Постанова

від 14.12.2018 по справі 911/1500/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р. Справа№ 911/1500/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

секретар: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Береговий І.В. ( за довіреністю №б/н від 03.07.18)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу споживчого товариства "Своє молоко"

на рішення господарського суду Київської області від 04.10.2018 р.

у справі № 911/1500/18 (суддя - Чонгова С.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Трейд"

до споживчого товариства "Своє молоко"

про стягнення 168403,58 грн, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Імпера Трейд (ТОВ Імпера Трейд) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до споживчого товариства Своє молоко (далі СТ Своє молоко) про стягнення 169403,58грн, а саме: 161 290,47 грн сума основного боргу; 8 113,11 грн пені за період з 11.05.2018 по 03.07.2018.

09.08.2018 року представник позивача подав до господарського суду Київської області (а.с.74) заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 160 290,47 грн. та 8 113,11 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.10.2018 р., з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позов задоволено в повному обсязі: стягнуто з відповідача на користь позивача 160 290,47 грн основної заборгованості, 8113,11 грн пені.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач зобов'язання за договором поставки молока № 27/04-18 від 27 квітня 2018 року виконав в повному обсязі (поставка товару підтверджується видатковими накладними), однак відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим стягнув основний борг в розмірі 160 29047 грн. Окрім того, за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо розрахунку за поставлений товар , на підставі п.9.2 договору стягнув пеню у розмірі 8 113, 11 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - споживче товариство "Своє молоко" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.10.2018 р. у справі № 911/1500/18 та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто розмір пені, що була нарахована на розмір заборгованість в сумі 169 403,58 грн., оскільки відповідачем було частково погашено основна заборгованість, в зв'язку з чим позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, а тому розмір пені також мав бути розрахований на суму заборгованості 160 290,47 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу споживчого товариства "Своє молоко" та призначено справу до розгляду.

16.11.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 11.12.2018 року представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 98,99).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.04.2018 між споживчим товариством Своє молоко та товариством з обмеженою відповідальністю Імпера Трейд укладено договір поставки молока №27/04-18. (а.с.22-25)

За умовами пунктів 1.1. та 2.1. договору постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров'яче молоко незбиране (в подальшому за текстом-продукція) на умовах визначених цим договором, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

Загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціальній товарній накладній складеній за формою 1-ТН (МС).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.7 договору визначено, що загальна кількість продукції, що постачається за цим договором становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер) здійснених за цим договором. Поставка продукції здійснюється транспортом продавця та за рахунок продавця зі складу (молокоприймального пункту продавця), якщо інше не узгоджено сторонами, щодо поставки конкретної партії товару. Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС).

Умовами пунктів 8.1, 8.3, .9.2 договору визначено, оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець проводить розрахунки з постачальником з відстрочкою платежу 5 (п'ять) календарних днів з дня поставки, підтверджених спеціалізованими ТТН або підписаними видатковими накладними. За прострочення виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Також, 27.04.2018 року сторонами підписано Протокол №1 погодження договірної ціни до договору, відповідно до якого встановили планову закупівельну ціну за 1 (одну) тону молока 8200,00грн. (а.с.26)

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 181290,47 грн., у відповідності до видаткових накладних (а.с.27,29,31):

- №152 від 30.04.2018 на суму 97725,66грн;

- №153 від 02.05.2018 на суму 77428,42грн;

- №154 від 05.05.2018 на суму 6136,39грн.

04.05.2018 року відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену продукцію позивачем у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 04.05.2018 (а.с.33).

Оскільки відповідач своєчасно за поставлену продукцію в повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджено поставку товару, оскільки відповідач своєчасно за поставлений товар не розрахувався, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 160 290,47 грн та пеня в сумі 8113,11 грн на підставі п. 9.2 договору поставки молока № 27-04-18 від 27 квітня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки. В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як унормовано ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 181 290,47 грн., відповідно до видаткових накладних підписаних та скріплених печатками обох сторін.

Відповідач в свою чергу, здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення № 1191 (а.с. 33) від 04.05.2018 року, та не заперечується позивачем. У зв'язку з частковою оплатою, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 161 290,47 грн.

В подальшому, вже під час розгляду в суді першої інстанції, відповідачем було частково погашено заборгованість за отриманий товар в розмірі 1000,00 грн. (а.с. 76), в зв'язку з чим позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути відповідача 160 290,47 грн. (а.с. 74-75)

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 160 290,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 8113,11 грн за період з 11.05.2018 року по 03.07.2018 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як видно зі змісту договору, а саме п. 9.2 сторони погодили, що за прострочення виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним, тому вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 113,11 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. (161 290,47х34х54/365/100 = 8113,11 грн)

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було невірно при стягненні обраховано розмір пені, оскільки у зв'язку з частковою оплатою (1000,00 грн) сума заборгованості під час розгляду справи в суді першої інстанції зменшилась та складає 160 290,47 грн та відповідно розмір пені повинен розраховуватись виходячи саме з цієї суми боргу, оскільки розрахунок пені був проведений за період з 11.05.2018 по 03.07.2018 року до звернення з позовом при розмірі заборгованості 161 290,47 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене .

Згідно вимог ст. ст. 73,74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 04.10.2018 року у справі № 911/1500/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу споживчого товариства "Своє молоко" на рішення господарського суду Київської області від 04.10.2018 р. у справі № 911/1500/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 04.10.2018 р. у справі № 911/1500/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 911/1500/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 14.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко