Постанова

від 06.12.2018 по справі 914/1591/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. Справа № 914/1591/16

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.

суддів Зварич О.В.

Мирутенка О.Л.

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.

та представників:

від позивача (особа, яка подала апеляційну скаргу) : Квак В.В. - адвокат (довіреність №19.02.2018№19/18);

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат (ордер серія ЛВ №018988 від 05.12.2018);

третя особа: не з явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного Підприємства "Віптер Інструмент"

на рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2016 року (суддя Фартушок Т.Б., дата складання повного тексту рішення 04.06.2018, м. Львів)

у справі №914/1591/16

за позовом Приватного Підприємства "Віптер Інструмент" , м. Львів-Винники

до ОСОБА_4, м. Львів, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Сай Любові Василівни, м. Львів

про стягнення 94 750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.06.2016 на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ Геліус до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 94 750 грн. (Т-1, а.с.6-10).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами було досягнуто домовленості, що відповідач здійснить ремонт погоджених основних засобів позивача та поставить йому необхідний метал на загальну суму 425 000,00 грн. Відтак, на виконання домовленостей, позивачем були перераховані відповідачу авансові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.08.2011 № 29 на суму 70 000, 00 грн.; від 08.08.2011 № 30 на суму 55 000, 00 грн.; від 28.04.2012 №36 на суму 100 000, 00 грн.; від 14.05.2012 № 44 на суму 100 000, 00 грн.; від 08.05.2012 № 43 на суму 100 000, 00 грн. Відповідач взятих на себе зобов'язань щодо ремонту основних засобів і поставку металу не виконав, відтак на вимогу повернув позивачу частину грошових коштів в розмірі 330 250,00 грн., заборгувавши при цьому 94 750,00 грн.

В свою чергу, відповідач не заперечує дану суму, вказуючи при цьому, що 15.03.2016 ним надіслано на адресу позивача лист в якому підтверджено свою заборгованість в розмірі 94 750,00 грн., однак відмовився її повертати з підстав поставки позивачу обладнання, згідно накладної від 28.05.2012 №28/05-2, за яке позивач не розрахувався. При цьому, вказує, що доказом того, що обладнання було поставлено позивачу є той факт, що це обладнання є предметом застави по кредитному договору між ТОВ Геліус та ПАТ АКБ Львів .

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2016 у справі №914/1591/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ Геліус до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 94 750 грн. (Т-2, а.с.32-39), з чим погодився Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 08.12.2016 (Т-3, а.с.133-142).

Дані рішення мотивовані достатністю доказів у справі, які свідчать про те, що відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо поставки основних засобів, ремонт основних засобів та поставку металу виконувалися, обладнання поставлене відповідачем згідно накладних від 28.05.2012 №28/05-1 та №28/05-2 позивачем отримане та згодом передане ним та ФОП Сай Л.В. в заставу, а тому позовні вимоги визнано обгрунтованими.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2016 та рішення господарського суду Львівської області від 19 серпня 2016 скасовано. Справу №914/1591/16 передано до господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суду (Т-3, а.с.241-250).

Виший господарський суд України в постанові від 02.03.2017 зазначає, що суди вирішуючи по суті даний спір, не дослідили та не встановили підстави виникнення між сторонами правовідносин щодо ремонту основних засобів та поставки металу, не з'ясували чи було укладено між ними відповідний договір. Також вказує, що залишилось недослідженим та неперевіреним накладна №28/05-1 від 28 травня 2012 року, на яку також посилається відповідач в обґрунтування заперечень на позов. Судами не досліджено та не перевірено дані щодо органів управління товариством, осіб, які мають право вчиняти правочини від імені ТОВ Геліус без довіреності з правом підпису у відповідності до вимог чинного законодавства та установчих документів, тобто, судом не з'ясовано, чи ОСОБА_4 мав повноваження вчиняти правочин від імені товариства без довіреності. Також, вказує, на те, що судами не перевірено та не з'ясовано чи мали місце реальні зустрічні однорідні вимоги, чи настав строк виконання за ними, чи мала місце у визначений законом спосіб заява сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2017 у справі №914/1591/16 - відмовлено в задоволенні позову (Т-4, а.с.73-84), з чим погодився суд апеляційної інстанції в постанові від 29.06.2017 (Т-4, а.с.122-130).

Дані судові рішення мотивовані тим, що авансовий платіж у розмірі 94 750,00 грн. зараховано Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на оплату товару, переданого у власність ТОВ Геліус згідно договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб шляхом оформлення накладної №28/05-2 від 28 травня 2012 року, яка в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність є первинним документом. При цьому суди зазначили, що ТОВ Геліус розпоряджалось майном, переданим на підставі вказаної накладної, реалізовуючи правомочності власника, зокрема, передавши таке майно в заставу, що свідчить про схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень. Тому, суди визнали відсутніми підстави для повернення такого авансового платежу, у зв'язку з чим у позові - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2017 касаційну скаргу ТОВ Геліус задоволено частково. Скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2017 року та рішення Господарського суду Львівської області від 29 травня 2017 року. Справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суду (Т-5, а.с.32-39).

Дана постанова мотивована тим, що судами не досліджено та не перевірено дані щодо органів управління товариством, осіб, які мають право вчиняти правочини від імені ТОВ Геліус без довіреності з правом підпису у відповідності до вимог ч.2 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та установчих документів, тобто не з'ясовано, чи мав ОСОБА_4 повноваження вчиняти правочин від імені товариства без довіреності на час виникнення спірних правовідносин. Не перевірено судами доводи позивача щодо того, що директором підприємства на час оформлення спірної накладної був ОСОБА_6 і лише він мав право підписувати документи від імені товариства без довіреності. Також, вказано, що судові рішення не містять висновків та обґрунтувань щодо наявності чи відсутності реальних зустрічних однорідних вимог, чи настав строк виконання за ними, чи мали місце у визначений законом спосіб заява сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2018 у справі №914/1591/16 в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що авансовий платіж в розмірі 94 750,00 грн. зараховано ФОП ОСОБА_4 на оплату товару, переданого ним у власність ТОВ Геліус на підставі накладної №28/05-2 від 28.05.2012, а відтак підстави для повернення відповідачем авансового платежу в заявленому у позовній заяві розмірі є відсутніми. Щодо доводів позивача про сплив позовної давності щодо відносин поставки, а тому неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 602 Цивільного кодексу України, суд вказав, що з матеріалів справи не вбачається зарахування таких вимог і при прийнятті рішення суд не покликається на ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України. Місцевий господарський суд вказує, що кошти сплачено ТОВ Геліус з метою їх подальшого зарахування на виконання його зобов'язання із оплати, що виникне в майбутньому та щодо того, що авансовий платіж (який просить стягнути позивач) у розмірі 94 750,00 грн. зараховано ФОП ОСОБА_4 на оплату товару, переданого у власність ТОВ Геліус на підставі накладної №28/05-2 від 28.05.2012 не містить обґрунтування щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач - ПП Віптер Інструмент (правонаступник ТОВ Геліус ) не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, б/н від 13.06.2018 (вх. № місцевого суду 228/18-01 від 15.06.2018, вх. № апеляційного суду 01-05/1940/18, 01-05/1942/18 від 26.06.2018) в якій посилається на те, що рішення від 23.05.2018 місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а висновки викладені в такому не відповідають обставинам справи.

Скаржник вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку про відсутність доказів реально існуючого зобов'язання ОСОБА_4 перед ТОВ Геліус , а також про відсутність (не зазначення в претензії) платіжного доручення на підставі якого виникла сума, що підлягає поверненню.

Також, зазначає, що безпідставним є твердження суду, щодо достовірності платіжних доручень на суму 425 000 грн. Вказує, що ним подано на вимогу суду та надано для огляду платіжні доручення від 03.08.2011 №29, від 08.08.2011 №30, від 28.04.2012 №36, від 14.05.2012 №44, від 08.05.2012 №4 достовірність яких засвідчена печаткою та підписом посадової особи банківської установи через яку здійснювався перерахунок коштів від ТОВ Геліус до ФОП ОСОБА_4 Крім цього, сторонами визнано факт перерахування 425 000 грн. Щодо фактичних обставин справи, то зазначає, що сторони не прийшли до згоди лише стосовно цільового призначення вищезазначених коштів. У згаданих вище платіжних дорученнях від 03.08.2011 №29, від 08.08.2011 №30, від 28.04.2012 №36, від 14.05.2012 №44, від 08.05.2012 №43 чітко зазначено, що призначенням платежу були платежі за метал, ремонтні роботи, виконанні роботи.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції проігноровано те, що накладна №28/05-2 від 28.05.2012 підписана невідомою особою, яка не була уповноважена вчиняти такі дії від імені ТОВ Геліус , а отже не може братись до уваги як належний доказ.

Також, скаржник зазначає, що ТОВ Геліус перерахував спірні кошти без будь-яких договорів укладених в спрощеній формі, то ці кошти в силу ст.1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню ФОП ОСОБА_4 як такі, що одержані без правової підстави.

Відтак, апелянт просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

ОСОБА_4 у відзиві від 12.07.2018 вважає, що судом першої інстанції 23.05.2018 прийнято законне рішення з дотриманням чинних норм матеріального та процесуального права. Вказує, що твердження апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано здійснив зустрічне зарахування коштів ОСОБА_4 на підставі накладної №28/05-2 від 28.05.2012 є безпідставним, оскільки судом ніякого зарахування коштів не здійснювалось. Щодо накладної №28/05-2 від 28.05.2012 зазначає, що така свідчить про укладення сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, а відтак є належним, допустимим та достовірним доказом у справі. Всі інші доводи і твердження апелянта вважає такими, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних оцінках без посилання на норми матеріального чи процесуального права. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - ПП Віптер - Інструмент без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2018 склад колегії по розгляду справи №914/1591/16 визначено: Гриців В.М. головуючий суддя, Малех І.Б., Кравчук Н.М. (Т-6, а.с.136).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Віптер Інструмент" на рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2016 року у справі №914/1591/16 (Т-6, а.с.137).

Ухвалою суду від 18.07.2018 призначено розгляд справи №914/1591/16 в судове засідання на 29.08.2018 в складі колегії : головуючого судді Гриців В.М., суддів - Малех І.Б., Кравчук Н.М. (Т-6, а.с.161).

Судове засідання 29.08.2018 не відбулось в зв'язку з тим, що суддя Кравчук Н.М. член колегії перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року розгляд справи №914/1591/16 призначено на 25 вересня 2018 в складі колегії: Гриців В.М. - головуючий суддя, Малех І.Б., Кравчук Н.М. (Т-6, а.с.170).

В судовому засіданні 25.09.2018 заслухавши пояснення представника позивача, з метою повного та усестороннього дослідження всіх матеріалів та обставин справи, судова колегія ухвалила відкласти розгляд такої в судове засідання на 23.10.2018 (Т-6, а.с.175).

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

В газеті Голос України №185 (6940) від 03 жовтня 2018 року опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018 року.

Судді Львівського апеляційного господарського суду переведені до Західного апеляційного господарського суду Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №295/2018.

Згідно з витягом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2018 року справу №914/1591/16 розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Мирутенка О.Л. та Зварич О.В. (Т-6, а.с.176)

Ухвалою від 22.10.2018 справу №914/1591/16 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Зварич О.В. та Мирутенка О.Л. Справу №914/1591/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 листопада 2018 року (Т-6, а.с.177-178).

В зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи в судове засідання 13.11.2018, судова колегія з метою повного та усестороннього дослідження усіх матеріалів та обставин справи ухвалила відкласти розгляд справи в судове засідання на 06 грудня 2018 рік (Т-6, а.с.186-187).

В судове засідання 06.12.2018 з'явились представники сторін.

Третя особа - ФОП Сай Л.В. участі уповноваженого представника в судове засідання 06.12.2018 не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 13.11.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (Т-6, а.с.189).

Враховуючи те, що додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представники сторін в судовому засіданні 06.12.2018 підтримали свої доводи і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2018 відповідачем було подано заяву про закриття провадження у справі, у якій останній просить на підставі ст. 51, ч.1 ст. 609, ч.1 ст. 20, ст. 185, п.6 ч.1 ст. 231 Цивільного кодексу України закрити провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що 17.01.2017 державна реєстрація відповідача як фізичної особи - підприємця припинена (Т-5, а.с.153-155) .

Частиною 3 ст. 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. При цьому ст. 52 Цивільного кодексу України, встановлено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення спд-фо (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Крім цього втрата Позивачем правового статусу фізичної особи - підприємця відбулась після подання позову та порушення провадження у справі.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом правомірно відхилено клопотання ОСОБА_4 від 07.03.2018 №8369/18 про закриття провадження у даній справі.

Крім цього, 10.05.2018 ПП Віптер Інструмент та ТОВ Геліус подано на розгляд господарського суду Львівської області заяву про залучення правонаступника (Т-6, а.с.60-61). Згідно, якої просить, залучити ПП Віптер Інструмент як правонаступника позивача з підстав того, що 19.02.2018 між ТОВ Геліус та ПП Віптер Інструмент укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останній набув права вимоги до ФОП ОСОБА_4 за договірними відносинами поставки на суму 94 750,00 грн. Даний договір станом на час розгляду справи в суді першої інстанції чинний, а відтак, місцевим господарським судом ухвалою від 14.05.2018 у даній справі правомірно здійснено процесуальне правонаступництво в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, залучено ПП Віптер Інструмент як правонаступника позивача ТОВ Геліус .

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус" перераховано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 кошти на загальну суму 425 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 03.08.2011 №29 на суму 70 000 грн.; від 08.08.2011 №30 на суму 55 000 грн.; від 28.04.2012 №36 на суму 100 000 грн.; від 08.05.2012 №43 на суму 100 000 грн. та від 14.05.2012 №44 на суму 100 000 грн. (Т-1, а.с.21-22).

У платіжних дорученнях від 03.08.2011 №29 (Т-1, а.с.21) та від 08.08.2011 №30 (Т-1, а.с.21) призначенням платежу вказано: "Авансовий платіж за метал зг рах №1 від 03.08.2011, б/н від 08.08.2011"; у платіжному дорученні від 28.04.2012 №36 (Т-1, а.с.21 зворот ) - "Аванс плати за основні засоби та ремонтні роботи зг рах 28/04 від 28.04.2012", від 08.05.2012 №43 (Т-1, а.с.21 зворот ) - "За основні засоби і вик.роботи-аванс.платіж зг рах б/н від 08.05.12", від 14.05.2012 №44 (Т-1, а.с.22) - "Авансов.платіж на вик.робіт та основні засоби зг. рах. від 14.05.2012".

Позивач стверджує, що такі платежі є авансовими й здійсненими на виконання досягнутої між сторонами домовленості про те, що ФОП ОСОБА_4 здійснить ремонт погоджених основних засобів ТОВ "Геліус" та поставить йому необхідний метал на загальну суму 425 000,00 грн. Однак, ФОП ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань щодо ремонту основних засобів і поставки металу не виконав, повернув ТОВ "Геліус" частину грошових коштів в розмірі 330 250,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 27.06.2013 №50 на суму 105 900 грн. (Т-1, а.с.23); від 30.07.2013 №55 на суму 88 200 грн. (Т-1, а.с.23); від 31.07.2013 №56 на суму 27 550 грн. (Т-1, а.с.23 зворот) та від 30.08.2013 №70 на суму 108 600 грн. (Т-1, а.с.23 зворот).

В подальшому, ТОВ "Геліус" звернулось до ФОП ОСОБА_4 із претензією-вимогою від 05.03.2016 №12 про виконання у семиденний строк зобов'язань, за які були сплачені кошти, або повернення ТОВ "Геліус" грошових коштів у розмірі 94 750,00 грн. (предметом спору які є в даній справі) (Т-1, а.с.19).

У відповідь ФОП ОСОБА_4, листом від 15.03.2016 (Т-1, а.с.24), повідомив ТОВ "Геліус", що на виконання домовленостей ним здійснено поставку обладнання (комплекти штампів - "терка конусна" (1шт.), "терка квадратна" (1шт.), "терка шестигранна" (1шт.) згідно накладної №28/05-2 від 28.05.2012 на загальну суму 446 400, 00 грн. з умовою оплати - на вимогу. Відтак, 94 750, 00 грн. (суму претензійних вимог) зараховано в рахунок погашення заборгованості за поставлене обладнання та заявлено вимогу про погашення ТОВ "Геліус" решти кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_4 в розмірі 351 650, 00 грн. у семиденний термін.

Водночас, позивач стверджує, що таке обладнання та комплекти штампів ніколи не придбавались у ФОП ОСОБА_4, не перебували та не перебувають на балансі ТОВ "Геліус", про що також подано відповідні довідки. Зазначені обставини стали підставою звернення ТОВ "Геліус" до суду із позовом про стягнення з відповідача 94 750, 00 грн. При цьому, позивач в своє обґрунтування посилається на положення ст. ст. 321, 526, 530, 693, 610 та 1212 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_4 стверджує, що він, як фізична особа, є співвласником позивача, йому належить 50% статутного капіталу. У ТОВ "Геліус" відповідач, як працівник, займав посаду комерційного директора з правом першого підпису у банківських установах та представляв інтереси Товариства без довіреності. Водночас, з 1999 року ФОП ОСОБА_4, як підприємець, співпрацював з позивачем. Таким чином, відповідач, як підприємець, діючи в інтересах власної фірми - ТОВ "Геліус", з метою забезпечення безперервного виробництва продукції, в травні 2012 року поставив обладнання, згідно вищезазначених накладних, в цех з виробництва продукції яке прийняте працівником товариства, який на той час займався ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання позивача, що підтверджується підписом цього працівника на накладних. Доказом того, що обладнання було поставлено позивачу є той факт, що частина такого обладнання є предметом застави по кредитному договору між ТОВ "Геліус" та ПАТ АКБ "Львів".

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов язки.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, що кореспондується ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що зобов язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей , передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено, що платіжні доручення №29 від 03.08.2011, №30 від 08.08.2011, №36 від 28.04.2012, №44 від 14.05.2012 та №43 від 08.05.2012, свідчать про перерахунок позивачем відповідачу коштів на суму 425 000, 00 грн. У відповідній графі вказаних розрахункових документів платником зазначено ТОВ "Геліус", а призначення платежу визначено як "авансовий платіж за основні засоби і виконання робіт згідно рахунку", "авансовий платіж за метал згідно рахунку" (Т-1, а.с.21-22).

Авансовим є платіж, здійснений до моменту виникнення зобов'язання із оплати, який в подальшому буде зараховано на його виконання, що відрізняє його від реально встановленого зобов'язання із попередньої оплати, а також від завдатку, який виступає формою забезпечення зобов'язання із оплати.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на момент перерахування таких коштів між сторонами, в порядку визначеному ст.208 Цивільного кодексу України, укладено будь-які договори на виконання яких здійснено платежі, а тому, суд дійшов вірного висновку, що кошти сплачено ТОВ "Геліус" з метою їх подальшого зарахування на виконання зобов'язання із оплати, що виникне в майбутньому.

Як вже зазначалось, позивач стверджує, що сторонами досягнуто домовленість про те, що відповідач здійснить ремонт погоджених основних засобів ТОВ "Геліус" та поставить йому необхідний метал на загальну суму 425 000, 00 грн. Водночас, позивач зазначає, що відповідачем такі зобов'язання не виконано, а тому зобов'язання зі сплати коштів у позивача не настало. Відтак, ТОВ "Геліус" звернулось до ФОП ОСОБА_4 з вимогою про повернення залишку неповернутих грошових коштів в сумі 94 750,00 грн. (Т-1, а.с.19).

Місцевим господарським судом підставно встановлено, що твердження позивача про часткове повернення ФОП ОСОБА_4 сплачених коштів авансу не відповідають дійсності. В платіжних дорученнях від 27.06.2013 №50 на суму 105 000, 00 грн.; від 30.07.2013 №55 на суму 88 200, 00 грн.; від 31.07.2013 №56 на суму 27 550, 00 грн.; від 27.08.2013 №70 на суму 108 600, 00 грн. в графі призначення платежу, на які посилається ТОВ "Геліус" як на підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зазначено: "за оренду приміщень згідно рахунку б/н від 27.06.2013, часткове повернення невикористаних коштів згідно договору" та "повернення коштів на поточний рахунок". Суд не вправі керуватись припущеннями, отже не видається можливим встановити, що такі кошти перераховано ФОП ОСОБА_4 саме на повернення авансових платежів, які сплачені позивачем згідно платіжних доручень від 03.08.2011 №29, 08.08.2011 №30, 28.04.2012 №36, 14.05.2012 №44, 08.05.2012 №43.

Відповідач у листі від 15.03.2016 (Т-1, а.с.24), не заперечує проти отримання від позивача платежів на суму 425 000, 00 грн. Водночас, стверджує, що на виконання домовленостей, які підтверджуються записами у платіжних дорученнях в графі "призначення платежу", ним поставлено відповідачу обладнання (комплекти штампів - "терка конусна" (1шт.), "терка квадратна" (1шт.), "терка шестигранна" (1шт.) згідно накладної №28/05-2 від 28.05.2012 на загальну суму 446 400, 00 грн. Як вже зазначалось, цим листом ФОП ОСОБА_4 повідомив ТОВ "Геліус", що 94 750, 00 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості за обладнання, поставлене згідно накладної №28/05-2 від 28.05.2012 (Т-1, а.с.44).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ФОП ОСОБА_4 відмовився повертати кошти в сумі 94 750,00 грн. мотивуючи тим, що ним поставлено у 2012 році поставку пресів, а саме: прес кривошипний КД 2122 (2 шт.), прес кривошипний КД 2322 Б (1 шт) , прес кривошипний ОКП 16П (1 шт.) на загальну суму 118 000, 00 грн. згідно накладної №28/05-1 від 28.05.2012 та згідно накладної №28/05-2 від 28.05.2012 (комплекс штампів терка конусна , терка квадратна , терка шестигранна ) загальною вартістю 446 400, 00 грн. і як вже було зазначено вище суму в розмірі 94 750 грн. ним зараховано в рахунок погашення заборгованості за поставлене обладнання по накладній №28/05-2 від 28.05.2012.

Згідно з ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами . Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами , телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є учасниками ТОВ "Геліус", а розмір частки кожного із них у статутному фонді - 50%. Керівником та підписантом ТОВ "Геліус" станом на 28.05.2012 визначено ОСОБА_6 Із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що його обрано на посаду директора Товариства, що підтверджується протоколом №2 зборів учасників ТОВ "Геліус" від 25.11.2004.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ станом на 28.05.2012 щодо ТОВ "Геліус", особою, яка обирається до органу управління юридичної особи, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, чи особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи був ОСОБА_6 (Т-1, а.с.39-41, 77-79)

Судова колегія зазначає, що накладна №28/05-1 від 28.05.2012 зі сторони ФОП ОСОБА_4 підписана ним та скріплена печаткою, а зі сторони ТОВ Геліус підписана невідомою особою і відсутньою є печатка товариства. Накладна № 28/05-2 від 28.05.2012 підписана ФОП ОСОБА_4 від власного імені та скріплено печаткою, в той час як від імені ТОВ Геліус підписано невстановленою особою та скріплено печаткою товариства (Т-1, а.с.44). В матеріалах справи відсутні та не подані такі суду апеляційної інстанції докази, які б вказували хто саме підписав накладні від імені позивача.

Згідно вимог ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що дані накладні підписані невідомою особою, та крім цього на накладній №28/05-1 від 28.05.2012 відсутня печатка, такі не можуть вважатись належними і допустимими доказами поставки зазначених в них товарів в розумінні ст. 76,77 ГПК України.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом помилково зроблено висновок, що відбиток печатки на накладній №28/05-2 від 28.05.2012 є підтвердженням схвалення правочину ТОВ Геліус . Крім цього зазначено, що ТОВ Геліус розпоряджався майном переданим на підставі вищевказаної накладної, оскільки передав таке майно в заставу на підставі договору застави майна №35/1 від 27.10.2014 укладеного між ТОВ АКБ Львів та ТОВ Геліус .

У накладній №28/05-2 від 28.05.2012 (Т-3, а.с.98) зазначено: комплект штампів: терка конусна 1 шт., терка квадратна 1 шт., терка шестигранна 1 шт. на загальну суму 446 400 грн.

Проаналізувавши накладну №28/05-2 від 28.05.2012 (Т-3, а.с.98) та договір застави майна №35/1 від 27.10.2014 (Т-1, а.с.137-141) не можливо достовірно встановити що це саме той комплекс штампів що зазначений в накладній №28/05-2 від 28.05.2012 передано в заставу. Крім цього, в п.1.3. даного договору визначено, що заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 8029,00 грн., а по накладній №28/05-2 від 28.05.2012 вартість такого майна вказана 446 400 грн.

При цьому, слід зазначити, що позивач як в суді першої так і апеляційної інстанцій вказує на те, що майно перелічене у накладній №28/05-02 від 28.05.2012 не перебувало та не перебуває на балансі ТОВ Геліус .

Як вбачається з матеріалів справи вчиняти від імені товариства дії мав право директор ТОВ Геліус Сай Л.В., а ОСОБА_4 був комерційним директором.

В матеріалах справи відсутні докази повноважень у ОСОБА_4 як комерційного представника (директора), передбачені ч.3 ст. 243 Цивільного кодексу України.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що платіжні доручення на загальну суму 425 000 грн. підписані від імені ТОВ "Геліус" ОСОБА_4 як комерційним директором, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі докази в матеріалах справи відсутні та не подані суду апеляційної інстанції.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що незважаючи на визнання сторонами факту здійснення оплати відповідачу 425 000 грн., позивачем не подано оригіналів платіжних доручень на дану суму, а з копій, які засвідчені банківською установою вбачається, що на таких відсутні підписи чи зазначення посади особи, яка підписала такі платіжні доручення зі сторони ТОВ Геліус .

Крім цього, ФОП ОСОБА_4 перерахував ТОВ Геліус згідно платіжного доручення №50 від 27.06.2013 - 105 900, 00 грн. призначенням платежу зазначено за оренду приміщення згідно рахунку б/н від 27.06.2013 , №55 від 30.07.2013 на суму 88 200,00 грн. з призначенням платежу: повернення коштів на пот. рах ., від 31.07.2013 №56 на суму 27 550, 00 грн. з призначенням платежу повер. коштів на пот. рах ., від 27.08.2013 №70 на суму 108 600, 00 грн. з призначенням платежу повернення коштів на пот.рахунок . Однак, з даних платіжних доручень неможливо встановити, що дані суми перераховані відповідачем як повернення авансу сплаченого позивачем по платіжних дорученнях від 03.08.2011 №29, 08.08.2011 №30, 28.04.2012 №36, 14.05.2012 №44, 08.05.2012 №43.

Відтак, враховуючи наведене судова колегія прийшла до висновку, що вимоги позивача про повернення коштів у розмірі 94 750,00 грн. є документально недоведеними, а відтак підстави для задоволення позову - відсутні.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції частково змінено мотивувальну частину рішення, при цьому висновок суду про відмову в позові в даній справі є обґрунтованим, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування рішення з прийняттям нового про відмову в позові.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2018 року у справі №914/1591/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства Віптер Інструмент - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/1591/16 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 14.12.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Мирутенко О.Л.