Постанова

від 17.12.2018 по справі 915/806/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/806/18 м. Одеса, просп. Шевченка, 29 .

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28 вересня 2018 року, м.Миколаїв, суддя Коваль Ю.М.

у справі № 915/806/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача ОСОБА_1 національного аграрного університету в особі Новобузького коледжу ОСОБА_1 національного аграрного університету

про стягнення 9723 грн. 25 коп.

головуючий суддя - Коваль Ю.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

встановив:

31.07.2018 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 національного аграрного університету, Новобузького коледжу ОСОБА_1 національного аграрного університету, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 національного аграрного університету в особі Новобузького коледжу ОСОБА_1 національного аграрного університету на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України борг у загальній сумі 9723 грн. 25 коп., у тому числі: пеня у сумі 3429,66 грн., 3 % річних у сумі 486,39 грн., інфляційній втрати у сумі 5807, 20 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач оплату за переданий газ за договором купівлі-продажу природного газу від 31.12.2013 року №1036/14-ТЕ-22 здійснював несвоєчасно, чим порушив взяті на себе зобов'язання, зокрема п. 6.1 договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2018 року у справі №915/806/18 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 року у справі №915/806/18 (суддя Коваль Ю.М.) з урахуванням ухвали від 01.10.2018 року, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 національного аграрного університету в особі Новобузького коледжу ОСОБА_1 національного аграрного університету на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України грошові кошти в загальній сумі 6793 грн. 59 коп., із яких 500 грн. - пеня, 486 грн. 39 коп. - 3 % річних, 5807 грн. 20 коп. - індекс інфляції, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, але суд першої інстанції врахував те, що відповідач є закладом освіти, який фінансується за рахунок державного бюджету, поставлений за договором природний газ відповідачем використано для отримання теплової енергії для потреб населення і скористався правом суду на зменшення пені у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 року у справі №915/806/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 2929,66 грн. скасувати і прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити також позовні про стягнення неустойки у сумі 2929,66 грн.

Апеляційна скарга мотивована частковим порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник посилається на те, що при зменшенні розміру штрафних санкцій не було враховано інтереси позивача, а також суд першої інстанції, на думку позивача, не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 Цивільного кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачено даною нормою.

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 року прийнято справу № 915/806/18 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Богацькою Н.С. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 року у справі № 915/806/18 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) і Новобузьким коледжем ОСОБА_1 національного аграрного університету (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 31.12.2013 року № 1036/14-ТЕ-22 з додатковими угодами №№ 1-3, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, загальним обсягом до 55,777 тис. куб.м. і вартістю 1309 грн. 20 коп. за 1000 куб.м. газу, а покупець прийняти цей природний газ та оплатити його грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати вартості замовленого обсягу протягом місяця поставки газу з остаточним розрахунком за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, включно (п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 5.2, 6.1 договору з урахуванням додаткових угод №№ 1-3 до договору).

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У п. 11 договору сторонами погоджено, що договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2014 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 54,197 тис. куб. м. на загальну суму 70 954 грн. 72 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін.

У позовній заяві Новобузький коледж неналежно виконував грошові зобов'язання за договором, зокрема, вартість поставленого природного газу в січні, лютому, березні та грудні 2014 року оплатив з простроченням, у зв'язку з чим на такі суми нараховано пеню та 3 % річних у період прострочення 18.02.2014 року - 22.01.2017 року, а у період лютий 2015 року - грудень 2016 року на суму боргу з оплати вартості поставленого природного газу у грудні 2014 року також нараховано й індекс інфляції.

На підтвердження прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач надав реєстр руху грошових коштів відповідача за період 01.01.2014 року -30.09.2017 року, розрахунком його заборгованості, із яких випливає, що Новобузький коледж допустив прострочення оплати поставленого природного газу в січні, лютому, березні та грудні 2014 року.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд обмежений у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доводами апеляційної скарги, а Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України вважає правомірним рішення суду першої інстанції щодо стягнення грошових коштів у розмірі 6793 грн. 59 коп. та оскаржує судове рішення тільки в межах 2929,66 грн., на які було зменшено штрафні санкції, Південно-західний апеляційний господарський суд перевіряє правомірність винесеного рішення судом першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 2929,66 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У позовній заяві Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просило суд стягнути з відповідача на користь позивача, крім іншого, пеню у розмірі 3429,66 грн.

Суд першої інстанції скористався своїм процесуальним правом на зменшення пені до 500 грн.

Судова колегія не вбачає порушень місцевого господарського суду при зменшенні штрафних санкцій та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу.

У даному випадку відповідач є учбовим закладом, основним напрямком діяльності якої є надання освіти, який фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною утворення заборгованості є недостатнє фінансування, в той час як відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за умовами договору.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором є не наслідком несумлінного виконання своїх зобов'язань відповідачем, а обумовлене існуванням об'єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання, а саме: існуванням встановленого державою спеціального режиму проведення взаєморозрахунків між суб'єктами відносин із постачання та споживання природного газу, який, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів, які фінансуються виключно з державного бюджету, грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, тоді як відповідач отримує дохід виключно від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, в тому числі на підставі відповідних тарифів, встановлених НКРЕКП, в структуру якого не закладено джерело покриття неустойки.

Таким чином, несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 року № 1036/14-ТЕ-22 не може вважатися наслідком несумлінного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а обумовлена існуванням об'єктивних причин, які не залежать від його волі.

Судова колегія зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції врахував, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується за рахунок бюджетних коштів. При цьому, урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції скористався наданим законом правом на зменшення штрафних санкцій і це не може бути підставою для скасування рішення суду у відповідності до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 року у справі №915/806/18 відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є необґрунтованою, тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 року у справі №915/806/18 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н. М. Принцевська

Суддя Н.С. Богацька