Рішення

від 14.06.2018 по справі 810/2033/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Київ № 810/2033/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмого провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оцелот

про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оцелот про стягнення податкового боргу у розмірі - 490 061,39 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники судового процесу по справі не з'явились.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується розпискою на супровідному листі про отримання судової повістки та копії ухвали.

14.06.2018 представником позивача до суду було подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0113326494053.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із частини 9 статі 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання та клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем існує податкова заборгованість перед державним бюджетом в особі Головного управління ДФС у Київській області на загальну суму 490061,39 грн. Дана податкова заборгованість складається з орендної плати з юридичних осіб, що виникла на підставі податкових декларацій з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік та січень 2018 року. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

14.06.2018 від відповідача до суду надійшов відзиву на позовну, в якому відповідач визнає позовні вимоги в сумі 490061,39 грн.

Також, 14 06.2018 відповідачем до суду була подана заява, в якій відповідач просить суд встановити строк і порядок виконання рішення у справі, а саме розстрочити стягнення податкового боргу на 12 дванадцять платежів рівними частинами наступним чином:

- до 31 липня 2018 року 40000,00 грн;

- до 31 серпня 2018 року 40000,00 грн;

- до 30 вересня 2018 року 40000,00 грн;

- до 31 жовтня 2018 року 40000,00 грн;

- до 30 листопада 2018 року 40000,00 грн;

- до 31 грудня 2018 року 40000,00 грн;

- до 31 січня 2019 року 40000,00 грн;

- до 28 лютого 2019 року 40000,00 грн;

- до 31 березня 2019 року 40000,00 грн;

- до 30 квітня 2019 року 40000,00 грн;-

- до 31 травня 2019 року 40000,00 грн;

- до 30 червня 2019 року 50061,39 грн;

Слід зазначити, що позивач проти розстрочення сплати податкового боргу не заперечував, зазначачивши це на клопотанні.

Таким чином, справа буде розглядатись судом за наявними в ній матеріалами, доказами та з урахуванням заяви відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації, в яких відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання, що підлягають сплаті до бюджету, а саме:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, в якій відповідачем самостійно визначено річну суму податкового зобов'язання в розмірі 58196,14 грн з січня по листопад та 58196,18 за грудень 2017 року.

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання за січень 2018 року в розмірі 58196,14 грн.

Отже, визначене у податкових деклараціях податкове зобов'язання з орендної плати за землю складає 698353,72 грн., проте станом на день звернення до суду по декларації залишається несплаченою сума в розмірі 469793,02 грн., що підтверджується даними інтегрованих карток.

У зв'язку з порушенням відповідачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з земельного податку, контролюючим органом здійснено нарахування пені у розмірі 20268,37 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 490061,39 грн.

Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України ).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання з орендної плати за землю відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошових зобов'язань, позивачем була нарахована пеня, яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем в повному обсязі, зокрема, з плати за землю в сумі 20268,37 грн.

Нарахування пені у вказаному вище розмірі підтверджується даними інтегрованої картки ТОВ "Оцелот", з якої вбачається на підставі чого нарахована пеня та за який період.

При цьому, будь-яких доказів щодо неправомірності нарахування пені у вказаному вище розмірі відповідач суду не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань за податковими деклараціями та нарахованою пенею на загальну суму 452037,10 грн. відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 25.10.2017 №20345-17 на суму 268724,84 грн.

Вказану податкову вимогу вручено уповноваженому представникові відповідача 21.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями відповідач не надав.

Згідно з підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктів 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

На підставі викладеного, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення коштів з рахунків ТОВ "Оцелот" у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі суми податкового боргу 490061,39 грн.

Враховуючи клопотання відповідача, керуючись ч.1, ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до ч.1, ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та беручи до уваги ту обставину, що відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 490061,39 грн., а позивач щодо розстрочення сплати подтакового боргу не заперечував, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню та вважає зо можливе задовольнити заяву відповідача та розстрочити сплату податкового боргу на 12 платежів.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Оцелот (код ЄДРПОУ 31292535, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м.Васильків, вул.Соборна, буд.72) до бюджету податковий борг в сумі 490 061 (чотириста дев'яносто тисяч шістдесят одна) грн. 39 коп.

3. Розстрочити виконання рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з липня 2018 року по червень 2019 року, шляхом сплати податкового боргу щомісяця у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. та 50 061 (п'ятдесят тисяч шістдесят одна) грн. 39 коп. у червні 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Суддя Панова Г. В.