Рішення

від 18.12.2018 по справі 826/11101/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/11101/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Виробничо-технологічного приватного підприємства "Промбудсервіс" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2017 року , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Виробничо-технологічне приватне підприємство Промбудсервіс (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006671401 від 21 серпня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006681401 від 21 серпня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що операції Виробничо-технологічне приватне підприємство Промбудсервіс та його контрагентів не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для надання послуг та постачання товарів. При цьому, актом податкової перевірки зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, тобто контролюючим органом зроблено висновок про неможливість здійснювати господарські операції.

Представник позивача також звертає увагу, що актом податкової перевірки не надано жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення Виробничо-технологічне приватне підприємство Промбудсервіс та його контрагентами господарських операцій.

Крім того, суд звернув увагу, що на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації та Товариство з обмеженою відповідальністю Горсан були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тобто на момент здійснення договірних зобов'язань з позивачем та складання податкових накладних, свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації та Товариства з обмеженою відповідальністю Горсан було чинним і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на купівлю-продаж товарів.

Також, пояснення посадових осіб, засновників контрагентів, зафіксовані в протоколах допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти. В розумінні кримінального процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти є, зокрема, відповідні судові рішення, які набрали законної сили, однак про наявність таких рішень в акті податкової перевірки не згадується.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що під час проведеного аналізу можливості контрагентів позивача оформлених господарських операцій, враховуючи їх зміст та технологічну специфіку операцій з придбання товарів, а саме враховуючи відсутність на підприємстві власних основних засобів: складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність їх залучення у третіх осіб встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій.

Додатково представник відповідача зазначив, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року у справі №372/812/16-к ОСОБА_1 - засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю Горсан визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 205 та за частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Крім того, у письмових поясненнях, наданих засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження від 19 травня 2015 року №32015100010000077, вбачається, що така особа не мала жодного відношення до створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації та розповіла, що жодної документації від імені вказаного товариства не підписувала.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

В період з 20 липня 2017 року по 26 липня 2017 року на підставі направлення від 20 липня 2017 року №735/26-15-14-01-05 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 липня 2017 року №6675, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Виробничо-технологічного приватного підприємства Промбудсервіс (код ЄДРПОУ 21669687) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Ферумтрейд (код ЄДРПОУ 39124544), ТОВ Горсан (код ЄДРПОУ 39791208), ТОВ Укрбудінновації (код ЄДРПОУ 39543027) за період з 01 травня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 02 серпня 2017 року №320/26-15-14-01-05/21669687.

В ході проведення перевірки встановлено, що взаємовідносини Виробничо-технологічного приватного підприємства Промбудсервіс з Товариством з обмеженою відповідальністю Ферумтрейд (код ЄДРПОУ 39124544), Товариством з обмеженою відповідальністю Горсан (код ЄДРПОУ 39791208), Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації (код ЄДРПОУ 39543027) вплинули на формування сум податкового кредиту з ПДВ в період з 01 травня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, а саме: ТОВ Ферумтрейд в сумі ПДВ 44 475,15 грн. в травні 2014 року; ТОВ Горсан у сумі ПДВ 13 499,05 грн. в серпні 2015 року; ТОВ Укрбудінновації у сумі ПДВ 111 606,18 грн. у жовтні 2015 року.

Також, в ході перевірки в частині правовідносин з ТОВ Ферумтрейд встановлено, що договір поставки та всі первинні документи від імені ТОВ Ферумтрейд підписано гр. ОСОБА_3, що значиться керівником вказаного товариства. Разом з тим, зі змісту пояснень, наданих зазначеною особою в рамках кримінального провадження від 26 березня 2015 року №32014100000000131, вбачається, що він не мав жодного відношення до сторення та діяльності ТОВ Ферумтрейд та жодної документації від імені вказаного товариства не підписував.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ Горсан в ході перевірки встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року до податкових органів Товариством з обмеженою відповідальністю Горсан не подавалась. При цьому, свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням податкового органу (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) - 09 жовтня 2015 року.

Відносно правовідносин з ТОВ Укрбудінновації перевіркою встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року до податкових органів ТОВ Укрбудінновації не подавалась. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів Товариством не подано. При цьому, свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням податкового органу (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей 01 грудня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Виробничо-технологічним приватним підприємством Промбудсервіс : пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 146 081,00 грн., у тому числі по періодам: в травні 2014 року у сумі 44 475,00 грн., в жовтні 2015 року в сумі 101 606,00 грн., та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся, у сумі 13 449,00 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2015 року - 13 449,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 21 серпня 2017 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0006671401, яким Виробничо-технологічному приватному підприємству Промбудсервіс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 127 008,00 грн., у т.ч. за основним платежем 101 606,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25 402,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006681401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся в сумі 13 449,00 грн., в тому числі по періодам: серпень 2015 року в сумі 13 449,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації (продавець) та Виробничо-технологічним приватним підприємством Промбудсервіс (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №18/09, відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування товару, ціна та його кількість зазначається в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Товар повинен відповідати всім технічним нормам, стандартам та правилам, встановленим для товару даного виду. Претензії до якості товару (приховані заводські дефекти) покупець має право заявити у термін, визначений чинним законодавством. Факт порушення таких заводських дефектів відображається в акті виявленні дефектів і недоброякісного товару, який в свою чергу підписується представниками сторін у строк не більше ніж три календарних дні (пункти 2.2-2.4 договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору ціна товару зазначається в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна сума цього договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказана в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Оплата здійснюється в національні валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з вимогами пунктів 4.1-4.2 договору, у випадку наявності товару на складі, товар буде повністю поставлений покупцеві протягом 2 календарних днів, а в іншому випадку товар буде повністю поставлений покупцеві протягом 21 календарного дня. Поставка товару здійснюється транспортними засобами продавця до місця вказаного покупцем.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем придбавались будівельні матеріали.

Так, в матеріалах справи містяться копії: рахунку на оплати №3009/1287 від 30 вересня 2015 року на суму 120 897,84 грн.; видаткової накладної №3009/1287 від 30 вересня 2017 року на суму 120 897,84 грн.; рахунку на оплату №3009/1288 від 30 вересня 2015 року на суму 191 878,34 грн.; видаткової накладної №3009/1288 від 30 вересня 2015 року на суму 191 878,34 грн.; рахунку на оплату №1310/11 від 13 жовтня 2015 року на суму 356 860,90 грн.; видаткової накладної №1310/11 від 13 жовтня 2015 року на суму 356 860,90 грн.; податкової накладної №174 від 30 вересня 2015 року; податкової накладної №175 від 30 вересня 2015 року; податкової накладної №15 від 13 жовтня 2015 року.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу та вказані вище первинні документи від імені ТОВ Укрбудінновації підписані ОСОБА_2

При цьому, ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №32015100010000077, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 травня 2015 року за фактами кримінального правопорушення, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, допитано в якості свідка. Відповідно до наданих нею пояснень від 30 жовтня 2015 року, вона не мала жодного відношення до створення та діяльності ТОВ Укрбудінновації та жодної документації від імені даного підприємства не підписувала.

03 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Горсан (продавець) та Виробничо-технологічним приватним підприємством Промбудсервіс (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №03/08, відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування товару, ціна та його кількість зазначається в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Товар повинен відповідати всім технічним нормам, стандартам та правилам, встановленим для товару даного виду. Претензії до якості товару (приховані заводські дефекти) покупець має право заявити у термін, визначений чинним законодавством. Факт порушення таких заводських дефектів відображається в акті виявленні дефектів і недоброякісного товару, який в свою чергу підписується представниками сторін у строк не більше ніж три календарних дні (пункти 2.2-2.4 договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору ціна товару зазначається в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна сума цього договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказана в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Оплата здійснюється в національні валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з вимогами пунктів 4.1-4.2 договору, у випадку наявності товару на складі, товар буде повністю поставлений покупцеві протягом 2 календарних днів, а в іншому випадку товар буде повністю поставлений покупцеві протягом 21 календарного дня. Поставка товару здійснюється транспортними засобами продавця до місця вказаного покупцем.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем придбавались будівельні матеріали.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору надано до суду копії: рахунку на оплату №1408/24 від 14 серпня 2015 року на суму 32 400,00 грн.; видаткової накладної №1408/24 від 14 серпня 2015 року на суму 32 400,00 грн.; рахунку на оплату №2508/50 від 25 серпня 2015 року на суму 48 594,29 грн.; видаткової накладної №2508/50 від 25 серпня 2015 року на суму 48 594,29 грн.; податкової накладної №551 від 14 серпня 2015 року; податкової накладної №101 від 25 серпня 2015 року.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, наведені вище договір та первинні документи підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Горсан ОСОБА_1.

Водночас, відповідно до протоколу допиту директора ОСОБА_1 від 03 вересня 2015 року встановлено, що він зареєстрував Товариство з обмеженою відповідальністю Горсан за грошову винагороду, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Горсан з іншими підприємствами не мав та документів не підписував.

При цьому, згідно вироку Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року в межах справи №372/812/16-к (провадження №1-кп-80/16) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016110130000014 від 02 березня 2016 року, ОСОБА_1 будучи засновником фіктивного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю Горсан у період з 14 травня 2015 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Горсан фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Таким чином, суд вважає доведеним, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 03 березня 2016 року, укладену між прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2016 року, а ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 205 та за частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Наведене дає підстави для висновку, що з 14 травня 2015 року господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Горсат не мала на меті настання реальних наслідків. При цьому, договори між позивачем та вказаним підприємством укладено 05 серпня 2015 року, тобто після 14 травня 2015 року.

За положеннями частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, процесуальна норма вказує на обов'язковість використання вироку постановленого в кримінальній справі та межі такої обов'язковості.

Встановлення вироком того, що контрагент позивача є юридичною особою, створеною з метою здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, господарська діяльність Товариством з обмеженою відповідальністю Горсан не велась.

Суд звертає увагу, що позивачем надано до суду копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2015 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, складених та підписаних позивачем з ДП Будівельно-монтажне управління Державного управління справами на виконання договору №116/5 від 18 вересня 2012 року.

Так, відповідно до умов договору №116/5 на виконання робіт з влаштування комплексної гідроізоляції на об'єкті Реставрація та пристосування Маріїнського палацу в м. Києві , укладеного 18 вересня 2012 року між Виробничо-технологічним приватним підприємством Промбудсервіс та ДП Будівельно-монтажне управління Державного управління справами , субпідрядник зобов'язується у 2012 році виконати роботи з влаштування комплексної гідроізоляції на об'єкті Реставрація та пристосування Маріїнського палацу в м. Києві згідно з проектом, Державними будівельними нормами і умовами цього договору, в генпідрядник - прийняти та оплатити такі роботи.

При цьому, пунктом 5.1, 5.3 договору №116/5 від 18 вересня 2012 року визначено, що строк виконання робіт: вересень 2012 року - грудень 2012 року. Календарний графік виконання робіт погоджується сторонами. Субпідрядник на початку кожного місяця надає генпідряднику перелік робіт на місяць із зазначенням обсягів та їх вартості.

Строки виконання робіт, за погодженням сторін, можуть бути уточнені з внесенням відповідних змін у договір підряду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, матеріали справи не містять доказів внесення змін у договір підряду, зокрема в частині перенесення строків виконання робіт, а відтак судом надані позивачем докази в частині підтвердження використання придбаних у контрагентів товарів у межах власної господарської діяльності не беруться до уваги як належні.

Стосовно наданих позивачем копій довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2015 року; акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, звіту про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за вересень 2015 року та жовтень 2015 року, суд зазначає, що фактично поставка товару на підставі договору купівлі-продажу №18/09 від 18 вересня 2015 року здійснювалась в дні затвердження вказаних актів та довідок, що об'єктивно унеможливлює використання вказаного товару протягом одного дня та, відповідно, здачі результатів таких робіт у той же день.

Судом також враховуються висновки постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №К/9901/436/18 стосовно того, що факт наявності кримінальних проваджень не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.

Право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

За висновком суду будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів що передбачені законодавством.

У постанові від 01 грудня 2015 року в справі №826/15034/14: Верховний Суд України зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Подані товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Крім того, у постанові від 17 листопада 2015 року в справі №2а/3264/11/1070 Верховний Суд України зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Виробничо-технологічного приватного підприємства Промбудсервіс відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук