за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 6, загальною площею 794,1 кв. м.

13. До договору оренди неодноразово вносилися зміни та доповнення.

14. Угодою №6 від 07.05.2003 про зміну та доповнення Договору оренди абзац 1 пункту 8.1 Договору оренди викладено в новій редакції: "Даний договір діє з 07 травня 1998 р. до 07 травня 2043 р. з правом пролонгації", а доповненням від 03.05.2005 Договір оренди доповнено пунктом 2.3.7 наступного змісту: "За згодою Орендодавця надавати частину орендованих приміщень в суборенду. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії даного договору".

15. Додатковою угодою від 01.03.2015 до Договору оренди пункт 8.14 Договору оренди викладено в новій редакції: "Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду".

16. 10 квітня 2009 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (надалі - Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут" (надалі - Орендар) та Чернівецькою філією Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (надалі - Суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення (надалі - Договір суборенди).

17. Відповідно до пункту 1 Договору суборенди предметом цього договору є частина нежитлового приміщення яку Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування за адресою: м. Чернівці, Театральна пл. 6, загальною площею 2 кв. м для використання його у банківській діяльності (розміщення банкомату).

18. Пунктом 1.2 Договору суборенди передбачено, частина приміщення, вказана в п. 1.1 цього договору, надається в орендне користування терміном до кінця терміну основного договору оренди № 26 від 07.05.1998 з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом приймання-передачі, тобто до 07.05.2043 року включно.

19. Позивач направив відповідачу-1 лист від 30.01.2018 № 225, в якому вимагав до 15.02.2018 розірвати існуючі договори суборенди, предметом яких є використання нерухомого військового майна, балансоутримувачем якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці.

20. Відповідач-1 надіслав позивачу лист-відповідь від 23.02.2018, в якому зазначив, що не вбачає підстав для розірвання Договору суборенди як такого, що укладений до набрання чинності нормою закону про заборону суборенди нерухомого військового майна.

21. Станом на час укладення Договору суборенди, а саме 10.04.2009, не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних Сил України.

22. В даному випадку відсутні всі чотири умови, необхідні для розірвання спірного договору за рішенням суду.

23. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для розірвання спірного договору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

24. Відповідачі вважають, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, а саме, статі 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, статтю 58 Конституції України, статі 5, 651, 652 Цивільного кодексу України, статі 4, 10, 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

25. Відповідачі зазначають, що Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів", який набрав чинності з 01.01.2011, не мав зворотної сили, тобто законодавчого обмеження щодо укладення договору суборенди не існувало станом на час його укладення, а зміни до законодавства та до договору оренди не є підставами для розірвання спірного договору суборенди.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Конституція України

Стаття 58

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

27. Цивільний кодекс України

Стаття 5

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 651 частини 1, 2

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 652 частини 1, 2

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

28. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній з 01.01.2011)

Стаття 4 частина 1 абзац 6

Об'єктами оренди за цим Законом є нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

29. Закон України від 23.12.2010 №2856-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів"

Розділ I пункт 14 підпункт 1

У Законі України "Про оренду державного та комунального майна" частину першу статті 4 доповнити абзацом шостим такого змісту: "Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду".

Розділ III "Прикінцеві положення" пункт 1

Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року.

30. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стаття 308 частина 1 пункт 4

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Стаття 312

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

31. Суд вважає аргументи відповідачів, наведені у касаційних скаргах обґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції, які наведені в оскаржуваному судовому рішенні помилковими, з огляду на таке.

32. Суд зазначає, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23976/16, від 29.01.2019 у справі №926/708/18.

33. Як убачається, суд першої інстанції, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам Договору оренди і Договору суборенди та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановив обставин, які б передбачали можливість розірвання Договору суборенди з підстав, заявлених у позові та свідчили б про істотність порушення відповідачами умов спірного договору, у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

34. Суд також зазначає, що закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

35. Суд зауважує, що дійсно абзацом 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній з 01.01.2011) було надано можливість передачі нерухомого майна Збройних Сил України, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, в оренду без права передачі в суборенду.

36. Однак, Суд зауважує, що Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів", який набрав чинності з 01.01.2011 та яким було доповнено частину 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" абзацом 6 [про що зазначено у пункті 35 цієї постанови], на який помилково послався суд апеляційної інстанції в обґрунтування підстав розірвання Договору суборенди у зв'язку з істотною зміною обставин, та яким було заборонено передачу в суборенду нерухомого військового майна, не містить жодних положень щодо припинення чи обов'язку приведення у відповідність з ним раніше укладених договорів суборенди нерухомого військового майна. Наведене повністю узгоджується з вимогами частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України.

37. Суд зазначає, що сама по собі зміна законодавства у сфері оренди державного майна, зокрема, щодо запровадження з 01.01.2011 заборони на передачу в суборенду нерухомого військового майна, не може бути підставою для розірвання укладеного у квітні 2009 року Договору суборенди, оскільки у зв'язку з такою зміною на Орендодавця не покладаються додаткові обов'язки майнового характеру щодо об'єкта оренди та позивачем не доведено понесення додаткових витрат з підстав продовження дії спірного договору.

38. Таким чином, судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосуванням положень абзацу 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній з 01.01.2011).

39. Суд також вважає, що судом апеляційної інстанції у порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України не спростовано висновок суду першої інстанції як про недоведеність істотного порушення Орендарем або Суборендарем Договору суборенди, так і про недоведеність передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання спірного договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

40. З огляду на викладене та те, що судом першої інстанції було встановлено необґрунтованість позовних вимог, Суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

41. Враховуючи вищенаведене, Суд вважає за необхідне залишити в силі рішення суду першої інстанції та скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

42. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг.

43. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судові витрати

44. Судові витрати, понесені відповідачами у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційні скарги підлягають задоволенню.

Висновки про правильне застосування норм права

45. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

46. Сама по собі зміна законодавства у сфері оренди державного майна, зокрема, щодо запровадження з 01.01.2011 заборони на передачу в суборенду нерухомого військового майна, не може бути підставою для розірвання укладеного у квітні 2009 року Договору суборенди, оскільки у зв'язку з такою зміною на Орендодавця не покладаються додаткові обов'язки майнового характеру щодо об'єкта оренди та позивачем не доведено понесення додаткових витрат з підстав продовження дії спірного договору.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут" задовольнити.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №926/709/18 скасувати.

4. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2018 у справі №926/709/18 залишити в силі.

5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, вул. Українська, 43; ідентифікаційний код 08179180) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Українська, буд. 43; ідентифікаційний код 08179180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонафтозбут" (місцезнаходження: 58000, Чернівецька область, м. Чернівці, пл. Театральна, буд. 6; ідентифікаційний код 25082536) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець