Рішення

від 18.12.2018 по справі 320/5452/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року           № 320/5452/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Споживчого товариства «Віктан» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

до суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.11.2018 (а.с. 43-45), до Споживчого товариства «Віктан», третя особа, Київський обласний центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 23269, 27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2017 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність. У зв'язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначив за відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою суду від 17.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зазначеною ухвалою суду відповідачеві було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У представленому суду відзиві на позов за відсутності будь-яких ознак підпису особи, яка його склала та подала, відповідач пояснив, що з вимогами позивача не погоджується, вважає, що сума боргу розрахована невірно. Також зазначив, що до останнього часу (до якого конкретно не вказано), на підприємстві відповідача працювала людина з інвалідністю, яка померла, після чого відповідач одразу ж надав до центру зайнятості заявку про працевлаштування інваліда. На обґрунтування обставин, зазначених у відзиві, жодного доказу не надано, зокрема, не було надано доказів, яка саме особа, в який період, і на якій посаді працювала у відповідача, а також не підтверджено, коли саме зазначена невідома особа померла.

Суд констатує, що поданий відповідачем відзив відсутності такого обов'язкового реквізиту для документа (відзиву на позов) як підпис особи, яка його подала, є анонімним, що виключає можливість його розгляду судом та надання викладеним у ньому обставинам відповідної правової оцінки.

Крім того, зазначеною ухвалою суду від 17.10.2018 витребувано від Київського обласного центру зайнятості подані відповідачем у 2017 році звіти про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів (форма № 3-ПН) тощо.

На виконання вимог ухвали від 17.10.2018 Київський обласний центр зайнятості надіслав до суду лист, в якому повідомив, що Споживче товариство «Віктан» у 2017-2018 роках звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів» до служби зайнятості не подавало.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд виходить з такого.

Споживче товариство «Віктан» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується відомостями, які містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ: 31129372.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (а.с. 15), який зареєстрований 05.06.2018 за вх. № 5119.

Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – « 0» осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить – « 1» особа.

Таким чином, з даних звіту вбачається, що відповідач не забезпечив працевлаштування 1 інваліда.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем 07.11.2018 разом із заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 43-45), відповідач, у зв'язку із відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 20393, 75 грн. та пеню в розмірі 3426, 11 грн., що разом становить 23819, 86 грн.

Судом було досліджено вказаний вище розрахунок та встановлено невідповідність визначеної позивачем суми пені у розмірі 3426, 11 грн. Так, вищевказана пеня розрахована позивачем наступним чином: (20393, 75 грн. х 0,06 % х 205 дн.) : 100 = 3426, 11 грн., з яких: 20393, 75 грн. – сума адміністративно-господарських санкцій; 0,06 % - одноденний розмір пені; 205 дн. – кількість днів прострочення з 16.04.2017 до 03.09.2018 включно). Суд, перерахувавши розмір пені, виходячи із даних, представлених позивачем та закладеного позивачем алгоритму дійшов до висновку, що пеня повинна складати не 3426, 11 грн., а 2508, 43 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, сума адміністративно-господарських санкцій (20393, 75 грн.) та пені (2508, 43 грн.) підлягає стягненню в зальному розмірі 22902, 18 грн.

З листа Київського обласного центру зайнятості від 06.11.2018 № 3058/13/9-18 судом встановлено, що відповідач упродовж 2017-2018 років жодного разу не подавав звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів» до служби зайнятості.

Вважаючи, що відповідачем, всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не працевлаштовано одного інваліда, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути в примусовому порядку з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовані Законом України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідач не дотримався вимог, встановлених частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, він зобов'язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною другою вказаної статті, види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Суму адміністративно-господарських санкцій відповідач добровільно до Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів зворотного.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.11.2018 та встановленої судом невідповідності в частині розрахованої суми пені, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 20393, 75 грн. та пеню у розмірі 2508, 43 грн.

В свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження створення ним робочого місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі й після смерті особи з інвалідністю, яка зі слів відповідача працювала на його підприємстві, а також не звертався до центру зайнятості або органів місцевого самоврядування про працевлаштування інвалідів, як і не надав суду доказів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, ухвалою суду від 17.10.2018 відповідача було повідомлено про наслідки неподання в установлений судом строк відзиву на позов. Такими наслідками, в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, є вирішення судом справи за наявними матеріалами. Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 30.10.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

Оскільки поданий відповідачем відзив, внаслідок його не підписання, не має жодних ознак офіційного документа, тобто є анонімним, судом не надавалося відповідної правової оцінки викладеним у ньому обставинам, які жодними доказами не підтверджені.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстави для їх присудження відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути зі Споживчого товариства «Віктан» (07451, Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Басова, 32, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 31129372) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19023989) адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 22902 (двадцять дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 18 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено та підписано 18.12.2018.

Суддя                                                                                           Панченко Н.Д.