Постанова

від 06.12.2018 по справі 910/10616/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. Справа№ 910/10616/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання Камінська Т.О.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудресурс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фактор Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року

у справі № 910/10616/17 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фактор Плюс"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудресурс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна науково-виробнича корпорація „Київський інститут автоматики"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі №910/10616/17 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги від 18.05.2015 року №18/05/15-1, укладений між ТОВ „Спецбудресурс" та ТОВ „ФК „Фактор Плюс".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Спецбудресурс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі № 910/10616/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „ФК „Фактор Плюс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі № 910/10616/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року апеляційні скарги ТОВ „Спецбудресурс" та ТОВ „ФК „Фактор Плюс" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі №910/10616/17 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті в межах справи № 910/18355/16 про банкрутство ДНВК „Київський інститут автоматики".

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року касаційну скаргу ПАТ „Київенерго" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 910/10616/17 скасовано, а справу № 910/10616/17 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 року справа № 910/10616/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційні скарги ТОВ „Спецбудресурс" та ТОВ „ФК „Фактор Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року та призначено справу до розгляду на 20.08.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

14.08.2018 року від представників ПАТ „Київенерго" та ПрАТ „ДТЕК Київські електромережі" надійшла спільна заява про заміну сторони її правонаступником.

20.08.2018 року колегією суддів подано заяву про самовідвід від розгляду справи № 910/10616/17.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року задоволено заяву суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г. про самовідвід у справі № 910/10616/17, а справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу, в результаті якого вказані апеляційні скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Яковлєв М.Л., Верховець А.А.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року вищезазначеною колегію суддів прийнято до провадження апеляційні скарги ТОВ „Спецбудресурс" та ТОВ „Фінансова компанія „Фактор Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі № 910/10616/17, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 13.09.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

11.09.2018 через відділ документального забезпечення суду від ДНВК „Київський інститут автоматики" надійшли письмові пояснення.

У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відрядженні протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2018 року для розгляду справи № 910/10616/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Верховець А.А.

Ухвалою суду від 13.09.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/10616/17 за апеляційними скаргами ТОВ „Спецбудресурс" та ТОВ „Фінансова компанія „Фактор Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/10616/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 02.11.2018 справу № 910/10616/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Пантелієнка В.О., Остапенка О.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у визначеному складі та призначено до розгляду.

В ході здійснення апеляційного провадження, колегіє суддів було встановлено, що 14.08.2018, представниками ПАТ "Київенерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" було подано заяву про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018, здійснено заміну позивача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на правонаступника Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі".

06.12.2018 в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" та Товариства з обмеженою відповідальністю" Фінансова компанія "Фактор Плюс" та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В судове засідання, призначене на 06.12.2018, повноважні представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційних скаргах, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" порушено справу № 910/18355/1 про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", про що 17.11.2016 року на сайті ВГСУ було опубліковано відповідне оголошення № 37442.

Згідно із ч. 15 ст. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

06.04.2001 між ДНВК "КІА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" було укладено Інвестиційний Договір № 12 (далі - Договір) про закінчення будівництва житлового будинку №18/16 по вулиці Нагірній у м. Києві.

За умовами Інвестиційного договору Інвестор (відповідач-2) повинен був забезпечити фінансування будівництва житлового будинку, видати або відкоригувати планове завдання на будівництво будинку, скласти директивний графік будівництва, щомісячно сплачувати Замовнику (Третій особі) відсоток загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт. В свою чергу, Замовник (Третя особа) повинен був передати будівельний майданчик для будівництва, провести роботу приймальної комісії по введенню будинку в експлуатацію, передати інвестору на повне фінансування будівництво будинку з подальшим отриманням у власність його частки у розмірі 15,5 % від загальної площі квартир у збудованому та введеному у експлуатацію Будинку, що складає 1057,1 кв. м від площі квартир.

В подальшому до Договору було укладено додаткові угоди, в тому числі і Додаткову угоду № 5 від 17.01.2006, якою сторони погодили умови розірвання договірних відносин. Пункт 9.4 Інвестиційного договору викладено у новій редакції, згідно якого інвестиційний договір може бути розірваний лише за письмовою згодою сторін або за рішенням суду, а також при зриві терміну виконання робіт внаслідок відсутності фінансування на строк понад 3 місяці. При односторонньому розірванні договору за ініціативою Замовника, він зобов'язаний виплатити інвестору-підряднику вартість фактичних витрат з урахуванням індексації на момент проведення банківських операцій, на підставі наданої інвестором інформації про таку вартість (у вигляді довідки про вартість виконаних робіт з урахуванням індексації при згоді замовника, або у вигляді оцінки незалежного оцінювача, що має ліцензію на відповідне оцінювання нерухомого майна з урахуванням індексації витрат на будівництво.

Замовником (третьою особою) листом від 19.01.2015 № 1 було направлено Відповідачеві 2 повідомлення щодо розірвання інвестиційного договору від 06.04.2001 за №12 та повернення інвестиційного внеску сплаченого в рахунок інвестування будівництва об'єкта інвестування, відповідно до якого, замовник у відповідності до п. 9.4 Договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника розірвав Договір та запропонував Інвестору-підряднику укласти додаткову угоду про повернення коштів ТОВ Спецбудресурс витрачених ним внаслідок виконання Догоовору.

18.05.2015 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір № 18/05/15-1 про відступлення права вимоги, згідно якого Відповідач-2 відступив Відповідачу-1 право грошової вимоги в розмірі 40 833 059,85 грн. до ДНВК КІА за п. 9.4 Інвестиційного поговору № 12 від 06.04.2001. Підтверджуючим документом на відступлену суму боргу є видана Відповідачем-2 Довідка про вартість фактичних витрат (з урахуванням індексації) на будівництво житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній у м. Києві, а також Додаток 1 до значеної довідки із розрахунком інфляційних витрат за період з 01.03.2012 по 18.05.2015.

Згідно із пунктом 3 Договору № 18/05/15-1 від 18.05.2015 сторони дійшли згоди, що новий кредитор має сплатити ціну відступлення первісному кредитору у розмірі 20 000 000 грн. протягом 5 робочих днів з дня отримання грошових коштів від Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики у сумі не меншій ні 20 000 000 грн.

Відповідно до пункту 4 Договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання Договору в об'ємі, що зазначений в Додатку №1 до Договору, з урахуванням обмежень, встановлених у п. 9 цього Договору.

Підписання сторонами Додатку №1 за яким передається оригінал інвестиційного договору зі всіма додатками та Додатковими угодами до нього, а також інші документи за вимогою нового кредитора, які засвідчують права, що відступаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. (п. 5 Договору).

Відповідно до Додатку №1 до Договору новому кредитору було передано: оригінал інвестиційного договору №12 про закінчення будівництва житлового будинку№18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткова угода №1 до інвестиційного договору №12 про закінчення будівництва житлового будинку№18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткова угода №2 інвестиційного договору №12 про закінчення будівництва житлового будинку№18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткова угода №3 інвестиційного договору №12 про закінчення будівництва житлового будинку№18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткова угода №4 інвестиційного договору №12 про закінчення будівництва житлового будинку№18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткова угода №5 інвестиційного договору №12 про закінчення будівництва житлового будинку№18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, довідка про вартість виконаних робіт з урахуванням індексації станом на 18.05.2015.

Довідкою про вартість фактичних витрат (з урахування індексації) на будівництво житлового будинку №18/16 по вул. Нагірній в Шевченковському районі м. Києва, визначено, що згідно даних первинного бухгалтерського обліку ТОВ СПЕЦБУДРЕСУРС загальна сума витрат на будівництво житлового будинку №18/16 по вул.. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва складає 40 833 059,85 грн. із урахуванням індексації.

До Господарського суду міста Києва було подано заяву Товариством з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про визнання своїх кредиторських вимог у розмірі 49 520 941,70 грн. Вимоги товариства грунтуються на Договорі про відступлення права вимоги № 18/05/15-1, укладеному 18.05.2015 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс", який позивач вважає недійсним у зв'язку з порушенням частин 2 та 5 статті 203 ЦК України при його підписанні.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Входячи зі змісту предмету договору про відступлення права вимоги № 18/05/15-1 від 18.05.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" є новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.05.2015, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс", щодо виконання зобов'язань за Інвестиційним договором.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України ).

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України , господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом , а також з угод, не передбачених законом , але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Тобто, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.

18.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" було укладено Договір № 18/05/15-1 про відступлення права вимоги, згідно якого Відповідач-2 відступив Відповідачу-1 право грошової вимоги в розмірі 40 833 059,85 грн. до ДНВК КІА за п. 9.4 Інвестиційного поговору № 12 від 06.04.2001.

17.01.2006 Додатковою угодою №5 до інвестиційного договору №12 від 06.04.2001 про закінчення будівництва житлового будинку №18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, викладено п. 9.4 Інвестиційного договору в наступній редакції , яка зокрема передбачала, що при односторонньому розірванні Договору за ініціативою замовника, замовник зобов'язаний виплатити інвестору-підряднику вартість фактичних витрат, з урахування індексації на момент проведення банківських операцій, на підстав наданої інвестором-підрядником інформації про таку вартість ( у вигляді довідки про вартість виконаних робіт з урахуванням індексації при згоді замовника, або у вигляді оцінки незалежного оцінювача, що має ліцензію на відповідне оцінювання нерухомого майна з урахуванням індексації витрат на будівництво).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на підтвердження вартості фактичних витрат (з урахування індексації) на будівництво житлового будинку №18/16 по вул. Нагірній в Шевченковському районі м. Києва, Відповідачем 2 надано довідку, в якій зазначено, що згідно даних первинного бухгалтерського обліку ТОВ "Спецбудресурс" загальна сума витрат на будівництво житлового будинку №18/16 по вул.. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва складає 40 833 059,85 грн. із урахуванням індексації.

Пунктом 9.4 Інвестиційного договору визначено, що вартість фактичних витрат з урахування індексації може бути підтверджені інвестором-підрядником як у вигляді довідки про вартість виконаних робіт з урахуванням індексації при згоді замовника, або у вигляді оцінки незалежного оцінювача, що має ліцензію на відповідне оцінювання нерухомого майна з урахуванням індексації витрат на будівництво, довідка надана ТОВ "Спецбудресурс".

Довідка надана ТОВ "Спецбудресурс" в якій зазначено, що загальна сума витрат на будівництво житлового будинку №18/16 по вул.. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва складає 40 833 059,85 грн. із урахуванням індексації, згоди замовника не містить, в зв'язку із чим не можливо дійти остаточного висновку, щодо суми заборгованості замовника перед інвестором-підрядником.

Враховуючи вище зазначене, можна дійти висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" передало відповідно до Договору про відступлення права вимоги №18/05/15- від 18.05.2015 завідомо не підтверджену суму заборгованості, що в свою чергу не може породжувати реальне настання у Товарисства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" правових наслідків щодо набуття права вимоги до боржника згідно Договору про відступлення права вимоги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір про відступлення права вимоги №18/05/15-1 за Інвестиційним договором від 18.05.2015 укладений із порушенням законодавства.

Доводи, які наведені скаржниками в апеляційних скаргах, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/10616/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/10616/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/10616/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10616/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 11.12.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко