Рішення

від 17.12.2018 по справі 922/2867/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2867/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРЕЙД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ОСОБА_1", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ОСОБА_1" про стягнення заборгованості в розмірі 106 342,00 грн., пені за період з 01.12.2017 р. по 31.05.2018 р. в розмірі 16 927,32 грн., штрафу (5% від суми боргу) - 5 317,10 грн., 36% річних - 33 143,74 грн. та інфляційних втрат з 01.12.2017р. по 12.10.2018 р. - 6 540,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки №27/07-17-МО від 27.07.2017 р. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 23.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 05.11.2018 р. о 09:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 26.11.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.12.2018 р. о 10:00.

В призначеному судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити та надав для долучення до матеріалів справи (за супровідним листом, вх. 34977) копію видаткової накладної №704 від 24.11.2017 р., копії товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №704 від 24.11.2017 р., копію довіреності №20 від 24.11.2017 р., копії платіжних доручень №349 від 30.11.2017 р., №356 від 06.12.2017 р. та копію акту звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року.

Надані позивачем документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про розгляд справи був повідомлений за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

27.07.2017 р. між ТОВ Мітрейд (постачальник) та ТОВ ТОРГОВИЙ ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки №27/07-17-МО (надалі - Договір), за яким постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору постачати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами укладеного Договору. Асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії Товару відображаються у видаткових накладних на відвантаження товару (п.1.3 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору ціна товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних, фактичне отримання товару покупцем означає, що він погоджується із встановленою постачальником ціною. Ціна товару формується у національній валюті України. Загальна сума Договору складається із вартості окремих партій товару на кожну окрему партію товару.

В розділі 3 було закріплено умови та терміни поставки і прийняття товару. Згідно п. 3.1 постачальник передає товар покупцеві на умовах ІНКОТЕРМС-2000 EXW - нафтобаза постачальника (самовивіз) або СРТ - термінал покупця (доставлено у місце вказане покупцем), не пізніше ніж на 3-й робочий день з моменту отримання попередньої оплати за товар у разі попередньої оплати. Доставка здійснюється в межах митної території України.

Згідно п. 3.2 Договору право власності на кожну партію товару переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару за товарною та/або видаткової накладної. Передача товару здійснюється на підставі довіреності покупця на отримання товару або печатки та підпису директора на товарній та/або видатковій накладній.

В пункті 4.1 сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на сьомий робочий день з дня поставки товару.

Отримання товару покупцем за товарною та\або видатковою накладною є доказом того, що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого товару у строки передбачені Договором (п. 4.4 Договору).

Позивач вказував, що ним було здійснено поставку товару відповідачу, на підтвердження чого до суду надано:

- копію видаткової накладної №704 від 24.11.2017 р. на суму 114342,00 грн. з ПДВ;

- копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №704 від 24.11.2017 р.

Однак, як зазначав позивач, відповідачем було лише частково оплачено вартість поставленого товару: на суму 3000,00 грн. (платіжне доручення №349 від 30.11.2017 р.) та на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення №356 від 06.12.2017 р.).

Також, на підтвердження наявності заборгованості позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період 2017 року, в якому визначено кінцеве сальдо за даними ТОВ Мітрейд в розмірі 106342,00 грн. (а.с. 21).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за період прострочення виконання зобов'язання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, надання позивачем належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження здійснення поставки товару та ненадання відповідачем доказів на підтвердження своєчасного погашення вартості поставленого товару, суд приходить до висновку про неналежне виконання покупцем за договором №27/07-17-МО від 27.07.2017 р. обов'язків з оплати товару та наявність заборгованості перед постачальником у сумі 106342,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за порушення умов Договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недооплаченого товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5% від суми прострочення зобов'язання по оплаті товару.

Враховуючи невиконання відповідачем умов укладеного Договору, позивачем було нараховано 16927,32 грн. пені та 5% штраф у розмірі 5317,10 грн., розрахунок яких судом перевірено і встановлено, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В п. 5.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. роз'яснено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України. Для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічну правову позицію наведено і у постановах Верховного Суду України: від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постановах Верховного Суду: від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 08.09.2018 р. по справі 908/1843/17.

Окрім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За кожен день прострочення зобов'язання по оплаті товарів покупець сплачує постачальнику 36% річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених в договорі штрафних санкцій (п. 6.4 Договору). У разі прострочення грошового зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу із урахуванням індексу інфляції та проценти за користування чужими грошима у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 6.6 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 36% річних у розмірі 33143,74 грн. та 6540,03 грн. інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2482,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги (правових послуг) від 15.10.2018 р., додаткову угоду №1 до вказаного договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт (наданих правових послуг) від 16.10.2018 р. та копію платіжного доручення №4010 від 17.10.2018 р. про перерахування АБ ОСОБА_2 та партнери 15000,00 грн. в якості оплати за договором про надання правової допомоги від 15.10.2018 р.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ОСОБА_1" (61003, Харківська обл., місто Харків, Червонозаводський район, ПРОВУЛОК ДУБОВОГО, будинок 9-В, ідентифікаційний код особи 39730538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРЕЙД" (61105, Харківська обл., місто Харків, Фрунзенський район, ВУЛИЦЯ КИРГИЗЬКА, будинок 19, ідентифікаційний код особи 36624196) заборгованість за договором поставки №27/07-17-МО від 27.07.2017 р. в розмірі 106342,00 грн., пеню - 16927,32 грн., штраф - 5317,10 грн., 36% річних - 33143,74 грн., інфляційні втрати - 6540,03 грн., 15000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2524,05 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2018 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_3