Рішення

від 27.11.2018 по справі 826/7595/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/7595/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Мартинюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рома-М

до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання протиправним та скасування припису №395-п від 25.05.2017 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Рома-М (далі - позивач) до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису №395-п від 25.05.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що на час проведення перевірки позивача, останнім не проводились будь-які роботи, на земельній ділянці були проведені виключно огородження частини території земельної ділянки для виконання у подальшому підготовчих робіт, що свідчить про відсутність порушень приписів статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з боку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Вказав на те, що при винесенні спірного припису №395-п від 25.05.2017 року відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судове засідання відповідач свого представника не направив, у письмовому клопотання від 15.11.2018 просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалістами відділу інспекції державного контролю об'єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту здійснено виїзд за адресою бульвар Т.Шевченка, 32, 32-а м.Києв та проведено огляд земельної ділянки розташованої за вказаною адресою у Центральному історичному ареалі міста Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804) і в зоні забудови першої категорії (відповідно до діючого Генерального плану міста Києва та його приміської зони на період до 2020 року (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979). Поруч із земельною ділянкою розташована міська садиба, яка складається з особняка 1874-1875 pp., який є пам'яткою архітектури місцевого значення (рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 21.01.1986 № 49, охоронний № 110, та флігеля 1874 р., який є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини (наказ Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 02 04.1998 № 15).

За підсумками проведеного огляду встановлено, що пам'ятка на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини перебуває у незадовільному стані та потребує проведення реставраційних робіт. Наявні пошкодження тинькування, замокання та локальні тріщини на фасадах будівель.

При цьому, встановлено, що поруч з пам'яткою, на суміжній земельній ділянці за адресою: бул. Шевченка, 32, 32-А, Київ, проводяться будівельні та земляні роботи. Майданчик огороджено будівельним парканом. На будівельний майданчик потрапити не вдалось, однак, огороджену територію частково було видно через паркан.

На паркані розміщено Інформаційний стенд об'єкта будівництва, згідно з яким назва об'єкту Будівництво офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об'єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом за адресою: бул.Т.Шевченка, 32 : 32-а . Дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 24.03.2017 №19115132670300. Замовником робіт ТОВ РОМА-М (код ЄДРПОУ: 30707102), підрядник - Будівельна компаній ІНТЕГРАЛ-БУД .

Проектом встановлено, що внаслідок проведення зазначених будівельних робіт виникло пошкодження деяких елементів щойно виявленого об'єкта культура спадщини. На стінах фасадів будівлі зафіксовано вертикальні тріщини та пошкодження тиньку. До того ж проведення земляних робіт без відповідного археологічного нагляду знищує культурний шар Центрального історичною ареалу міста Києва.

Вказані пошкодження виникли внаслідок проведення будівельних робіт на суміжній земельній ділянці, які негативно впливають на технічний стан щойно виявленого об'єкту культурної спадщини.

Станом на день здійснення огляду, Департаментом не погоджувалась науково-проектна документація та не надавався дозвіл на виконання вказаних робіт. Тобто, за висновками відповідача, наявні ознаки порушення статті 24 Закону України Про охорону культурної спадщини .

До Департаменту не надходив для відповідної реєстрації дозвіл Міністерства культури України на виконання земляних робіт на вказаному об'єкті, що є ознаками порушення абзацу першого частини першої статті 35 Закону України Про охорону культурної спадщини .

За результатами здійснено заходу відповідачем винесено припис №395/П від 25.05.2017, яким зобов'язано позивача:

1) припинити виконання (будівельних) земляних робіт з дня отримання припису до реєстрації відповідного дозволу Мінкультури в Департамент;

2) в п'ятиденний термін з дня отримання припису надати до Департаменту:

- науково-проектну документацію на виконання робіт за вказаною адресою;

- висновки і рекомендації відповідної експертної організації щодо вжиття відповідних заходів для збереження об'єкта культурної спадщини при виконанні будівельних робіт у безпосередній близькості до вказаної памятки;

- документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку.

Не погоджуючись з зазначеними вимогами припису, вважаючи його таким, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України Про охорону культурної спадщини .

В Преамбулі Закону зазначено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про охорону культурної спадщини державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частиною шостою статті 3 названого Закону рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Повноваження органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції врегульовано статтею 6 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Зокрема, серед повноважень здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам'ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їхнього обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.

Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їхню територію.

Статтею 23 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що усі власники пам'яток незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено охоронюваний захід (візуальне спостереження), пов'язаний із перевіркою стану збереження пам'ятки архітектури місцевого значення - міської садиби, яка складається з особняка 1874-1875 р.р. (рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 21.01.1986 № 49, охорон. № 110) та флігеля 1874р., який є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини (наказ Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 № 15), що розташовані за адресою: бул. Т.Шевченка, 34, на предмет додержання вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини в межах повноважень наданих Законом України Про охорону культурної спадщини та Положенням про Департамент, затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.06.2015 № 575.

Отже, на спростування доводів позивача про порушення відповідачем під час перевірки приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суд зазначає, що оскаржуваний припис винесений Департаментом не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні статті 1 Закону визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України затверджено Указом Президента України від 31 травня 2011 року №634/2011, основними завданнями Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є формування державної політики з питань розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.07.2016 №3632-06/23151-06 охорона об'єктів культурної спадщини шляхом проведення перевірок характерних властивостей об'єктів культурної спадщини має здійснюватись відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини . Натомість відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності здійснюється державний нагляд (контроль) за видами господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України у листі від 20.05.2016 № 3200/0/20-16 підтримує позицію щодо нерозповсюдження норм Закону про нагляд (контроль) на правовідносини, які виникли у зв'язку із виданням припису. Заборона, як один із заходів з охорони культурної спадщини реалізується шляхом видання відповідного припису.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 №818/308/16.

Розпорядженням від 15.06.2015 року №575 Про затвердження змін до Положення про Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено, що Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.

Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства культури України та інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови і виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Основними завданнями Департаменту є, зокрема, видавати розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України Про охорону культурної спадщини дозволів або з відхиленням від них.

Відтак, положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності застосуванню не підлягають, а Закон України Про охорону культурної спадщини є в даному випадку спеціальним.

Відповідач у справі, в даному випадку, виступає як орган охорони культурної спадщини, який в силу статті 30 Закону України Про охорону культурної спадщини , зобов'язаний заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

З огляду на викладене, не підлягає застосуванню Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності як про те зазначає позивач.

У відповідності до абзацу 14 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини.

Згідно з пунктом 17 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить також надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до підпункту 67 пункту 4 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495, Міністерство видає дозволи на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Частиною першою статті 37 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Крім того, відповідно до режиму використання території історичного ареалу міста Києва, проведенню будівельних робіт передує здійснення археологічних досліджень, після чого видається відповідний дозвіл.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 24 Закону України Про охорону культурної спадщини забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

За результатами інформації отриманої з електронної бази даних документообігу Міністерства культури України, про що зазначено в листі від 15.05.2017 №400/10/55-17, погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництв, дозволів на проведення земляних робіт за вказаною адресою Міністерством не надавалось.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що будівництво за адресою бульвар Т.Шевченка, 32, 32-а м.Києві ведеться позивачем з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини історико-містобудівного обґрунтування та без дозволу на проведення робіт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України Про охорону культурної спадщини органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано та правомірно видано спірний припис, а відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Рома-М (код ЄДРПОУ 30707102, адреса: 79058, Львів, вул.Замартинійська, 31-а) до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (код ЄДРПОУ 022319933, адреса: 01004, Київ, бул.Т.Шевченка, 3) про визнання протиправним та скасування припису №395-п від 25.05.2017 року відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов