Постанова

від 19.12.2018 по справі 823/159/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

Київ

справа №823/159/17

провадження №К/9901/44532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді: Тимошенко В.П. від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. від 07 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року Приватне підприємство "Колос Чигиринщини" звернулось до суду із позовом до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", ОСОБА_2, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області від 17 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 15875565 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,9023 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" на підставі договору оренди землі, серія і номер: б/н від 19.02.2010 та договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 01.06.2016.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 17.03.2016, номер запису про інше речове право 15875565 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,9023 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон", на підставі договору оренди землі від 19.02.2010 б/н та договору від 01.06.2016 б/н про внесення змін до договору оренди землі.

3. Рішення суду мотивовано тим, що державний реєстратор не перевірив відомості Державного земельного кадастру та не пересвідчився у тому, що він не містить даних про раніше зареєстроване речове право на земельну ділянку. Договір оренди від 25.05.2011 було укладено строком на 5 років, дія якого на момент прийняття спірного рішення вже закінчилась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2011 між Приватним підприємством "Колос Чигиринщини" (орендар) та ОСОБА_2, (орендодавець) укладено договір № 6 оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, строком дії - 5 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 04.08.2011).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом серії НОМЕР_2

26.05.2016 між Приватним підприємством "Колос Чигиринщини" та ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки №123, яким погодили термін її оренди на 10 років.

Рішенням від 08.12.2016 №32801987 державний реєстратор відмовив у державній реєстрації цього договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.

Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується внесення запису №15875565 про інше речове право. Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 19.02.2010 та договір про внесення змін від 01.06.2016 б/н, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" та ОСОБА_2

Підстава внесення запису - рішення від 12.08.2016 (індексний номер 30909260) державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко O.A. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки терміном на 7 років з правом пролонгації.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон обґрунтована тим, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі № 2а-4126/11/1470 підтверджено факт набуття ним права оренди на земельну ділянку, а тому рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області від 17.03.2016 є правомірним.

7. У запереченні на касаційну скаргу Приватне підприємство "Колос Чигиринщини", посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

9. За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

10. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

11. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

12. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором оренди, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон , з підстав існування чинного договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та позивачем. Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію речового права, тобто існує спір між двома суб'єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку (чинності одного з договорів оренди землі).

18. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

20. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

21. Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

22. Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Приватним підприємством "Колос Чигиринщини" та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон стосовно права оренди на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

23. За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

24. У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

25. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

26. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

27. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

28. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

29. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

30. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

31. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців