Постанова

від 12.12.2018 по справі 5023/2877/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 5023/2877/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

від апелянта - Липатов О.В. - за довіреністю від 26.10.2018;

ліквідатор - не з'явився,

від інших учасників справи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх. №889), на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018, постановлену суддею Міньковським С.В. в приміщенні господарського суду Харківської області о 12:27 год. (повний текст ухвали складно 16.10.2018),

у справі № 5023/2877/12,

за заявою фізичної особи-підприємця Жаворонкова Віктора Олександровича, м.Чугуїв, Харківська обл.,

до фізичної особи-підприємця Елізбарян Сергія Карленовича, м.Південне, Харківська обл.,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" до господарського суду Харківської області подано заяву про визнання недійсними результатів аукціону, в якій банк просив суд: визнати недійсними результати аукціону, що відбувся 27.12.2012 з продажу заставного майна банкрута автомобіля "Honda Accord", 2007 р.в., чорного кольору, р.н. НОМЕР_1, який належав боржнику ФОП Елізбарян С.К. на праві власності, та який є предметом забезпечення вимог АТ "Дельта Банк"; визнати недійсним договір купівлі-продажу №Т1-193 від 05.02.2013, укладений на Універсальній біржі "Україна" між ліквідатором ФОП Елізбарян С.К. арбітражним керуючим Ткаченко О.А. (продавець), діючим через брокера №2 ТОВ "ВіП-Експерт" ОСОБА_5, і ОСОБА_6 (покупець), діючим через брокера №4 ТОВ "ВіП-Експерт" ОСОБА_7 Цією ж ухвалою судом було залучено до розгляду даної заяви покупця майна гр. ОСОБА_6 та організатора аукціону Товарну біржу "Всеукраїнський торгівельний центр".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута.

В обґрунтування прийнятого у справі рішення місцевий господарський суд зазначає про наявність з боку ліквідатора, організатора аукціону (товарної біржі) порушень порядку підготовки та проведення аукціону, визначеного ст.ст. 3-1, 23, 25, 29, ч. 4 ст. 30, ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 16, 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що у відповідності до ст.ст.203, 215 ЦК України, є підставами для задоволення заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, який відбувся 27.12.2012, та визнання недійсним укладеного за результатами проведення аукціону договору купівлі-продажу.

Також, господарський суд першої інстанції з огляду на встановлення порушення законності при проведенні аукціону 27.12.2012 з продажу майна банкрута ФОП Елізбарян С.К., дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів банку, разом з тим встановив, що позовна давність щодо визнання недійсним аукціону від 27.12.2012 та договору купівлі-продажу від 05.02.2013 сплила 28.12.2015 та 06.02.2016 відповідно, про що ліквідатором зроблено заяву у справі про банкрутство. Зважаючи на те, що ПАТ "Дельта банк" звернулось до господарського суду з заявою про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу лише 13.08.2018, тобто поза межами строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні у зв'язку зі спливом позовної давності.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі № 5023/2877/12, якою відмовлено у задоволенні заяви АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону від 27.12.2012 з продажу майна банкрута ФОП Елізбарян С.К. та договору купівлі-продажу від 05.02.2013, та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону від 27.12.2012 з продажу майна банкрута ФОП Елізбарян С.К. та договору купівлі-продажу від 05.02.2013.

Обґрунтовуючи своє позицію у справі, апелянт зазначає про встановлення господарським судом Харківської області порушення вимог ст.ст. 3-1, 23, 25, 39, 30, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як підстави для задоволення заяви про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, який відбувся 27.12.2012, та визнання недійсним укладений за результатами проведення аукціону договору купівлі-продажу.

Разом з тим, апелянт заперечує проти висновків суду першої інстанції щодо спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним аукціону від 27.12.2012 та укладеного за його результатами договору купівлі-продажу 28.12.2015 та 06.02.2016 відповідно, зазначаючи при цьому, що, застосувавши строк позовної давності, без отримання від позивача пояснень щодо причин її порушення, судом незаконно постановлено ухвалу від 11.10.2018 у справі № 5023/2877/12.

На думку ПАТ "Дельта Банк", господарський суд Харківської області на момент постановлення даної ухвали від 11.10.2018 безпідставно не перевірив поважність причин пропущення з боку кредитора строку позовної давності, яким є наступні обставини: АТ "Дельта банк" довідалось про порушення свого права та про особу, яка його порушило, лише у листопаді 2016 при ознайомленні з матеріалами справи №5023/2877/12; АТ "Дельта Банк" не могло довідатись про порушення свого права раніше, оскільки ліквідатор ФОП Елізбарян С.К. не повідомив заставного кредитора АТ "Дельта Банк" про час, умови та порядок продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до приписів ч. 5 ст. 3-1 Закону про банкрутство, інформація про об'єкт рухомого та нерухомого майна та початкову ціну продажу активів було надруковано у всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" за № 27-1 (30) від 07.12.2012 у м.Харкові, що не є друкованим виданням, визначеним органом приватизації, а грошові кошти від реалізації заставного майна в сумі 41760,54 грн перераховані заставному кредитору АТ "Дельта Банк" з депозитного рахунку приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.В., відкритого в процедурі банкрутства ФОП Елізбарян С.К., лише 16.11.2016.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі №5023/2877/12 та призначено справу № 5023/2877/12 до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Ткаченко Олександр Анатолійович просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі № 5023/2877/12 без змін, а скаргу АТ "Дельта Банк" - без задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію у справі, ліквідатор зазначає про відсутність порушення порядку проведення спірного аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його результатами договору купівлі-продажу, визначеного ст.ст. 3-1, 29, 30 Закону про банкрутство, ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", на що посилається ПАТ "Дельта Банк" у поданій ним заяві.

Додатково до підстав пропущення строку позовної давності, визначених судом першої інстанції, ліквідатор також вказує на обізнаність банку про проведення спірного аукціону та укладення договору купівлі-продажу ще з 2013 року, що підтверджується наступним обставинами: ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2013 у справі №5023/2877/12 встановлено порядок використання коштів, отриманих від реалізації майна боржника, в тому числі й коштів, що підлягали перерахуванню АТ "Дельта Банк"; 18.05.2013 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", не погоджуючись з даною ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, копію якої, зокрема, було надіслано на адресу АТ "Дельта Банк"; рішення суду апеляційної інстанції щодо розгляду вказаної апеляційної скарги також було надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк".

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018 у зв'язку знаходженням судді Бородіної Л.І. на лікарняному для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.

В процесі підготовки справи до розгляду колегією суддів встановлено неповноту наданих господарським судом матеріалів справи, оскільки в наданих до суду апеляційної інстанції 2, 4, 6, 10 томах справи відсутній ряд документів, на які посилаються учасники справи в обґрунтування своїх позиції у справі. З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне витребувати у господарського суду Харківської області справу №5023/2877/12 в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №5023/2877/12 в повному обсязі.

Арбітражним керуючим Ткаченко О.А. подано клопотання про розгляд апеляційної скарги АТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі № 5023/2877/12 без його участі (вх.№2273 від 12.12.2018).

Після оголошеної в судовому засіданні 04.12.2018 перерви представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі № 5023/2877/12 та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону від 27.12.2012 з продажу майна банкрута ФОП Елізбаряна С.К. та договору купівлі-продажу від 05.02.2013.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Так, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, якою визначено час та місце розгляду справи, надіслана на юридичні адреси учасників справи, про що свідчить відмітка суду на зворотному боці останнього аркушу ухвали суду.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.

Постановою господарського суду Харківської області від 15.08.2012 фізичну особу-підприємця Елізбарян Сергія Карленовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткаченко О.А., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні докази.

03.12.2012 між ліквідатором ФОП Елізбарян С.К. арбітражним керуючим Ткаченко О.А. та Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було укладено угоду на організацію та проведення аукціону з продажу майна, що належить банкруту за переліком у кількості 13 лотів, в тому числі лоту №5: автомобіль Honda Accord, 2007 р.в., чорного кольору, р.№ НОМЕР_3, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, свідоцтво НОМЕР_5.

Оголошення про продаж майнових активів було опубліковано в газеті "Товарообіг та аукціони" № 27-1 (30) від 07.12.2012 (т.4, а.с. 220-223).

Відповідно до протоколу проведення аукціону від 27.12.2012 №24 у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_10 та фізична особа ОСОБА_6.

Переможцем аукціону з продажу спірного транспортного засобу став ОСОБА_6, який купив з прилюдних торгів вищевказаний автомобіль, сплативши загальну суму 52400,00 грн (т. 6 а.с.14).

Сукупний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положень частини другої статті 33 Закону України "Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.

Заборгованість банкрута перед кредитором ПАТ "Дельта Банк" виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11307770000 від 28.02.2008 на суму 152380,00 грн, який був укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та гр. ОСОБА_11 Обтяжувача АКІБ "УкрСиббанк" змінено на ПАТ "Дельта Банк" згідно договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами б/н від 08.12.2011 (т.2, а.с. 50).

З огляду на те, що аукціон від 27.12.2012, на думку ПАТ "Дельта Банк", був проведений ліквідатором боржника арбітражним керуючим Ткаченко А.О. з численним порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній до 19.01.2013), а отже, їх результат порушує права кредитора у справі про банкрутство ФОП Елізбаряна С.К., вимоги якого забезпечені заставою, вказане стало підставою для звернення банку до господарського суду з вимогою про визнання недійсним результатів аукціону від 27.12.2012 (протокол проведення аукціону №24) з продажу вказаного майна та укладеного за його результатами договору купівлі-продажу від 05.02.2013.

В обґрунтування підстав для визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 27.12.2012, банк посилається на те, що ліквідатором Ткаченко О.А. не погоджувався порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна з комітетом кредиторів, що є порушенням ч. 2 ст. 30 Закону про банкрутство; відсутня інформація про погодження комітетом кредиторів або заставним кредитором продажу заставного майна автомобіля Honda Accord, 2007 р.в. за початковою ціною 52400,00 грн, ринкова вартість якого згідно матеріалів справи складала 140204,01 грн (звіт про оцінку майна від 26.07.2012); автомобіль був проданий без зниження або збільшення на крок аукціону у 10%, що є порушенням ч. 4 ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; договір купівлі-продажу майна на аукціоні був укладений з порушенням ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

11.10.2018 постановлено оскаржувану ухвалу суду з підстав, викладених вище.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції розглядає справу № 5023/2877/12 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині встановлення місцевим господарським судом спливу позовної давності щодо вимоги банку про визнання недійсним аукціону від 27.12.2012 та договору купівлі-продажу від 05.02.2013, про що ліквідатором зроблено заяву у справі про банкрутство, відповідно, відмови у задоволенні заяви у зв'язку зі спливом позовної давності.

Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ "Дельта Банк" та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний господарський суд висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено, отже, до спірних правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності для юридичної або фізичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, а не в залежності від подальшої зміни відповідної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016р. у справі № 3-1157гс15.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо обставин порушення прав заявника за наслідками проведення спірного аукціону від 27.12.2012 та укладення за його результатами договору купівлі-продажу від 05.02.2013, що встановлено місцевим господарським судом, судова колегія зазначає таке.

З 19.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 року.

Відповідно до п. 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як встановлено місцевим господарським судом, процедура ліквідації на підставі постанови суду від 15.08.2012 про визнання ФОП Елізбаряна С.К. банкрутом та продаж майна боржника (публікація оголошення про продаж, проведення аукціону в порядку норм ст. 30 Закону про банкрутство) розпочалась 07.12.2012 та торги були проведені 27.12.2012 - до набрання чинності з 19.01.2013 норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ. Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI.

Розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно з ч.7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Згідно з ст.24 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 1 ст. 25 Закону про банкрутство встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом .

Підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення.

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.

Так, згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор і проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Враховуючи те, що провадження у справі банкрутство підприємця Елізбаряна С.К. здійснюється відповідно до ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, а тому затвердження реєстру вимог кредиторів, скликання зборів кредиторів, формування комітету кредиторів та приймання спірних рішень в даній процедурі не передбачено.

В свою чергу, особливості процедури банкрутства фізичної особи-підприємця, згідно ст.ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не виключають обов'язку ліквідатора дотримуватись загальних умов Закону при здійсненні своїх повноважень, зокрема, обов'язку провести інвентаризацію і оцінку майна банкрута, забезпечити через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки його придбання.

При ліквідації повноваження керівника підприємства, яке визнається банкрутом, припиняються і передаються ліквідатору, що є першою підставою для проведення інвентаризації. Крім того, треба враховувати вимоги Закону про банкрутство щодо необхідності формування ліквідатором з активів боржника ліквідаційної маси та проводити її оцінку, а також чіткого окреслення зобов'язань на дату відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, а також додержуватися вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 27 Закону про банкрутство майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Згідно зі ст.29 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний здійснити оцінку виявленого майна у порядку встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та у відповідності до ст.30 цього Закону здійснює продаж виявленого майна (рухомого або нерухомого) на відкритих торгах.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий залучає на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Згідно з ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту ТБ "Радар" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 19.06.2012 № 13554/12) про оцінку транспортного засобу від 26.07.2012 № 155/2012, проведеної на замовлення боржника, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 станом на 25.07.2012 складала 140204,01 грн (т.1, а.с. 78,79).

В свою чергу, відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9996/10, виданого ФДМУ 24.09.2010), проведеної на замовлення ліквідатора банкрута, ліквідаційна вартість автомобіля НОNDА АССОRD держ. № АХ 5166 ВН станом на 23.11.2012 склала 52400,00 грн (т.4, а.с. 77, 78).

Відповідно до П.11 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 ст.22 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим законом.

З огляду на те, що ліквідаційна процедура у справі про банкрутство ФОП Елізбаряна С.К. було відкрита постановою господарського суду 15.08.2012, що вказує на достатність у ліквідатора часу для проведення реалізації майна у відповідності до визначеного Законом про банкрутство порядку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що визначення у висновках про оцінку майна ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" саме ліквідаційної вартості об'єкта оцінки, замість ринкової вартості станом на момент його продажу, є безпідставним.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що заставний кредитор - ПАТ "Дельта Банк" не був своєчасно ознайомлений з результатами визначення вартості та оцінки заставного майна боржника, чим позбавлений можливості висловити свої заперечення проти результатів оцінки, замовити його рецензування.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено ч. 5 ст. 3-1, згідно якої, зокрема, арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" набрав чинності 16.10.2011р., відповідно до частини 2 Прикінцевих положень якого дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

У відповідності до ч. 5 ст. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені

заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки оспорюваний аукціон був проведений 27.12.2012, тобто, після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", норми ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що доказів, які б підтверджували належне виконання ліквідатором Ткаченко О.А. вимог вказаних приписів закону та, відповідно, повідомлення заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк" про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, матеріали справи не містять і таких доказів ліквідатором не надано.

Таким чином, будучи достовірно обізнаним про наявність у боржника ФОП Елізбаряна С.К. кредитора, вимоги якого було забезпечені заставою транспортного засобу, ліквідатором не було повідомлено його про час, умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до приписів Ч.5 ст.3-1 Закону про банкрутство в редакції із змінами та доповненнями від 22.09.2011р. за № 3795-\/І, що є порушення прав та інтересів, кредитора ПАТ "Дельта Банк".

В свою чергу, інформування забезпеченого кредитора про реалізацію майна боржника з аукціону сприяло б дотриманню балансу інтересів боржника та забезпеченого кредитора у процедурі банкрутства та мало б наслідком створення більш конкурентних умов продажу нерухомого майна, оскільки коло потенційних покупців такого майна було б розширено за ініціативою забезпеченого кредитора, зацікавленого у відчуженні предмета застави за найвищою ціною.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 передбачено, що порядок продажу майна банкрута, скпад, умови та строки придбання майна у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна ліквідатор повинен провести конкурс відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Таким чином, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вимагають встановлення певного строку (періоду в часі), протягом якого будуть подаватись пропозиції щодо придбання майна, та викпючають можливість продажу майна банкрута без дотримання такого строку, оскільки недотримання вищезазначеного позбавляє потенційних покупців можливості дізнатись про продаж майна банкрута та прийняти участь в аукціоні.

При розміщенні оголошення про продаж майна банкрута існує можливість надходження декількох заяв потенційних покупців, що дає можливість реалізації заставного майна за вищою ціною, оскільки, ринкова ціна на майно банкрута формується в результаті об'єктивного торгу між двома чи більше учасниками, у зв'язку з чим вона може збільшуватися, що, в свою чергу, виключить порушення прав кредиторів.

Частиною 8 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.

Як встановлено місцевим господарським судом, інформація про об'єкти рухомого та нерухомого майна, початкову ціну продажу активів, зокрема автомобілю НОNDА АССОRD, 2007 р.в., було надруковано у всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" за №27-1 (ЗО) від 07.12.2012 у м.Харкові.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей, що вказане видання у відповідності до ч.8 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є друкованим виданням, визначеним органом приватизації, як обставину, якою підтверджується оповіщення всіх можливих та потенційних покупців для майна в інших областях України.

Відповідно до протоколу проведення аукціону від 27.12.2012 №24 у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_10 та фізична особа ОСОБА_6.

Переможцем аукціону з продажу спірного транспортного засобу став ОСОБА_6, який купив з прилюдних торгів вищевказаний автомобіль, сплативши загальну суму 52400,00 грн (т. 6 а.с.14).

Згідно з статтею 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначені умови участі покупців в аукціоні, конкурсі.

Так, для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта.

Після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.

Частина 5 ст. 16 цього Закону визначає, що фізична особа, яка бажає зареєструватись як учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі: квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; довідку органу доходів і зборів про подану декпарацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб.

Місцевим господарським судом встановлено, що зазначені вище документи у матеріалах справи відсутні. Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" такі актуальні дані як квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців -фізичних осіб, суду не було представлено. Книгу реєстрації відповідно до приписів цього Закону суду також надано не було.

Частиною четвертою статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" також визначено, що аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором). До початку торгів ліцитатор описує об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни об'єкта. Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. При цьому кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків початкової ціни об'єкта.

У процедурі ліквідації продаж майна боржника має здійснюватися виключно на конкурентних засадах, що більш ефективно, оскільки надає можливість, продати майно за більш високою ціною, ніж при адресній реалізації майна.

В протоколах аукціону від 27.12.2012 №24 відсутні відомості про порядок поступового зниження вартості майна на крок аукціону, пропозиції учасників аукціону, причини зниження початкової вартості майна, що унеможливлює встановлення дійсного волевиявлення учасників аукціону. При цьому, саме скпадений за результатами аукціону протокол є підставою для подальшого укладення між замовником та переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна.

Згідно запису в строчці протоколів аукціону від 27.12.2012 № 24 "Пропозиції покупців" зазначено: "Учасник № 1: пропозиція відсутня", отже, пропозицій щодо придбання майна від учасника № 1 - ОСОБА_10 не надходило.

Колегія суддів апеляційної Інстанції вважає, що факт відсутності доказів виконання другим учасником аукціону - ОСОБА_10 вимог ч. ч. З, 5 ст. 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, свідчить про порушення правил проведення аукціону.

При цьому, продаж, як свідчить протокол № 24 проведення аукціону від 27.12.2012, автомобілю НОNDА АССОRD, 2007 р.в. було здійснено за початковою ціною 52400,00 грн, що не узгоджується з вказаними вище вимогами закону.

Водночас, ліквідатор арбітражний керуючий Ткаченко О.А. не забезпечив продаж майна боржника на конкурентній основі за найвищою ціною, а здійснив його реалізацію шляхом укладання прямих договорів купівлі-продажу з конкретним покупцем, чим порушив норми Закону про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів також приходить до висновку про підтвердження матеріалами справи, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" аукціон з продажу майна боржника - ФОП Елізбаряна С.К., що відбувся 27.12.2012, був проведений з порушенням порядку його підготовки, а саме: за відсутності належної оцінки об'єкту продажу (звіту про незалежну оцінку з визначення ринкової вартості майна); доказів виконання учасниками аукціону - вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону.

В результаті неповідомлення суду та кредитора про підготовку та проведення реалізації заставного майна шляхом продажу на аукціоні були грубо порушені права заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк", що позбавило його можливості здійснити рецензування результатів оцінки заставного майна, яка в подальшому була визначена як початкова вартість майна на аукціоні.

Зазначені порушення є підставою для визнання судом результатів аукціону, проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 за протоколом проведення аукціону №24 з продажу майна, а саме: автомобіля НОМDA АССОRD, держ. № НОМЕР_3, недійсними.

За визначенням ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Дією ж статтею передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З проведеного аналізу необхідно відмітити, що правова природа процедури реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону) оформленої у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та умов проведення аукціону є правочином, а тому визнання результатів аукціону, проведеного 27.12.2012, недійсними є належним способом захисту, оскільки останній був проведений в порушення вимог Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 та норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Щодо вимоги банку про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.02.2013 вищевказаного транспортного засобу, суд першої інстанції встановлено наступне.

Частина четверта статті 203 ЦК України передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Стаття 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає вступ у права власності покупця, який придбав майно на аукціоні. Зокрема, право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" право чин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" в порядку ст.ст. 74, 76-79 ГПК України доведено, що під час проведення спірного аукціону порушено вимоги ст.ст. 3-1, 23, 25, 29, 30, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проведений аукціону свідчить про порушення ст.ст. 203, 215 ЦК України, що дає підстави для задоволення заяви про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, який відбувся 27.12.2012, та визнання недійсним, укладеного за результатом проведення аукціону договору купівлі-продажу.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції у справі про банкрутство №5023/2877/12 щодо наявності порушення законності при проведенні аукціону 24.12.2012 з продажу майна банкрута ФОП Елізбарян С.К. та укладеного договору купівлі-продажу від 05.02.2013, що свідчить про порушення прав і охоронюваного законом інтересу банку, з чим погоджується судова колегія.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2018 ліквідатор подав до господарського суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, в якій зазначає, що банк звернувся із заявою про визнання недійсним результатів аукціону, який відбувся п'ять з половиною років назад.

За наслідками розгляду вказаної заяви місцевим господарським судом встановлено, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.В. повідомленням за вих.№139/01-16 від 17.07.2013 було повідомлено АТ "Дельта Банк" про те, що ліквідатором внесено у депозит нотаріуса грошові кошти для проведення розрахунку з кредитором (АТ "Дельта Банк") в сумі 41760,54 грн, як часткове погашення боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11307770000 від 28.02.2008, та запропоновано останньому з'явитись до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.В. за отриманням зазначених коштів.

Зазначене повідомлення було направлено Макушевою Н.В. на адресу АТ "Дельта Банк", яке вручене представнику банку 26.07.2013 згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Проте, АТ "Дельта Банк" лише 10.11.2016 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.В. з заявою про перерахування грошей, в якій прохав нотаріуса перерахувати кошти, отримані від реалізації заставного майна боржника за реквізитами, які було зазначено в такій заяві.

Додатково судова колегія суду апеляційної інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановила, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2013 встановлено порядок використання коштів, отриманих від продажу майна банкрута у розмірі 254600,00 грн. Зокрема, ПАТ "Дельта Банк" за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11307770000 від 28.02.2008, визначено перерахувати грошові кошти у сумі 41760,54 грн як часткове погашення боргу (т.6,а.с. 132-136).

У вказаній ухвалі суду зазначено про обставину проведення в ліквідаційній процедурі ФОП Елізбарян С.К. спірного аукціону 27.12.2012, оформленого протоколами №№ 20-31, та укладення за його результатами відповідних договорів купівлі-продажу від 05.02.2013. Ухвалу суду було направлено кредиторам у справі за вих. № 009073 та отримано ПАТ "Дельта Банк" 22.05.2013 , про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення за № 009073/4 (т.7, а.с. 127).

Крім того, ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.2013 було оскаржено з боку ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до Харківського апеляційного господарського суду (вх.№927 від 20.05.2013), копію апеляційної скарги було направлено учасникам справи, зокрема на адресу ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується фіскальним чеком від 20.05.2013 (т.7, а.с. 4-8, 21, 22).

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013, якою було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.2013, а також постанову суду апеляційної інстанції від 20.06.2013, ухвалену за результатами апеляційного розгляду справи також було направлено на адресу банку за вих.№007787 та вих.№ 009379 відповідно (т.7, а.с. 2, 3, 113-121), та отримано з боку ПАТ "Дельта Банк", що, зокрема, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №007787/8 (т.7, а.с. 37).

Отже, трирічний строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним аукціону від 27.12.2012 та договору купівлі-продажу від 05.02.2013 станом на момент звернення ПАТ "Дельта Банк" до місцевого господарського суду з заявою 13.08.2018 сплив, про що зроблено заяву ліквідатором у справі про банкрутство ФОП Елізбаран С.К.

Щодо посилання АТ "Дельта Банк" на те, що 02.03.2015 на підставі постанови правління Національного банку України № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта-Банк" до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", як обставину, з якою пов'язаний початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах та поважність причини звернення кредитора з заявою до суду лише 2018, судова колегія зазначає наступне.

Початком перебігу строку позовної давності для юридичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналася/могла дізнатися про оспорюваний правочин, не в залежності від подальшої зміни відповідної особи.

Отже, посилання заявника на початок перебігу строку позовної давності щодо оскарження результатів аукціону, проведеного 27.12.2012, та договору купівлі-продажу від 05.02.2013 з призначення на посаду уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викпадена в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 3-1157гс15.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що АТ "Дельта Банк" не було подано до господарського суду Харківської області заяви про захист цивільного права або інтересу з наведенням обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Крім того, обставини, з якими банк пов'язує відсутність можливості вчасного подання заяви про визнання недійсними про визнання недійсними результатів аукціону до господарського суду, що зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими вище фактами.

Отже, судом було встановлено, що спірний аукціон проведено з порушення встановленого Законом порядку, проте на час пред'явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна банкрута, проведеного та визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від позовна давність сплинула, а обставини, які б свідчили про переривання чи поважність причин пропуску позовної давності відсутні, тому застосування місцевим господарським судом за заявою ліквідатора, наслідків спливу позовної давності та відмова у задоволенні заяви ліквідатора про визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу недійсними є правомірною.

За таких обставин, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а резолютивна частина судового рішення повністю відповідає наданій правовій оцінці обставинам справи, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі № 5023/2877/12, з викладених вище підстав; у зв'язку з чим апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк" слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі 5023/2877/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 19.12.2018.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов