Постанова

від 10.12.2018 по справі 914/1436/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Справа №914/1436/17

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді О.В. Зварич

суддів О.П. Дубник

ОСОБА_1,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Культура Інформації» (надалі ТзОВ «Культура Інформації» ) б/н та дати (вх. № 01-05/361/18 від 18.10.2018р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. (суддя О.Д. Запотічняк; повний текст рішення складено 08.05.2018р.)

у справі №914/1436/17

за позовом:Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України

до відповідача-1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до відповідача-2: ТзОВ «Культура Інформації»

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (надалі КЕВ м.Мукачево)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Мукачівської міської ради

про: визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення № 051331 від 02.11.2018р.);

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 220/461/д від 20.12.2017р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_4 - адвокат (ордер серія ЛВ № 112571 від 19.11.2018р.);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

13.07.2017р. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та до ТзОВ Культура Інформації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КЕВ м. Мукачево про визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153, укладений 26 листопада 2016 року між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТзОВ Культура Інформації .

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. у справі №914/1436/17 (суддя О.Д. Запотічняк) повністю задоволено позовні вимоги. Визнано недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153, укладений 26 листопада 2016 року між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю Культура Інформації . Стягнуто з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь Міністерства оборони України 800,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Культура інформації на користь Міністерства оборони України 800,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що при укладенні оскаржуваного договору від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. діяв т.в.о. начальника ОСОБА_5 Суд вказав, що даною довіреністю не передбачено повноважень ОСОБА_5 на укладення договору про будівництво житлового комплексу, зокрема, за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження спірного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. Суд першої інстанції встановив, що будівництво житлового комплексу за умовами спірного договору здійснюється на земельній ділянці, яка розташована на території військового містечка №12 та відноситься до земель оборони. Умовами спірного договору не передбачено будівництва житлового комплексу саме як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або соціального та доступного житла. Суд зазначив, що фактичне виконання умов договору про будівництво житлового комплексу по вул. Зріні, 153 у м. Мукачево Закарпатської області призведе до створення на землях оборони нового об'єкту невійськового призначення (житлового комплексу). Крім того, Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011р., встановлено відповідний Порядок та умови проведення конкурсу з визначення переможця, як сторони укладення договору будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що у даному випадку дотримано не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ Культура Інформації подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. у справі №914/1436/17, в якій просить повністю скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи. Зокрема скаржник зазначає, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5 на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м.Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул. Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м.Ужгород, Закарпатська обл., вул.Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням. Отже, на думку скаржника даною довіреністю передбачено повноваження здійснювати інші дії та правочини. Крім того, скаржник вказує, що повноваження на підписання спірного договору надані ОСОБА_5, як т.в.о. начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Також скаржник вважає, що сплата ним згідно платіжного доручення від 20 грудня 2017 року 75000,00 грн. на рахунки Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на виконання умов спірного договору для погашення заборгованості відповідача-1 з виплати заробітної плати свідчить про погодження Міністерством оборони України умов договору. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи наявні суттєві розбіжності в площах земельної ділянки, що є ідентифікуючою ознакою такої земельної ділянки, в зв`язку з чим відповідач-2 звернувся з клопотанням про призначення судової експертизи з питань землеустрою, однак суд першої інстанції безпідставно відхилив дане клопотання. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний договір укладено без проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту бідвнитва на земельній ділянці за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні, 153. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що Міністром оборони України визначено перелік земельних ділянок військових містечок, на яких планується будівнитво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, куди увійшло, зокрема, військове містечко № 12 в м. Мукачево, по вул. І. Зріні, 153, площею 28,27 га. Скаржник покликається на практику Європеського судуз прав людини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заступник військового прокурора Західного регіону України у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним і обґрунтованим. Зокрема зазначає, що у довіреності, виданій Міністром оборони України за № 220/386/д від 10.11.2016р., відсутні делеговані ОСОБА_5 повноваження на укладення спірного договору. Доводи скаржника про те, що 75000,00 грн. перераховані на рахунки Західного УКБ та на даний час не повернуті, не можуть свідчити про схвалення Міністерством оборони України умов спірного договору, оскільки управління є окремою юридичною особою з власними банківськими рахунками та використало отримані кошти на власний розсуд. Прокурор вказав, що відсутність встановленої Земельним кодексом України документації по оформленню права користування земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони. Крім того, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості, власником яких є Міністерство оборони України та дислокується діюча військова частина. Також прокурор зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України. Аналогічну позицію із зазначених питань викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №914/1075/17. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. у справі №914/1436/17, апеляційну скаргу ТзОВ Культура Інформації - без задоволення.

Позивач - Міністерство оборони України та відповідач-1 Західне управління капітального будівництва Міністерство оборони України у відзивах на апеляційну скаргу аналогічного змісту заперечують проти доводів, наведених скаржником, апеляційну скаргу вважають необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним та ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначають, що у довіреності, виданій Міністром оборони України за № 220/386/д від 10.11.2016р., відсутні делеговані ОСОБА_5 повноваження на укладення спірного договору. Спірний договір не проходив попереднього погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. Вказують, що жодних коштів в рамках відповідного договору Міністерство не отримувало. Відповідно, відсутній сам факт схвалення спірного правочину Міністерством. Окрім того, в порушення приписів Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, договір на будівництво житлового комплексу від 26.11.2016р. укладено без проведення такого конкурсу. Вважають безпідставним посилання скаржника на рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства , оскільки суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення встановив, що у спірних правовідносинах договір укладений Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, яке є самостійним господарюючим суб`єктом, не наділене жодними владними повноваженнями та не є державним органом, отже правовідносини, які мали місце у справі ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства були зовсім іншими, а тому рішення ЄСПЛ, прийняте за результатами їх розгляду, жодним чином не може застосовуватись до правовідносин у даній справі. Просять залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. у справі №914/1436/17, апеляційну скаргу ТзОВ Культура Інформації - без задоволення.

Третя особа-1 - КЕВ м. Мукачево у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у КЕВ м.Мукачево на обліку та балансі перебуває військове містечко № 12, розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. І.Зріні, 153, загальною площею земельної ділянки 28,27га (державний акт на право користування земельною ділянкою (старого зразку) від 12.08.1987р., виданий на підставі рішення Мукачівської міської ради народних депутатів за №136-01 від 12.08.1987р.). На даний час будівлі та земельна ділянка використовуються діючою військовою частиною А 1556. На будівлі військового містечка отриманий ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 764366921104 загальною площею 48768, 40 кв.м, ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2101490882016, кадастровий номер 2110400000:01:009:0376 на площу земельної діляки 26,7068 га. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. у справі №914/1436/17, апеляційну скаргу ТзОВ Культура Інформації - без задоволення. Розглянути апеляційну скаргу за відсутності уповноваженого представника КЕВ м.Мукачево.

Третя особа-2 - Мукачівська міська рада у письмових поясненнях на апеляційну скаргу навела свої міркування щодо розбіжностей у площах земельної ділянки за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. І.Зріні, 153. Вказує, що така розбіжність являє собою площу 1,57 га, яка є комунальною власністю територіальної громади м.Мукачево, що підтверджується актом прийому-передачі від 24.10.2005р. Просить розгляд апеляційної скарги ТзОВ Культура Інформації , який призначений на 10.12.2018р. о 11год. 40хв. провести у відсутності уповноваженого представника Мукачівської міської ради. Прийняття рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ТзОВ Культура Інформації залишила на розсуд суду.

24.07.2018р. відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням б/н і б/д (вх. № 01-05/2236/18 від 24.07.2018р.) про призначення судової експертизи з питань землеустрою, в якому просить поставити на вирішення експерта наступні питання: чи відповідає цільове призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул.І.Зріні, 153, кадастровий номер 2110400000:01:009:0376 вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Чи відповідає цільове призначення спірної земельної ділянки, зазначене у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2101490882016 від 18.08.2016р. вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? До якої категорії земель слід віднести спірну земельну ділянку? До якого виду власності слід віднести спірну земельну ділянку (державна, комунальна, приватна)? (т. 3, а.с. 103-108).

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання про призначення судової експертизи вважає, що питання, які запропоновані на розгляд експерта не можуть ставитись, оскільки вказані питання є правового характеру та можуть бути підтверджені іншими доказами і не потребують спеціальних знань. Таким чином, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Крім того, відповідач-2 подав суду клопотання б/н і б/д (вх. № 01-05/2834/18 від 27.09.2018р.) про призначення судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі , в якому просить поставити на вирішення експерта наступні питання: Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, право користування якою відповідно до умов договору від 26.11.2016р. було внесено стороною-1 для спорудження об`єкту? Чи мало місце станом на 26.11.2016р. накладення меж земельної ділянки загальною площею 28,27 га кадастровий номер 2110400000:01:009:0376, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. І.Зріні, 153 та меж земельної ділянки загальною площею 79,41 га, що зазначена в Державному акті на право користування землею (старого зразку) від 12.08.1987р., виданому на підставі рішення Мукачівської міської ради народних депутатів за № 136-01 від 12.08.1987р. (т. 3, а.с. 212-213).

Колегія суддів відхиляє дане клопотання з огляду на те, що у відповідності назване клопотання подано після початку розгляду судом справи по суті, а відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України не передбачено права господарського суду зупиняти провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстави, наведеної у п.2 ст.228 ГПК України. Крім того, поставлені у клопотанні питання виходять за межі предмету спору у даній справі.

В судовому засіданні прокурор та уповноважений представник Міністерства оборони України заперечили проти доводів, наведених у апеляційній скарзі, просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечили проти заявленого відповідачем -2 клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідач-1 не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання. Згідно реєстру вихідної кореспонденції Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018р. обізнаний з датою, часом і місцем розгляду справи.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Третя особа-1 - КЕВ м. Мукачево та третя особа-2 - Мукачівська міська рада не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників. У поданих відзивах на апеляційну скаргу просили розглянути скаргу за відсутності їхніх представників.

Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідача-1 та третіх осіб.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26.11.2016р. між МОУ в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник, Сторона-1) та ТзОВ Культура інформації (Підрядник, Сторона-2) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Зріні, 153 (т. 1, а.с. 30-37).

З наявної у судовій справі копії даного договору вбачається, що при його укладенні від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. діяв т.в.о. начальника ОСОБА_5

Згідно із п. 2.1 договору Сторони зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153.

Об`єктом забудови є земельна ділянка за вказаною адресою, орієнтовною площею 28,27 га, яка відведена рішенням виконавчого комітету Мукачівської міськради № 136-01 від 12.08.1987р.(п. 3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 спірного договору Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5 цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить Сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт.

Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього договору (п.3.3. Договору).

Сторона-1 зобов`язана передати Стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього договору. Сторона-1 зобов`язана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього договору в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна ( п.п. 4.2.3, 4.2.4 договору)

Відповідно до п. 12.7 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на Сторони зобов`язань.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №3556.

Згідно з ОСОБА_4 приймання-передачі будівельного майданчика до договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153 від 26.11.2016р. вказаний майданчик Стороню-1 передано Стороні-2 (т. 1, а.с. 38).

Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору у зв`язку з тим, що такий укладено з порушенням вимог закону.

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Відповідно до приписів статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Положеннями ч.2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Предметом оспорюваного договору є будівництво житлового комплексу на земельній ділянці, що розташована за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153, орієнтовною площею 28,27 га, яка відведена рішенням виконавчого комітету Мукачівської міськради №136-01 від 12.08.1987р.

Аналізуючи умови договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою цей договір є змішаним, містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, а тому до спірних відносин підлягають до застосування положення глави 77 Цивільного кодексу України та Закону України Про інвестиційну діяльність .

Згідно із статтею 2 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект (ст.1 Закону України Про інвестиційну діяльність ).

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За змістом ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як встановлено судом, при укладенні оскаржуваного договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. діяв т.в.о. начальника ОСОБА_5

Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5 на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м.Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул.Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м.Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням (т. 1, а.с. 39).

Отже, даною довіреністю не передбачено повноважень ОСОБА_5 на укладення договору про будівництво житлового комплексу, зокрема за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Зріні,153.

Щодо тверджень скаржника про те, що повноваження на підписання спірного договору надані ОСОБА_5, як т.в.о. начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, колегія суддів зазначає таке.

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003р. Про затвердження Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України затверджено відповідне положення (надалі Положення) (т. 1, а.с. 40).

Пунктом 11 Положення, крім іншого передбачено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції (т.1, а.с. 41-48).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що належними доказами не доведено приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони. Проте, ці доводи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

У відповідності до преамбули Закону України "Про використання земель оборони" правові засади і порядок використання земель оборони визначаються цим законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Правовий режим земель оборони передбачає, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони").

Як зазначалось вище, пунктом 3.1. договору встановлено, що об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153, орієнтовною площею 28,27 га, яка відведена рішенням виконавчого комітету Мукачівської міськради № 136-01 від 12.08.1987р.

Як зазначив позивач в судовому засіданні та третя особа-1 у поданому відзиві на апеляційну скаргу, що у КЕВ м. Мукачево на обліку та балансі перебуває військове містечко № 12, розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. І.Зріні, 153, загальною площею земельної ділянки 28,27га (державний акт на право користування земельною ділянкою (старого зразку) від 12.08.1987р., виданий на підставі рішення Мукачівської міської ради народних депутатів за № 136-01 від 12.08.1987р.). На даний час будівлі та земельна ділянка фактично використовуються діючою військовою частиною А1556.

Згідно з наявною у справі копією Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №46718146 від 02.11.2015 року власником об`єктів нерухомого майна війського містечка №12, загальною площею 48768,4 кв. м. за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця І. Зріні, 153, є Держава Україна в особі Міністерства оборони України (т.1, а.с.105).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-2101490882016, земельна ділянка площею 26,7068 га за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вулиця І. Зріні, 153 зареєстрована 18.08.2016 року Управлінням Держгеокадастру у Мукачівському районі Закарпатської області з цільовим призначенням: Для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України , категорія земель: в тому числі землі оборони (т.1, а.с. 111-114).

Отже, наведеним спростовуються твердження скаржника про недоведеність позивачем належності спірної земельної ділянки до державної власності та земель оборони.

Щодо доводів, наведених скаржником про проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153, суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011р. затверджено Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, будівництво житла на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах.

Пунктами 5, 8, 25 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, передбачено, що на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший керівник центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, Голова СБУ, Голова Служби зовнішньої розвідки, Голова Адміністрації Держспецтрансслужби, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та голову. Конкурсна комісія розміщує протягом семи днів з дати прийняття рішення про проведення конкурсу в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу інформацію про проведення конкурсу. За результатами засідання конкурсної комісії складається протокол про проведення конкурсу, в якому зазначаються: 1) відомості про учасників конкурсу; 2) результати голосування; 3) обґрунтування щодо визначення переможця конкурсу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012р. №296, визначено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами.

В порушення вимог зазначеного Порядку договір на будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул..Зріні,153 від 26.11.2016 року було укладено без проведення такого конкурсу.

Умовами спірного договору не передбачено будівництва житлового комплексу саме як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або соціального та доступного житла.

Матеріали справи на містять доказів погодження спірного договору Міністерством оборони України та доказів проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153.

Не відбулось також і схвалення спірного правочину з боку Міністерства оборони України.

Статтею 271 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доводи скаржника про сплату 75000,00 грн. на рахунки Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на виконання умов спірного договору для погашення заборгованості відповідача-1 з виплати заробітної плати не свідчать про погодження Міністерством оборони України умов спірного договору, оскільки Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є окремою юридичною особою з власними банківськими рахунками та використало отримані кошти на власний розсуд.

У відповідності до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нормами статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. не надано ОСОБА_5 повноваження підписувати спірний договір. Також, матеріалами справи підтверджено, що в порушення Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5, як тимчасово виконуючий обов`язки начальника управління, без погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України уклав оспорювану угоду на будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Зріні, 153.

Крім того, як зазначалось вище Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 встановлено відповідний Порядок та умови проведення конкурсу з визначення переможця, як сторони укладення договору будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що у даному випадку дотримано не було. В матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення такого конкурсу у відповідності до вимог зазначеного вище Порядку.

З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні, 153, укладеного 26.11.2018 р. між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТзОВ Культура Інформації

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Культура Інформації» б/н та дати (вх. № 01-05/361/18 від 18.10.2018р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. у справі №914/1436/17 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

судді О.П. Дубник

ОСОБА_1