Постанова

від 17.12.2018 по справі 822/1551/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №822/1551/16

адміністративне провадження №К/9901/28014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року

(Судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М., Граб Л.С.),

у справі № 822/1551/16

за позовом ОСОБА_2

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2016 року на адресу Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2016 року № 97789-13, № 97790-13, якими визначений до сплати позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в загальній сумі 3 347,06 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року позов задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення від 27.06.2016 року № 97789-13, № 97790-13 (арк. справи 15-17).

Підставою для задоволення позову, стали висновки суду про те, що станом на день винесення податковим органом оскаржуваних повідомлень рішень, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб на території м.Старокостянтинова не встановлена, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню (арк. справи 50-52).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду якої постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову з посиланням на те, що Красилівською ОДПІ від виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради було отримано для виконання рішення 47-ої сесії міської ради від 30.01.2015 року № 4 та Рішення № 9 від 22.05.2015 року 50-ої сесії Старокостянтинівської міської ради Про встановлення місцевих податків , яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, з огляду на викладене податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки Вінницьким апеляційним адміністративним судом не враховано, що рішення міської ради про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не було прийнято та опубліковано у строк, визначений пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, а тому такий податок практично не може бути визнаний обов'язковим до сплати за 2015 рік.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами, а також не є спірним між сторонами, ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення. 27 червня 2016 року Красилівською ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення рішення, якими позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежами податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 97789-13 у розмірі 779,52 грн. та №97790-13 у розмірі 2567,54 грн (арк. справи 6).

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим періодом лише 2016 рік.

Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Саме тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Водночас, враховуючи зміст норм Податкового кодексу України, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України. Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України можуть розпочати справляння місцевого податку.

Рішенням 47 сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 30.01.2015 № 4 встановлено в м. Старокостянтинові податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено положення про зазначений податок.

Рішенням 50-ої сесії Старокостянтинівської міської ради від 22.05.2015 року № 9 Про внесення змін в рішення 47-ої сесії міської ради від 30.01.2015 року №4 затверджені ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб. Пункт 5 Положення податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки доповнений: пп. 5.3 - ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у розмірі 1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування; пп.5.4 - ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, а саме: будівлі готельні, офісні, торгівельні, для публічних виступів - 1% будівлі промисловості та склади - 0,25%, інші будівлі - 0,25%, господарські присадибні будівлі -0%.

Тобто вказані рішення прийняті міською радою з порушенням встановленого Податковим кодексом України строку їх прийняття.

З огляду на викладене суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може бути визнаний обов'язковим до сплати за 2015 рік, внаслідок порушенням міською радою строку прийняття рішення, яким встановлений до сплати цей податок. З врахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки суду апеляційної, оскільки останні, на відміну від висновків суду першої інстанції не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення) для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко