Постанова

від 11.12.2018 по справі 804/6942/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №804/6942/16

адміністративне провадження №К/9901/31028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Кропов А.В.,

представник відповідача - Павлович Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017 (судді: Чумак С.Ю. (головуючий), Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі №804/6942/16 за позовом Приватного підприємства "ЕЛЕКТРОГРУП" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "ЕЛЕКТРОГРУП" (далі - позивач, ПП"ЕЛЕКТРОГРУП") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 №0006921407 та №0006911407.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0006921407 та №0006911407. Присуджено на користь Приватного підприємства "ЕЛЕКТРОГРУП" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 398 237,30 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з непідтвердженості доводів контролюючого органу про наявність порушень позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період. Дослідивши первинні документи, суди дійшли висновку, що проведені господарські операції позивача із його контрагентами призвели до істотних змін у структурі активів і зобов'язань, а тому у позивача було право на віднесення сум ПДВ по спірним господарським операціям до складу податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП"ЕЛЕКТРОГРУП".

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "ЕЛЕКТРОГРУП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 16.08.2016 №442/04-36-14-03/38033053, яким встановлено порушення позивачем п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1, п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.14 по 31.03.16 на суму 9 097 806 грн, у тому числі: у 2014 році на 5 646 436,00 грн у 2015 році на 3 451 370,00 грн; п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 9 752 086,00 грн,

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0006921407, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 628 129,00 грн, з них: 9 752 086,00 грн за основним платежем, 4 876 043,00 грн - штрафна санкція та податкове повідомлення-рішення №0006911407, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 11 921 024,00 грн з них: 9 097 806,00 грн за основним платежем, 2 823 218,00 грн - штрафна санкція.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними замовниками робіт та послуг в перевіряємий період у позивача були ПП Спецконтакт на підставі договорів від 03.01.2014 №1С/1-14, про виконання робіт по профілактичній діагностиці і обслуговуванню обладнання; від 03.01.2014 № 1С/2-14, про виконання роботи по ремонту виробів; від 31.03.2014 року №79С/1-14 про виконання робіт по ремонту будівель і обладнання та ПАТ Електромашпромсервіс на підставі договорів підряду 31.03.2014 №2/2-14 про виконання роботи по ремонту будівель і обладнання в ЕРЦ №5; від 09.01.2014 № 2/1-14, від 31.03.2014 № 130/1-14 про виконання роботи по ремонту будівель; від 03.01.2015 №3/1-2015 про проведення ремонту електрообладнання.

З метою виконання своїх зобов'язань перед вказаними контрагентами позивачем були укладені договори з ТОВ Аміна Трейд (роботи з профілактичного діагностування та обслуговування обладнання), ТОВ Терікон-К (ремонт виробів), ТОВ Веррітас (поставка товару; надання робіт з ремонту обладнання), ТОВ Зеленбудсервіс , ТОВ Бест Ліміт (ремонт обладнання), ТОВ Рікберт (роботи з ремонту між панельних швів будівлі; ремонт електрообладнання), ТОВ Оптіма Консалт Плюс (виконання робіт з прибирання приміщення; виконання робіт з поточного ремонту електродвигувана), ТОВ Арвальд , ТОВ Експант Лімітед (надання послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання; поставку товару;роботи по зміні скління будівлі ЕРЦ), ТОВ Моцар ЛТД (роботи з ремонту приміщення; роботи з профілактичного діагностування; проведення ремонту електрообладнання, поставки товару), ТОВ Максі-Грейд Компані (поставка товару; послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного устаткування; ремонт покрівлі будівлі) ТОВ Скайгрупп (роботи з ремонту виробів; роботи з діагностики обладнання; поставка товару), ТОВ Санділ (виконання робіт, поставка товару) ТОВ Аделла Пром (роботи з ремонту обладнання), ТОВ ДГ ( послуги клінінгу), ТОВ Астон Інком (виконання робіт з поточного ремонту електродвигуна), ТОВ Дерко Груп ( діагностика, ремонт обладнання), ТОВ Техпро Компані (роботи з ремонту між панельних швів), ТОВ Бертронні Груп (поставка товару), ТОВ Камекс-Пром (ремонт та технічне обслуговування електрообладнання; надання послуг; ремонт з ремонту обладнання) ТОВ "Імперіал Плюс ЛТД (клінінгові послуги), ТОВ Діналекс (діагностика та обслуговування обладнання).

Про фактичне виконання господарських операцій з вказаними контрагенти свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних бухгалтерських документів: видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-виконання робіт, кошторисів, актів здачі приймання-робіт.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу порушення позивачем порядку складення бухгалтерських документів відсутність документів по транспортуванню, порядку ведення господарської діяльності контрагентами позивача, відсутність проведення розрахунків позивача з контрагентами за спірними договорами, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, заниження витрат та невірного визначення фінансового результату підприємства. Крім того, контролюючий орган, як на підставу про встановлені порушення позивачем податкового законодавства, посилається на кримінальні провадження в рамках яких встановлено відсутність деяких контрагентів за місцезнаходженням.

Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи.

9. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом касаційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судами встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні бухгалтерські документи, які виписані вищевказаними контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання робіт та послуг.

Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

22. Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

23. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

24. Контролюючим органом всупереч вимог процесуального Закону не було надано і доказів, а судами як першої так і апеляційної інстанцій не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

25. Щодо посилання контролюючого органу на наявні кримінальні проваджененя відносно ряду контрагентів позивача за ознаками кримінальних правопорушень передбачених статтями 205 та 212, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, таких доказів як вироки надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Не заслуговують на увагу і посилання контролюючого органу у касаційні скарзі на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2018 про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_8 (директор контрагента ТОВ Діналекс ) від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки наявність такої ухвали не є підставою для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Як встановлено судами попередніх інстанцій господарські операції в рамках договору позивача з ТОВ Діналекс фактично відбулись та спричиними реальні правові наслідки, за якими позивачем було сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.

Крім того, колегія суддів також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, неохідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час зозгляду справи таких фактів встановлено не було.

26. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача, за якими Підприємством було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит.

28. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і Підприємством.

У касаційній скарзі контролюючий орган не вказував (не стверджував), що докази у справі є не допустимими чи не достовірними, а також не зазначав про їх неповне чи їх необ'єктивне дослідження.

29. Колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та дійшли правильного висновку, що позивач не допустив порушень норм податкового законодавства, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017 слід залишити без задоволення.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017 у справі №804/6942/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 17.12.2018.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду