Постанова

від 20.03.2019 по справі 905/1772/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2019 р. Справа № 905/1772/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: При секретарі: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Стойка О.В., Пушай В. І. Телеснюк І.В. Зеленцов О. П. (адвокат), угода б/н від 22.02.2019 року про надання правової допомоги, свідоцтво №1677 (серія ХВ№000129) від 18.02.2016 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №43 від 25.02.2009 року Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Цимах В. К. особисто за паспортом серії НОМЕР_1, виданого Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 29.10.1999 року розглянувши апеляційну скаргу (вх.№186Д/3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018 року) у справі за позовом до про№905/1772/18 (суддя - О. В. Чернова) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м. Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область стягнення попередньої оплати за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015 року у розмірі 101 300,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом б/н від 20.09.2018 р. до Фізичної особи-підприємця Цимах Валерія Костянтиновича, м. Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область з вимогою про стягнення 101 300,00 грн. надмірно сплачених коштів. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення оплати за фактично не надані відповідачем послуги доставки вантажів автомобілями (за рейсами, які вказані в позовній заяві) у розмірі 101 300,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2018р. (повний текст підписано 20.12.2018р.) у справі №905/1772/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Цимах Валерія Костянтиновича, м. Часів Яр Донецької області про стягнення попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101 300,00 грн. відмовлено повністю

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпоставка плюс , м. Київ звернулось з апеляційною скаргою б/н від 05.01.2019 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1772/18 від 18.12.2018 р. та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ Спецпоставка Плюс до ФОП Цимах В.К. щодо сплати заборгованості за договором - угодою №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні в розмірі 101 300, 00 грн.

Підставами скасування позивач вважає неправильне застосування норм матеріального права, якими врегульовані правовідносини транспортного експедирування, та незастосування норм матеріального права, якими врегульовані відносини транспортного перевезення.

Також, скаржник відзначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав укладений 07.12.2015 р. договір - угоду №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні договором транспортного експедирування та неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 929 Цивільного кодексу України та в цілому глави 65 Транспортне експедирування Цивільного кодексу України.

Апелянт наполягає на тому, що укладений між сторонами договір - угода №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні є договором перевезення, де позивач (експедитор) виступає замовником послуги транспортного перевезення від свого імені та на користь клієнта, а відповідач є перевізником, відповідно правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями глави 64 Перевезення Цивільного кодексу України, глави 32 Правове регулювання перевезення вантажів Господарського кодексу України та іншими нормативними документами, що регулюють вантажні перевезення. Таким чином, судом першої інстанції неправомірно застосовано закон, який не підлягав застосуванню, тому, на думку позивача було грубо порушено норми матеріального права.

Також, позивач зазначає, щодо неправомірного посилання суду першої інстанції на незастосування позивачем положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вважає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України грошові кошти, які були перераховані на виконання договору, у тому числі надмірно або на умовах передоплати, неможна вважати такими, що набуті без достатньої правової підстави, внаслідок чого для витребування таких коштів посилання на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України неправомірним.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №905/1772/18 між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Чернота Л.Ф., судді Пушай В.І., Зубченко І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. у справі №905/1772/18 названою колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2018 р. (повний текст підписано 20.12.2018р.), встановлено учасникам справи строк до 04.02.2019 р. включно для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2018 року (повне рішення складено 20.12.2018 року) у справі №905/1772/18 призначено на 27.02.2019 о 15:00 год.

08.02.2019 р. (в межах встановленого ухвалою від 17.01.2019 р. строку згідно відбитку штемпелю на конверті) на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу №66/02 від 04.02.2019 р. в якому останній просить судів апеляційної інстанції погодитися з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду Донецької області щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Спецпоставка плюс .

20.02.2019 року Східний апеляційний господарський суд отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" відповідь б/н від 01.01.2019 року на відзив на апеляційну скаргу.

27.02.2019 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява б/н, б/д, за змістом якої повідомив про неможливість явки у судове засідання у зв'язку з хворобою та просив суд під час розгляду апеляційної скарги врахувати доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Також просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2018 року у справі №905/1772/18 - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 р., керуючись ст. ст. 216, 234, 235, ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність оголосити перерву до 13.03.2019 року о 16:00 год.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В. (в період з 13.03.2019 року по 15.03.2019 року включно), яка входить до складу постійно діючої колегії суддів, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 року було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/1772/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: Пушай В. І., Стойка О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 р., керуючись ст. ст. 216, 234, 235, ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі зміною складу колегії суддів, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, колегія суддів у судовому засіданні 13.03.2019 року дійшла висновку про необхідність оголошення перерви до 20.03.2019 року об 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2019 р. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та у попередніх судових засіданнях, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2018 р. (повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018 р.) та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ Спецпоставка Плюс до Фізичної особи-підприємця Цимах Валерія Костянтиновича щодо сплати заборгованості за Договором-угодою №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні в розмірі 101 300, 00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні 20.03.2019 р. представник відповідача заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні викладеним у попередньому судовому засіданні (13.03.2019 р.) та у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою технічних засобів у відповідності до вимог ст.ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому статтею 270 цього Кодексу. Складено протокол судового засідання.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Фізична особа - Цимах Валерій Костянтинович зареєстрований - АДРЕСА_1 Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною. Будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний). Дата реєстрації:23.04.1999 р., Дата запису: 26.06.2007 р.; Номер запису: 2 254 017 0000 003473, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру (а.с.10-11).

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс , ідентифікаційний код юридичної особи: 39208917; Місцезнаходження юридичної особи: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 7-А, офіс 8-23; Керівник - Глинський Артем Анатолійович - на підставі протоколу Загальних зборів засновників Товариства від 05.05.2014 р. №1, а.с. 19; Види діяльності за КВЕд-2010: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приморського сполучення; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автомобільних засобів, інформація, згідно копії виписки д Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-13)

Як вбачається із матеріалів справи 07.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс (далі - Експедитор) та Фізичною особою - підприємцем Цимах Валерієм Костянтиновичем (далі - Перевізник) укладено договір - угоду №0189/15 (далі - Договір), згідно п.1.1. якого Експедитор, діє від імені і за рахунок коштів третьої особи - замовника, залучає Перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях, Експедитор діє на підставі договору - доручення замовника. Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі. Експедитор оплачує послуги Перевезника на узгоджених нижче умовах (п.1.2., 1.3.).

Відповідно до п.1.4. Договору всі істотні умови перевезення обговорюються в замовленні, і є невід'ємною частиною даного Договору.

Експедитор надає Перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку транспортне замовлення на перевезення вантажу (далі - замовлення), завірене підписами уповноважених осіб і печаткою Експедитора, згідно п.2.1. Договору.

Перевізник зобов'язаний після ухвалення замовлення до виконання, підписати його, завірити печаткою (за наявності такої), і доставити вантаж за адресою, вказаною в замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачеві, отримати на товаросупровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем, указаним в замовленні, відповідно до умов п.3.1. Договору.

За умовами п.3.13 договору сторони погодили, що перевізник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів після розвантаження автомобіля надати Експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення.

За приписами п.6.1. врегульовано, що Експедитор здійснює оплату послуг Перевізника протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від Перевізника всіх необхідних документів, указаних в п.3.13 цього Договору, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням. У даному випадку, умови оплати не обговорені у інший спосіб.

Згідно з п. 9.1. Договір набуває чинності з дня його підписання представниками Сторін і діє до 31.12.2015 р., або до дати його припинення (у випадку розірвання за згодою Сторін), або в іншому випадку, передбаченому чинним законодавством України, але до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору кожна із Сторін письмово не представить свого наміру про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п.9.2. Договору).

Договір підписаний Сторонами у встановленому законодавством порядку.

Позивач стверджує, що здійснив оплату послуг відповідача на загальну суму 378 600,00 грн., що підтверджує копіями платіжних доручень:

- Платіжне доручення №173 від 20.04.2018 р. на суму - 14000,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №10 від 20.04.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №194 від 18.05.2018 р. на суму 9100,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №17/05 від 07.12.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №193 від 18.05.2018 р. на суму - 11800,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №23/05 від 20.05.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ":

- Платіжне доручення №206 від 23.05.2018 р. на суму - 6900,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №26/05 від 23.05.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №218 від 01.06.2018 р. на суму - 9100,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №31/28 від 31.05.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №219 від 07.06.2018 р. на суму - 5000,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №07/06 від 07.06.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №226 від 19.06.2018 р. на суму - 13200,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №13/07 від 13.06.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №227 від 21.06.2018 р. на суму -17000,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №21/07 від 21.06.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №234 від 26.06.2018 р. на суму - 6800,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах. №26/07 від 26.06.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ";

- Платіжне доручення №236 від 02.07.2018 р. на суму 8400,00 грн. з призначення платежу: "оплата за вантажні перевезення, з-но рах.№02/07 від 02.07.18, дог. №0189/15 від 07.12.2015 р., без ПДВ" (а.с.32-41).

Також, в матеріалах справи міститься копія банківської виписки з рахунку позивача за період з 07.12.2015р. до 18.09.2018 р. (а.с.42-48).

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідач надав позивачу акти виконаних робіт №004 від 20.04.2018 р. на суму 14 000,00 грн., який отриманий останнім 14.08.2018р., №0012 від 17.05.2018р. на суму 9 100,00 грн., №0013 від 18.05.2018р. на суму 11 800,00 грн. та №0014 від 23.05.2018 р. на суму 6 900,00 грн., отримані позивачем - 17.06.2018р., №0017 від 19.06.2018р. на суму 13 200,00 грн., №0018 від 21.06.2018р. на суму 17 000,00 грн., №0019 від 27.06.2018р. на суму 6800,00 грн. та №0020 від 03.07.2018 р. на суму 8400,00 грн., які отримані позивачем - 31.07.2018р., №0015 від 01.06.2018р. на суму 9 100,00 грн., отриманий позивачем 14.08.2018р. та №0016 від 07.06.2018р. на суму 5000,00 грн., отриманий позивачем - 21.08.2018 р. Загалом на суму - 101300,00 грн.(а.с. 22-31).

У подальшому, 21 серпня 2018 року позивач листом №54/08 звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору з 10.09.2018р. у зв'язку з відсутністю потреби у подальшому наданні транспортних послуг з боку останнього та вимогою надати документи, передбачені п. 3.13. Договору, необхідні для завершення взаєморозрахунків, а саме копії товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення, або повернути на поточний рахунок позивача надмірно сплачені грошові кошти за ненадані послуги з перевезення вантажів у розмірі 101 300,00 грн. не пізніше 20.09.2018 р. Лист отриманий відповідачем - 01.09.2018р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 50-52).

Вказане відправлення було отримано відповідачем 01.09.2018, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення (а.с.53).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101 300,00 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до вимог статей 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають зокрема з договорів.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України.

Приписами статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договір транспортного експедирування є консенсуальним, двостороннім, відплатним.

Зазначений договір є консенсуальним у зв'язку з тим, що момент його укладення пов'язується з моментом досягнення між сторонами згоди щодо видів та обсягу послуг, які буде надавати експедитор та розміру плати за ці послуги. У той же час, твердження щодо визнання договору транспортного експедирування консенсуальним не є загальновизнаним, оскільки набула поширення й інша точка зору, згідно з якою, є можливість конструювання цього договору як у якості консенсуального, так і реального. Крім того, договір транспортного експедирування може бути охарактеризований як консенсуальний, навіть у тих випадках, коли функції експедитора виконує перевізник, з тих міркувань, що дії з передання та приймання вантажу є нічим іншим як виконанням вже укладеного договору.

Договір транспортного експедирування належить до двосторонніх договорів, з огляду на ту обставину, що права та обов'язки розподілені між обома сторонами цього зобов'язання. При цьому, аналіз положень глави 65 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку, що цивільне законодавство містить мінімально необхідний для існування цього договору перелік прав та обов'язків його сторін, який при укладенні конкретного договору може бути значно розширений.

Договір транспортного експедирування є відплатним договором. Тобто, це договірне зобов'язання передбачає зустрічний характер надання певних майнових благ сторонами одна одній. Експедитор за договором зобов'язаний надати клієнту транспортно-експедиційні послуги, а останній контрагенту - встановлену договором або законом плату за ці послуги.

Так, між сторонами укладено договір - угоду №0189/15 від 07.12.2015р., предметом якого є доставка відповідачем вантажів позивача автомобілями в міських, міжміських повідомленнях.

Умовами п. 6.1. цього договору сторони погодили, що позивач здійснює оплату послуг відповідача протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від останнього всіх необхідних документів, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Разом з цим, відповідач зобов'язаний надати послуги з доставки вантажів позивача після ухвалення замовлення до виконання, згідно п.3.1. договору.

За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, доказів ухвалення к виконанню відповідачем замовлення з доставки вантажів позивача на суму 101 300,00 грн. до матеріалів справи не надано. Відтак, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 101 300,00 грн. на користь відповідача за відсутності узгодженого сторонами замовлення, в якому зазначаються всі істотні умови перевезення згідно п.1.4. договору - угоди №0189/15 від 07.12.2015р., що в свою чергу виключає обов'язок відповідача надати відповідні послуги саме за спірним договором.

Крім того, за умовами п.3.13 договору сторони погодили, що перевізник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів після розвантаження автомобіля надати Експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення . Однак відповідного пакету документів до матеріалів справи позивачем не надано.

