Постанова

від 10.06.2019 по справі 278/429/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/429/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/429/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2019 року,яке ухвалене суддею Зубчук І.В.в м. Житомирі

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у даній справі стосовно розподілу судових витрат.

В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12.12.2018 р., відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Однак, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат, пов`язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи від 29.09.2017 р., які понесла відповідач ОСОБА_2

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4554 грн. судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2019 року в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 4554,00 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи та відмовити ОСОБА_2 у стягненні зазначеної суми судових витрат.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ч.3 ст. 136 ЦПК України. Зокрема, суд, враховуючи майновий стан сторони по справі, у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Апелянт зазначає, що у відзиві на заяву ОСОБА_2 вона подала до суду письмові докази, які свідчать про незначний розмір її доходів за 2018 рік у вигляді пенсії, однак суд не надав жодної оцінки поданим доказам та не мотивував чому саме не було застосовано до апелянта положення ч.3 ст. 136 ЦПК України.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу позивача відхилити, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, з метою надання доказів на спростування вимог позивача по справі, нею були понесені витрати пов`язані з проведенням експертизи. Оскільки позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову, а тому суд, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, правомірно стягнув з позивача на користь відповідача витрати пов`язані з розглядом справи.

В судовому засіданні позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12.12.2018 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою було відмовлено (т.1 а.с.183-184, 222-223). Питання розподілу судових витрат, пов`язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи від 29.09.2017 р., які понесла відповідач ОСОБА_2 , вирішено не було.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Такий висновок суду є обґрунтованим виходячи з наступного.

У відповідності з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам судочинства.

Як визначено ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

В свою чергу, згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Як визначено ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_2 понесла витрати, пов`язані із проведенням судової земельно-технічної експертизи у розмірі 4554 грн. (а.с.79).

Відповідно до ч.3 ст.136 ЦПК України з підстав, зазначених у ч.1 цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

В свою чергу, ч.1 ст.136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

На думку суду апеляційної інстанції твердження апелянта щодо того, що судом безпідставно не враховано її скрутний матеріальний стан та не застосовано відносно неї положення ч.3 ст.136 ЦПК України є безпідставним.

Відповідно до ст.129 Конституції України, однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. Крім того, у даному випадку витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, були понесені відповідачем, яка на підтвердження безпідставності заявлених вимог позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України, заявила клопотання про проведення у справі судової земельно-технічної експертизи. А тому суд, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4554 грн. понесених витрат за проведення експертизи, не врахувавши матеріальне становище позивача, яке при вирішенні даного питання не має вирішального значення.

Посилання позивача на ту обставину, що стягнення вказаної суми судових витрат, розмір яких в тричі перевищує розмір її щомісячної пенсії, призведе до неможливого фізичного існування є необґрунтованим, оскільки статтею 70 Закону України Про виконавче провадження врегульовано питання розміру відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, яка передбачає, що із пенсії боржника за вказаним видом стягнення щомісячно може бути утримано не більше 20 відсотків її розміру.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Додаткове рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2019 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 червня 2019 року.

Головуючий: Судді: