Ухвала

від 17.10.2019 по справі 810/2033/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2033/18

УХВАЛА

17 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Оцелот про стягнення податкової заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року позов задоволено повністю:

- стягннено з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Оцелот (до бюджету податковий борг в сумі 490 061,39 грн.

- розстрочено виконання рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з липня 2018 року по червень 2019 року, шляхом сплати податкового боргу щомісяця у розмірі 40 000,00 грн. та 50 061,39 грн. у червні 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року вперше подану ГУ ДФС у м. Київській області апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині розстрочення виконання судового рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовити в повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 вересня 2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були. Копію вказаної ухвали було отримано Позивачем 02 жовтня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали Позивачем було направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано посиланням на норми чинного законодавства щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено в ухвалі від 20 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано Відповідачем 22 грудня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 21 січня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 21 серпня 2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Посилання ГУ ДФС у Київській області на гарантоване чинним законодавством право останньої на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Крім того, суд наголошує, що вперше подану ГУ ДФС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у зв`язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків. Крім того, ухвалою суду від 19 березня 2019 року було продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги до 02 квітня 2019 року. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 17 квітня 2019 року повернув ГУ ДФС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто, Відповідач мав майже два місяці для забезпечення сплати судового збору.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що додана до апеляційної скарги платіжне доручення № 3318 від 11 липня 2019 року про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн. свідчить, що його сплату було здійснено11 липня 2019 року, водночас, як було встановлено раніше, апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв`язку лише 21 серпня 2019 року, тобто більше ніж через місяць з моменту сплати судового збору.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі №820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/26113/15.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Головного управління ДФС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Оцелот про стягнення податкової заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов