Постанова

від 13.12.2018 по справі 826/7434/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7434/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю М ТРАНС КО на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М ТРАНС КО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю М ТРАНС КО (надалі за текстом - ТОВ М ТРАНС КО ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001931404 від 17.04.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 62 833 грн. 75 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ Апекстрейд ЛТД спростовується первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник стверджує, що ним надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві наполягає на тому, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, посилаючись на висновки акта перевірки.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.03.2018 р. по 21.03.2018 р. посадовцями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ М ТРАНС КО з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень, вересень 2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 290/26-15-14-04-03/37178032 від 28.03.2018р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 50 267 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до генерального договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 10/05 від 10.05.2016 р. ТОВ Апекстрейд ЛТД зобов'язалось забезпечити подання транспортних засобів від завантаження у строки вказані у заявці, а позивач - прийняти та оплатити їх.

На підставі цього договору були складені акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму 279 100 грн., у тому числі 45 700 грн. 66 коп. ПДВ.

Також, ТОВ Апекстрейд ЛТД надало ТОВ М ТРАНС КО акт здачі-прийняття робіт із маркетингового просування веб-сайту та податкову накладну на суму 22 500 грн., у тому числі 4 500 грн. ПДВ.

Позивач перерахував кошти контрагенту, а сплачений податок відніс до податкового кредиту.

Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ Апекстрейд ЛТД не має необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, а директор товариства заперечує свою причетність до такої діяльності.

На думку відповідача, наведене свідчить про відсутність факту придбання позивачем послуг у названого контрагента.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головний управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 001931404 від 17.04.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 62 833 грн. 75 коп., у тому числі 50 267 грн. за основним платежем та 12 566 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору про надання послуг з маркетингового просування сайту № 1/08 від 01.08.2016 р.; генерального договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 10/05 від 10.05.2016 р.; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно транспортних накладних, витягів з Єдиного реєстру податкових накладних; платіжних доручень.

На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання послуг у ТОВ Апекстрейд ЛТД .

Так, позивачем не надано заявок на перевезення, які в силу пункту 2.1 генерального договору про надання транспортно-експедиторських послуг є обов'язковими.

Також, ані договір про надання послуг з маркетингового просування сайту, ані акт здачі прийняття робіт не містять відомостей про те, у чому полягають роботи, що мав виконати та фактично виконав контрагент позивача.

Крім того, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає, як у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг так і у самій необхідності у таких послугах.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що ТОВ М ТРАНС КО саме є транспортним експедитором.

При цьому, позивачем не надано жодних прийнятних та переконливих пояснень та доказів стосовно того, яка була у нього необхідність у залученні до своєї діяльності іще одного експедитора.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що вироком Печерського районного суду м. Києва засновника та директора ТОВ Апекстрейд ЛТД визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 205, 358 КК України.

На переконання судової колегії кожна із зазначених обставин окремо не дає підстави для висновку про неправомірність формування платником податку податкового кредиту.

Разом з тим, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку, що надані ТОВ М ТРАНС КО первинні документи не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку безтоварністю господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю М ТРАНС КО залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 18 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В. Земляна

суддя В.П.Мельничук