Постанова

від 17.12.2018 по справі 909/662/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" грудня 2018 р.                                                                    Справа №909/662/18 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого – судді                                                            О.В. Зварич суддів                                                                                О.П. Дубник О.С. Скрипчук, секретар судового засідання М.С. Кіра, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопак” (надалі ТзОВ “Технопак”) б/н від 24.10.2018р. (вх. № 01-05/896/18 від 02.11.2018р.) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018р. (суддя П.А.Шкіндер; повний текст рішення складено 05.10.2018р.) у справі № 909/662/18 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМ-Долина» (надалі ТзОВ «ББМ-Долина») до відповідача: ТзОВ “Технопак” про стягнення заборгованості в сумі 17776,85 грн., за участю: від позивача: Парфан Т.Д. – адвокат (довіреність б/н від 27.04.2018р.) ; від відповідача: Криницький О.П. – керівник; Вовк В.В. – адвокат (ордер серія ІФ №062719 від 30.11.2018р.), ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 31.07.2018р. ТзОВ «ББМ-Долина» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Технопак» про стягнення заборгованості в розмірі 17776,85 грн., в тому числі: 12000,00 грн. основного боргу; 3187,80 грн. інфляційних втрат; 964,28 грн. – 3 % річних; 1624,11 грн. – пені (а.с. 4-5).      Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018р. у справі №909/662/18 (суддя П.А. Шкіндер) частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ТзОВ «Технопак» на користь ТзОВ «ББМ – Долина» - 12000,00 грн. основного боргу, 3169,20грн. інфляційних втрат, 764,28 грн. 3 % річних, 1624,11 грн. пені та 1758,47 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 68-73). В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що умовами договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.06.2013р., укладеного між ТзОВ «ББМ – Долина» (Орендодавець) та ТзОВ «Технопак» (Орендар), встановлено термін його дії до 31.12.2013р. (п. 6.1 договору). Разом з тим, згідно із пунктом 6.5 спірного договору, сторони залишили за собою право у випадках, не передбачених договором, керуватися нормами чинного законодавства. Частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Враховуючи, що жодна із сторін про припинення дії договору не заявила, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дію договору продовжено, так як договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Суд вказав, що відповідач продовжував користуватись орендованим майном до липня 2017 року включно, а позивач не заперечував.  Разом з тим, з лютого 2015 року відповідач припинив сплачувати орендну плату за оренду нерухомого майна згідно умов спірного договору, внаслідок чого станом на 01.08.2017р. у нього виникла основна заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 12000,00 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми 964,28 грн. – 3% річних від простроченої суми боргу та суми 3187,80 грн. – інфляційних втрат, суд вказав, що відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару в повному обсязі не виконав, отже нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним. Однак, перевіривши розрахунок позивача втрат від інфляції та 3 % річних з простроченої суми, згідно вимог ст.625 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі  3169,20 грн. інфляційних втрат та в сумі 764,28 грн. - 3 % річних. В частині стягнення 200,00 грн. – 3% річних та 18,60 грн. інфляційних втрат відмовив. Також місцевий господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем пені в розмірі 1624,11 грн. за порушення строків виконання зобов`язань за договором, оскільки вказана сума нарахована позивачем у відповідності до п. 5.2 договору.    Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ТзОВ «Технопак» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018р. у справі №909/662/18, в якій просить повністю скасувати зазначене судове рішення та винести нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дану справу розглянув поверхнево, з неповним дослідженням всіх обставин справи та при порушенні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, безпідставними є посилання суду в оскаржуваному рішенні, що відповідач не надав відзиву на позовну заяву, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що 14.08.2018р. ТзОВ «Технопак» в канцелярію господарського суду Івано-Франківської області подало відзив на позовну заяву в справі №909/662/18, підтвердженням чого є відповідний штамп господарського суду Івано-Франківської області. Більше того, під час судового засідання суд першої інстанції оголосив про наявність у справі відзиву на позовну заяву. Місцевий господарський суд жодним чином не навів мотивовану оцінку аргументів, що були наведені відповідачем в поданому відзиві. Скаржник зазначає, що, не маючи можливості користуватись електроенергією, змушений був укласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. При цьому, доступу до приміщення (трансформаторної підстанції) у Орендаря не було, ключі від приміщення не були надані. До відзиву на позовну заяву надав копію акту обстеження від 10.02.2015р., яким зафіксовано, що РУ-04кВ ЗТП опломбовано пломбами з написом «Постороннім вхід заборонено! Приватна власність  ТзОВ «ББМ – Долина»». Також апелянт вказує, що згідно із п. 6.1. спірного договору строк дії договору становить не довше, ніж до 31.12.2013р. Таким чином вимога сплатити орендну плату за період з лютого 2015 року по липень 2017р. виходить не тільки за межі дії строку договору але і за межі позовної давності. Стверджує, що у відзиві на позов заявляв про сплив позовної давності та просив суд відмовити в позові, застосувавши відповідні наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України. Однак, дані обставини суд першої інстанції також не врахував.           Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі. Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судом 03 червня 2013 року між ТзОВ «ББМ – Долина» (Орендодавець) та ТзОВ «Технопак» «Орендар» укладено договір оренди нежитлового приміщення №03/06-13-52 (а.с. 11-12). Згідно із п. 1.1 даного договору Орендодавець протягом тижня з дня підписання цього договору передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення електрощитової з наявним електрообладнанням, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м.Долина, вул. 8 Березня, 10, площею 4 кв.м  для використання на умовах, визначених у даному договорі. Приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі (п.2.4 договору). Якщо Орендодавець не передасть Орендареві орендоване майно у строки і на умовах, визначених цим договором, Орендар має право вимагати від Орендодавця передачі орендованого майна та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням цього договору (п. 2.2 договору). Згідно із п. 2.3 договору Орендар зобов`язується протягом тижня після завершення дії цього договору повернути, а Орендодавець прийняти майно, визначене у пункті 1.1 цього договору. Відповідно до п. 2.1 договору за користування орендованим майном Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату у розмірі 100,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня пред`явлення Орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати (2.2 договору). Згідно із п. 2.3 спірного договору у разі несвоєчасної оплати орендної плати Орендар також перераховує на користь Орендодавця, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але не довше ніж до 31 грудня 2013р. У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються нормами чинного законодавства (п.п. 6.1, 6.5 договору).          Згідно Акту прийому-передачі приміщень до договору оренди нежитлових приміщень № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв об`єкт оренди – нежитлове приміщення (яке складає 1/3 частини нежитлового приміщення), розташоване в місті Долина, по вулиці 8 Березня, 10 (в технічному паспорті позначена ЛІТ.Д) загальною площею 12 кв.м (а.с. 12).   В матеріалах справи наявна копія акту обстеження від 10.02.2015р., складеного комісією філії ПАТ Долинський РЕМ за участю директора ТОВ «Технопарк» Криницького О.П., яким зафіксовано, що РУ-04кВ ЗТП опломбовано пломбами з написом «Постороннім вхід заборонено! Приватна власність ТзОВ «ББМ – Долина»». З даної копії вбачається, що в обстеженні не приймали участі представники від Орендодавця. Згідно з доданою до позову копією акту обстеження трансформаторної підстанції ТП 0,4/6кВ ТОВ «ББМ-Долина» за адресою вул.8-го Березня 10 в м.Долина Івано-Франківської області, складеного  08 серпня 2017 року комісією Орендодавця (без участі Орендаря), встановлено наступне: 1) на вхідних дверях до підстанції виявлено зникнення висячої колодки, а взамін встановлено колодку невідомого походження; 2) демонтовано лічильники електроенергії субспоживачів сусідніх підприємств ТОВ «Технопак» та ПП «Гранд», знято комплекти запобіжників із рубильників даних приєднань; 3) від'єднано і винесено за межі підстанції силовий кабель приєднання ПП «Гранд»; 4) на момент обстеження з підстанції знята напруга. Як зазначає позивач, з моменту підписання договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 (червень 2013 року) до липня ( включно) 2017 року електропостачання ТзОВ «Технопак»  здійснювалося за допомогою лінії електропередач, які є власністю ТзОВ «ББМ-Долина», а облік спожитої електроенергії здійснювався за допомогою обладнання, встановленого в орендованому приміщенні. Дана обставина відображена у Додатку 5 до договору про постачання електричної енергії №1130 від 01.04.2013р. (а.с. 13). Разом з тим, з лютого 2015 року відповідач припинив сплачувати орендну плату, внаслідок чого станом на 01.08.2017 року у нього виникла заборгованість згідно договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. В матеріалах справи міститься Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.08.2017р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 12000,00грн. (а.с. 14). Даний Акт відповідачем не підписаний.   Пунктом 5.2 спірного договору оренди нежитлового приміщення сторони обумовили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків по орендній платі Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позивач провів нарахування відповідачу 3187,80 грн. інфляційних втрат, 964,28  грн.  – 3 % річних та 1624,11 грн. пені. Загальна сума заборгованості, заявлена позивачем, становить 17776,85 грн. При винесенні постанови колегія суддів враховує таке. Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні  договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.           Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).           Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Згідно із ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України). Частиною першою статті 762 ЦК України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст.762 ЦК України). Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України). Судом встановлено, що між ТзОВ «ББМ – Долина» (Орендодавець) та ТзОВ «Технопак» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №03/06-13-52 від 03.06.2013р. На виконання зобов`язань за даним договором згідно акту прийому-передачі приміщень до договору оренди нежитлових приміщень № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв об`єкт оренди – нежитлове приміщення (яке складає 1/3 частини нежитлового приміщення), розташоване в місті Долина, по вулиці 8Березня, 10 (в технічному паспорті позначена ЛІТ.Д) загальною площею 12 кв.м. Як зазначалось вище, пунктом 6.1 договору оренди сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань  за цим договором, але не довше ніж до 31.12.2013року. Орендар зобов`язується протягом тижня після завершення дії цього договору повернути, а Орендодавець прийняти майно, визначене у пункті 1.1 цього договору (п. 2.3 договору). Пунктом 6.5 договору сторони залишили за собою право у випадках, не передбачених договором, керуватися нормами чинного законодавства. Згідно із ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Як встановлено судом апеляційної інстанції, жодна із сторін про припинення дії спірного договору не заявила, такі докази в матеріалах справи відсутні. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дію договору оренди нежитлових приміщень №03/06-13-52 від 03.06.2013р. було продовжено. Крім того, акт прийому-передачі орендованого майна щодо повернення Орендарем майна Орендодавцю у відповідності до п. 2.3 договору сторонами не складався. Такий в матеріалах справи відсутній.    З аналізу матеріалів справи та пояснень представників сторін випливає, що останній раз відповідач сплатив 5200 грн. згідно платіжного документа № 29 від 19.02.2015 року, призначення платежу: погашення заборгованості за оренду підстанції, в т.ч. ПДВ - 866,67  грн.(а.с.63). Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 01.08.2017р. виникла заборгованість згідно договору оренди нежитлових приміщень № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. в сумі 12000,00 грн. (а.с. 16). З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми боргу зі сплати орендних платежів в розмірі 12000,00грн. Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача суми 964,28 грн. – 3% річних від простроченої суми боргу та 3187,80 грн. інфляційних втрат, колегія суддів враховує таке. Відповіднодо частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з поданим позивачем розрахунком станом на 01.07.2018р. нараховано відповідачу - 3% річних від простроченої суми боргу помісячно за період з березня 2015 року по грудень 2017 року в розмірі 964,28 грн. та інфляційних втрат помісячно за період з березня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 3187,80 грн. (а.с. 16). Враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлових приміщень № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. не виконав в повному обсязі своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів, суд апеляційної інстанції вважає правомірним нарахування позивачем 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, перевіривши за допомогою системи «ЛІГА» поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3% річних з простроченої суми, згідно вимог ст. 625 ЦК України вважає підставним висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в розмірі 3169,20 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 764,28 грн. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в частині стягнення 200,00 грн.  -3% річних та  18,60 грн.  інфляційних втрат. Крім того, у п. 5.2 спірного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків по орендній платі Орендар сплачує на коритсь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.           У відповідності до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК  України). Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано пеню на основну суму заборгованості 12000,00 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.08.2017р. по 01.02.2018р. в розмірі 1624,11 грн. (а.с. 16). З огляду на те, що відповідач в порушення п. 2.1 договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів у повному обсязі не виконав, чим порушив права та законні інтереси позивача щодо повної та своєчасної оплати за користування орендованим майном згідно умов договору, суд апеляційної інстанції вважає підставним нарахування позивачем пені відповідно до п. 5.2 договору та положень ст.232 ГК України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд обгрунтовано та законно частково задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. по сплаті орендної плати в розмірі 12000,00грн., 3169,20 грн. інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 764,28 грн. та 1624,11 грн. пені. Безпідставними на думку суду апеляційної інстанції є твердження скаржника, що позивач в порушення п. 2.2 договору не пред`являв відповідачу рахунків – фактур на сплату орендних платежів, відповідно строк виконання зобов`язання не настав. Відсутність/ненадання рахунку-фактури не може вважатися звільненням орендаря від сплати орендної плати, якщо сторони погодили в договорі строк виконання зобов`язання, який не залежить від направлення рахунку-фактури. Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними в судовому засіданні представником позивача, що умовами спірного договору (п.2.1) та чинним законодавством визначено обов'язок Орендаря щодо сплати орендної плати щомісячно. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України договір після закінчення його строку поновлювався, оскільки Оредар продовжував користуватися майном після закінчення строку договору і щодо цього були відсутні заперечення Орендодавця. Факт передачі об`єкта оренди Орендарю підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 03.06.2013 року. За умовами спірного договору орендар зобов`язаний був повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, чого не зробив. Крім того, суд наголошував, що в матеріалах справи міститься банківська виписка по рахунку №26001424638 від 19.02.2015р., з якої вбачається що відповідач на рахунок позивача здійснив проплату в сумі 5200,00 грн. В графі призначення платежу зазначено «погашення заборгованості за оренду підстанції» (а.с. 63). Дана обставина спростовує твердження скаржника, що договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.06.2013р. був чинним до 31.12.2013р. Таким чином, доводи скаржника, що заявлена позивачем вимога щодо сплати орендної плати з лютого 2015 року по липень 2017 року виходить за межі дії строку позовної давності, є безпідставними. Щодо тверджень скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд під час судового засідання оголосив про наявність  у справі відзиву на позовну заяву, однак з невідомих причин в оскаржуваному рішенні суд вказує, що «відзив на позов відповідач не надав». Колегія суддів дійшла висновку про те, що дане порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, тому не вбачає підстав для скасування (зміни) судового рішення з цієї причини.   Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Варто зазначити, що обов'язок суду обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін проти України» від 10.02.2010, набуло статусу остаточного 10.05.2011). Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд – ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопак” б/н від 24.10.2018р. (вх. № 01-05/896/18 від 02.11.2018р.)  залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018р. у справі № 909/662/18 – без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя                                                                      О.В. Зварич судді                                                                                           О.П. Дубник                                                                                           О.С. Скрипчук