Рішення

від 28.11.2018 по справі 910/10189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28.11.2018 р.Справа №  910/10189/17 За позовом          Приватної організації "Організація колективного управління           авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства           з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до          Приватного підприємства "Парілайт" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю           "Океан"            2) Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" про          виплату компенсації у сумі 246 680,00 грн. Суддя Зеленіна Н.І. Секретар судового засідання Ліпіна В.В. Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/10189/17 за позовом  Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі – позивач) до Приватного підприємства "Парілайт" (далі – відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Океан" (третя особа-1) та Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (третя особа-2) про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив бездоговірне публічне виконання музичних творів "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots, що підтверджується Актом фіксації та відеозаписом такого публічного виконання. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 р., у позові відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15.06.2018 р., рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Розпорядженням №05-23/1180 від 17.07.2018 р. справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І. Ухвалою від 19.07.2018 р суддею Зеленіною Н.І. прийнято справу до провадження, призначено підготовче засідання на 15.08.2018 р. 02.08.2018 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 03.08.2018 р. від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі. 15.08.2018 р. від позивача надійшли додаткові пояснення. Протокольною ухвалою від 15.08.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 03.10.2018р. 27.09.2018 р. від відповідача надійшли письмові пояснення по справі. У підготовчому засіданні 03.10.2018 р. представник третьої особи-2 подав доповнення до пояснень. Протокольною ухвалою від 03.10.2018 р. відкладено підготовче провадження на 17.10.2018 р. 09.10.2018 р. від третьої особи-2 надійшли додаткові пояснення. 10.10.2018 р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача компенсацію у загальному розмірі 246 680,00 грн.; та заперечення на пояснення третьої особи-2. Протокольною ухвалою від 17.10.2018 р. суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.11.2018р. У судовому засіданні 14.11.2018 р. оголошувалась перерва до 28.11.2018р. Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2018 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Представники третіх осіб проти позову повністю заперечили. У судовому засіданні 28.11.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2018р. у даній справі, суд встановив наступне. Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р. Між ПО "ОКУАСП", як організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач), як видавником, 24.01.2014 р. укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами з Додатком №1. На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (відповідно до декларацій музичних творів №36 від 01.05.2016 р. та №164 від 01.10.2016 р.) передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, музичних творів "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots. Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання творів. Згідно з розділом 9 Договору, у випадку виявлення порушень прав, Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав. Також, 01.11.2014 р. між ТОВ "Ворнер/Чаппел" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д з додатками, з яких вбачається отримання ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" від ТОВ "Ворнер/Чаппел" авторських прав, зокрема, на музичні твори "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots. Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень. У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень. Позовні вимоги у даному спорі обґрунтовано тим, що Приватне підприємство "Парілайт" використало музичні твори "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots, шляхом публічного виконання, у приміщені кафе-бару кінотеатру "Баттерфляй" за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А, для фонового озвучення закладу. На підтвердження таких обставин позивачем надано акт фіксації від 01.03.2017 р. № 01/03/17 з додатком, диск з відео фіксацією та чек (т. 1., а.с.72-77). ПП "Парілайт", заперечуючи проти доводів позовної заяви, зазначає про: недоведеність Організацією належності їй авторського права на спірні музичні твори; некоректність посилання Організації на презумпцію правомірності правочину від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеного ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з ТОВ "Ворнер/Чаппелл"; оптичний диск з відеофіксацією начебто порушення не являється  належним та допустимим доказом у даній справі; що ПП "Парілайт" не впливає на транслювання музичних творів у приміщенні ТРК "Ультрамарин", централізоване транслювання музики по всьому комплексу здійснюється ТОВ "Океан" на підставі укладеного ним договору з Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав". ПП "Парілайт", спростовуючи визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди, надало суду докази того, що музичний супровід у приміщенні, в якому господарську діяльність здійснює ПП "Парілайт", здійснюється ТОВ "Океан". Так, 01.02.2017 р. між ПП "Парілайт" та ТОВ "Компанія "Пауер" укладено договір суборенди  № 01/02/17-У/ПЛ, згідно з яким відповідач прийняв у тимчасове користування нежилі приміщення, які знаходяться в нежитловій будівлі торговельно-розважального комплексу за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 1-А, загальною площею 40 кв.м. Додатковою угодою від 01.02.2017 р. № 1 до договору суборенди № 01/02/17-У/ПЛ визначено, що суборендар (ПП "Парілайт") погоджується на те, що публічне виконання оприлюднених фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань у приміщеннях загального користування, включаючи орендовану суборендарем (відповідачем) площу, забезпечує власник приміщення - ТОВ "Океан" на підставі договору від 01.02.2017 р. № kyiv/03/02/17, укладеного Об'єднанням та ТОВ "Океан". За цим договором ТОВ "Океан" отримало право на використання способом публічного виконання об'єктів авторського права (музичних творів) у зазначених у додатках до цього договору публічних закладах та місцях загального користування, що належать цьому товариству, та водночас взяло на себе зобов'язання сплачувати Об'єднанню як організації колективного управління за це використання відповідну винагороду (роялті). 01.02.2017 р. між Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (третя особа-2), як організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, та ТОВ "ОКЕАН" було укладено договір № kyiv/03/02/l7 "Про виплату винагороди (роялті)", за яким ТОВ "ОКЕАН" отримало право на використання способом публічного виконання об'єктів авторського права (музичних творів) у зазначених у додатках до цього Договору публічних закладах та місцях загального користування, що належать цьому товариству, та, водночас, взяло на себе зобов'язання сплачувати УЛМП, як організації колективного управління, за це використання відповідну винагороду (роялті). Як вбачається зі змісту Додатку № 1 до зазначеного вище Договору, місце загального користування на другому поверсі ТРЦ "Ультрамарин", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 1А, яке використовується під розміщення у цьому місці бару кінотеатру, є одним з належних ТОВ "ОКЕАН" місць загального користування, яке входить до предмету зазначеного вище договору. При цьому, як відповідач, так і третя особа-1 вказують, що публічне виконання оприлюднених фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань у приміщенні торговельно-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 1-А, здійснюється саме ТОВ "Океан", а не ПП "Парілайт". Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" проти позову також заперечує з підстав недоведеності належності позивачу авторського права на спірні музичні твори. Розглянувши спір у даній справі, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2018 р. у даній справі, суд відхиляє доводи відповідача та третіх осіб щодо недоведеності позивачем належності авторського права на спірні музичні твори та наявності повноважень на управляння ними, з наступних підстав. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судом встановлено, що ПО "ОКУАСП"  на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права – позивача у справі, зокрема щодо спірних музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача. Укладені ПО "ОКУАСП" правочини станом як на час фіксації порушення, так і на час розгляду справи судом були чинні, недійсними не визнавалися, докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Наведеним спростовуються доводи відповідача і третіх осіб про недоведеність ПО "ОКУАСП" належності ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" авторських прав на спірні музичні твори, та відсутність у ПО "ОКУАСП" повноважень на звернення в інтересах позивача з даним позовом до суду. Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на те, що за приписами статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам. Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління. За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди. Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась і Верховним судом, зокрема, у справах №910/6038/16 (постанова від 03.04.2018 р.), №910/6037/16 (постанова від 27.02.2018 р.). Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Згідно з п. 5 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами. Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне виконання – це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди – розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України). У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права. Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу. За результатом розгляду даної справи та дослідження зібраних учасниками справи доказів, у тому числі диску з відео фіксацією, у судовому засіданні, та на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2018 р. у даній справі, суд встановив наступне. Як вже зазначалось судом, ПО "ОКУАСП" належним чином підтвердила наявність повноважень здійснювати колективне управління майновими правами, зокрема, на музичні твори "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots. Також, суд встановив, що акт фіксації від 01.03.2017 р. № 01/03/17 з додатком, диск з відеофіксацією та чек (т. 1., а.с.72-77) є належними і допустимими доказами того, що у приміщені кафе-бару кінотеатру "Баттерфляй" за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А, для фонового озвучення закладу, здійснювалось публічне виконання музичних творів "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots. Судом, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2018 р. у даній справі, встановлено, що ПП "Парілайт" не укладались договори на використання об'єктів авторських прав. Також, судом взято до уваги, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність у певному приміщенні, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності; і невиконання встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в такому приміщенні, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України. Водночас, із наданого позивачем відеозапису, що був досліджений у судовому засіданні 28.11.2018 р., а також із наданого відповідачем у підготовчому засіданні 03.10.2018 р. і дослідженому в судовому засіданні 28.11.2018 р. відеозапису зі зйомкою приміщення кафе-бару кінотеатру "Баттерфляй" за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А, вбачається наступне. Приватне підприємство "Парілайт" здійснює власну господарську діяльність у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А. У цьому ж приміщенні розташований кінотеатр "Баттерфляй". Приміщення, у якому здійснює діяльність відповідач (40 кв.м. за договором суборенди), не відокремлено будь-якими конструкціями від решти приміщення та знаходиться у відкритому просторі. Із наданого відповідачем відеозапису вбачається, що у приміщенні кінотеатру по вул. Василя Липківського, 1-А, розташовані самі кінозали кінотеатру "Баттерфляй" та кафе-бар відповідача. При цьому, із вказаного відеозапису вбачається, що у цьому ж приміщенні здійснюють свою діяльність інші суб'єкти господарювання. На відеозаписі зафіксовано декілька барних стійок, при чому доказів того, що всі вони використовуються саме відповідачем, суду не надано. У цьому ж приміщенні здійснюється продаж морозива та попкорну з окремих точок (холодильник з морозивом та апарат з виготовлення попкорну зафіксовані на записі окремо, не вбачається їх належність до барних стійок, що розташовані у приміщенні). У судовому засіданні представники як відповідача, так і третьої особи-1 наголошували, що музичний супровід всього приміщення кінотеатру "Баттерфляй" по вул. Василя Липківського, 1-А, здійснює саме ТОВ "ОКЕАН"; у відповідача відсутній доступ як до колонок, так і до іншого аудіо обладнання; відповідач не має можливості вплинути на сам факт виконання музичних творів, їх вибір тощо. Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що: - кафе-бар відповідача займає лише частину приміщення кінотеатру "Баттерфляй" по вул. Василя Липківського, 1-А; - кафе-бар не ізольований і не відгороджений від інших об'єктів торгівлі, що знаходяться у вказаному приміщенні; - кафе-бар знаходиться у тому ж приміщенні, що і кінозали кінотеатру "Баттерфляй". З цього приводу суд вважає за необхідне значити, що, на думку суду, більшість відвідувачів приміщення по вул. Василя Липківського, 1-А, являються, в першу чергу, відвідувачами кінотеатру "Баттерфляй". Товари у цьому ж приміщенні (які продаються як відповідачем, так і іншими суб'єктами господарювання) – їжа, напої, попкорн, морозиво тощо, орієнтовані на відвідувачів кінотеатру та певною мірою є супутніми товарами відносно послуг кінотеатру. Чинне законодавство України не містить визначення супутніх товарів, проте, за загальноприйнятим визначенням супутні товари - це ті товари, які покупець використовує разом з уже купленим товаром, які допомагають їм користуватися, доповнюють його, збільшують задоволення від користування ним, згладжують його недоліки, усувають наслідки від використання товару тощо. Суд зазначає, що встановлення у приміщеннях кінотеатрів різноманітних стійок з напоями та їжею є звичайною практикою у сучасних торговельно-розважальних комплексах; вказані товари більшою мірою орієнтовані на відвідувачів кінотеатрів. Суд вважає вказані обставини важливими для всебічного, об'єктивного та справедливого вирішення даного спору, оскільки публічне виконання – це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Таким чином, суд встановив, що у приміщенні кінотеатру "Баттерфляй" по вул. Василя Липківського, 1-А присутні/можуть бути присутні споживачі - відвідувачі власне кінотеатру, а також кафе-бару відповідача та інших суб'єктів господарювання, що здійснюють свою господарську діяльність у цьому приміщенні. При цьому, звучання музичних творів у вказаному приміщенні доступне для сприйняття одночасно всіма відвідувачами приміщення, незалежно від того, чи являються вони споживачами товарів відповідача чи будь-яких інших суб'єктів господарювання. Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача доступу до аудіо обладнання, за допомогою якого здійснюються публічне виконання музичних творів, з урахуванням особливостей самого приміщення і розташованих у ньому об'єктів, суд вважає обґрунтованими і доведеними твердження відповідача та третьої особи про те, що музичний супровід всього приміщення кінотеатру "Баттерфляй" по вул. Василя Липківського, 1-А, здійснює саме ТОВ "ОКЕАН". Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Розглянувши дану справу, оцінивши зібрані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2018 р. у даній справі, суд дійшов висновку про те, що музичний супровід приміщення кінотеатру "Баттерфляй" по вул. Василя Липківського, 1-А, здійснює саме ТОВ "ОКЕАН", а не відповідач. З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації недоведеними та необґрунтованими, оскільки відповідач не являється особою, яка використала музичні твори "Heathens" та "Ride" у виконанні Twenty One Pilots, шляхом публічного виконання, при здійсненні ним власної господарської діяльності в приміщенні кінотеатру "Баттерфляй" по вул. Василя Липківського, 1-А, у м. Києві. Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог суд у повному обсязі. Інші доводи і твердження учасників справи (щодо відсутності у позивача права на управління спірними музичними творами; неналежності доказів, недоведеності джерела звучання музичних творів тощо) судом відхилені як безпідставні та необґрунтовані. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (у тому числі, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної та касаційної скарг), залишаються за позивачем. Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: У задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до Приватного підприємства "Парілайт" про стягнення 246 680,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, - відмовити повністю. На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 18.12.2018 р. Суддя                                                                                                     Н.І. Зеленіна