Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/248/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен"
про стягнення заборгованості в сумі 70 684,55 грн.
Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен", в якому просить стягнути з відповідача 8 280, 00 грн. основного боргу, 16 788, 68 грн. пені, 3 061,73 грн. 3 % річних та 42 554,14 грн. інфляційних за поставлений природній газ за договором № 2097/14-ТЕ-28 купівлі - продажу природного газу.
Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року провадження у даній справі закрито на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмет спору.
01.11.2018 року від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про перегляд ухвали по справі №918/248/18 від 07.08.2018 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що грошові кошти в сумі 62 405,00 грн. були сплачені відповідачем на рахунок №26031310030921, який закритий позивачем 22.12.2016 року, тобто заборгованість не сплачена ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" в повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб стверджувати про відсутність предмету спору.
Ухвалою від 02.11.18 року дану заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків - подання доказів сплати судового збору.
19 листопада 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2018 року позивачем подано докази сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 643,00 грн., зокрема, платіжне доручення №6009669 від 31.10.2018 року.
Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року відкрито провадження по розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали по справі №918/248/18 від 07.08.2018 року, заяву призначено до розгляду на 14 грудня 2018 року.
12 грудня 2018 року від відповідача надійшов відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні заяви. Вказує, що здійснював оплату на старий рахунок, про зміну якого відповідач не був повідомлений. Крім того, зазначає, що кошти оплачені на старий рахунок позивача не були повернуті ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен".
В судовому засіданні 14.12.2018 р. представник позивача підтримав заяву з підстав зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача просили відмовити у задоволенні заяви з підстав зазначених у поясненнях. Крім того, просили суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, господарським судом встановлено наступне.
27.12.2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" (надалі - Покупець) уклали договір № 2097/14-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір; арк.с. 12-17), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 233 тис. куб. м (двісті тридцять три тисячі куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.) (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за даним договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
За п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 106 815 грн. 02 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 27 820 грн. 50 коп., від 28.02.2014 року на суму 19 941 грн. 74 коп., від 31.03.2014 року на суму 14 084 грн. 38 коп. 30.04.2014 року на суму 2 821 грн. 33 коп., 31.10.2014 року на суму 5 155 грн. 62 коп., 30.11.2014 року на суму 16 138 грн. 51 коп., 31.12.2014 року на суму 20 852 грн. 94 коп. які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень (арк.с. 23-29).
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював виконання умов договору в частині оплати вартості поставленого газу у повному обсязі та в строк, визначений п. 6.1. договору, позивач, покликаючись на п. 7.2. договору та ст.625 ЦК України, здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, у відповідності до ч. 2 ст. 320 ГПК України є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частиною 5 ст. 320 ГПК України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно зі ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Як зазначено вище ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 серпня 2018 року провадження у даній справі закрито на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмет спору.
Постановляючи ухвалу від 07 серпня 2018 року суд виходив із того, що відповідач надав докази погашення боргу перед ПАТ НАК"Нафтогаз України", а саме платіжні доручення №32 від 01.06.2018 р. на суму 8280,00 грн., №33 від 05.06.2018 р. на суму 8280,00 грн., №48 від 04.07.2018 р. на суму 5000,00 грн., №50 від 05.07.2018 р. на суму 30000,00 грн., №51 від 09.07.2018 р. на суму 19125,00 грн., всього погашено 70 685,00 грн.
При цьому, судом встановлено, що грошові кошти в сумі 8 280,00 грн., що перераховані згідно платіжного доручення №33 від 05.06.2018 року, сплачені відповідачем на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №2603434040921 (арк.с 100).
Однак, грошові кошти в сумі 62 405,00 грн., сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями №32 від 01.06.2018 року на суму 8 280,00 грн., №48 від 04.07.2018 року на суму 5 000,00 грн., №50 від 05.07.2018 року на суму 30 000,00 грн., №51 від 09.07.2018 року на суму 19 125,00 грн. перераховані ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №26031310030921 (арк.с. 99, 101-103).
Судом також встановлено, що поточний рахунок із спеціальним режимом використання в АТ "Ощадбанк" №26031310030921 закритий Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22.12.2016 року, рахунок із спеціальним режимом використання в АТ "Ощадбанк" №2603434040921 є діючим (арк.с. 104).
Таким чином, грошові кошти в сумі 8 280,00 грн., що перераховані згідно платіжного доручення №33 від 05.06.2018 року, сплачені відповідачем на рахунок №2603434040921 зараховані Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (арк.с. 127-145).
Разом з тим, грошові кошти в сумі 62 405,00 грн., сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями №32 від 01.06.2018 року на суму 8 280,00 грн., №48 від 04.07.2018 року на суму 5 000,00 грн., №50 від 05.07.2018 року на суму 30 000,00 грн., №51 від 09.07.2018 року на суму 19 125,00 грн. перераховані ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" на рахунок №26031310030921 до отримувача коштів (Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") не надійшли, тобто заборгованість в сумі 62 405,00 грн. відповідачем не сплачена.
Зазначені обставини, в силу норм ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, є нововиявленими.
Згідно з п.2 ч.3 ст.325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ухвалення нового рішенням, яким частково задоволити позов.
Відповідно до ч.1. ст.12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено позивачу суму основної заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 8 280,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №33 від 05.06.2018 року (арк.с. 100).
Згідно статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо зокрема відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 8 280,00 грн. основного боргу, провадження у справі №918/248/18 у цій частині підлягає закриттю.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 3 061,73 грн. та 42 554,14 грн. інфляційних втрат, нараховані на відповідні суми боргу по кожному місяцю поставки окремо згідно наданого позивачем розрахунку.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищенаведеним договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 788 грн. 68 коп. пені, нарахованої на відповідні суми боргу по кожному місяцю поставки згідно наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру вказаної штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача 16 788 грн. 68 коп. пені є законною та обґрунтованою.
Слід також зазначити, що у судовому засіданні представники відповідача просили суд про зменшення розміру нарахованої позивачем суми неустойки.
Зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Так, за приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Суд враховує вказівку, що міститься в п.2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 16 788 грн. 68 коп. пені. Також нараховано передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати. Слід зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 500 грн. 00 коп.
Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 16 288,68 грн. пені позивачу слід відмовити.
У ч. 1 ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За умовами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" про стягнення 500,00 грн. пені, 42 554,14 грн. інфляційних втрат та 3 061,73 грн. 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
В частині стягнення з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" 8 280,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.
В частині стягнення 16 288,68 грн. пені - суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.
Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд ухвали Господарського суду Рівненської області від 07.08.2018 року у справі №918/248/18 за нововиявленими обставинами задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.08.2018 року у справі №918/248/18 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задоволити частково.
5. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" (33000, Рівненська область, місто Рівне, вул. Гайдамацька, буд. 35, код ЄДРПОУ 34518664) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. пені, 3 061 (три тисячі шістдесят одна) грн. 73 коп. 3% річних, 42 554 (сорок дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 1 555 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. витрат по оплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Закрити провадження у справі №918/248/18 в частині стягнення з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 8 280,00 грн. основного боргу.
7. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 16 288,68 грн. пені - відмовити.
8. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гайдамацькій в м. Рівне "Терен" (33000, Рівненська область, місто Рівне, вул. Гайдамацька, буд. 35, код ЄДРПОУ 34518664) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 07.08.2018 року. Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 325 ГПК України з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають силу судові рішення інших судів у цій справі. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано "19" грудня 2018 року.
Суддя Бережнюк В.В.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2018 |
Оприлюднено | 19.12.2018 |
Номер документу | 78650359 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні