Рішення

від 03.08.2018 по справі 810/2392/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року 810/2392/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Сістемс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Сістемс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 №0011451414 та №0011441414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки між позивачем та його контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні всі первинні документи. При цьому, позивач зауважив, що посилання податкового органу на відсутність між позивачем та його контрагентом господарських операцій у зв'язку з тим, що його контрагент був створений з метою прикриття незаконної діяльності, на думку позивача, є помилковим, оскільки позивач не може впливати на здійснення господарської діяльності його контрагента, належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

За твердженням позивача, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також позивач звернув увагу, що на час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, така особа була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки під час перевірки було встановлено, що операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Відповідач вважає, що у контрагента позивача відсутні ресурси для виконання умов договору.

Крім того, відповідач посилається на вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046, яким визнано винною посадову особу контрагента позивача - ТОВ "Арматех Буд" за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким встановлено обставини, які вказують на ознаки фіктивності вказаного підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2018 року на підставі направлення від 12.03.2018 №617, головним державним ревізором - інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 12.03.2018 №497 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтеграл Сістемс" (код за ЄДРПОУ 37851081) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Арматех Буд" (код за ЄДРПОУ 39419330) за період з 01.01.2016 по 29.02.2016.

Направлення на перевірку пред'явлені 12.03.2018 під розписку директору ТОВ "Інтеграл Сістемс" Пшець О.Л. та вручено копію наказу від 12.03.2018 №497.

За результатами перевірки складено акт від 23.03.2018 №209/10/10-36-14-14/37851081, у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25581,00 грн., а саме за січень 2016 року в сумі 14015,67 грн., за лютий 2016 року в сумі 11565,40 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2016 року на загальну суму 4751,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ "Інтеграл Сістемс" надало свої заперечення, за результатами розгляду яких листом ГУ ДФС у Київській області від 16.04.2018 №7253/10/10-36-14-14 позивачу відмовлено в їх задоволенні, а висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- форми "Р" від 18.04.2018 №0011451414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 31977,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 25581,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6396,00 грн.;

- форми "В4" від 18.04.2018 №0011441414, яким встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у розмірі 4751,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства базується на твердженнях щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ "Арматех Буд", який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

Вважаючи твердження податкового органу необґрунтованими, позивач посилається на документально підтверджені договірні відносини з контрагентом.

Зокрема, позивач зазначив, що 09.11.2015 між ТОВ "Інтеграл Сістемс" в особі директора Пшець О.Л. (Замовник) та ТОВ "Арматех Буд" в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір субпідряду №09112015 на виконання внутрішніх електромонтажних робіт на об'єкті: ж.б. №14 мкр. Троєщина-20 в м. Києві, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати якісно і у встановлені терміни роботи по внутрішньому освітленню загального користування на ж.б. №14 мкр. Троєщина-20 в м. Києві.

На підтвердження виконання вказаного договору, сторонами були оформлені первинні документи: акт виконання робіт (надання послуг) від 25.01.2016 №5; рахунок на оплату від 25.01.2016 №5; податкова накладна від 25.01.2016 №5.

Позивачем було здійснено оплату на загальну суму 112600,00 грн. за надані послуги згідно договору субпідряду від 09.11.2015 №09112015, на підтвердження чого надав суду банківські виписки за 09.02.2016 та за 02.03.2016.

Також, 04.01.2016 між ТОВ "Інтеграл Сістемс" в особі директора Пшець О.Л. (Замовник) та ТОВ "Арматех Буд" в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір субпідряду №04012016, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника та з матеріалів замовника виконати роботи по встановленню обладнання дистанційної передачі даних з вузлів обліку теплової енергії в кількості 375 вузлів, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору, сторонами були оформлені первинні документи: протокол погодження договірної ціни (додаток №1 до договору №04012016 від 04 січня 2016 року); акт виконання робіт (надання послуг) від 03.02.2016 №2; рахунок на оплату від 03.02.2016 №2; податкова накладна від 03.02.2016 №2; акт виконання робіт (надання послуг) від 22.02.2016 №15; рахунок на оплату від 22.02.2016 №15; податкова накладна від 22.02.2016 №15.

Позивачем було здійснено оплату на загальну суму 50292,00 грн. за надані послуги згідно договору субпідряду від 04.01.2016 №04012016, на підтвердження чого надав суду банківські виписки за 08.02.2016 та за 29.02.2016.

Також, 18.02.2016 між ТОВ "Арматех Буд" в особі директора ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ "Інтеграл Сістемс" в особі директора Пшець О.Л. (Покупець) було укладено договір поставки №02/16, згідно умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від продавця та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

На підтвердження виконання вказаного договору, сторонами були оформлені первинні документи: видаткова накладна від 18.02.2016 №5; рахунок на оплату від 18.02.2016 №5; податкова накладна від 18.02.2016 №5.

Позивачем було здійснено оплату на загальну суму 19100,40 грн. за отриману продукцію згідно договору поставки від 18.02.2016 №02/16, на підтвердження чого надав суду банківську виписку за 29.02.2016.

Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що вони підписані зі сторони ТОВ "Арматех Буд" в особі директора ОСОБА_2

Наявність вищевказаних документів бухгалтерського обліку, на думку позивача, є беззаперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг) та правомірності формування позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період.

Однак, суд вважає зазначені доводи безпідставними, а досліджені судом докази підтверджують фіктивність господарських відносин позивача з ТОВ "Арматех Буд", виходячи з такого.

Відповідно до п.п.14.1.179, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, в пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи вироку Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к, вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 16 березня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000046 від 16 березня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі також - КК України), укладено між прокурором відділу прокуратури міста Києва Брянцевим В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_2., його захисником Балійчук Л.І.

Зокрема, вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 16 березня 2016 року покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8500,00 грн.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к, зокрема, встановлено, що не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з торгівлею товарами (виконанням робіт, наданням послуг), зафіксовану у статутних документах ТОВ "Арматех Буд" (код ЄДРПОУ 39419330), усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_2, перебуваючи в червні 2015 року у м. Києві, погодився на пропозицію невстановленої особи придбати ТОВ "Арматех Буд" з метою прикриття незаконної діяльності. При цьому, ОСОБА_2, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, з корисливих мотивів, сприяючи вчиненню фіктивного підприємництва, надав невстановленій особі власні паспортні дані, зокрема копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 від 02 листопада 2007 року виданий Лановецьким РВ УМВС України в Тернопільській області, та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства.

Використовуючи ТОВ "Арматех Буд" для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість, минуючи ОСОБА_2, який формально рахувався засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов'язань.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України.

Вказане, на думку суду, додатково свідчить про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Арматех Буд" (код ЄДРПОУ 39419330) у звітних періодах.

Отже, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Арматех Буд" фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарським договором.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача - ТОВ "Арматех Буд" з 08.07.2015 було зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_2, який не мав наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства.

У даному випадку вказана особа була формальним (номінальним) засновником та директором ТОВ "Арматех Буд з 08.07.2015, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а від імені контрагента позивача - ТОВ "Арматех Буд" невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства.

Також суд враховує правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з яким податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з позицією, що викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі 2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі 816/2134/16.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к, зважаючи на сумнівність ведення господарської діяльності ТОВ "Арматех Буд" як такої, враховуючи правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0011451414 та №0011441414 суд вважає правомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.