Постанова

від 20.03.2019 по справі 826/13346/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13346/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд Шаслива Лапа Житомир на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Благодійної організації Благодійний фонд Шаслива Лапа Житомир до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся в суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.07.2018 року №0215811309, а також вимогу від 04.09.2018 року №Ю-162883-17.

В обгрунтування вимог позовної заяви посилався на те, що ним було своєчасно перераховано єдиний внесок в строк, передбачений абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а відповідачем не надано жодних доказів та розрахунків, на підставі яких останній прийняв оскаржуване рішення та вимогу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що враховуючи невірність доводів позивача щодо ставлення в залежність сплати єдиного внеску від дати фактичної виплати заробітної плати, застосування до позивача штрафних санкцій та пені, згідно з рішенням від 16.07.2018 р. № 0215811309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17 є правомірними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мали значення для справи, не доведено обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ним до позовної заяви додано документи про дату здійснення виплат заробітної плати (доходу, винагороди) за період з серпня 2015 року по вересень 2017 року, відомості розподілу витрат, касові документи, та документи, що підтверджують списання банком сум єдиного внеску з рахунку позивача у встановлені законом строки, однак вказані документи не були досліджені та оцінені судом. Окрім того, позивач зазначає, що згідно інформації сервісу Електронний кабінет платника , починаючи з 01 червня 2018 року у позивача відображається передплата по єдиному внеску, яка зарахована в рахунок майбутніх платежів та будь-які нарахування фінансових санкцій та пені відсутні. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що відповідачем при формуванні вимоги №Ю-16 162883-17 порушено вимоги закону та надіслано вимогу позивачу, незважаючи на те, що рішення, яким застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, щодо сплати яких сформовано вимогу, оскаржується в суді, чим строк їх сплати зупиняється до винесення судом рішення по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.07.2018 р. № 0215811309, на підставі частини десятої та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 13 790,76 грн., за період з 21.08.2015 р. до 29.09.2017 р. та нараховано пеню у розмірі 7 730,50 грн.

Також, у зв'язку з несплатою штрафних санкцій та пені, контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 р. № Ю-162883-17, згідно з якою станом на 31.08.2018 р. заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску становить 20 010,28 грн.

Вважаючи вказане рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органи доходів і зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

За змістом пункту 1 частини 10 статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яка полягає у застосуванні органом доходів і зборів до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частин 10 та 13 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Отже, умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є правомірним.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи.

Так, наявні в матеріалах справи докази, а саме: документи бухгалтерської звітності щодо нарахування єдиного внеску, відомості з виплати грошових коштів та платіжні доручення (т. 1 а.с. 215 -25, т. 2 а.с. 1-27), підтверджується, що нарахування єдиного соціального внеску за період з 21.08.2015 до 29.09.2017 року здійснено позивачем своєчасно та в повному обсязі.

До того ж, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії роздруківки з електронного кабінету платника податків у позивача станом на 17 вересня 2018 року відображена переплата по єдиному внеску у розмірі 1 510,98 грн. та будь-які нарахування фінансових санкцій та пені відсутні.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивач посилався на вказані документи під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак Окружним адміністративним судом м. Києва, всупереч вимог ст. 242 КАС України, зазначені докази не враховані при вирішенні справи та не надано жодної правової оцінки зазначеним документам.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення мав заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач надав докази на підтвердження вчасного виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме копії платіжних доручень про сплату єдиного внеску за спірний період, колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.07.2018 року №0215811309 та вимоги від 04.09.2018 року №Ю-162883-17.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд Шаслива Лапа Житомир - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Благодійної організації Благодійний фонд Шаслива Лапа Житомир до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16 липня 2018 року № 0215811309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарухвання) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2018 року №Ю-162883-17.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 20 березня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма