Ухвала

від 18.12.2018 по справі 910/16069/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 18.12.2018Справа №  910/16069/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,    розглянувши заяву  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МОЛОКО-КРАЇНА" про  забезпечення позову у справі За позовом  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МОЛОКО-КРАЇНА"  (вул.Бориспільська, б.9, кім. 407-А, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 37120679) до   Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСАНА."  (вул.Предславінська, 39, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42202683) про  стягнення 710 873,50 грн. представники: згідно протоколу судового засідання.           ВСТАНОВИВ: Сільськогосподарський виробничий кооператив ''МОЛОКО-КРАЇНА'' (далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ''РОСАНА.'' (далі – відповідач) про стягнення 710    873,50 грн Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1070/111 купівлі-продажу від 27.08.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 686    016,58 грн - сума основної заборгованості, 22    944,85 грн - пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання, 1    912,07 грн - 3% річних. Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2018 з позовною заявою Сільськогосподарський виробничий кооператив "МОЛОКО-КРАЇНА" подав заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить: - накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, та знаходяться на його рахунку р/р 2600055115356 в ПАТ КБ «Приват банк», МФО 338783 в рамках загальної суми заборгованості по договору у розмірі 710  873,50 грн; - заборонити відповідачу відкривати нові рахунки у банках чи інших фінансових установах. Подана заява мотивована тим, що відповідач систематично порушував умови укладеного договору щодо строків оплати, повністю припинив здійснення виробничої діяльності, має статутний капітал, якого не достатньо для задоволення вимог позивача, не має зареєстрованого майна, отже, на думку заявника є підстави для необхідності забезпечення позову. Частиною 1  ст. 140 ГПК України  передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Так, відповідно до  статті 136 ГПК України  господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених  статтею 137 цього Кодексу  заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 1  ст. 137 ГПК України  позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. При цьому, за  ст. 74 ГПК України  обов'язок доказування розподілений між сторонами таким чином, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто у даному випадку, саме на позивача, як на особу, яка посилається, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, покладається обов'язок доведення своїх посилань, а у даному випадку - доведення реальності побоювання, що відповідач вчинить дії, які призведуть до зникнення спірної суми коштів та буде ухилятися від виконання рішення суду у разі задоволення позову. Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідачем вчинялися будь-які дії, спрямовані на зменшення спірної суми коштів, або такі дії, які свідчать, що у майбутньому відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд зазначає, що самі по собі обставини, що сума позову становить 710  873,50 грн, відповідач її не погашає, тоді як погашення передбачено умовами вищеописаного договору, то ці обставини та докази окремо та в сукупності не доводять, що у випадку відсутності арешту на рахунку відповідача у межах спірної суми коштів виконання рішення суду може істотно ускладнитися чи унеможливитися. Тобто, у даному випадку між сторонами існує спір щодо виконання грошового зобов'язання, і одне лише його невиконання відповідачем не доводить його недобросовісну поведінку або протиправне уникнення виконання обов'язку, оскільки сам по собі цей «обов'язок» - чи є у відповідача зобов'язання сплатити спірну суму коштів згідно договору та на підставі поданих позивачем доказів, і є предметом спору та доведення позивачем перед судом у межах даного позову. Тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, але у даному випадку позивач у межах заявленого ним клопотання про забезпечення позову такого не довів. З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд наразі не вбачає, тому відмовляє в її задоволенні. У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви сплачена позивачем сума судового збору за її подання відноситься на позивача та йому не відшкодовується. У випадку надання позивачем належних, допустимих, достовірних або достатніх у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся звернутися до суду - позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у загальному порядку. За таких обставин, керуючись ст.ст.  136,  137,  140,  234 ГПК України, суд УХВАЛИВ: У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МОЛОКО-КРАЇНА" про забезпечення позову відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку. Суддя                                                                                                           Н.І. Ягічева