Постанова

від 29.11.2018 по справі 522/22754/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6058/18

Номер справи місцевого суду: 522/22754/17

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аркада , Приватного підприємства Інвест-прогрес груп про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва (об'єкт інвестування), відшкодування моральної (немайнової шкоди), -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ Аркада , ПП Інвест-прогрес груп про визнання майнових прав за договором про пайову участь в будівництві об'єкту нерухомого майна №АРК-06 від 25 червня 2007 року на котедж АДРЕСА_1, стягнення солідарно моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн (а.с. 2-7).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 20 квітня 2018 року позов був залишений без руху і позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.96).

29.05.2018 року представник позивача - ОСОБА_3 надала до суду заяву, в якій вказує, що судовий збір у сумі 1640,00 грн., з яких 640 грн. - за немайнову вимогу щодо визнання майнових прав на об'єкт інвестування та 1 000,00 грн. за майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. (а.с.100-102).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ Аркада , ПП Інвест-прогрес груп про визнання майнових прав на об'єкт незавершено залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, та не сплатив судовий збір за майнову вимогу, оскільки предметом позову у вказаній справі є майнові права на нерухоме майно, а саме котедж АДРЕСА_1, а тому відповідно до ст.80 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) ціна позову визначається вартістю майна. Крім того, суд першої інстанції залишаючи без розгляду позов зазначив, що позивач не є споживачем відповідно до ст.1 Закону України Про захист прав споживачів (споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), та не може бути звільненим від сплати судового збору за п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір . Також, Законом України Про захист прав споживачів не передбачено такий спосіб захисту споживачів, як визнання за споживачем майнових прав на нерухоме майно (а.с. 104-105).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при залишення апеляційної скарги без руху не зазначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, а тому апелянт самостійно розрахував ставку судового збору за подачу цієї позовної заяви та відповідно подав клопотання, в якій повідомив, що судовий збір був сплачений 15 грудня 2017 року у розмірі 1640 грн. Водночас, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково, залишаючи позов без розгляду, зазначає, що позивач не сплатив судовий збір за майнову вимогу, оскільки предметом спору є майнові права на нерухоме майно. Тобто суд першої інстанції, як на думку апелянта, помилково ототожнив визнання права власності на майно та визнання права на майнові права, оскільки в останньому неможливо визначити вартість майна, яка ще не створена та буде створена в майбутньому, а тому вказана вимога є немайновою. Крім того, суд першої інстанції всупереч вимогам вказаним у ч.ч.5,6 ст. 185 ЦПК України суд першої інстанції позовну заяву апелянта залишив без розгляду, а не повернув позивачу як вимагає законодавство (а.с.108-111).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Аркада Акименко В.М. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, та не сплатив судовий збір за майнову вимогу, оскільки предметом позову в справі є майнові права на нерухоме майно, а саме котедж АДРЕСА_1, а тому відповідно до ст.80 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) ціна позову визначається вартістю майна. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не є споживачем відповідно до ст.1 Закону України Про захист прав споживачів , та не може бути звільненим від сплати судового збору за п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , та Законом України Про захист прав споживачів не передбачено такий спосіб захисту споживачів, як визнання за споживачем майнових прав на нерухоме майно. Тому, суд першої інстанції вирішив залишити позовну заяву без розгляду.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи 04 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ Аркада , ПП Інвест-прогрес груп про визнання майнових прав за договором про пайову участь в будівництві об'єкту нерухомого майна №АРК-06 від 25 червня 2007 року на котедж АДРЕСА_1, стягнення солідарно моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. При цьому, позивач посилався на те, що звільнений від сплати судового збору в контексті положень ст. 22 Закону України Про судовий збір (а.с. 2-7).

07.12.2017 року ухвалою судді ОСОБА_4 позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху в зв'язку з несплатою судового збору (а.с. 37-38). 15.12.2017 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з квитанцією про сплату судового збору (а.с. 40-41).

19.12.2017 року ухвалою судді ОСОБА_4 позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху та надано позивачу строк визначити статус ПП Інвест-прогрес груп (а.с. 43). 09.01.2018 року на виконання вказаної ухвали позивач надав до суду відповідну заяву (а.с. 48). Ухвалою від 10.01.2018 року ухвалою судді ОСОБА_4 позовну заяву ОСОБА_2 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі (а.с. 57-58).

В зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 16.04.2018 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за позовом ОСОБА_2 було розподілено судді Єршовій Л.С. (а.с. 93-94). Ухвалою судді Єршової Л.С. від 20.04.2018 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху в зв'язку з несплатою судового збору (а.с. 96). 29.05.2018 року від позивача надійшла заява, якою він пояснив, що ним було сплачено та надано 15.12.2017 року відповідні підтвердження щодо сплати судового збору, які містяться в матеріалах справи (а.с. 100-103). 30.05.2018 року ухвалою судді Єршової Л.С. позов був залишений без розгляду в зв'язку з невиконанням ухвали від 20.04.2018 року (а.с. 104-105).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своїй постанові № 10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах , зокрема, в п. 3 порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК (попередня редакція) передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК (попередня редакція)), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК (попередня редакція)) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК (попередня редакція)). Крім того, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК (попередня редакція) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК (попередня редакція) постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Разом з тим, за обставинами даної справи при повторному залишенні позовної заяви без руху з мотивів несплати судового збору судом першої інстанції не була точно визначена сума несплачених судових витрат, що як наслідок безпосередньо в ухвалі відображено не було, натомість, суддя в резолютивній частині ухвали лише зазначає ставки судового збору за майнову та немайнову вимоги, при цьому частину сплаченого судового збору суддя в ухвалі від 20.04.2018 року не врахував. А тому, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права доводи апелянта в цій частині підлягають задоволенню. Щодо доводів апелянт про те, що у випадку пред'явлення вимог щодо визнання права власності на майнові права неможливо визначити вартість майна, яке ще не створене та буде створене в майбутньому та, відповідно, розрахувати суму судового збору апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. В матеріалах справи міститься договір № АРК-06 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 25.06.2007 року, предметом якого виступає зобов'язання Підприємства (ПП Інвест-прогрес груп) передати у власність Пайовика (ОСОБА_2.) Пай, а Пайовик зобов'язується прийняти Пай і сплатити за нього Підприємству суму Договору. При цьому, в Загальних положеннях цього Договору визначено, що він за змістом є договором купівлі-продажу майнових прав до Цивільного кодексу України, а крім того в п. 5 Договору визначена його сума. За таких обставин суд приходить до висновку, що майнові права, які є предметом спору в рамках даної справи, мають вартісне визначення, а тому є майновими з точки зору права, та можуть бути об'єктом справляння судового збору за ставками, встановленими для майнових вимог. А тому доводи апелянта в цій частині судом відхиляються. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а судом першої інстанції були неправильно застосовані норми процесуального права, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

29.11.2018 року м. Одеса