Постанова

від 17.12.2018 по справі 813/3466/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №813/3466/17

адміністративне провадження №К/9901/48614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Сакалоша В.М. від 20 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я. від 20 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Контех до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Контех (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач/Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року №0011561412, №0011581412, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій позивача із ТОВ І.К.С.КО ЛТД та ТОВ НТС-Р КО ЛТД спростовуються первинними документами, а податкова інформація щодо даних контрагентів не може бути належним доказом порушення податкової дисципліни позивачем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року №0011561412, №0011581412.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВТФ Контех по взаємовідносинах із ТОВ І.К.С. Ко ЛТД за липень-жовтень 2014 року, ТОВ НТС-Р Ко ЛТД за листопад 2014 року відповідачем складено акт від 23 червня 2017 року №824/13-01-14-12/13833204, яким встановлено порушення: - пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50 600, 00 грн., у тому чисті за 2014 рік в сумі 50 600, 00 грн.; - пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56 222, 00 грн., в тому числі за липень 2014 року в сумі 10 294, 00 грн., за серпень 2014 року в сумі 10 294, 00 грн., за вересень 2014 року в сумі 15 046, 00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 10 294, 00 грн., за листопад 2014 року в сумі 10 294, 00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами на підставі договорів про надання послуг мають нереальний характер, оскільки аналіз акта перевірки ТОВ І.К.С. Ко ЛТД , а також подана ним та ТОВ НТС-Р Ко ЛТД податкова звітність 1-ДФ (відповідно до якої на підприємстві працює одна особа) свідчать про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за договорами із позивачем через відсутність матеріальних та трудових ресурсів. Також контролюючий орган вказує на відсутність у актах наданих послуг конкретизації їх змісту та обсягу.

10 липня 2017 року Управлінням на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0011561412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 63 250, 00 грн. (основний платіж 50 600, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 12 650, 00 грн.); - №0011581412, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 70 278, 00 грн. (основний платіж 56 222, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 14 056, 00 грн.).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 липня 2014 року між ТОВ ВТФ Контех (замовник) та ТОВ І.К.С. КО ЛТД (підрядник) укладено контракт №14/07, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання, зокрема, робіт з технічного обслуговування електричного та телекомунікаційного обладнання.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується актами виконаних робіт/наданих послуг: №ІКС0020 від 31 липня 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.; №ІКС0020 від 31 липня 2014 року на суму 23460,00 в т. ч. ПДВ 3910,00 грн.; №ІКС0103 від 29 серпня 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.; №ІКС0104 від 29 серпня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.; №ІКС0193 від 30 вересня 2014 року на суму 28512,00 в т.ч. ПДВ 4752,00 грн.; №ІКС0192 від 30 вересня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.; №ІКС0191 від 30 вересня 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.; №ІКС0240 від 31 жовтня 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.; №ІКС0241 від 31 жовтня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн., відповідно до яких підрядником здійснено технічне обслуговування телекомунікаційного обладнання.

Контрагентом надано позивачу податкові накладні: №56 від 31 липня 2014 року на суму 38304,00 в т. ч. ПДВ 6384,00 грн.; №57 від 31 липня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.; №111 від 29 серпня 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.; №112 від 29 серпня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.; №101 від 30 вересня 2014 року на суму 28512,00 в т. ч. ПДВ 4752,00 грн.; №100 від 30 серпня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.; №99 від 30 вересня 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.; №79 від 31 жовтня 2014 року на суму 38304,00 в т. ч. ПДВ 6384,00 грн.; №80 від 31 жовтня 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.

Оплата позивачем здійснена в безготівковому порядку, про що свідчать платіжні доручення: від 20 листопада 2014 року №526 в сумі 61764,00 грн., від 23 жовтня 2014 року №496 в сумі 28512,00 грн., від 22 жовтня 2014 року №124 в сумі 23460,00 грн., від 16 жовтня 2014 року №491 в сумі 38304,00 грн., від 22 вересня 2014 року №94 в сумі 61764,00 грн., від 26 серпня 2014 року №421 в сумі 23460,00 грн., від 07 серпня 2014 №391 в сумі 38304,00 грн.

Також 31 жовтня 2014 року між ТОВ ВТФ Контех (замовник) та ТОВ НТС-Р КО ЛТД (підрядник) укладено договір №132-14, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання зокрема, робіт з технічного обслуговування електричного та телекомунікаційного обладнання.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується актами виконаних робіт/наданих послуг: №НТС-00081 від 28 листопада 2014 року на суму 23460,00 в т.ч. ПДВ 3910,00 грн.; №НТС-00080 від 28 листопада 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн., відповідно до яких підрядником здійснено технічне обслуговування телекомунікаційного обладнання.

Контрагентом надано позивачу податкові накладні: №57 від 28 листопада 2014 року на суму 23460,00 в т. ч. ПДВ 3910,00 грн.; №68 від 28 листопада 2014 року на суму 38304,00 в т.ч. ПДВ 6384,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправне збільшення позивачу сум грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є помилковими, оскільки встановлені під час проведення перевірки порушення платником податків, на думку контролюючого органу, спростовують реальне здійснення господарських операцій.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

11.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, , не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11.4. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

11.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

21. Судами попередніх інстанцій правильно не прийнято до уваги посилання відповідача на податкову звітність контрагентів та акт перевірки ТОВ І.К.С.КО ЛТД як на доказ відсутності можливості виконання взятих на себе договірних зобов'язань, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у контрагентів необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, у тому числі податкової звітності контрагентів, на яку посилається відповідач та з якої б вбачалась відсутність у останніх таких умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги. До того ж сама по собі інформація за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ І.К.С.КО ЛТД та ТОВ НТС-Р КО ЛТД .

22. Що ж до змісту актів наданих послуг, то у даному випадку, виходячи зі специфіки послуг, що надавалися, слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначення у них фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

24. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі №813/3466/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду