Постанова

від 09.04.2019 по справі 910/10616/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10616/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс - Литвинової Г.В.,

Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі - Гаркавенка С.В.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017

у складі судді Мельника В.І.

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі , яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудресурс ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики ,

про визнання договору недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 06.04.2001 між Державною науково-виробничою корпорацією Київський інститут автоматики (далі - ДНВК КІА ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецбудресурс (далі - ТОВ Спецбудресурс ) було укладено Інвестиційний Договір № 12 (далі - Договір) про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вулиці Нагірній у м. Києві.

2. За умовами Договору Інвестор (ТОВ Спецбудресурс ) повинен був забезпечити фінансування будівництва житлового будинку, видати або відкоригувати планове завдання на будівництво будинку, скласти директивний графік будівництва, щомісячно сплачувати Замовнику (ДНВК КІА ) відсоток загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт. В свою чергу, Замовник (ДНВК КІА ) повинен був передати будівельний майданчик для будівництва, провести роботу приймальної комісії по введенню будинку в експлуатацію, передати інвестору на повне фінансування будівництво будинку з подальшим отриманням у власність його частки у розмірі 15, 5 % від загальної площі квартир у збудованому та введеному у експлуатацію будинку, що складає 1 057, 1 кв.м від площі квартир.

3. В подальшому до Договору було укладено додаткові угоди, в тому числі і Додаткову угоду від 17.01.2006 № 5, якою сторони погодили умови розірвання договірних відносин. Пункт 9.4 Договору викладено у новій редакції, згідно якого інвестиційний договір може бути розірваний лише за письмовою згодою сторін або за рішенням суду, а також при зриві терміну виконання робіт внаслідок відсутності фінансування на строк понад 3 місяці. При односторонньому розірванні договору за ініціативою Замовника він зобов'язаний виплатити інвестору-підряднику вартість фактичних витрат з урахуванням індексації на момент проведення банківських операцій, на підставі наданої інвестором інформації про таку вартість (у вигляді довідки про вартість виконаних робіт з урахуванням індексації при згоді замовника, або у вигляді оцінки незалежного оцінювача, що має ліцензію на відповідне оцінювання нерухомого майна з урахуванням індексації витрат на будівництво).

4. Замовником (ДНВК КІА ) листом від 19.01.2015 № 1 було направлено ТОВ Спецбудресурс повідомлення щодо розірвання інвестиційного договору від 06.04.2001 № 12 та повернення інвестиційного внеску, сплаченого в рахунок інвестування будівництва об'єкта інвестування, відповідно до якого замовник у відповідності до п. 9.4 Договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника розірвав Договір та запропонував Інвестору-підряднику укласти додаткову угоду про повернення коштів ТОВ Спецбудресурс , витрачених ним внаслідок виконання Договору.

5. 18.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс (далі - ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс ) та коштів ТОВ Спецбудресурс було укладено Договір № 18/05/15-1 про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ Спецбудресурс відступив ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс право грошової вимоги в розмірі 40 833 059, 85 грн до ДНВК КІА за п. 9.4 Інвестиційного поговору від 06.04.2001 № 12. Підтверджуючим документом на відступлену суму боргу є видана ТОВ Спецбудресурс Довідка про вартість фактичних витрат (з урахуванням індексації) на будівництво житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній у м. Києві, а також Додаток 1 до значеної довідки із розрахунком інфляційних витрат за період з 01.03.2012 по 18.05.2015.

Згідно із пунктом 3 Договору від 18.05.2015 № 18/05/15-1 сторони дійшли згоди, що новий кредитор має сплатити ціну відступлення первісному кредитору у розмірі 20 000 000 грн протягом 5 робочих днів з дня отримання грошових коштів від Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики у сумі не меншій, ніж 20 000 000 грн.

Відповідно до пункту 4 Договору від 18.05.2015 № 18/05/15-1 право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання Договору в об'ємі, що зазначений в Додатку № 1 до Договору, з урахуванням обмежень, встановлених у п. 9 цього Договору.

Підписання сторонами Додатку № 1, за яким передається оригінал інвестиційного договору зі всіма додатками та Додатковими угодами до нього, а також інші документи за вимогою нового кредитора, які засвідчують права, що відступаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (п. 5 Договору).

6. Відповідно до Додатку №1 до Договору від 18.05.2015 № 18/05/15-1 новому кредитору було передано: оригінал інвестиційного договору № 12 про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 12 про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткову угоду № 2 інвестиційного договору № 12 про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткову угоду № 3 інвестиційного договору № 12 про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткову угоду № 4 інвестиційного договору № 12 про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, Додаткову угоду № 5 інвестиційного договору № 12 про закінчення будівництва житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва, довідку про вартість виконаних робіт з урахуванням індексації станом на 18.05.2015.

7. Довідкою про вартість фактичних витрат (з урахування індексації) на будівництво житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва визначено, що згідно даних первинного бухгалтерського обліку ТОВ Спецбудресурс загальна сума витрат на будівництво житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва складає 40 833 059, 85 грн з урахуванням індексації.

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства Київенерго порушено справу № 910/18355/1 про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики , про що 17.11.2016 року на сайті ВГСУ було опубліковано відповідне оголошення № 37442.

9. Згідно із частиною п'ятнадцятою статті 16 та частиною першою статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

10. До Господарського суду міста Києва було подано заяву Товариством з обмеженою відповідальність Фінансова компанія Фактор Плюс про визнання своїх кредиторських вимог у розмірі 49 520 941, 70 грн. Вимоги товариства ґрунтуються на Договорі про відступлення права вимоги № 18/05/15-1, укладеному 18.05.2015 із ТОВ Спецбудресурс .

Подання позовної заяви

11. Публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - ПАТ Київенерго ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс та ТОВ Спецбудресурс про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 18.05.2015 № 18/05/15-1, укладеного між відповідачами.

12. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що при відступленні ТОВ Спецбудресурс відповідачу-1 прав вимоги за інвестиційним договором від 06.04.2001 № 12 до ДНВК КІА на суму 40 833 059, 85 грн, її не було підтверджено жодним первинним бухгалтерським документом; ТОВ Спецбудресурс уступив відповідачу-1 неіснуюче право вимоги, яке відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку № 10, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 належало до безнадійної дебіторської заборгованості - заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності та яка підлягала списанню. Також як на підставу для визнання оспорюваного договору недійсним позивач вказував про підписання правочину однією із сторін не уповноваженою особою.

Розгляд справи судами

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги від 18.05.2015 № 18/05/15-1, укладений між ТОВ Спецбудресурс та ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс .

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті в межах справи № 910/18355/16 про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики .

Посилання зроблені на те, що враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону про банкрутство, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

15. Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 скасовано, а справу направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.

Верховний Суд при цьому зазначив, що даний спір безпосередньо пов'язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство. Водночас мотивував постанову тим, що жодних порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, окрім того, що справу розглянуто в окремому позовному провадженні, суд апеляційної інстанції не встановив і не зазначив; не перевірив доводи, які викладені в апеляційній скарзі і не висловився з приводу правильності чи помилковості висновків суду про задоволення позовних вимог; не зважив на принцип res judicata і використав свої повноваження лише для спрямування справи на розгляд в межах справи про банкрутство без вказівки щодо незаконності рішення суду першої інстанції, при цьому не перевіряючи висновків суду на відповідність нормам матеріального та процесуального права.

16. При новому розгляді справи постановою Північного апеляційного господарського суду (новоутворений суд для здійснення правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальній одиниці замість ліквідованого Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 Київського апеляційного господарського суду) від 06.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 залишено без змін.

17. Рішення судів про задоволення позову мотивовано тим, що надана ТОВ Спецбудресурс довідка, в якій зазначено, що загальна сума витрат на будівництво житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва складає 40 833 059, 85 грн із урахуванням індексації, не містить згоди замовника - а саме ДНВК КІА , в зв'язку із чим не можливо дійти остаточного висновку щодо суми заборгованості замовника перед інвестором-підрядником.

Таким чином, ТОВ Спецбудресурс передало відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 18.05.2015 №18/05/15-1 завідомо не підтверджену суму заборгованості, що в свою чергу не може породжувати реальне настання у ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс правових наслідків щодо набуття права вимоги до боржника згідно Договору про відступлення права вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. 17.01.2019 ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/10616/17, ухвалити нове рішення про залишення позовних вимог ПАТ Київенерго без задоволення.

Посилання зроблені на неправильне застосування положень статей 203, 215 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

19. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов та визнаючи недійсним оспорюваний правочин, виходили з того, що ТОВ Спецбудресурс передало відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 18.05.2015 №18/05/15-1 завідомо не підтверджену суму заборгованості, що в свою чергу не може породжувати реальне настання у ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс правових наслідків щодо набуття права вимоги до боржника згідно Договору про відступлення права вимоги.

21. Колегія суддів погоджується з висновком недійсність з моменту укладення Договору про відступлення права вимоги від 18.05.2015 № 18/05/15-1 з таких мотивів.

22. Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

23. Відповідно, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

24. Положення статті 512 ЦК України свідчать, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

25. Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26. Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

27. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

28. За встановлених судами обставин справи було зроблено правильний висновок про недійсність оспорюваного договору, оскільки надана ТОВ Спецбудресурс довідка, в якій зазначено, що загальна сума витрат на будівництво житлового будинку № 18/16 по вул. Нагірній в Шевченківському районі м. Києва складає 40 833 059, 85 грн із урахуванням індексації, всупереч змісту пункту 9.4 Інвестиційного Договору № 12 згоди замовника не містить. Тому неможливо дійти остаточного висновку щодо суми заборгованості замовника перед інвестором-підрядником, а відтак мало місце за оспорюваним договором передача завідомо не підтвердженої суми заборгованості, що, в свою чергу, не може породжувати реальне настання у ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс правових наслідків щодо набуття права вимоги до боржника згідно Договору про відступлення права вимоги.

29. Таким чином, з огляду на невідповідність умов оспорюваного договору вимогам цивільного законодавства стосовно необхідності передачі лише дійсної вимоги та невідповідності умовам Інвестиційного Договору № 12 порядку визначення вартості фактичних витрат інвестора-підрядника - ця вартість і була предметом відступлення вимоги за оспорюваним договором - останній у зв'язку з недодержанням вимог частини першої статті 203 ЦК України вірно судами визнано недійсним.

30. Викладене вище спростовує посилання скаржника на неправильне застосування судами положень статей 203, 215 ЦК України.

31. Висловлені у судовому засіданні доводи ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс про необхідність розгляду цієї справи не в окремому позовному провадженні, а в межах справи про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики відхиляються колегією суддів з мотивів, викладених у пункті 15 цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс і про залишення без змін постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/10616/17.

В. Висновки про правильне застосування норм права

33. З огляду на невідповідність умов оспорюваного договору вимогам цивільного законодавства стосовно необхідності передачі лише дійсної вимоги та невідповідності умовам Інвестиційного Договору № 12 порядку визначення вартості фактичних витрат інвестора-підрядника - ця вартість і була предметом відступлення вимоги за оспорюваним договором - останній у зв'язку з недодержанням вимог частини першої статті 203 ЦК України вірно судами визнано недійсним.

Г. Судові витрати

34. Понесені ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/10616/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук