Постанова

від 13.12.2018 по справі 761/35657/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 761/35657/17

провадження № 22-ц/824/3938/2018

13 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :

судді-доповідача Кирилюк Г .М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

за участю секретаря Дуки В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Український тиждень про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року в складі судді Рибака М.А.,

встановив:

04.10.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка була розміщена Товариством з обмеженою відповідальністю Український тиждень ( далі - ТОВ &q?ий;Український тиждень&qu&q;) ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:38 год. на веб-сайті видавництва Тиждень.ua (Інтернет-посилання: http:ІНФОРМАЦІЯ_2), а саме: …фігурант низки газових оборудок ОСОБА_2… .

Просив зобов'язати ТОВ Український тиждень на веб-сайті http://tyzhden.ua опублікувати спростування поширеної недостовірної інформації на наступний день після набрання чинності судовим рішенням. Також просив відшкодувати заподіяну моральну шкоду в сумі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:38 год. на веб-сайті видавництва Тиждень.ua , що належить ТОВ &q?нь;Український тиждень&qu ;, розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій автор статті дослівно говорить про те, що він є фігурантом низки газових оборудок.

Якщо звернутися до Словника української мови, Академічний тлумачний словник (1970-1980), то слово &q?ик;оборудка&qu, ; трактується як незаконна угода, афера, махінація. Тобто, автор стверджує, що він є фігурантом низки незаконних газових афер, махінацій, тобто є аферистом, злочинцем тощо.

Оприлюднення інформації вказаного змісту є завідомо протиправним з боку відповідача та має на меті створити хибну суспільну думку про завідому винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень. Дані дії відповідача виразились у завідомо неправдивих висловлюваннях та є лише припущеннями, які не підкріплені жодними доказами.

Зазначив, що дійсно здійснювалося досудове розслідування в рамках кримінального провадження органами Національного антикорупційного бюро України, справа направлена до суду. Однак на даний час він не є засудженим, його вина в інкримінованих кримінальних правопорушеннях органами досудового розслідування не доведена та не встановлена в судовому порядку.

Враховуючи те, що у вищевказаній статті автор фактично називає його особою, яка незаконно, за допомогою афер та махінацій уклала низку газових угод, вважає, що таким висловлюванням журналіст переходить всі дозволені рамки, грубо порушує його право на презумпцію невинуватості.

Оскільки внаслідок порушення його прав було завдано тяжких душевних страждань та невідворотної шкоди діловій репутації, просив відшкодувати моральну шкоду в сумі 1 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що виразилось у невірному тлумаченні ч.1, 2 ст.30 Закону України &q?.1;Про інформацію&q?кр; щодо оціночного судження та у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:38 год. на веб-сайті видавництва Тиждень.ua , що належить ТОВ Український тиждень , було розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій міститься наступна інформація: Головними організаторами злочинної організації називаються три особи - сам ОСОБА_7, його матір ОСОБА_5 та фігурант низки газових оборудок ОСОБА_2 , який, за даними ЗМІ, мав спільний бізнес з олігархом ОСОБА_6 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне висловлювання містить припущення про певні події та оціночні судження. При цьому суд першої інстанції взяв до увагу доведеність тієї обставини, що позивач є підозрюваним у кримінальному провадженні, яке розслідується Національним антикорупційним бюро України щодо заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем під час видобутку та продажу природного газу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне .

Відповідно до статей 28 , 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 94 , 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України Про інформацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Відповідно до Словника української мови, Академічний тлумачний словник (1970-1980), &qut-;оборудка&qume; - сумнівна (переважно незаконна) угода; афера, махінація.

Проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з урахуванням мовностилістичного аналізу словосполучення фігурант низки газових оборудок є оціночним судженням та не підлягає спростуванню.

При цьому позивач не заперечує, що правоохоронними органами йому інкримінується низка кримінальних правопорушень, проведено досудове розслідування в рамках кримінального провадження, порушеного Національним антикорупційним бюро України, матеріали справи направлені до суду.

З огляду на те, що відповідність закону діяльність позивача лише поставлена під сумнів правоохоронними органами України, про що свідчить факт існування кримінальної справи, беручи до уваги значення слова оборудка , як сумнівної угоди, спірне висловлювання не може бути визнано таким, що містить фактичне твердження про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та спрямоване на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Доводи позивача про те, що внаслідок поширення вказаного висловлювання, відповідачем було порушено його право на презумпцію невинуватості є необґрунтованими, оскільки останнє не містить конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення певного правопорушення або злочинних дій.

У разі, якщо позивач вважає, що оціночні судження, поширені в засобі масової інформації, принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, він вправі скористатися наданим йому частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Проте, зазначеним правом позивач не скористався.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з для її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк