Постанова

від 09.04.2019 по справі 5023/2877/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 5023/2877/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі в секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - фізична особа-підприємець Жаворонков Віктор Олександрович,

боржник - фізична особа-підприємець Елізбарян Сергій Карленович,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

представник - адвокат Чорний І.В. (довіреність від 28.02.2019)

ліквідатор - арбітражний керуючий Ткаченко Олександр Анатолійович

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 12.12.2018

у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Здоровко Л.М., Плахов О.В.

та ухвалу Господарського суду Харківської області

від 11.10.2018

у складі судді Міньковського С.В.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника

у справі №5023/2877/12

за заявою фізичної особи-підприємця Жаворонкова Віктора Олександровича

про банкрутство фізичної особи-підприємця Елізбарян Сергія Карленовича

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 28.12.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Східного апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі №5023/2877/12 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/2877/12 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №5023/2877/12 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2018 та призначено її розгляд на 02.04.2019, який ухвалою Суду від 25.03.2019 відкладено на 09.04.2019.

4. Від арбітражного керуючого Ткаченко Олександр Анатолійович (далі - арбітражний керуючий, ліквідатор Ткаченко О.А.) надійшов відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", скаржник, банк).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Постановою Господарського суду Харківської області від 15.08.2012 фізичну особу-підприємця Елізбарян Сергія Карленовича визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткаченко О.А.

5.1. Ухвалою суду від 14.08.2018 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, в якій банк просив суд визнати недійсними результати аукціону, що відбувся 27.12.2012 з продажу заставного майна банкрута; визнати недійсним договір купівлі-продажу №Т1-193 від 05.02.2013, укладений Універсальною біржею "Україна" між ліквідатором ФОП Елізбарян С.К. арбітражним керуючим Ткаченком О.А. (продавець), діючим через брокера №2 ТОВ "ВіП-Експерт" ОСОБА_11, та ОСОБА_12 (покупець), діючим через брокера №4 ТОВ "ВіП-Експерт" ОСОБА_13 Цією ж ухвалою судом залучено до розгляду даної заяви покупця майна гр. ОСОБА_12 та організатора аукціону Товарну біржу "Всеукраїнський торгівельний центр", зобов'язано залучених осіб та ліквідатора надати суду відзиви на заяву банку. 11.10.2018 ліквідатором боржника подано заяву про застосування позовної давності та відмову в задоволенні позову внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута з встановленням порушення процедури продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі та застосуванням положень про позовну давність за заявою ліквідатора боржника.

6.1. В обґрунтування прийнятого у справі рішення місцевий господарський суд зазначив про наявність порушення порядку підготовки та проведення аукціону, визначеного статтями 3-1, 23, 25, 29, частиною 4 статті 30, статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 16, 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 203, 215 ЦК України.

6.2. Суд встановив, що 03.12.2012 між ліквідатором ФОП Елізбарян С.К. - арбітражним керуючим Ткаченком О.А. та Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" укладено угоду на організацію та проведення аукціону 27.12.2012 з продажу майна, що належить Елізбарян С.К. за переліком у кількості 13 лотів, в тому числі лот №5 автомобіль Honda Accord (р.н. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2). При цьому, оголошення про продаж майнових активів опубліковано в газеті "Товарообіг та аукціони" № 27-1 (30) від 07.12.2012, а відповідно до протоколу проведення аукціону від 27.12.2012 №24 у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_14 та фізична особа ОСОБА_12

6.3. Місцевим судом встановлено, що переможцем аукціону з продажу спірного транспортного засобу став ОСОБА_12, який придбав з прилюдних торгів зазначений автомобіль, сплативши загальну суму 52 400 грн.

Оскільки договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11307770000 від 28.02.2008, за яким банку передано в заставу майно боржника - зазначене рухоме майно (автомобіль) укладено до набрання з 16.10.2011 чинності змін, внесених в частину 7 статті 47 Закону про банкрутство, то місцевий суд дійшов висновку, що ліквідатором правомірно включено до ліквідаційної маси активи банкрута.

Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку, що ліквідатором Ткаченком О.А. при проведенні аукціону 27.12.2012 порушено вимоги статей 3-1, 25, 30 Закону про банкрутство, оскільки ліквідатором не повідомлено заставного кредитора ПАТ "Дельта Банк", вимоги якого були забезпечені заставою транспортного засобу, про час, умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до приписів частини 5 статті 3-1 Закону про банкрутство в редакції із змінами та доповненнями від 22.09.2011 за №3795-VI, що є порушення прав та інтересів заставного кредитора ПАТ "Дельта Банк".

Також, місцевий суд встановив, що інформація про об'єкти рухомого та нерухомого майна та початкову ціну продажу активів, зокрема, автомобіля Honda Accord, 2007 р.в., була надрукована у Всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" за №27-1 (30) від 07.12.2012 у місті Харкові, що не є друкованим виданням, визначеним органом приватизації, а отже, порушує вимоги частини 8 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо процедури здійснення оголошення про продаж майна боржника.

6.4. Місцевий суд встановив, що відповідно до протоколу №24 проведення аукціону від 27.12.2012 з продажу автомобіля Honda Accord, 2007 р.в., продаж здійснено за початковою ціною 52 400 грн., пропозиції щодо збільшення кроку аукціону не подавалися, що також є порушенням процедури проведення аукціону, так як не відображає пропозиції про збільшення ціни.

Покупцем (переможцем) гр. ОСОБА_12 було оплачено придбання автомобіля та грошові кошти на суму 52 400 грн. перераховані на депозитний рахунок нотаріуса ліквідатором 05.02.2013, з порушенням встановленого 30-тиденного строку за умовами проведення аукціону від 27.12.2012 (т. 4, а. с. 14).

6.5. Враховуючи зазначене, місцевий суд дійшов висновку, що ПАТ "Дельта Банк" в порядку статей 74, 76-79 ГПК України довело, що під час проведення спірного аукціону порушено вимоги статей 3-1, 23, 25, 29, 30, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 203, 215 ЦК України, що дає підстави для задоволення заяви про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, який відбувся 27.12.2012, та визнання недійсним укладеного за результатом проведення аукціону договору купівлі-продажу.

Разом з тим, місцевий суд зазначив, що позовна давність щодо визнання недійсним аукціону від 27.12.2012 та договору купівлі-продажу від 05.02.2013 сплила 28.12.2015 та 06.02.2016 відповідно, про що ліквідатором зроблено заяву у справі про банкрутство. Відтак, оскільки ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з заявою про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу лише 13.08.2018, тобто поза межами строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним аукціону у зв'язку зі спливом позовної давності.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

7. Постановою від 12.12.2018 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2018 залишив без змін.

7.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аукціон з продажу майна боржника - ФОП Елізбаряна С.К., який відбувся 27.12.2012, проведено з порушенням порядку його підготовки, а саме за відсутності належної оцінки об'єкта продажу (звіту про незалежну оцінку з визначення ринкової вартості майна); доказів виконання учасниками аукціону вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкта та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, в результаті неповідомлення заставного кредитора про реалізацію заставного майна шляхом продажу на аукціоні, внаслідок чого були порушені права заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк", що позбавило його можливості здійснити рецензування результатів оцінки заставного майна, яка в подальшому була визначена як початкова вартість майна на аукціоні. З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції у справі №5023/2877/12 щодо наявності порушень процедури при проведенні аукціону 27.12.2012 з продажу майна банкрута ФОП Елізбарян С.К. та укладеного договору купівлі-продажу від 05.02.2013.

7.2. Апеляційний суд зазначив, що трирічний строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним аукціону від 27.12.2012 та договору купівлі-продажу від 05.02.2013 станом на момент звернення ПАТ "Дельта Банк" до місцевого господарського суду із заявою 13.08.2018 сплив. Ліквідатором подано заяву про застосування позовної давності та відмову в позові внаслідок пропуску строку позовної давності.

Суд відхилив як необґрунтовані посилання банку на початок перебігу строку позовної давності щодо визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 27.12.2012, та договору купівлі-продажу від 05.02.2013 з моменту призначення на посаду уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, оскільки уповноважена особа ФГВО виконує повноваження керівника (органу управління банку), а для початку перебігу строку позовної давності має значення коли такий орган управління дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав оспорюваним правочином.

Апеляційним судом встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" було повідомлено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. повідомленням за №139/01-16 від 17.07.2013 про внесення у депозит нотаріуса грошових коштів для проведення розрахунку з ним на суму 41 760, 54 грн. за продане заставне майно за договором застави транспортного засобу №11307770000 від 28.02.2008, яке вручено банку 26.07.2013 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення. Також, ухвалою суду від 07.05.2013 про використання коштів від продажу майна банкрута визначено перерахувати ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти на суму 41 760, 54 грн. від продажу заставного майна (транспортного засобу за договором застави №11307770000 від 28.02.2008). Ухвалу суду було направлено кредиторам у справі та отримано ПАТ "Дельта Банк" 22.05.2013, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення №009073/4 (т. 7, а.с. 127). З огляду на встановлене, апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про сплив трирічного строку позовної давності щодо вимог позивача про визнання недійсним аукціону 27.12.2012 та договору купівлі-продажу автомобіля 05.02.2013.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (кредитор у справі)

8. Скаржник, з посиланням на статті 1, 98 Закону про банкрутство, статтю 261 ЦК України, доводив, що в спорі про визнання недійсними результатів аукціону ліквідатор не є тією особою, що має право заявляти про застосування позовної давності, а права ліквідатора в даному випадку жодним чином не порушуються, і в даному випадку таку заяву може робити виключно набувач майна боржника.

8.1. Скаржник, з посиланням на частину 1 статті 86 ГПК України, аргументував, що при виконанні своїх обов'язків ліквідатор та суд, як орган який в першу чергу контролює діяльність ліквідатора при виконанні процедури банкрутства, повинні неухильно дотримуватися принципу верховенства права.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві арбітражного керуючого Ткаченка О.А. зазначено, що приватний нотаріус Макушева Н.В. повідомленням №139/01-16 від 17.07.2013, врученим 26.07.2013, повідомлено АТ "Дельта банк" про те, що ліквідатором внесено у депозит нотаріуса на часткове погашення боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11307770000 від 28.02.2008 та запропоновано звернутись до нотаріуса для отримання зазначених коштів. Проте, АТ "Дельта Банк" звернулось із заявою про перерахування грошей до приватного нотаріуса лише 10.11.2016.

9.1. Ліквідатор зазначив, що АТ "Дельта Банк" нічого не перешкоджало звернутись до суду зі своєю заявою в межах строку позовної давності, проте банк звернувся до суду з відповідною заявою лише 13.08.2018 (хоча представники банку неодноразово ознайомлювались з матеріалами справи про банкрутство, копії процесуальних рішень направлялись на адресу банку), після спливу понад 5,5 років з дати укладання договору, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

9.2. Ліквідатор зазначив, що законодавець не вимагає, щоб учасник аукціону, який виявив бажання на укладення договору купівлі-продажу, запропонував ціну, вищу на 10% початкової ціни об'єкта, а зазначає про необхідність виявлення хоча б одного учасника, який погодиться укласти договір купівлі-продажу майна з аукціону за його початковою вартістю, тому банком неправильно визначені норми частини 4 статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в частині визначення мінімальної ціни об'єкта аукціону, за якою його переможець має право придбати такий об'єкт. Крім того, норми зазначеного Закону не розповсюджуються на порядок реалізації майна та укладення договору купівлі-продажу, яким підтверджується перехід права власності на нерухоме майно, що належить банкруту на праві приватної власності. Також, у відзиві зазначено, що заява скаржника не містить жодного посилання про виконання чи невиконання учасниками аукціону вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової вартості об'єкта, з клопотанням до судів про витребування такої інформації скаржник не звертався.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 3 статті 203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 257 - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

11. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції ЗУ №2343-ХІІ від 14.05.1992, що застосовується до боржника

Частина 5 статті 3-1 - арбітражний керуючий зобов'язаний:

- здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

- вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів;

- аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках;

- в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

- повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

- виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частина 6 статті 3-1 - при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частина 2 статті 23 - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Частина 3 статті 23 - опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Частина 1 статті 29 - майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Частина 1 статті 30 - після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Частина 2 статті 30 - ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Частина 3 статті 30 - у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Частина 10 статті 30 - продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Частина 1 статті 48 - одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частина 5 статті 48 - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності;

- припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частина 7 статті 48 - постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 261 ЦК України, статей 1, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, статті 86 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Крім того, на сторони покладено обов'язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення і має істотне значення, подальше виконання такого договору, тривалість такого виконання та наслідки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, аукціон з продажу майна ФОП Елізбаряна С.К. проведений 27.12.2012 з порушенням порядку його підготовки, за відсутності належної оцінки об'єкта продажу (звіту про незалежну оцінку з визначення ринкової вартості майна), за відсутності доказів виконання учасниками аукціону вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкта та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, внаслідок неповідомлення кредитора про підготовку та проведення реалізації заставного майна шляхом продажу на аукціоні були порушені права ПАТ "Дельта Банк", що позбавило його можливості здійснити рецензування результатів оцінки заставного майна, яка в подальшому визначена як початкова вартість майна на аукціоні.

Відтак, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про наявність підстав для визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута в порядку статей 203, 215 ЦК України.

15. Разом з тим, Верховний Суд погоджується також висновками судів попередніх інстанцій про те, що скаржником пропущено позовну давність з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За приписами статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому, згідно із частиною 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Як встановлено судами, ПАТ "Дельта Банк", як учасник провадження у справі, не був позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи та отримувати ухвали суду в даній справі. Також, ПАТ "Дельта Банк" було повідомлено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. повідомленням за №139/01-16 від 17.07.2013 про внесення у депозит нотаріуса грошових коштів для проведення розрахунку з ним на суму 41 760, 54 грн. за продане заставне майно за договором застави транспортного засобу №11307770000 від 28.02.2008, яке вручено банку 26.07.2013 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою суду від 07.05.2013 про використання коштів від продажу майна банкрута визначено перерахувати ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти на суму 41 760, 54 грн. від продажу заставного майна (транспортного засобу за договором застави №11307770000 від 28.02.2008). Ухвалу суду було направлено кредиторам у справі та отримано ПАТ "Дельта Банк" 22.05.2013 , що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення №009073/4 (т. 7, а. с. 127).

Отже, з 22.05.2013 банку стало відомо про укладення оспорюваного правочину та наслідки розподілу коштів від реалізації транспортного засобу. Відтак, перебіг строку позовної давності закінчився 23.05.2016. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду із заявою лише 13.08.2018.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції про те, що скаржник звернувся із заявою про визнання недійсним результатів аукціону з пропуском строків позовної давності обґрунтованими.

16. Щодо застосування приписів частини 5 статті 267 ЦК України, то позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу.

При цьому, враховуючи, що заяву у даній справі подано із спливом позовної давності та, як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" не надав належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску позовної давності, рішення місцевого та апеляційних судів про відмову у задоволенні заяви про визнання результатів аукціону недійсними слід залишити без змін, оскільки ліквідатором ФОП Елізбаряна С.К. було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності. Відтак, Верховний Суд доходить висновку про обґрунтованість прийнятих судами рішень про застосування позовної давності.

Крім того, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності у ліквідатора права на подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності в порядку частини 4 статті 267 ЦК України, оскільки ліквідатор в даному випадку діє не як фізична особа у власних інтересах, а, з врахуванням положень статей 3-1, 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, що застосовується до боржника у даній справі, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

17. Оцінюючи прийняті судами рішення через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-17 мотивувальної частини даної постанови.

Також неправильними є посилання скаржника на приписи статей 1, 96 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, оскільки до боржника в даній справі зазначені норми не застосовуються.

19. Виходячи з необхідності вжиття заходів до стабільності цивільного обороту, Суд вважає правильним застосування позовної давності місцевим та апеляційним судами щодо автомобіля, проданого у 2012 році, та не вбачає порушення ліквідатором балансу інтересів кредитора та боржника у справі про банкрутство, оскільки визнання недійсною угоди матиме наслідком реституцію автомобіля та отриманих скаржником грошових коштів, а повторний продаж автомобіля, який відчужений за спірним правочином, в даний час може мати наслідком зниження його вартості, внаслідок тривалого строку експлуатації.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

21. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2018 у справі №5023/2877/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк