Рішення

від 20.11.2018 по справі 308/8128/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8128/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

20 листопада 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - ОСОБА_1

при секретарі - Вереш А.В.

за участю :

представника позивача ТОВ ТРІ Менеджмент - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ТОВ ТРІ Менеджмент до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта - Трейд , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти -про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки від 29.07.2016 року недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року ТОВ ТРІ Менеджмент звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна , а саме автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Закарпатська області, Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка, від 21.07.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 21 липня 2016 р. за реєстрованим номером 1173 недійсним.

В ході судового розгляду справи позивач, користуючись правом передбаченим ЦПК України, змінив предмет позову шляхом подання письмової заяви про зміну предмету позову , відповідно до якої просить суд: витребувати у ОСОБА_3 на користь ТОВ ТРІ Менеджмент нерухоме майно - автозаправну станцію, що знаходиться за адресою, Закарпатська області, Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка та розміщений на земельній ділянці, загальною площею 0,47 га., кадастровий номер 2124883602:04:001:0015; визнати недійсним договір іпотеки від 29.07.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Компанія Нафта-Трейд , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за реєстровим номером № 943.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 10 березня 2015 року позивач є власником автозаправної станції, що розташоване за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка . Право власності позивача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2015 року за номером запису 8990381 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 145700921248) на підставі Догово-ру купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного з АТ БАЛТІК ОСОБА_6 10.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 664.

До липня 2016 року позивач, як єдиний власник, вільно володів, користувався та розпоряджався належним йому нерухомим майном. 11.07.2016 року позивачу cтало відомо, що всі розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по даному об'єкту були відсутні, в тому числі і запис про право власності позивача.

Звернення позивача до Міністерства юстиції України, як держателя реєстру та Державного підприємства Національні інформаційні системи , як технічного адміністратора, залишилось без відповіді про причини зникнення в Реєстрі відомостей про реєстрацію права власності позивача, а відповідні записи не були відновлені.

Таким чином, факти зникнення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності позивача на нежитлове приміщення стали підставою для невідкладного звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання бездіяльності технічного адміністратора реєстру протиправною, відновлення зниклих відомостей, а також правоохоронних органі із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Позивачу стало відомо з Інформаційної довідки від 22.07.2016 р. за № 64100249, що згідно запису про право власності 15515031 від 21.07.2016 року власником об'єкту вказано ОСОБА_3 Підставою виникнення права власності у ОСОБА_3 зазначено договір купівлі-продажу автозаправної станції за № 1173 від 21.07.2016 р.

Після ознайомлення позивача з текстом оспорюваного договору купівлі-продажу від 21.07.2016 р., отриманого в результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 2201610111000065, стало відомо, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти .

Таким чином, позивач не був стороною оспорюваного правочину, що в свою чергу враховуючи безпідставне зникнення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності позивача на спірну АЗС, вказує на те, що дана АЗС вибула з володіння позивача не з його волі.

За таких обставин позивач як єдиний законний власник АЗС, вважає, за належне оспорити дійсність укладеного 29.07.2016 р. між ОСОБА_3 та ТОВ Компанія НАФТА-ТРЕЙД , договору іпотеки належної позивачу АЗС, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 943.

Позивач як єдиний законний власник АЗС заперечує на підставі ч.1, ч.3 ст. 215 ЦК України дійсність договору іпотеки АЗС від 29.07.2016 р. як такого, що за своїм змістом суперечить положення ст. 6 Закону України Про іпотеку , а відтак є укладеним без дотримання вимог ч.1 ст. 203 ЦК України.

Посилаючись, на викладене, а також на те, що автозаправна станція вибула з їх володіння поза їх волею, чим порушені права позивача як єдиного законного власника за викладених в позові обставин , позивач просить суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги ТОВ ТРІ Менеджмент до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта - Трейд , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти -про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки від 29.07.2016 року недійсним задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачазмінені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позові та заяві про зміну предмета позову. Надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову. Проти прийняття заочного рішення у справі не заперечує. Наголосила на тому, що єдиним власником автозаправної станції що знаходиться за адресою: Закарпатська області, Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка є позивач. Право позивача порушено і підлягає захисту. Вкаазала на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти немало жодних підстав на продаж нерухомого майна ОСОБА_3, оскільки не було власником нерухомого майна.

