Ухвала

від 14.12.2018 по справі 320/6632/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 грудня 2018 року 320/6632/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву Вишгородського районного споживчого товариства до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Вишгородське районне споживче товариство звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.11.2018 №З-1311/1-10/10-29/1311/06/02.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

При цьому, частиною 5 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Отже, в силу вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви має бути доданий виключно оригінал документу , який підтверджує повноваження представника позивача. Відповідність копії такого документу оригіналу у разі повернення оригіналу документу може бути засвідчена лише суддею.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в ухвалі Верховного Суду від 09.01.2018 по справі №К/9901/216/18 (№804/487/17).

Як вбачається з позовної заяви, остання підписана ОСОБА_2 як представником позивача.

Однак, позивач не додав до позовної заяви жодного документа на підтвердження повноважень представника ОСОБА_2 діяти вій його імені.

Крім того, згідно Акту Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2018, складеного на підставі Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, у додатках до адміністративного позову Вишгородського районного споживчого товариства відсутня довіреність на ім'я ОСОБА_2

У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати оригінал довіреності, яка підтверджує повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Однак, позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України не додано до позовної заяви копію позовної заяви з додатками для направлення відповідачу.

Натомість, позивачем до позовної заяви додано докази направлення відповідачу копії позовної заяви.

Проте, суддя звертає увагу про те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено направлення позивачем копії позовної заяви з додатками відповідачу.

У зв'язку з цим, позивачу необхідно надати копію позовної заяви з додатками для направлення відповідачу.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2018 року, становить 1762,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про скасування постанови, згідно з якою на позивача накладено штраф у сумі 55230,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

У якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви приєднано платіжне доручення від 23.11.2018 №505 на суму 1762,00 грн.

Однак, як вбачається з відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" платіжне доручення від 23.11.2018 №505 на суму 1762,00 грн. було додано позивачем на підтвердження сплати судового збору при зверненні до Київського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №320/6328/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №320/6328/18 повернуто Вишгородському районному споживчому товариству позовну заяву до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Суддя зазначає, що Вишгородське районне споживче товариство не зверталось до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням про повернення суми судового збору, сплаченої в рамках адміністративної справи №320/6328/18, однак позивача й не обмежено у часі щодо звернення з відповідним клопотанням.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Таким чином, за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір", а тому судовий збір, сплачений за подання одного адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду.

Крім того, пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Тобто, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому, на розсуд особи, може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову. В той же час, чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості використання суми судового збору сплаченої в межах подачі одного позову при поданні іншого позову, що є порушенням порядку сплати судового збору.

З огляду на викладене, платіжне доручення від 23.11.2018 №505 про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн. є підтвердженням сплати судового збору за подання адміністративного позову в адміністративній справі №320/6328/18 та не може бути підтвердженням сплати судового збору за подання іншого адміністративного позову, в тому числі в адміністративній справі №320/6632/18.

Отже, судовий збір за подачу даного адміністративного позову вважається не сплаченим у сумі 1762,00 грн.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника позивача; копії позовної заяви з додатками для направлення відповідачу; оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву Вишгородського районного споживчого товариства - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду .

Суддя Балаклицький А. І.