Постанова

від 18.03.2019 по справі 813/3094/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/275/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

позивача - Гоц П.В., Полохайло І.В.

відповідача - Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Львіввугілля на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року (головуючий суддя Костецький Н.В., проголошено в м. Львів о 12:58, повний текст складено 19.10.2018) у справі № 83/3094/18 за адміністративним позовом Державного підприємства Львіввугілля до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДП Львіввугілля (позивач) звернулося з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0001844817.

Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає наступне. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.02.2018 № 20/28-10-48-17/32323256 про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року у справі № 83/3094/18 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ДП Львіввугілля подало апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами адміністративного позову.

Представники позивача в судовому засіданні підтримують вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача надав свої заперечення на скаргу. Просить в задоволені такої відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено з урахуванням вимог чинного законодавства. В обґрунтування покликається на те, що до перевірки позивачем не представлено документів, які б підтверджували транспортування обладнання (ТТН, шляхових листів). Зазначає, що згідно податкової інформацій контрагент позивача відсутній за податковою адресою. Тобто перевіркою не підтвердилась реальність господарських операції позивача з контрагентом, відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене правомірно і підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ДП Львіввугілля з ТОВ НПП ТехПром , а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.

У період з 12.01.2018 по 01.02.2018 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Львіввугілля .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.02.2018 № 20/28-10-48-17/32323256 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Львіввугілля щодо проведення фінансово-господарських правовідносин з ТОВ Бест Трейд Компані за серпень 2016, ТОВ Промпостач Лайн за червень-липень 2016, ТОВ Енергобуд-Лайн за жовтень 2016, ТОВ НПП ТехПром за вересень 2015, листопад 2016, ТОВ Торгівельно-промислова компанія Лідер за грудень 2016, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) вищезазначеним контрагентам та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавств.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на 31665,00 грн за вересень 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0001844817 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 47497, 50 грн.

Ст. 67 Конституції України визначає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно із розрахунком зобов'язання, фінансових санкцій (штрафів) до податкового повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0001844817 період в якому виявлено порушення - вересень 2015. Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість ДП Львіввугілля за вересень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2015 року ДП Львіввугілля включило до податкового кредиту 31665,00 грн. Підставою включення до податкового кредиту суми 31655,00 грн слугували взаємовідносини з ТОВ НПП ТехПром на підставі укладеного договору.На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ НПП ТехПром позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ НПП ТехПром судом встановлено.

07.08.2015 між ВП Шахта Відродження ДП Львіввугілля та ТОВ НПП ТехПром укладено договір № 07-08 про надання послуг.

Згідно з актом прийому-передачі від 17.08.2018 № ОУ-0000036 ВП Шахта Відродження передано, а ТОВ НПП ТехПром прийнято партію обладнання для виконання капітального ремонту гідростійки 2М87УМ.20.50.000 в кількості 9 штук.

Розрахунок ВП Шахта Відродження із ТОВ НПП ТехПром підтверджується платіжним дорученням від 10.09.2018 № 1238.

Однак, до перевірки не представлено документів, які б підтверджували транспортування обладнання (ТТН, шляхових листів тощо).

07.08.2015 між ВП Шахта Великомостківська ДП Львіввугілля та ТОВ НПП ТехПром укладено договір № 110 про надання послуг. Згідно з актом прийому-передачі від 17.08.2018 ВП Шахта Великомостівська передано, а ТОВ НПП ТехПром прийнято партію обладнання для виконання капітального ремонту гідростійки 2М87УМ.20.50.000 в кількості 6 штук. Розрахунок ВП Шахта Великомостівська із ТОВ НПП ТехПром підтверджується платіжним дорученням від 10.09.2018 № 390/1.

Однак, до перевірки не представлено документів, які б підтверджували транспортування обладнання до місця надання послуг та повернення з ремонту (ТТН, шляхових листів тощо).

Судом встановлено, що підставою відправлення гідростійок на ремонт слугували: дефектний акт від 15.07.2018, відповідно до якого комісією прийнято рішення про проведення термінового капітального ремонту гідростійок в кількості 9 штук; дефектний акт від 03.08.2018, згідно з яким комісія вважає, що ремонт гідро стійок в кількості 6 штук зусиллями шахти неможливий.

На підтвердження транспортування гідростійок позивачем надано суду: накладну від 30.09.2015 № 14/1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2015№ НП/126-00568, експрес накладну від 01.09.2015 № 10016458051.

Однак, згідно з накладною від 30.09.2015 № 14/1 ВП Шахта Степова надано послуги ВП Шахта Великомостківська по перевезенню вантажу з м. Павлоград до м. Сокаль, однак не вказано якого саме вантажу; - згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.215 № НП/126-00568 ВП Шахта Степова з м. Павлоград до м. Сокаль відправлено палети, разом з цим від руки дописано гідростійки ; - згідно з експрес накладною від 01.09.2015 № 10016458051 ТОВ НПП ТехПром відправлено з м. Павлоград до м. Сокаль палети, та відправлення здійснено 01.09.2015, проте акт приймання-передачі наданих послуг складений 07.09.2015.

Надавши оцінку доданих до матеріалів справи доказів, актів приймання наданих послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжного доручення, за відсутності належних доказів фактичного перевезення, дійшов висновку про недоведеність позивачем у судовому процесі реального характеру господарських операцій від ТОВ НПП ТехПром .

Крім цього в матеріалах справи наявна інформація, викладена у результатах опрацювання зібраної інформації щодо ТОВ НПП ТехПром , та надана Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпровській області, згідно якої встановлено документальне оформлення господарської операції між ТОВ НПП ТехПром та ДП Львіввугілля за відсутності факту її реального здійснення, оскільки відсутнє джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий рух за ланцюгом всіх платників податків які брали участь у здійсненні господарських операцій до ДП Львіввугілля .

Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № П/811/2247/14 (адміністративне провадження № К/9901/7235/18).

Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Отже, представленими доказами позивачем в порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності заявлених вимог, через що заявлений позов є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державного підприємства Львіввугілля залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року у справі № 83/3094/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 25 березня 2019 року.