Відповідачі ОСОБА_3 та представник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта - Трейд у судове засідання повторно не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідачі повідомлені належним чином повторно не з'явилися до суду без повідомлення причин, не подали відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

24.01.2017 року представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зміну предмета позову та залучення до участі у справі осіб;

31.01.2017 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про надання інформації та направлення копії ухвали ;

В ході розгляду справи проведені наступні процессуальні дії:

24.01.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду заяву представника позивача про залучення співвідповідача та третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти задоволено.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Як встановлено судом, 10.03.2015 року між АТ Балтік ОСОБА_6 та ТОВ ТРІ Менеджмент був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером № 664 згідно якого останній став власником нерухомого майна -автозаправної станції, що розташована за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш - Розівка. ( а.с. 4-5)

Таким чином, ТОВ ТРІ Менеджемент з 10 березня 2015 р. є власником автозаправної станції, що розташована за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш - Розівка, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2015 р. посвідченого приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером № 664. Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,47 га, кадастровий номер 2124883602:04:001:0015.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 36477896 на час формування 20.04.2015 року , право власності на автозаправну станцію зареєстроване за ТОВ ТРІ Менеджемент 10.03.2015 р. номер запису про право власності 8990381, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 145700921248 ( а.с. 6-7)

Крім цього, судом встановлено, що станом на 11 липня 2016 р. всі розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по даному об'єкту були відсутні, в тому числі і запис про право власності позивача, у зв'язку із чим позивач звернувся 12.07.2016 року до Міністерства юстиції України, як держателя реєстру із заявою про несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до зникнення інформації.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру праввласності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 64100249 від 22.07.2016року вбачається, що власником автозаправної станції , за адресою: Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш - Розівказ 21.07.2016 року на підставі договору купівлі -продажу від 21.07.2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 1173 є відповідач ОСОБА_3 ( а.с.19-20)

Як встановлено судом, 21.07.2016 року між ТОВ Торговий Дім Білоруські Нафтопродукти та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 1173, відповідно до якого ТОВ Торговий Дім Білоруські Нафтопродукти передало ОСОБА_3 у власність автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою Ужгородський район, с Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка, що стверджується договором купівлі-продажу від 21.07.2016 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

За фактами заволодіння об'єктами нерухомості ТОВ ТРІ Менеджмент , шляхом обману (шахрайство) за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах та несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна), що призвело до підробки інформації, Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області відкриті кримінальні провадження, які в подальшому об'єднані в одне кримінальне провадження за №22016101110000165.

Крім того, з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєструправ власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 78573827 від 22.01.2017 року вбачається, що 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 внесена заборона на нерухоме майно - автозаправна станція , за адресою: Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш - Розівка з підставою виникнення обтяження - договір іпотеки, серія та номер 943, виданий 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, заборона зареєстрована на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30715237 від 30.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.; обтяжувач - ТОВ "Компанія "НАФТА-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 38811673).

Як встановлено судом, 29.07.2016 р. між ОСОБА_3 та ТОВ Компанія НАФТА-ТРЕЙД , було укладено договір іпотеки зокрема на належну позивачу АЗС, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 943, відповідно до якого ОСОБА_3 передав ТОВ Компанія НАФТА-ТРЕЙД в іпотеку автозаправну станцію , за адресою: Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш - Розівка в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 29.07.2016 року, що стверджується договором від 29.07.2016 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Отже виходячи з вищенаведеного судом встановлено, що із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна прослідковується зміна інформації щодо власника спірного майна.

Зокрема, інформаційною довідкою № 36477896 від 20.04.2015 року підтверджується, що власником автозаправної станції, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка є ТОВ ТРІ Менеджмент ( а.с.6-7).

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 64100249 від 22.07.2016 року власником автозаправної станції, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка зазначено вже ОСОБА_3

При цьому будь-які докази про перехід права власності на спірну автозаправну станцію у вказаний період від ТОВ ТРІ Менеджмент до ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, матеріалами справи підтверджено, що за фактами заволодіння об'єктами нерухомості ТОВ ТРІ Менеджмент та несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до підробки інформації про власника майна, Службою безпеки України відкриті кримінальні провадження.

Щодо наявності факту несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою заволодіння об'єктами нерухомості ТОВ ТРІ Менеджмент свідчать письмові докази - матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 22016101110000165, які долучені представником позивача до матеріалів цивільної справи на підставі письмового дозволу, наданого заступником начальника слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8

Наведені докази є достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

А відтак, суд вважає доведеною ту обставину, що спірне майно вибуло з володіння його власника ТОВ ТРІ Менеджмент не з його волі.

Вважаючи своє право порушеним ТОВ ТРІ Менеджмент звернулось до суду з позовом про витребування свого майна від іншого добросовісного набувача, так як майно вибуло з їх власності поза їх волею, та визнання недійсним договору іпотеки.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною п'ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покуп-цеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права. Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витре-бування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постановах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року, справа №6-165цс13, та від 1 липня 2015 року міститься висновок про те, що відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом, а враховуючи доведеність факту вибуття належного майнавід власників поза їхньою волею, підлягає застосуванню вимоги статті 388 ЦК України.

Також суд враховує і те, що відповідно до вимог п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" якщо майно завідплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК зверну-тися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Згідно вимог п. 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент", не вчиняло ніяких дій на відчуження або надання будь-якого дозволу на відчуження свого майна ОСОБА_3 , тому в нього маються всі правові підстави для витребування свого майна від добросовісного набувача.

У п. 23 постанови пленуму Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" судам роз'яснено, що відповідно до ст. 387 ЦК України та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Таке право власності на майно, що є предметом спору, ТОВ "ТРІ Менеджмент" доведено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2015 року, укладеного між АТ БАЛТІК ОСОБА_6 та ТОВ ТРІ Менеджмент , згідно якого право власності на автозаправну станцію, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівкаперейшло до ТОВ ТРІ Менеджмент .

Зазначений договір купівлі-продажу ніким не скасовувався та не визнавався недійсним, а право власності за ТОВ ТРІ Менеджмент ніким не скасовувалось та майно не витребовувалось від цього власника.

За таких обставин порушене право власності ТОВ ТРІ Менеджмент підлягає до судового захисту , так як позивач довів факт вибуття майна з його володіння не з його волі.

Окрім того, ТОВ ТРІ Менеджмент оспорює договір іпотеки, за яким 29.07.2016 року ОСОБА_3 передав зазначену автозаправну станцію, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівкав іпотеку ТОВ Компанія Нафта Трейд та просить визнати даний договір іпотеки недійсним.

Частиною 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захист) цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК .

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК ).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оскільки нерухоме майно - автозаправна станція, яка розташована за адресою, Закарпатська області, Ужгородський район, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш-Розівка, було передано ОСОБА_3 Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта-Трейд поза волею власника цього майна, ТОВ ТРІ Менеджмент , то договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.

Та обставина, що ТОВ ТРІ Менеджмент не було стороною оспорюваного договору іпотеки не має правового значення, оскільки цим договором прямо зачіпаються його ( ТОВ ТРІ Менеджмент ) права та законні інтереси, а тому позивач має законне право у такий спосіб захистити своє порушене право.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи , проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 76 ЦПК України докази в їх сукупності, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ,352, 354 ЦПК України, ст. ст. 203, 215-216, 330, 346, 388 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ТОВ ТРІ Менеджмент до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта - Трейд , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти -про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки від 29.07.2016 року недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 29.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта-Трейд та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 943.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІ Менеджмент нерухоме майно - автозаправну станцію, яка розташована в Ужгородському районі, с. Кінчеш, автошлях Кінчеш - Розівка, та розміщений на земельній ділянці, загальною площею 0, 47 га, кадастровий номер 2124883602:04:001:0015.

Стягнути з ОСОБА_3 і Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта-Трейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІ Менеджмент судовий збір по 2751,11 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - ТОВ ТРІ Менеджмент , місце знаходження: 03056, м. Київ, пр. Перемоги, 21 А, офіс 1, код ЄДРПОУ 40103745787;

Відповідач - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації : м. Житомир, пров. Каретний, 6/71.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Нафта - Трейд , місце знаходження: м. Київ. вул. Кловський узвіз, 13, код ЄДРПОУ 3881 1673.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруські нафтопродукти місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 37509076.

Дата складання повного судового рішення - 29.11.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1