Рішення

від 18.12.2018 по справі 826/13346/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/13346/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомБлагодійної організації Благодійний фонд Щаслива Лапа Житомир ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування рішень В С Т А Н О В И В:

Благодійна організація Благодійний фонд Щаслива Лапа Житомир звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.07.2018 р. № 0215811309 та вимогу від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.08.2018 р. відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2018 р. ухвалено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Позовні вимоги мотивовані своєчасним перерахуванням єдиного внеску, в строк визначений абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування , а саме під час кожної виплати заробітної плати.

Відповідач в письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.07.2018 р. № 0215811309, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до позивача штраф у розмірі 13 790,76 грн., за період з 21.08.2015 р. до 29.09.2017 р. та нараховано пеню у розмірі 7 730,50 грн.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій та пені, контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17, згідно з якою станом на 31.08.2018 р. заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску становить 20 010,28 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органи доходів і зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, законодавець передбачив загальне правило про сплату єдиного внеску для платників роботодавців - підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності (п.1 ч.1 ст.4 Закону), одночасно з видачою заробітної плати, але не пізніше ніж в строк до 20 числа наступного місяця.

Законодавство прямо перелічує виключення з цього правила: 1) сплату вже проведення раніше; 2) внаслідок звіряння встановлено переплату.

Зазначені виключення є вичерпними. Інших обставин, за яких законодавство дозволяє сплачувати єдиний внесок не строк, визначений ч.8 ст.9 Закону, не передбачено.

Позивач не вірно тлумачить абзац другий ч.8 ст.9 Закону, який, на його думку, надає для платників зазначених у п.1 ч.1 ст.4 Закону, інший строк, ніж передбачений в абзаці першому ч.8 ст.9 Закону, а саме - одночасно з видачею заробітної плати.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відтак, враховуючи невірність доводів позивача щодо ставлення в залежність сплати єдиного внеску від дати фактичної випати заробітної плати, суд зазначає про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та пені, згідно рішення від 16.07.2018 р. № 0215811309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Також суд зазначає про правомірність складення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17, оскільки таке рішення винесене у зв'язку з несплатою позивачем штрафних санкцій та пені, визначених рішенням від 16.07.2018 р. № 0215811309, яке визнано судом як правомірне, а відтак позовна вимога про скасування такої вимоги від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17 задоволенню не підлягає.

У свою чергу, необґрунтованими є посилання позивача на те, що з 19.07.2018 р. до 04.09.2018 р. (дата винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17) у позивача не могло виникати заборгованості зі сплати єдиного внеску, оскільки позивач перебуває у стані припинення, оскільки державна реєстрація (реєстрація) припинення юридичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення її діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про не обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Благодійної організації Благодійний фонд Щаслива Лапа Житомир (02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 23, кв. 43, код ЄДРПОУ 39676722) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко