Постанова

від 12.12.2018 по справі 278/429/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/429/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №278/429/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач). Просила відповідно до акта обстеження земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку усунути їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача перенести металеву огорожу, встановлену останньою між їхніми земельними ділянками, в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 на 60 см по всій довжині межі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що проживає у АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,12 га. Дана земельна ділянка належить їй на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. У сусідньому будинку АДРЕСА_2 у с.Піски Житомирського району Житомирської області проживає ОСОБА_2 У березні 2016 року відповідач, порушивши межі суміжних земельних ділянок, самовільно захопила частину її земельної ділянки та встановила огорожу з металевої сітки, змістивши металеві стовпчики в сторону її земельної ділянки на 60 см по всій довжині. Зазначені обставини підтверджуються актом обстеження земельної ділянки, який склала комісія сільської ради. Встановити огорожу належним чином відповідач відмовляється та на зауваження органу місцевого самоврядування не реагує.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вважає помилковим висновок суду про те, що вона не надала доказів того, що відповідач зайняла частину її земельної ділянки, оскільки дані обставини підтверджуються актом обстеження земельної ділянки, який склала комісія сільської ради 30 листопада 2016 року. Суд також неправильно оцінив висновок експерта та не взяв до уваги уточнюючі пояснення, які надала експерт у судовому засіданні.

У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що у 2016 році межа між сусідніми земельними ділянками не зміщувалася, а була проведена лише заміна огорожі. Обставини справи свідчать про неправильне складення документації, на підставі якої позивач приватизувала свою земельну ділянку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,12 га із кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_3, в с. Піски Житомирського району Житомирської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянки серії НОМЕР_1, який виданий 09 грудня 2008 року на підставі рішення Пісківської сільської ради від 15 березня 2007 року (а.с.3). Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010820900159.

Власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки (частина перша ст.90 ЗК України).

Одним із суміжних землекористувачів є ОСОБА_2, яка згідно з технічною документацією мала б користуватися земельною ділянкою площею 0,1590 га, яка розташована по АДРЕСА_4 в с. Піски Житомирського району Житомирської області.

Із акта обстеження земельної ділянки від 30 листопада 2016 року, який складений комісією у складі: голови постійної комісії Пісківської сільської ради, члена комісії та землевпорядника сільської ради, вбачається, що за заявою позивача від 29 листопада 2016 року комісією 30 листопада 2016 року проведені обстеження та заміри. Так, комісія виявила, що межа земельної ділянки зі сторони сусідки ОСОБА_2 зміщена на 60 см згідно державного акта земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.4).

Відповідно до частини другої ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю , навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).

Проте із висновку проведеної судової земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2017 року вбачається, що межі земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка належить позивачу, не відповідають тим межам цієї ділянки, які зазначені у державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Невідповідність фактичної межі земельної ділянки позивача її межі, зазначеній у державному акті, встановлена в частині довжини та ширини, що примикає до межі суміжних землекористувачів (а.с.103). Координати фактичного користування позивача не відповідають координатам наявним у кадастровому плані, що став підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. Експертом виявлено зміщення меж земельної ділянки позивача площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_2 в західну сторону, а не в сторону суміжного землекористувача ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги щодо акта обстеження земельної ділянки від 30 листопада 2016 року та висновку судової земельно-технічної експертизи зводяться до переоцінки відповідних доказів, яким у сукупності із іншими доказами у справі надав правильну оцінку суд першої інстанції. Так, у акті обстеження земельної ділянки від 30 листопада 2016 року не зазначена методика вимірювання земельної ділянки позивача, тобто у який спосіб та якими вимірювальними засобами проводилися заміри земельної ділянки, не вказано щодо присутності відповідача. Натомість у висновку судової земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2017 року зазначено, що дослідження проводилося методом зіставлення даних візуального обстеження і наданих документів з вимогами нормативних документів, чинних в галузі земельного права та будівництва на час дослідження. При цьому враховувалося фактичне користування земельною ділянкою. В присутності сторін експертом ОСОБА_3 було проведене візуальне та інструментальне обстеження в натурі (на місцевості) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5, а вимірювання кутів на точках геодезичної мережі виконувалося RTK GNSS приймач S82-Т №W12982757490, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №1742 чинне до 29 березня 2018 року. Обробка матеріалів польових вимірювань і обчислення площ ділянок та угідь виконано автоматизованою системою GIS6 на персональному комп'ютері. Координати точок земельної ділянки визначені за наслідками геодезичної зйомки в режимі реального часу (RТК) з використанням перманентних базових станцій мережі ZAKPOST (визначення координат з середньою похибкою не більше 0,03 м в плані та з похибкою не більше 0,1 м по висоті в реальному часі безпосередньо у місці проведення польових робіт).

Відтак позивач за фактом користується земельною ділянкою, межі якої не співпадають із межами, зазначеними у державному акті. Позивач за фактом використовує більше площі, ніж зазначено у державному акті та фактичне користування позивача виходить за межі конфігурації земельної ділянки, на яку вона одержала державний акт. Предмет же спору, а це 60 см по всій довжині межі, взагалі знаходиться за межами конфігурації земельної ділянки, на яку позивачу виданий державний акт, а судовому захисту підлягає порушене право, чого позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п'ята та шоста ст.81 ЦПК України).

Апеляційний суд переглядає дану справу за наявними в ній доказами, які були подані до суду першої інстанції. Додатково докази не подавалися. Дослідження доказів судом першої інстанції з порушенням порядку не встановлено.

Отже, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а ґрунтуються на переоцінці доказів, що є неприпустимим з огляду на вищевикладене, а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає приписам частини першої ст.375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.