Рішення

від 18.12.2018 по справі 826/1641/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/1641/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2015 №0028781701,- В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом про скасування визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2015 року №0028781701, відповідно до якого позивачці збільшено грошове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб (код 11010500) на 174 296,80 грн. за основним платежем та на 43 744,20 грн. за штрафними санкціями.

Позивачка зазначає, що висновки ДПІ, на підставі яких сформовано висновки Акту перевірки та оскаржуване рішення, ґрунтуються на висновках щодо начебто отримання позивачкою інвестиційного доходу з операції відступлення корпоративних прав, відсутності відомостей щодо витрат.

Однак, позивачка зазначає, що у 2011 році придбала частку в ПП Будхолдінг про що наявна розписка, а відтак наявні докази понесення витрат. У 2014, як зазначає позивачка, частка була продана ОСОБА_3 та проведено розрахунок. Будь-якого доходу вона не отримала.

Відтак, позивачка вважає спірне рішення необґрунтованим та просить задовольнити позов.

Відповідач відзиву на позов, заперечень проти нього - не подав.

Процесуальні дії у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 15.02.2016 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Розпорядження від 24.02.2017 №581, у зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/1641/16 і не була розглянута, справу передано для повторного автоматичного розподілу справ між суддями.

Ухвалою від 27.02.2017 справу прийнято до провадження судді Літвінової А.В., розгляд справи призначено на 10.08.2017, яке не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне засідання призначено на 21.12.2017.

Однак, на підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 11.10.2017 року №6970 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 10.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.01.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Листом від 15.05.2015 ДПІ проінформувало позивачку про те, що станом на 15.05.2015 не було подано декларацію за 2014, не задекларовано інвестиційний інвестиційні доходи. У зв'язку з цим, ДПІ запросила позивачу 02.06.2015 до ДПІ для подання декларації та надання документального підтвердження щодо отриманого інвестиційного доходу (т.1, а.с. 25). Лист надісланий за адресою АДРЕСА_1, що зазначений і у позові.

29.05.2015 позивачкою сформовано лист на адресу всіх органів ДФС (по вертикалі) та в.о. начальника ДПІ про самостійну сплату штрафу у розмірі 170 грн. за неподання декларації за 2014.

Повідомленням від 04.06.2015 (т.1, а.с. 26), позивачці відмовлено у прийнятті декларації у зв'язку з відсутністю додатку № 3, розрахунку податкових зобов'язань на доходи від операцій з інвестиційними активами.

На вказане повідомлення позивачка листом від 17.06.2015 направила на адресу всіх органів ДФС (по вертикалі) та в.о. начальника ДПІ, а також виконавця листа ДПІ, листа до якого додала додаток № 3 до декларації.

Листом від 17.07.2015 ДПІ запропонувала позивачці надати інформацію та документальне підтвердження стосовно купівлі цінних паперів, платіжні документи (квитанції, платіжні доручення, прибуткові касові ордери тощо), які підтверджують внесення коштів та документи щодо отримання доходів від їх продажу. Попереджене про можливість проведення перевірки.

На вказаний лист позивачка направила до всіх органів ДФС (по вертикалі), заступника начальника ДПІ, копію розписки ОСОБА_2 про отримання 1 026 708 грн. за відступлення корпоративних прав на частку в статутному капіталі ПП БУДХОЛДИНГ

З матеріалів справи вбачається (т.1, а.с. 23), що про проведення з 06.10.2015 перевірки позивачка була проінформована шляхом надіслання листа від 07.09.2015 № 145/В/26-57-17-01 з додаванням копії наказу про проведення перевірки № 1703 від 07.09.2015. Акт перевірки направлений позивачці поштою, який, однак, повернувся без вручення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання Оскаржуване рішення направлено позивачці поштою з повідомленням про вручення, що вбачається з листа ДПІ на адресу позивачки, разом з яким позивачці було повторно надіслано другий примірник акту і копію ППР, який отримано позивачкою 22.01.2016.

ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2015 № 743/26-57-17-01/НОМЕР_1.

Зазначається, що позивачка подавала до ДПІ декларацію про доходи і майновий стан за 2014.

Перелік матеріалів, які використані під час перевірки, зазначено у п. 1.8. Акту перевірки (т.1, а.с. 15). Зокрема, це: розписка, лист-запрошення, лист щодо надання документів.

Зазначається ДПІ, що згідно з відомостями ДРФО у період 2014 позивачка, окрім отримання доходів, обов'язок щодо відображення яких у декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримувала доходи від операцій з інвестиційними активами (корпоративні права), а саме: дохід у розмірі 1 026 708,00 грн. (декларація від 01.07.2015, з порушенням строку). Відомості про виплачений дохід зазначено нотаріусом в звіті 1ДФ за 3-1 кв. 2014. Податок згідно 1ДФ податковим агентом не утримано.

До ДПІ не надано документального підтвердження фауту оплати за пакет цінних паперів позивачкою. До перевірки надано розписку від 07.04.2011 згідно якої ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 026 708 грн. за відступлення корпоративних прав на частку у статутному капіталі ПП Будхолдинг (код ЄДР 33788336).

Розписка підписана лише ОСОБА_2 ДПІ зазначає в Акті перевірки, що вказаний документ не містить інформації та документального підтвердження щодо понесених витрат придбання та відчуження корпоративних прав на 40% статутного фонду ПП.

До перевірки не надано документального підтвердження щодо обсягів та формування фактичного придбання прав ПП: інформації про заміну засновників та/або перерозподілу часток статного фонду. Таким чином, перевіркою не підтверджується походження витрат в сумі 1 026 708,00 грн., зазначені платником в колонці 5 рядку 3 додатку № 3 декларації від 01.07.2015. Зазначається про відсутність підтвердження щодо обсягів та формування фактичного придбання, що підтверджують факт оплати акцій за пакет цінних паперів.

З урахуванням наведеного, ДПІ дійшла до висновку, що в порушення п/п. 170.2.2. , п. 176.1. ПК України позивачкою занижено суму податку на 174296,80 грн.:

за 2014 за ставкою 15%: 1218,00 * 10 міс. * 15% = 1827,00 грн.;

за 2014 за ставкою 17%: (1026708,00-12180,00) * 17% = 172 469,80 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин участі позивачки у ПП БУДХОЛДИНГ , корпоративних відносин, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до статуту в редакції рішення засновників від 03.03.2008, статутний капітал розподілено таким чином: 40%, що становить 4 000 000 грн. - ОСОБА_2; ОСОБА_3 - 60%, що становить 6 000 000 грн.

Відповідно до рішення ПП БУДХОЛДИНГ № 6 від 07.04.2011, прийнятого за участі засновника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та у присутності ОСОБА_1 (позивачки), вирішено передати ОСОБА_4 корпоративні права у вигляді прав на 40% статутного капіталу ОСОБА_5.

Вирішено також провести зміни до статуту підприємства: ОСОБА_3 - 60% у статутному капіталі, що становить 6 000 000 грн.; ОСОБА_1 - 40% у статутному капіталі, що становить 4 000 000 грн.

07.04.2011 ОСОБА_2 складено розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_1 1 026 798 грн. за відступлення корпоративних прав на частку у статутному капіталі ПП БУДХОЛДИНГ (код ЄДР 33788336).

Відповідно до статуту в редакції рішення засновників від 07.04.2011, який зареєстровано 08.06.2011, статутний капітал розподілено таким чином: 40%, що становить 4 000 000 грн. - ОСОБА_1; ОСОБА_3 - 60%, що становить 6 000 000 грн.

Відповідно до рішення ПП № 9 від 07.07.2014 вирішено:

зменшити статний капітал підприємства на 7 433 230,00 грн. (ОСОБА_3С - на 4 459 938,00 грн., ОСОБА_1 - на 2 973 292,00 грн.);

затверджено зміни до статуту із зазначенням, що статутний капітал складає 2 566 770,00 грн. та розподіляється: ОСОБА_3 - 60% у статутному капіталі, що становить 1 540 062,00 грн.; ОСОБА_1 - 40% у статутному капіталі, що становить 1 026 708 грн.

Відповідно до статуту в редакції рішення засновників від 03.07.2014, статутний капітал розподілено таким чином: 40%, що становить 1 026 708,00 грн. ОСОБА_1; ОСОБА_3 - 60%, що становить 1 540 062,00 грн.

Із свідоцтва ПП БУДХОЛДИНГ (т.1, а.с. 44) вбачається, що статутний капітал сформовано у повному обсязі - 2 566 770 грн., у т.ч. позивачка: 40%, що складає 1 026 708 грн.

29.07.2014 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено, нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу корпоративних прав, а саме: позивачка передала у власність (продала), а покупець прийняв у власність (купив) 40% корпоративних прав на ПП БУДХОЛДИНГ . Частка 40% становить 1 026 708 грн. Продаж вчиняється за 1 026 708 грн. Відповідно до п. 9 цього договору сума, за яку продається частка позивачки, отримана продавцем до підписання договору. Сторони підтвердили проведення повного розрахунку.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п/п. 164.2.9 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п/п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом , отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до п/п. 170.2.3. ПК України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Разом з тим, п/п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п/п. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 (провадження № К/9901/1430/17).

Аналізуючи наведені вище обставини у взаємозв'язку з нормами ПК України, на які ДПІ посилається в Акті перевірки, слід зазначити, що у порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України ДПІ не доведено отримання позивачем інвестиційного прибутку у 2014 році.

Так, у даному випадку, позивачка придбала частку у розмірі 40% статутного капіталу підприємства за 1 026 708 грн., що відповідно до згаданого свідоцтва складало суму, фактично сплачену учасником підприємства до статутного капіталу за частка у розмірі 40%, до якої, з урахуванням також зменшення номінальної вартості частки другого учасника, була зменшена номінальна вартість частки позивачки у статутному капіталі підприємства у розмірі 40%. При цьому, до матеріалів справи надано копію розписку продавця про проведення розрахунку, факт чого підтверджується і позивачем. Доводи ДПІ про те, що розписка має лише підпис продавця не спростовує зміст розписки та ДПІ нормативно не обґрунтовано неможливість такого підтвердження проведення розрахунків. Відтак, суд вважає підтвердженими витрати позивача на придбання інвестиційного активу.

Таким чином, на момент продажу частка позивачки у статному капіталі складала 40%, що становило 1 026 708,00 грн. (номінальна вартість частки). Продаж цієї частки позивачки у розмірі 40%, що становило 1 026 708 грн., відбулась за 1 026 708 грн., проведення розрахунку за яку підтверджується договором, підписами учасників на ньому.

Тобто, частка позивачки у розмірі 40% статутного капіталу, номінальною та покупною вартістю 1 026 708 грн., була продана за її номінальною вартістю, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про отримання позивачкою інвестиційного прибутку та несплату у зв'язку з цим позивачкою ПДФО за операціями з інвестиційними активами.

Що стосується доводів ДПІ відносно ненадання під час перевірки документів, слід зазначити, що відповідачем не надано до суду запиту до позивача щодо надання конкретно витребуваних документів та доказів відмови позивачки щодо їх надання (акту), а відтак суд вважає доводи відповідача у наведеному аспекті безпідставними. При цьому, як встановлено з матеріалів справи, позивачки сприяла проведенню перевірки та, наскільки це було зрозуміло з листування з відповідачем, надавали документи для проведення перевірки.

Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях та недоведених обставинах, а відтак, не може бути визнано обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам податкового законодавства, у зв'язку з чим є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У той же час, на користь позивача підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір, оригінал квитанції щодо чого наявний у матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2015 року №0028781701, прийняте ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДР 39513550).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1; адреса для листування: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 31 каб. 9) 2180,41 грн. судового збору, сплаченого за кв. № ПН5199 від 03.02.2016, за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДР 39513550; адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін