Рішення

від 18.12.2018 по справі 905/1772/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.2018 Справа № 905/1772/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр Донецької області

про стягнення попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101 300,00 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача: Заруцький Р.М.- представник за довіреністю № 57 від 22.10.2018р.

від відповідача : Цимах В.К. особисто, Деменкова Є.С. за ордером ДН №026589 від 17.10.2018р.

У судовому засіданні 20.11.2018р. оголошено перерву до 03.12.2018 року.

У судовому засіданні 03.12.2018р. оголошено перерву до 11.12.2018 року.

У судовому засіданні 11.12.2018р. оголошено перерву до 18.12.2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Цимах Валерія Костянтиновича, м. Часів Яр Донецької області про стягнення попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101 300,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 101 300,00 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 538, 610, 612, 629, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 20, 24, 27, 42, 46, 56, 74, 80, 91, 123, 124, 126, 129, 161-164, 171, 172, 176 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1772/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 27.09.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1772/18.

У підготовчому судовому засіданні 25.10.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1772/18 до розгляду по суті на 20.11.2018 р.

20 листопада 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки Глинський А.А. не є директором ТОВ "Спецпоставка Плюс", отже у останнього відсутнє право підписувати позовну заяви від імені позивача. Крім того, відповідачем зазначено, що за період з 10.04.2018 до 05.07.2018р. ним здійснено перерахування спірної заборгованості на рахунок, зазначений Глицьким А.А., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку відповідача.

У задоволенні заяви про залишення позову без розгляду судом відмовлено шляхом постановлення протокольної ухвали, про що зазначено в протоколі судового засідання від 11.12.2018р. відповідно до ч.3 ст. 169 ГПК України, оскільки відповідно до вимог ГПК не встановлено порядок розгляду заяв чи клопотань про залишення заяви без розгляду.

Щодо підстав відмови у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За приписами ч.1 ст. 68 Закону України Про господарські товариства , у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами (ч.4 ст. 68 Закону).

Як встановлено судом, протоколом загальних зборів ТОВ Спецпоставка Плюс №1 від 05.05.2014р. директором Товариства призначено - Глинського Артема Анатолійовича.

Наказом №1 від 06.05.2014р. обов'язки директора покладено на А.А. Глинського (а.с. 18).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004672328 від 20.11.2018р. зміна керівника ТОВ юридичної особи ТОВ Спецпоставка Плюс здійснено лише 08.11.2018р.

Таким чином, підписуючи позов ТОВ Спецпоставка Плюс б/н від 20.09.2018р., як директор товариства - Глинський А. А. діяв в межах своїх повноважень, передбачених законодавством України, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави вважати, що позовна заява ТОВ Спецпоставка Плюс підписана не уповноваженою особою.

Крім того, під час судового засідання 11.12.2018р. судом допитаний свідок - Глинський А.А., який підтвердив, що підпис встановлений на позовній заяві за позовом ТОВ "Спецпоставка Плюс" до ФОП Цимах В.К., про стягнення 101 300 грн. 00 коп. б/н від 20.09.2018р., поданий до господарського суду Донецької області 25.09.2018р., належить саме йому.

20 листопада 2018 року від представника відповідача надійшла заява б/н від 20.11.2018р. про відвід судді Чернової О.В. від розгляду справи № 905/1772/18.

За результатами автоматичного розподілу від 04.07.2018р., заяву Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича б/н від 20.11.2018р. про відвід судді передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2018 р. у задоволенні заяви представника Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича б/н від 20.11.2018 про відвід головуючого судді Чернової О.В від розгляду справи №905/1772/18 відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2018р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили у повному обсязі.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс (далі - Експедитор) та Фізичною особою - підприємцем Цимахом Валерієм Костянтиновичем (далі - Перевізник) укладено договір - угоду №0189/15 (далі - Договір), згідно п.1.1. якого Експедитор, діє від імені і за рахунок коштів третьої особи - замовника, залучає Перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях, Експедитор діє на підставі договору - доручення замовника. Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі. Експедитор оплачує послуги Перевезника на узгоджених нижче умовах (п.1.2., 1.3.).

Відповідно до п.1.4. Договору всі істотні умови перевезення обговорюються в замовленні, і є невід'ємною частиною даного Договору.

За умовами п.2.1. Договору Експедитор надає Перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку транспортне замовлення на перевезення вантажу (далі - замовлення), завірене підписами уповноважених осіб і печаткою Експедитора.

Перевізник зобов'язаний після ухвалення замовлення к виконанню, підписати її, завірити печаткою (за наявності такої), і доставити вантаж за адресою, вказаною в замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачеві, отримати на товаросупровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем, указаним в замовленні (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.13. Договору Перевізник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів після розвантаження автомобіля надати Експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення.

За приписами п.6.1. Експедитор здійснює оплату послуг Перевізника протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від Перевізника всіх необхідних документів, указаних в п.3.13 цього Договору, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Згідно з п. 9.1. Договір набуває чинності з дня його підписання представниками Сторін і діє до 31.12.2015р., або до дати його припинення (у випадку розірвання за згодою Сторін), або в іншому випадку, передбаченому чинним законодавством України, але до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору кожна із Сторін письмово не виразить свого наміру про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п.9.2. Договору).

Договір підписаний Сторонами у встановленому законодавством порядку.

На виконання умов договору Позивачем здійснено оплату послуг відповідача на загальну суму 378 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №173 від 20.04.2018р., №194 від 18.05.2018р., №193 від 18.05.2018р., №206 від 23.05.2018р., №218 від 01.06.2018р., №219 від 07.06.2018р., №226 від 19.06.2018р., №227 від 21.06.2018р., №234 від 26.06.2018р., №236 від 02.07.2018р. з зазначенням призначення платежу: "оплата за вантажні перевезення, дог. №0189/15 від 07.12.2015р." та банківською випискою з рахунку позивача за період з 07.12.2015р. до 18.09.2018р., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

В підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідач надав позивачу акти виконаних робіт №004 від 20.04.2018р. на суму 14 000,00 грн., який отриманий останнім 14.08.2018р., № 0012 від 17.05.2018р. на суму 9 100,00 грн., №0013 від 18.05.2018р. на суму 11 800,00 грн. та №0014 від 23.05.2018р. на суму 6 900,00 грн., отримані позивачем - 17.06.2018р., №0017 від 19.06.2018р. на суму 13 200,00 грн., №0018 від 21.06.2018р. на суму 17 000,00 грн., №0019 від 27.06.2018р. на суму 6800,00 грн. та №0020 від 03.07.2018р. на суму 8400,00 грн., які отримані позивачем - 31.07.2018р., №0015 від 01.06.2018р. на суму 9 100,00 грн., отриманий позивачем 14.08.2018р. та №0016 від 07.06.2018р. на суму 5000,00 грн., отриманий позивачем - 21.08.2018р. (а.с. 22-31).

21 серпня 2018 року позивач листом №54/08 звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору з 10.09.2018р. у зв'язку з відсутністю потреби у подальшому наданні транспортних послуг з боку останнього та вимогою надати документи, передбачені п. 3.13. Договору, необхідні для завершення взаєморозрахунків, а саме копії товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення, або повернути на поточний рахунок позивача надмірно сплачені грошові кошти за ненадані послуги з перевезення вантажів у розмірі 101 300,00 грн. не пізніше 20.09.2018р., який отриманий відповідачем - 01.09.2018р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 53).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101 300,00 грн., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення невикористаної суми попередньої оплати за договором транспортного експедирування.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Так, між сторонами укладено договір - угоду №0189/15 від 07.12.2015р., предметом якого є доставка відповідачем вантажів позивача автомобілями в міських, міжміських повідомленнях.

Пунктом 6.1. цього договору закріплено, що позивач здійснює оплату послуг відповідача протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від останнього всіх необхідних документів, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Разом з цим, відповідач зобов'язаний надати послуги з доставки вантажів позивача після ухвалення замовлення к виконанню, про що сторони домовились у п.3.1. договору.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, належних у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказів ухвалення к виконанню відповідачем замовлення з доставки вантажів позивача на суму 101 300,00 грн. до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 101 300,00 грн. на користь відповідача без достатньої на те правової підстави, а саме за відсутності узгодженого сторонами замовлення, в якому узгоджуються всі істотні умови перевезення згідно п.1.4. договору - угоди №0189/15 від 07.12.2015р., що в свою чергу виключає обов'язок відповідача надати відповідні послуги за спірним договором, а отже й виключає обов'язок позивача щодо оплати цих послуг.

Крім того, як встановлено судом, умовами договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015р. здійснення попередньої оплати послуг з перевезення вантажу не передбачено. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже, кошти, отримані відповідачем від позивача у сумі 101 300,00 грн. не можуть бути витребувані як попередня оплата за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р.

При цьому, посилання позивача на ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якою встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, як на підставу повернення невикористаної суми попередньої оплати за спірним договором є безпідставним, оскільки вказана норма регулює правовідносини, які виникають з договору купівлі - продажу, тоді як укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Тобто, відносини які виникли за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р. врегульовані нормами цивільного права, отже в даному випадку не підлягає застосуванню аналогія закону.

В свою чергу, зобов'язання з повернення майна, набутого без достатніх правових підстав регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог п. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр Донецької області про стягнення попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101 300,00 грн. - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/