Постанова

від 19.12.2018 по справі 922/693/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. Справа № 922/693/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О. , Чернота Л.Ф. Трубниковій Ю.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича, м.Харків на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 30.08.2018р. (повний текст підписано 31.08.2018р. у м.Харкові) у справі№922/693/18 (суддя Бринцев О.В.) за позовомФізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича, м.Харків до відповідачів 1.Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", с.Іванівка Сумської області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайбері", м.Харків просолідарне стягнення 61715,05грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Штонда Олексій Олександрович, м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1, Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", с.Іванівка Сумської області, та до відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайбері", м.Харків, про солідарне стягнення 61715,05грн., які згідно змісту позовної заяви складаються з наступних сум: за видатковою накладною №47 від 27.03.2017р. - основний борг у розмірі 11240,00грн., пеня у розмірі 1407,00грн., 3% річних у розмірі 287,31грн., інфляційні у розмірі 1075,67грн.; за видатковою накладною №71 від 18.04.2017р. - основний борг у розмірі 38300,00грн., пеня у розмірі 4830,00грн., 3% річних у розмірі 909,76грн., інфляційні у розмірі 3665,31грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки №0317.11 від 10.03.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення основного боргу та нарахованих на суму простроченої заборгованості пені, 3% річних та інфляційних. Крім того, позовні вимоги викладені з посиланням на договір поруки №15/03-Ш від 15.03.2017р., за умовами якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань, що випливають із договору поставки №0317.11 від 10.03.2017р., та відповідає перед кредитором за порушення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2018р. (повний текст підписано 31.08.2018р.) у справі №922/693/18 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Державного підприємства Дослідне господарство Правдинське Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю Сайбері на користь Фізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича суму основного боргу в розмірі 11240,00грн., пеню в розмірі 1407,00грн., 3% річних у сумі 287,31грн. та інфляційні в розмірі 1075,26грн. У решті позову відмовлено.

В основу рішення в частині задоволення позовних вимог покладено висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем-1 не надано доказів оплати поставленого товару за видатковою накладною №47 від 27.03.2017р. на суму 11240,00грн., а наявність простроченої заборгованості є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних (з урахуванням здійсненого судом перерахунку). Разом з тим, господарський суд Харківської області встановив, що видаткова накладна №71 від 18.04.2017р. не підписана уповноваженими особами обох сторін і, відповідно, не є належним доказом на підтвердження факту здійснення поставки товару, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу в сумі 38300,00грн. та нарахованих на нього пені, 3% річних та інфляційних.

Не погодившись із зазначеним рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог, Фізична особа-підприємець Штонда Олексій Олександрович через господарський суд Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2018р. (повний текст підписано 31.08.2018р.) у справі №922/693/18 в частині відмови та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:

- передчасним є висновок суду про те, що надана позивачем видаткова накладна в силу відсутності на ній штампу отримувача товару не є належним доказом у справі в силу порушення приписів ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки названий закон встановлює вимоги до первинних документів, які використовуються саме в бухгалтерському обліку платника податків. За твердженнями скаржника, видаткова накладна не є вичерпним документом, який підтверджує факт поставки товару, а відмова покупця поставити печатку на видатковій накладній не свідчить про неотримання товару;

- позивача не було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового засідання, а розгляд справи здійснено без участі представника останнього;

- господарським судом Харківської області не було заслухано свідків, а саме водіїв, які доставляли товар по спірній накладній до покупця, а також не було досліджено та надано належної правової оцінки товарно-транспортній накладній, яка підтверджує факт поставки товару;

- судом першої інстанції не витребувано інформацію від органів Державної фіскальної служби України щодо відображення в податковому обліку відповідача-1 за 2017р. товару за спірною видатковою накладною;

- місцевим господарським судом надано невірну оцінку листу №65 від 15.03.2017р., який направлений відпровідачем-1 позивачу в якості визнання боргу та гарантування його погашення в майбутньому.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" постановлено ліквідувати, у тому числі, Харківський та Донецький апеляційні господарські суди та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, що визначає Східний апеляційний господарський суд як суд апеляційної інстанції у розумінні ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для справи №922/693/18.

За приписами ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Враховуючи Указ Президента України №295/2018 від 28.09.2018р. "Про переведення суддів" та оприлюднення в газеті "Голос України" №185 (6940) повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду, 03.10.2018р. Харківський та Донецький апеляційні господарські суди припинили здійснювати правосуддя.

З огляду на викладене, супровідним листом господарського суду Харківської області справа №922/693/18 разом з апеляційною скаргою була направлена на адресу Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018р. у справі №922/693/18 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. поновлено Фізичній особі-підприємцю Штонді Олексію Олександровичу пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2018р. (повний текст підписано 31.08.2018р.) у справі №922/693/18, відкрито апеляційне провадження за названою апеляційною скаргою. Зобов'язано відповідачів у строк до 20.11.2018р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим сторонам.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, ухвалою суду від 20.11.2018р. призначено розгляд вищевказаної апеляційної скарги в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи відсутність відповідного клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тоді як судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням сторін. Сторони були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

На поштову адресу суду 22.11.2018р. (згідно штампу канцелярії) від Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ, був направлений на адресу суду 20.11.2018р. (тобто, у межах визначеного судом строку). За коротким змістом відзиву відповідач-1 наголошує, що умовами договору сторони погодили, що перехід права власності оформлюється видатковою накладною, а надана позивачем видаткова накладна №71 від 18.04.2017р. не оформлена у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , у зв'язку з чим не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки відповідачу-1 товару. Крім того, відповідач-1 зауважує на безпідставності твердження позивача про неналежне повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання, оскільки ухвала від 14.08.2018р. про відкладення розгляду справи на 30.08.2018р. своєчасно була надіслана позивачу та оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Щодо твердження апелянта про відсутність можливості надати докази на підтвердження заявлених вимог, відповідач-1 наголошує, що такі докази мали бути подані разом з позовною заявою, а про неможливість подання будь-яких доказів позивач суд не повідомляв, клопотання про витребування доказів не заявляв. Крім того, відповідач-1 зауважив, що податкова накладна не засвідчує факт передання товару і не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна. Спростовуючи аргументи апелянта щодо невірної оцінки судом першої інстанції листа №65 від 15.03.2017р., відповідач-1 стверджує, що гарантійний лист не може прийматися в якості належного та допустимого доказу визнання відповідачем-1 поставки та отримання товару, оскільки лише гарантує виконання в майбутньому зобов'язань в частині оплати товару, а не підтверджує факт його отримання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайбері" своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами даного спору, 10.03.2017р. між Фізичною особою-підприємцем Штондою Олексієм Олександровичем (далі - постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (далі - покупець) укладено договір поставки №0317.11 (далі - договір поставки), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець - прийняти та оплатити на умовах даного договору товар відповідно до виставленого рахунку.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за товар покупцем здійснюється шляхом оплати за кожну замовлену партію товару в національній валюті України впродовж 50 (п'ятдесяти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів постачальнику на його поточний рахунок, згідно рахунку-фактури.

Пунктом 4.6 сторони погодили, що перехід права власності відбувається в момент поставки товару покупцю, що оформляється видатковою накладною.

Даний договір діє до 31.12.2017р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами обов'язків за договором (п.8.1 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки №0317.11 від 10.03.2017р. постачальником здійснено поставку товару покупцю на загальну суму 49540,00грн., про що свідчать видаткові накладні №47 від 27.03.2017р. на суму 11240,00грн. та №71 від 18.04.2017р. на суму 38300,00грн. За твердженнями постачальника, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором покупець не здійснив оплату товару, отриманого за названими накладними.

Разом з іншим, між Фізичною особою-підприємцем Штондою Олексієм Олександровичем (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайбері" (далі - поручитель) укладено договір поруки №15/03-Ш від 15.03.2017р. (далі - договір поруки), за умовами п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Державним підприємством "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (далі - боржник) своїх зобов'язань (оплата поставленого(их) товару(ів)), що випливають із договору поставки №0317.11 від 10.03.2017р. зі всіма існуючими або майбутніми змінами та доповненнями до цього договору, та відповідає перед кредитором за порушення.

Відповідно до п.2.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання забезпеченого обов'язку в повному обсязі.

Поручитель відповідає як за основною сумою боргу, так і за штрафними санкціями, річними процентами та інфляційними нарахуваннями, що можуть бути застосовані у разі прострочення виконання забезпеченого порукою зобов'язання (п.2.2).

Пунктом 5.1 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р.

Неналежне виконання Державним підприємством "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" умов договору поставки №0317.11 від 10.03.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними №47 від 27.03.2017р. та №71 від 18.04.2017р., стало підставою звернення Фізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича з розглядуваним позовом до суду за захистом порушеного права.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки позивача та відповідача-1, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин №0317.11 від 10.03.2017р. за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 264-271 ГК України.

З огляду на приписи ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки обов'язку постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) кореспондується обов'язок покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Своєю чергою, за змістом ст.ст.549, 611, 625 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційних та пені.

Разом з тим, відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Як зазначалося раніше, з метою забезпечення виконання боржником, Державним підприємством "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", зобов'язань за договором поставки від 10.03.2017р. №0317.11, між Фізичною особою-підприємцем Штондою Олексієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайбері" укладено договір поруки №15/03-Ш від 15.03.2017р.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1, 2 ст.554 ЦК України).

Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем, передбачених умовами договору №0317.11 від 10.03.2017р., з оплати отриманого у власність товару за видатковою накладною №47 від 27.03.2017р. на суму 11240,00грн., а також враховуючи умови договору поруки №15/03-Ш від 15.03.2017р., позивач цілком управнений був вимагати сплати солідарно відповідачами заборгованості та заявлених до стягнення нарахувань на суму прострочених виконанням грошових зобов'язань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд Харківської області дійшов висновку, що обставинам справи щодо прострочення відповідача-1 відповідають наступні нараховані суми: 3% річних у розмірі 287,31грн.; інфляційні у розмірі 1075,26грн.; пеня у розмірі 1407,00грн.

Відповідно до ст.269 ГПК України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Своєю чергою доводи апеляційної скарги зводяться до того, що безпідставною є відмова господарського суду Харківської області у стягненні заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної №71 від 18.04.2017р., та нарахованих на суму такої простроченої заборгованості 3% річних, інфляційних та пені.

Таким чином, доказуванню підлягає факт здійснення господарської операції з постачання позивачем товарів згідно видаткової накладної №71 від 18.04.2017р. на суму 38300,00грн. та приймання таких товарів відповідачем-1.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Щодо належності видаткової накладної №71 від 18.04.2017р. судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства від імені якого складено документ; назву документа (форми); дату складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, надана Фізичною особою-підприємцем Штондою Олексієм Олександровичем спірна видаткова накладна №71 від 18.04.2017р. не містить підписів уповноважених осіб постачальника та покупця, а також печаток позивача та відповідача, з огляду на що не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відсутність належним чином оформленого первинного документу, поданого в якості доказу, свідчить про недоведеність обставин, на які посилається позивач, тобто про недоведеність факту поставки продукції за спірною видатковою накладною №71 від 18.04.2017р., що в свою чергу спростовує протилежні твердження апелянта.

Крім того, за умовами п.4.6 договору поставки, перехід права власності відбувається в момент поставки товару покупцю, що оформлюється видатковою накладною, тобто, в договорі сторони чітко визначили документ, який підтверджує факт поставки товару.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом надано невірну оцінку гарантійному листу №65 від 15.03.2017р. Проте, на переконання судової колегії, господарський суд Харківської області вірно зауважив, що зазначений гарантійний лист не є належним та допустимим доказом визнання відповідачем-1 факту поставки та факту отримання товару на суму 49540,00грн., оскільки лише гарантує неухильне виконання договору поставки №0317.11 від 10.03.2017р. та оплату за своєчасно поставлений товар відповідно рахунку на оплату №ШОП1503.1 від 15.03.2017р. в сумі 49540,00грн. . Тобто, лист гарантує виконання в майбутньому зобов'язань у частині оплати товару, а не підтверджує факт отримання спірного товару. Зі змісту гарантійного листа не вбачається можливим встановити, що у цьому листі мова йде саме про спірний товар за видатковою накладною №71 від 18.04.2017р. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рахунку на оплату №ШОП1503.1 від 15.03.2017р. в сумі 49540,00грн. матеріали справи не містять.

За твердженнями скаржника, господарським судом Харківської області не було заслухано свідків, а саме водіїв, які доставляли товар по спірній накладній до покупця, а також не було досліджено та надано належної правової оцінки товарно-транспортній накладній, яка підтверджує факт поставки товару. Проте, судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять товарно-транспортної накладної, а видаткові накладні були належним чином оцінені місцевим господарським судом.

Стосовно не заслуховування судом першої інстанції показань свідків судова колегія зауважує наступне. Частиною 1 ст.87 ГПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Частиною 2 названої статті унормовано, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Так, у даному випадку факт здійснення господарської операції (поставки товару) має бути зафіксований у первинних документах (видаткових накладних), у зв'язку з чим показання свідків за відсутності первинних документів не можуть доводити факт здійснення спірної господарської операції.

Крім того, згідно ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Відповідно до ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Так, процесуальний закон встановлює в якості передумови виклику свідка наявність його заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.88 ГПК України. Відсутність такої заяви унеможливлює здійснення судом процесуальних дій з виклику осіб у відповідному процесуальному статусі, визначеному ст.66 ГПК України.

Для здійснення процесуальної дії з виклику свідка законом також встановлені певні умови, а саме: встановлення в ході здійснення господарським судом судочинства суперечливості обставин, викладених свідком у заяві іншим доказам; виникнення у суду сумнівів щодо змісту обставин, викладених свідком у заяві; виникнення у суду сумнівів щодо достовірності чи повноти, викладених свідком у заяві обставин.

За відсутності зазначених умов у суду відсутні повноваження для здійснення процесуальних дій з виклику свідків. Враховуючи, що позивачем до господарського суду не надавалося заяв свідків та клопотань про виклик свідків, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність посилань апелянта на те, що господарським судом Харківської області не було заслухано свідків.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фізична особа-підприємець Штонда Олексій Олександрович разом з іншим наголошує, що судом першої інстанції не витребувано інформацію від органів Державної фіскальної служби України щодо відображення в податковому обліку відповідача-1 за 2017р. товару за спірною видатковою накладною. Разом з тим, матеріали справи не містять відповідного клопотання позивача. Крім того, податкові накладні, які відповідно до чинного законодавства реєструються особою одноособово, не є доказом здійснення господарської операції та/або приймання/передачі товару.

Згідно зі ст.44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, існування/відсутність зареєстрованої податкової накладної та/або податкового кредиту у відповідача-1 не є належним та допустимим доказом здійснення/нездійснення поставки спірного товару та не тягне за собою зобов'язань з боку відповідача-1 перед позивачем за договором поставки №0317.11 від 10.03.2017р.

Стосовно посилань апелянта на неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).

У свою чергу, належною адресою є повідомлена суду стороною адреса, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві Фізична особа-підприємець Штонда Олексій Олександрович зазначив дві адреси: 61093, АДРЕСА_1; 61047, АДРЕСА_2 (адреса для кореспонденції; адреса представника - Машир Віталія Олександровича). Аналогічні адреси зазначені також в інших документах позивача, наявних у матеріалах справи, зокрема у заяві про усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с.27), апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.04.2018р. (т.1, а.с.127), клопотанні про долучення документів до матеріалів справи (т.1, а.с.147) тощо.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича значиться: 61093, АДРЕСА_3.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2018р., яка була направлена на юридичну адресу позивача, повідомлено Фізичну особу-підприємця Штонду Олексія Олександровича про те, що судове засідання у справі №922/693/18 відкладено на 30.08.2018р. о 10год. 30 хв. Разом з тим, поштове відправлення було повернуто підприємством зв'язку з посиланням за незапитом (т.1, а.с.200), що в свою чергу свідчить про належне повідомлення адресата про дату, час і місце розгляду справи судом.

Крім того, застосовуючи згідно ст.3 ГПК України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (п.66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штонди Олексія Олександровича, м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2018р. (повний текст підписано 31.08.2018р.) у справі №922/693/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2018р. (повний текст підписано 31.08.2018р.) у справі №922/693/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2018р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота