Постанова

від 11.12.2018 по справі 923/779/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/779/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Максим"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (судді: Принцевська Н. М., Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) у справі № 923/779/17

за позовом Фермерського господарства "Максим"

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2017 року Фермерське господарство "Максим" (далі - ФГ "Максим") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.05.2017 № 21-2256/18-17-СГ (далі - наказ від 17.05.2017) про відмову ФГ "Максим" у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 24.05.2007 за № 4АА002176-040772000015 (далі - договір від 24.05.2007); зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області розглянути відповідно до вимог законодавства України листи-повідомлення ФГ "Максим" від 06.03.2017, від 03.04.2017, від 23.05.2017 про поновлення зазначеного договору оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 131,3002 га, кадастровий номер 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Позовні вимоги аргументовано посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі"; належним виконанням позивачем умов договору від 24.05.2007; наявністю у позивача права на поновлення цього договору на новий строк і незаконністю прийняття відповідачем спірного наказу. Позивач наголосив, що неодноразово звертався до відповідача із листами-повідомленнями про поновлення дії спірного договору, однак відповіді на ці листи не отримував; наказ від 17.05.2017 не містить належного обґрунтування для відмови у поновленні спірного договору оренди земельної ділянки та порушує права позивача.

1.2. Відзиву на позов від відповідача судом не отримано.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017 (суддя Немченко Л. М.) позов задовлено. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.05.2017 про відмову ФГ "Максим" у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007. Зобов?язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області розглянути відповідно до вимог законодавства листи-повідомлення ФГ "Максим" від 06.03.2017, від 03.04.2017, від 23.05.2017 про поновлення договору від 24.05.2007 із відповідними змінами, що були внесені на підставі угоди про внесення змін до зазначеного договору, зареєстрованої відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за № 652210004000442, щодо земельної ділянки загальною площею 131,3002 га, кадастровий номер 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на користь ФГ "Максим" 3 200,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, положеннями статті 19 Конституції України, статті 21 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог. Суд першої інстанції установив, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про поновлення спірного договору, які було залишено ГУ Держгеокадастру у Херсонській області без відповіді; належним чином виконував обов'язки за договором, продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та має намір у подальшому використовувати її за цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату; оскаржений наказ не містить належного обґрунтування підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, не відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує передбачене наведеною номою право позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (судді: Принцевська Н. М., Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017 скасовано. У позові відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд зазначив, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, як це мало місце у наведеному випадку, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється та дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, ФГ "Максим" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, а рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017 залишити в силі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на належне виконання умов спірного договору оренди землі, в тому числі й сплату орендної плати, наявність у позивача права на поновлення такого договору в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" та незаконність відмови відповідача у поновленні спірного договору у зв?язку із закінченням строку дії договору і невиконанням орендарем пункту 12 спірного договору. Скаржник акцентує, що звертався до відповідача із листами від 06.03.2017, від 03.04.2017, від 23.05.2017 про поновлення спірного договору оренди землі, однак ГУ Держгеокадастру у Херсонській області упродовж 3 місяців не надсилало відповіді на ці листи, і лише 17.06.2017 позивач отримав від відповідача лист від 08.06.2017 № 0-21-0.63-4456/2-17, в якому зазначалося, що оспорюваним наказом позивачеві відмовлено у поновленні договору оренди. Скаржник наголошує на протиправності та невідповідності вимогам законодавства оспорюваного у справі наказу; акцентує, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки діям і бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яке після отримання від ФГ "Максим", зокрема, листів-повідомлень від 06.03.2017, від 03.04.2017 про поновлення договору оренди із проектом додаткової угоди упродовж одного місяця не розглянуло їх, не перевірило на відповідність вимогам закону, не узгодило з орендарем істотних умов, не прийняло рішення про поновлення договору, не уклало з орендарем додаткової угоди, як і не направило лист-заперечення щодо поновлення договору та про прийняте орендодавцем рішення. Крім цього, ФГ "Максим" вважає необґрунтованою відмову суду апеляційної інстанції у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції та зазначає, що розгляд справи апеляційним господарським судом здійснено за відсутності представників позивача.

3.2. Відзиву на касаційну скаргу від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 10.05.2007 між Генічеською районною державною адміністрацією (далі - Генічеська РДА) - орендодавцем і ФГ "Максим" - орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 131,3 га (рілля), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей договір зареєстровано у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.05.2007 № 4АА002176-040772000015.

За змістом пункту 8 зазначеного договору після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 12 спірного договору встановлено строки та умови перегляду розміру орендної плати, зокрема зазначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі зміни умов господарювання, передбачених законом; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцентів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

На підставі розпорядження голови Генічеської РДА від 14.06.2011 № 344 "Про внесення змін до договорів оренди землі" між Генічеською РДА та ФГ "Максим" укладено угоду про внесення змін до зазначеного договору оренди землі, зареєстровану відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за № 652210004000442, зокрема щодо збільшення розміру орендної плати. У пункті 9 слова та цифри "60 (шістдесят) гривень за 1 га щороку" замінено на слова та цифри "170 (сто сімдесят) гривень 48 копійок за 1 га щороку, що становить 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 01.09.2011, і починаючи з 02.09.2011 - 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 72 копійки, за 1 га щороку, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Отже, як установили суди, строк дії договору - до 24.05.2017.

Суди попередніх інстанцій також установили, що наразі розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, зокрема спірною земельною ділянкою, здійснює ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Як з?ясували суди, ФГ "Максим" завчасно, 06.03.2017, до спливу строку договору оренди землі направило на адресу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області лист про поновлення терміну дії спірного договору, долучивши до нього проект додаткової угоди (в якому, зокрема, було передбачено орендну плату у розмірі 4 % від нормативної оцінки і строк дії договору - 15 років) та інші документи. Цей лист було отримано відповідачем, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповіді на зазначений лист від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області позивач не отримував.

03.04.2017 ФГ "Максим" вдруге направило ГУ Держгеокадастру у Херсонській області лист про поновлення дії договору, долучило до цього листа проект додаткової угоди та інші документи. Зазначений лист відповідач отримав, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення, наявним у справі, однак відповіді на цей лист, як це передбачено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивачеві не надіслв.

Позивач втретє звернувся до відповідача із листом-повідомленням від 22.05.2017 про поновлення спірного договору оренди землі із проектом додаткової угоди та іншими документами. Втім, і на цей лист відповіді позивач не отримав.

Таким чином, місцевий господарський суд установив, і це не спростував суд апеляційної інстанції, що позивач повідомив відповідача у встановлені спірним договором і законом строки про свій намір скористатися правом на укладення договору на новий строк . Разом із тим, як з?ясував суд першої інстанції, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області упродовж 2,5 місяців не повідомляло орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Лише 17.06.2017 позивач отримав від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області лист від 08.06.2017 № 0-21-0.63-4456/2-17, в якому управління поінформувало позивача, що наказом від 17.05.2017 (оскаржений наказ) ФГ "Максим" відмовлено у поновленні договору оренди землі, і договір слід вважати припиненим із 24.05.2017; причиною відмови у поновленні договору зазначено відсутність згоди ФГ "Максим" на перегляд орендної плати на надісланий ГУ Держгеокадастру у Херсонській області лист від 28.01.2016 № 19-21-0.102-2917/2-16.

4.3. Незгода ФГ "Максим" із такою відмовою та порушення у зв'язку із цим його прав стали підставою для звернення ФГ "Максим" із позовом до суду про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.05.2017 і зобов?язання управління розглянути листи-повідомлення ФГ "Максим" від 06.03.2017, від 03.04.2017, від 23.05.2017 про поновлення договору оренди землі відповідно до вимог законодавства.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

5.3. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, місцевий господарський суд установив, що ФГ "Максим" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі, зокрема 06.03.2017, направило ГУ Держгеокадастру у Херсонській області лист-повідомлення про поновлення спірного договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, а також інші документи (отримано відповідачем 10.03.2017). Отже, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця у визначений договором строк до закінчення строку дії договору (24.05.2017) про намір його поновити, як це передбачено положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Будь-яких доказів погодження чи незгоди відповідача із запропонованими позивачем умовами договору оренди землі, як з'ясував суд, матеріали справи не містять; не зазначено та не наведено такого і в оскарженому наказі від 17.05.2017. Як уже зазначалося, і це установив суд першої інстанції, відповіді від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на зазначений лист позивач не отримав.

5.4. Як з?ясував місцевий господарський суд, підставою для відмови у поновленні спірного договору у наказі від 17.05.2017 визначено неналежне виконання орендарем умов договору, а саме його пункту 12, щодо зміни розміру орендної плати.

Водночас у листі-повідомленні ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 08.06.2017 № 0-21-0.63-4456/2-17 поінформовано позивача про наявність наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.05.2017 та зазначено, що листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 28.01.2016 № 19-21-0.102-2917/2-16, з метою подальшого використання земельної ділянки відповідно до умов договору, ФГ "Максим" було запропоновано переглянути орендну плату, однак орендар клопотання (згоди) на перегляд орендної плати ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не направляв.

Тобто спірний наказ і лист від 08.06.2017 стосувалися змін умов договору в частині розміру орендної плати, що не підпадає під дію статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, як установив суд першої інстанції, неодноразові звернення ФГ "Максим" до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо поновлення спірного договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" останнім були залишені без відповіді.

Місцевий господарський суд також установив, що позивач належно виконував умови спірного договору; розмір орендної плати, визначений у договорі (3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), відповідає вимогам законодаства, зокрема, положенням статті 288 Податкового кодексу України.

5.5. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Перелік способів захисту цивільного права та інтересу наведено у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до положень частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначені положення законодавства, а також з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.05.2017.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача розглянути спірні листи ФГ "Максим", колегія суддів зазначає, що задоволення позову у цій частині не є ефективним і не призводить до реального відновлення порушеного права позивача за наявності позову про оскарження наказу відповідача від 17.05.2017 і судового рішення про визнання такого наказу недійсним.

5.6. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Проте скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зокрема у частині відмови у позові про визнання недійсним спірного наказу відповідача, апеляційний господарський суд висновків суду першої інстанції та встановлених місцевим господарським судом обставин не спростував, правових підстав, визначених положеннями зазначеної норми, які є підставою для скасування судового рішення у наведеній частині, у постанові не навів, пославшись лише на недосягнення між сторонами домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору і припинення на цій підставі переважного права орендаря на поновлення спірного оговору, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині визнання недійсним оспорюваного акта органу державної влади.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.2. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі в частині задоволення позову про визнання недійсним оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області як таке, що у наведеній частині відповідає положенням чинного законодавства, а постанова суду апеляційної інстанції у зазначеній частині - скасуванню як ухвалена із порушенням норм матеріального і процесуального права, у решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню, судовий збір у сумі 3 200,00 грн, сплачений скаржником за подання касаційної скарги, відповідно до положень статті 129 Господаського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Максим" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 923/779/17 скасувати в частині відмови у позові ФГ "Максим" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017, та в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь Фермерського господарства "Максим" 3 200,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак