Постанова

від 17.12.2018 по справі 822/1134/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №822/1134/16

адміністративне провадження №К/9901/28961/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року (Суддя: Касап В.М.),

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 року (Судді:

Полотнянко Ю.П., Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.),

у справі № 822/1134/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0000311407 про застосування штрафних санкцій в сумі 17 000,00 грн (арк. справи 4-7).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року позов задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0000311407 про застосування штрафних санкцій в сумі 17 000,00 грн з тих підстав, що за вчинення порушень, про які йдеться у п.5 ст.17 Закону № 481/95-ВР, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків не зберігання контрольних стрічок (арк. справи 53-55).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 року, абзац 2 резолютивної частини постанови суду першої інстанції змінено в частині суми, в якій оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню, а саме: в сумі 17 000 на в сумі 16 830 . В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін (арк. справи 93-96).

Підставою для зміни абз. 2 резолютивної частини постанови суду першої інстанції стали висновки суду апеляційної інстанції про те, що за вчинене позивачем порушення, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині 16 830 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ґрунтується на тому, що відповідно до п. 5 ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг відповідальність встановлена за кожну нестворену в електронній формі контрольну стрічку, тому фінансові санкції повинні застосовуватись з 01.01.2016 року за вчинення кожного із 100 порушень, тобто за кожен день, що складає суму штрафних санкцій 17 000 грн. З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Позивач постанову суду апеляційної інстанції в зміненій частині суми податкового повідомлення-рішення не оскаржив.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем 19.05.2016 року проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання ОСОБА_5 щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 19.12.1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності , від 02.03.2015 року №222-VIII Про ліцензування видів господарської діяльності , від 24.03.1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці , постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті , Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, за результатами якої відповідачем складений акт перевірки від 24.05.2016 року №0063/22/01/14/НОМЕР_2 з висновками про порушення позивачем:

- п. 7, 10 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , яке полягає у не створенні позивачем контрольних стрічок в електронній формі, та не переданні по дротових або бездротових каналах зв'язку у загальній кількості 100 (сто) контрольних стрічок за період з 01.01.2016 року по 19.05.2016 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0000311407, яким до позивача за встановлене порушення, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п.5 ст.17 Закону № 265/95-ВР застосовані штрафні санкції в розмірі 17 000 грн (арк. справи 8).

Незгода з рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 7 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: 7) подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку; 10) друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пункт 5 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за вказане порушення, так у разі, якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд касаційної інстанції зазначає, що вимоги цієї статті не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок не роздрукування суб'єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі електронного документа, а встановлює відповідальність за щоденне не друкування на реєстраторах розрахункових операцій електронного документа.

Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення п.7, 10 ст.3 Закону з урахуванням кількості виявлених порушень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.03.2013 року у справі 21-89а13.

З огляду на викладене контролюючий орган повинен був застосувати до позивача за вчинене порушення лише одну фінансову санкцію, яка складає десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 170 грн.). При цьому суд першої інстанції ці обставини не врахував, та скасував податкове повідомлення-рішення повністю, здійснивши висновок про відсутність встановленого порушення, а суд апеляційної інстанції змінюючи тільки резолютивну частину постанови суду першої інстанції в частині суми, на яку податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, не змінив мотивувальної частини постанови суду першої інстанції.

Разом з тим, суд першої та апеляційної інстанції в своїх рішеннях посилались на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22.06.2016 року, відповідно до якої зроблений висновок про дотримання позивачем вимог законодавства у сфері застосування РРО.

Так, при винесенні судами першої та апеляційної інстанції рішень, ч. 1 статті 72 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року) та ч. 4 статті 78 КАС України (в ред. після 15.12.2017 року) передбачали, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте як суд першої, так і суд апеляційної інстанції в судових рішеннях посилались на обставини, встановлені постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області про закриття провадження у справі відносно ФОП ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 КУпАП, але при вирішенні справи не надали оцінку, чи має вказана постанова преюдиційне значення в даній справі, та чи ідентичні порушення встановлені в вищенаведеній постанові суду від 22.06.2016 року та акті перевірки, за результатами якої прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року, яке є предметом оскарження в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпи В.П. Юрченко