Постанова

від 18.12.2018 по справі 908/685/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 року м.Дніпро Справа № 908/685/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від ТОВ "Бизнесстандарт": Панков К.М., довіреністьб/н від 18.08.2017 р., адвокат;

інші учасники справи у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року ( повний текст складено 29.10.2018 року, судді Колодій Н.А., Мірошниченко М.В., Проскуряков К.В.) у справі № 908/685/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт» , (69057, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, офіс 304)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- 1) ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_3);

- 2) ОСОБА_4, (ІНФОРМАЦІЯ_2, 83030, АДРЕСА_1);

- 3) ОСОБА_5, (ІНФОРМАЦІЯ_3, 69005, АДРЕСА_2)

- 4) ОСОБА_6, (ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_4);

- 5) ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_5, АДРЕСА_5);

- 6) ОСОБА_7, (ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_6).

про витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/685/18, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» звернулось з позовом про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесстандарт (ЄДРПОУ 39475615), юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги. 1.129, офіс 304, наступних автотранспортних засобів:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4 та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Амстор ) право власності на вказані автотранспортні засоби.

24 жовтня 2018 до господарського суду Запорізької області надійшла заява, в порядку ст.ст. 136-140ГПК України, про забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною розпорядження (без заборони використання) на транспортні засоби:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року у справі №908/685/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27) задоволено.

Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом: накладення арешту з забороною розпорядження (без заборони використання) на транспортні засоби:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4.

Ухвала мотивована тим, що обрані способи забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити права та інтереси сторін у справі у разі задоволення позову.

Суд зазначив, що на момент розгляду клопотання про забезпечення позову у суду відсутні будь-які докази, які б спростовували позицію позивача.

Короткі вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт» із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року по справі №908/685/18 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у додатку до заяви позивача про забезпечення позову зазначений тільки документ про сплату судового збору.

Доказів на підтвердження обставин, якими обгрунтована необхідність забезпечення позову, не надано.

На дату розгляду та задоволення Господарським судом Запорізької області заяви про забезпечення позову доказів на підтвердження викладених позивачем обставин матеріали справи №908/685/18 не містили.

Під час постановления оскаржуваної ухвали за відсутності доказів існування обставин, що обґрунтовують вимогу позивача про забезпечення позову, судом першої інстанції допущене порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову і постановления судового рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованості, а також висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду.

Місцевим господарським судом також не враховано, що не застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні транспортні засоби не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що згідно з ч. 2 cm. 136 ГПК України є умовою застосування заходів забезпечення позову.

Позов про витребування спірних транспортних засобів з незаконного володіння відповідача та визнання права власності позивача на них обґрунтований посиланням на обставини наявності у позивача права власності на спірні транспортні засоби, невизнання відповідачем права власності позивача, вибуття спірних транспортних засобів з володіння позивача поза його волею внаслідок вчинення кримінального правопорушення, безпідставного заволодіння відповідачем майном позивача.

На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, до матеріалів справи не надано жодного належного і допустимого в розумінні cт.cт. 76, 77 ГПК України доказу.

І навпаки, сторонами не заперечуються та матеріалами справи підтверджуються обставини відчуження Позивачем спірних транспортних засобів на користь Третіх осіб на підставі договорів купівлі-продажу транспортних засобів, оформлених довідками-рахунками (копії подані Позивачем і наявні в матеріалах справи), які відповідно до положень п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07,09.1998р. №1388, у редакції, чинній на момент вчинення правочину, є документом, який підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, а згідно з позицією ВГСУ в постановах від 22.11.2016р. у справі №922/6139/15, від 12.04.2016р. у справі №922/6139/15, від 25.02.2015р. у справі №925/11/14 та інших за своїм правовим змістом є підтвердженням вчинення факту купівлі-продажу автомобіля.

Одночасно, внаслідок відчуження спірного майна на користь третіх осіб право власності позивача на спірні транспортні засоби припинилося в силу положень п. 1 ч. 1 cm. 346 ЦК України.

При цьому, спірні транспортні засоби набуті у власність кожним наступним власником (Третіми особами, Відповідачем) на підставі правочинів з відчуження майна, правомірність яких презюмується відповідно до cm. 204 ЦК України, а докази визнання їх недійсними в судовому порядку відсутні.

Відповідно, обставини наявності у позивача права власності на спірні транспортні засоби, невизнання відповідачем права власності позивача, вибуття спірних транспортних засобів з володіння позивача поза його волею внаслідок вчинення кримінального правопорушення, безпідставне заволодіння відповідачем майном позивача спростовуються наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами.

За таких обставин, позивачем не тільки не надані докази на підтвердження підстав позову, але й обраний ним спосіб захисту не відповідає нормам матеріального і процесуального права, усталеній судовій практиці та позиції Верховного Суду України, про що детально розписано у відзиві на позовну заяву.

Позивачем не доведено наявність його права або інтересу, а тим більше порушення чи оспорювання такого права або інтересу та можливість захисту такого права чи інтересу через обраний спосіб судового захисту.

Місцевим господарським судом не враховано, що перевірка наявності обставин щодо відчуження спірних транспортних засобів на користь фізичних осіб мала важливе значення для вирішення питання про правомірність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно фізичних осіб (якщо такі є його новими власниками), оскільки такі особи не тільки не є учасниками спору в рамках справи №908/685/18, але й не можуть бути залучені до участі у даній справі як відповідачі з огляду на положення cm.cm. 20, 21, 173, 175, 231, 278 ГПК України щодо неможливості розгляду господарськими судами спорів, стороною яких є фізична особа; недопустимості об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства: відмови у відкритті провадження у справі та закриття провадження у справі у разі якщо спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства; обов'язковості скасування судового рішення у разі порушення правил юрисдикції господарських судів.

Порушення у такому разі конституційного права власника - фізичної особи та його права, закріпленого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою забезпечення ефективного захисту навіть законної вимоги позивача, не є виправданим.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції' [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції» , пп. 69 і 73, Series А N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

У свою чергу, відповідно до ч. 4 cт. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 ГПК України).

Встановлені та неоспорені обставини справи, а також відповідні їм правовідносини.

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/685/18 в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» звернулось з позовом про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесстандарт (ЄДРПОУ 39475615), юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги. 1.129, офіс 304, наступних автотранспортних засобів:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4 та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Амстор ) право власності на вказані автотранспортні засоби.

24 жовтня 2018 до господарського суду Запорізької області надійшла заява, в порядку ст.ст. 136-140 ГПК України, про забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною розпорядження (без заборони використання) на транспортні засоби:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року у справі №908/685/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Ленінградська, буд. 27) задоволено.

Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом: накладення арешту з забороною розпорядження (без заборони використання) на транспортні засоби:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Коваль Л.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року ( повний текст складено 29.10.2018 року, судді Колодій Н.А., Мірошниченко М.В., Проскуряков К.В.) у справі № 908/685/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2018 року.

18.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник скаржника надав пояснення по справі на навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 року у справі №904/3344/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

Доводи, за якими суду апеляційної інстанції не погодився або погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

У заяві про забезпечення позову позивач зазначав, що на автотранспортні засоби, під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000109 за ст.ст. 357, 191 Кримінального Кодексу України, за клопотаннями слідчих, неодноразово був накладений арешт з забороною використання та розпорядження, який забезпечував неможливість подальшого незаконного відчуження автотранспортних засобів, які належать ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» .

Як вказував заявник, представниками ТОВ «Бизнесстандарт» постійно вживаються дії направленні на відчуження вищевказаних автотранспортних засобів та зняття з них арешту з метою унеможливлення їх витребування саме у відповідача.

На підставі викладеного, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних з невиконанням або утрудненням виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням інтересів сторін судового процесу, позивач вважав, що обґрунтованими і співмірними у даному випадку заходами забезпечення позовних вимог вбачається накладання арешту на транспорті засоби.

Вжиття відповідних заходів сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість уникнення труднощів при виконанні рішення суду. З огляду на об'єктивні обставини справи таке, забезпечення є цілком правомірним з урахуванням правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно зі ст. п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов, забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії та інше.

Згідно зі стало судовою практикою, заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Предметом спору у справі № 908/685/18 є витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт» (ЄДРПОУ 39475615), юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги. 1.129, офіс 304, наступних автотранспортних засобів:

- автомобіль Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_7 номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору,НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4 та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» право власності на вказані автотранспортні засоби.

На момент розгляду клопотання про забезпечення позову у суду відсутні будь-які докази, які б спростовували позицію позивача.

Обрані способи забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити права та інтереси сторін у справі у разі задоволення позову.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся звернутися до суду.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що ТОВ «Бизнесстандарт» згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні уже продано два автотранспортних засоби, а тому відповідача існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернутися до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи автомобілі які є предметом спору у даній справі ТОВ «Бизнесстандарт» будуть перереєстровані на інших осіб, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Торгівельний будинок"Амстор".

Крім того, у судовому засіданні представник скаржника зазначив, що не виключає можливості відчуження спірних транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє довід скаржника стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтована необхідність забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи наявні єдиного Державного реєстру досудових розслідувань, висновки експертизи, протокол допиту свідка, та враховуючи ті обставини, що відповідачем вчинюються дії на відчуження транспортних засобів, які є предметом спору і в сукупності всіх цих обставин можна прийти до достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Стосовно решти доводів скаржника, колегія суддів вважає, що ці обставини повинні з'ясовуватись судом першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, а тому відхиляються колегією суддів. Так само як і незгода скаржника з обраним позивачем способом захисту.

Висновки суду за результатом розгляду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року по справі 908/685/18 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що згідно зі ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року у справі № 908/685/18 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 року у справі № 908/685/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови складено 20.12.2018 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд