Рішення

від 10.12.2018 по справі 813/3094/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3094/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Колодій О.Р.,

за участю:

представників позивача Хробак Г.В., Полохайло І.В., Гоц П.В., Стреченюк В.В.,

представник відповідача Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом державного підприємства "Львіввугілля" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

державне підприємство "Львіввугілля" (далі - позивач, ДП Львіввугілля ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0001844817.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.02.2018 № 20/28-10-48-17/32323256 про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавствата не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив від 17.08.2018 (вх. № 25836), просили позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 10.08.2018 (вх. № 25111), додаткові пояснення в судовому засіданні 01.10.2018 та додаткові пояснення від 08.11.2018 (вх. № 35759), в яких зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено з урахуванням вимог чинного законодавства. В обґрунтування покликається на те, що до перевірки позивачем не предствлено документів, які б підтверджували траспортування обладнання (ТТН, шляхових листів). Зазначає, що згідно податкової інформацій контрагент позивача відсутній за податковою адресою. Тобто перевіркою не підтвердилась реальність господарських операції позивача з контрагентом, відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене правомірно і підстав для його скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Державне підприємство Львіввугілля зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 12.01.2018 по 01.02.2018 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Львіввугілля (код ЄДРПОУ 32323256) .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.02.2018 № 20/28-10-48-17/32323256 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Львіввугілля щодо проведення фінансово-господарських правовідносин з ТОВ Бест Трейд Компані (ЄДРПОУ 40411008) за серпень 2016, ТОВ Промпостач Лайн (ЄДРПОУ 40235179) за червень-липень 2016, ТОВ Енергобуд-Лайн (ЄДРПОУ 40231813) за жовтень 2016, ТОВ НПП ТехПром (ЄДРПОУ 37562805) за вересень 2015, листопад 2016, ТОВ Торгівельно-промислова компанія Лідер (ЄДРПОУ 39354394) за грудень 2016, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) вищезазначеним контрагентам та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на 31665,00 грн за вересень 2015 року.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем, винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0001844817 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 47497, 50 грн (за податковим зобов'язанням - 31665, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15832,50 грн).

Згідно з розрахунком грошового зобов'язання, фінансових санкцій (штрафів), передбачених ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI за порушення податкового законодавства по податку на додану вартість ДП Львіввугілля , період в якому виявлено правопорушення - вересень 2015, сума грошового зобов'язання 47497, 50 грн (за податковим зобов'язанням - 31665, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15832,50 грн).

ДП Львіввугілля оскаржило податкове повідомлення-рішення від 06 .0 3.2018 № 0001844817 в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 06.06.2018 № 29481/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення рішення залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно із розрахунком зобов'язання, фінансових санкцій (штрафів) до податкового повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0001844817 період в якому виявлено порушення - вересень 2015.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість ДП Львіввугілля за вересень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2015 року ДП Львіввугілля включило до податкового кредиту 31665,00 грн.

Підставою включення до податкового кредиту суми 31655,00 грн слугували взаємовідносини з ТОВ НПП ТехПром на підставі укладеного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ НПП ТехПром позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ НПП ТехПром .

07.08.2015 між ВП Шахта Відродження ДП Львіввугілля та ТОВ НПП ТехПром укладено договір № 07-08 про надання послуг.

Згідно з актом прийому-передачі від 17.08.2018 № ОУ-0000036 ВП Шахта Відродження передано, а ТОВ НПП ТехПром прийнято партію обладнання для виконання капітального ремонту гідростійки 2М87УМ.20.50.000 в кількості 9 штук.

Розрахунок ВП Шахта Відродження із ТОВ НПП ТехПром підтверджується платіжним дорученням від 10.09.2018 № 1238.

Однак, до перевірки не представлено документів, які б підтверджували транспортування обладнання (ТТН, шляхових листів тощо).

07.08.2015 між ВП Шахта Великомостківська ДП Львіввугілля та ТОВ НПП ТехПром укладено договір № 110 про надання послуг.

Згідно з актом прийому-передачі від 17.08.2018 ВП Шахта Великомостівська передано, а ТОВ НПП ТехПром прийнято партію обладнання для виконання капітального ремонту гідростійки 2М87УМ.20.50.000 в кількості 6 штук.

Розрахунок ВП Шахта Великомостівська із ТОВ НПП ТехПром підтверджується платіжним дорученням від 10.09.2018 № 390/1 .

Однак, до перевірки представлено документів, які б підтверджували транспортування обладнання до місця надання послуг та повернення з ремонту (ТТН, шляхових листів тощо).

Судом встановлено, що підставою відправлення гідростійок на ремонт слугували: дефектний акт від 15.07.2018, відповідно до якого комісією прийнято рішення про проведення термінового капітального ремонту гідростійок в кількості 9 штук; дефектний акт від 03.08.2018, згідно з яким комісія вважає, що ремонт гідро стійок в кількості 6 штук зусиллями шахти неможливий.

З метою встановлення реальності здійснення господарських операцій судом витребувано у позивача документів, які б підтверджували факт транспортування гідростійок ВП Шахта Відродження , ВП Шахта Великомостівська до ТОВ НПП ТехПром .

На підтвердження транспортування гідростійок позивачем надано суду: накладну від 30.09.2015 № 14/1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2015№ НП/126-00568, експрес накладну від 01.09.2015 № 10016458051.

Однак суд звертає увагу, що:

- згідно з накладною від 30.09.2015 № 14/1 ВП Шахта Степова надано послуги ВП Шахта Великомостківська по перевезенню вантажу з м. Павлоград до м. Сокаль, однак не вказано якого саме вантажу;

- згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.215 № НП/126-00568 ВП Шахта Степова з м. Павлоград до м. Сокаль відправлено палети, разом з цим від руки дописано гідростійки , що ставиться судом під сумнів;

- згідно з експрес накладною від 01.09.2015 № 10016458051 ТОВ НПП ТехПром відправлено з м. Павлоград до м. Сокаль палети, та відправлення здійснено 01.09.2015, проте акт приймання-передачі наданих послуг складений 07.09.2015.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не підтвердив факту транспортування гідростійок. Зазначив, що він не здійснював відправлення гідростійок, не пам'ятає підприємства, яке проводило ремонт та вказує, що вага однієї гідростійки становить 90-100 кг. Крім цього зазначив, що йому відомо про факт завантаження таких гідростійок, оскільки це відбувалося на підприємстві та за допомогою автонавантажувача. Натомість представником позивача у судовому засіданні зазначено про відсутність необхідності навантажувальної техніки для завантаження гідростійок.

Суд, на підставі оцінки доданих до матеріалів справи та встановлених доказів, актів приймання наданих послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжного доручення, за відсутності належних доказів фактичного перевезення, дійшов висновку про недоведеність позивачем у судовому процесі реального характеру господарських операцій від ТОВ "НПП "ТехПром".

Крім цього судом береться до уваги надана відповідачем інформація викладена у результатах опрацювання зібраної інформації щодо ТОВ НПП ТехПром надана Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпровській області, згідно якої встановлено документальне оформлення господарської операції між ТОВ НПП ТехПром та ДП Львіввугілля за відсутності факту її реального здійснення, оскільки відсутнє джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий рух за ланцюгом всіх платників податків які брали участь у здійсненні господарських операцій до ДП Львіввугілля .

Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № П/811/2247/14 (адміністративне провадження № К/9901/7235/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того судом встановлено, що відповідно до ухвали від 14.09.2017 Печерським районним судом м. Києва по справі № 757/52080/17-к проводиться розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення ТОВ "НПП "Техпром" (ЄДРПОУ 37562805), передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ДП Львіввугілля з ТОВ НПП ТехПром , а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийнятого оскарженого рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.

Керуючись статтями 9, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову державного підприємства "Львіввугілля" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

2. Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2018.

Суддя Костецький Н.В.