Також, за умовами договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015 р. здійснення попередньої оплати послуг з перевезення вантажу не передбачено. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що кошти, отримані відповідачем від позивача у розмірі 101 300,00 грн. не можуть бути витребувані як невикористана оплата за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015 р.

Посилання позивача на ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, як на підставу повернення невикористаної суми попередньої оплати за спірним договором є безпідставним, оскільки вказана норма регулює правовідносини, які виникають з договору купівлі - продажу, тоді як укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В свою чергу, відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою для визнання договору неукладеним.

Втім, визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постановах від 23.09.2015р. у справі № 3-502гс15; від 20.04.2016 р. у справі №3-287гс16; від 06.07.2016р. у справі №3436гс16, та у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2011 р. у справі № 3-58гс11.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, розрахунки, ціну та строк дії договору.

Тобто, відносини які виникли за договором - угодою №0189/15 від 07.12.2015р. врегульовані нормами цивільного права, отже в даному випадку не підлягає застосуванню аналогія закону.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав укладений 07.12.2015 р. договір - угоду №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по України договором транспортного експедирування та неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст.929 Цивільного кодексу України та в цілому глави 65 Цивільного кодексу України є безпідставним з огляду на наступне.

Одним з ключових моментів у визначенні місця договору транспортного експедирування є питання його співвідношення з договором перевезення. Безсумнівно, існуючий зв'язок між цими договорами та, що більш важливо, сутнісна залежність існування послуг, що надаються під час транспортно-експедиційного обслуговування, від вчинення дій з перевезення вантажу, зумовили існування точки зору на договір транспортного експедирування, як один з різновидів транспортних зобов'язань, що до того ж визнавалися самостійним типом договорів у системі договірного права. З іншого боку, договір транспортного експедирування, поряд з договорами комісії, доручення та зберігання, розглядався як договір з надання послуг.

Позиція законодавця, який присвятив регулюванню відносин з надання транспортно-експедиційних послуг окрему главу в ЦК, що свідчить про віднесення договору транспортного експедирування до самостійного виду договорів з надання послуг.

У даному випадку, відсутні достатні підстави для визнання договору транспортного експедирування змішаним договором (ч. 2 ст. 628 ЦК), що має своїм практичним наслідком формулювання висновку про те, що під час регулювання відносин з транспортно-експедиційного обслуговування у цілому будуть застосовуватися норми гл. 65 ЦК, яка присвячена саме договору транспортного експедирування. У той же час, інші положення ЦК, що потенційно придатні для регламентування окремих елементів цього договірного зобов'язання, також зможуть застосовуватися, проте, не внаслідок визнання договору транспортного експедирування змішаниим договором, а на підставі анології закону.

Судом першої інстанції досліджено всі фактичні обставини справи. Позивач остаточно визначився із правовою природою грошових коштів, які на його думку повинен сплатити відповідач - невикористана оплата. Проте, належних та допустимих доказів своїх позовних вимог ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не надав.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що у судовому засіданні в суді першої інстанції позивачу було запропоновано на клопотання відповідача надати оригінали документів, які б свідчили про виконання позивачем п. 2.1. та п. 5.1 Договору - угоди №0189/15 від 07.12.2016 року (надання позивачем транспортного замовлення на перевезення вантажу), докази виконання п.1.4 (зміна істотних умов договору після його укладення), а також оригінали документів, що додані до позову, оскільки викликають сумнів у відповідача.

В свою чергу, позивач проігнорував клопотання відповідача, оригінали документів, доданих до позову не надав, представник позивача повідомив суд, що у нього відсутні інші документи, які б обґрунтовували позовні вимоги, враховуючи, що копії позивачем не завірені належним чином, саме: відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", у відповідача виникли сумніви у їх достовірності, всі копії доданих до суду документів на думку відповідача не є допустимими відповідно до ст. 77, 91 ГПК України.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в тексті апеляційної скарги невірно зазначений відповідач, замість - ФОП Цимах В.К. зазначена невідома ТОВ "ЛІНКОЛЬН", замість ціни позову 101300,00 грн. зазначена ціна позову 42000,00 грн., замість договору - угоди №0189/15 від 07.12.2015 р., що була предметом і підставою спору, позивач - апелянт посилається в своїй апеляційній скарзі на Договір-угоду № 0113/16 від 10.10.2016 року. Однак, про вищенаведений документ відповідачу не відомо, оскільки такий договір №0113/16 від 10.10.2016 року між позивачем і відповідачем по справі №905/1772/18 не укладався про що останній зазначив у відзиві на апеляційну скаргу. У даному випадку, суд апеляційної інстанції приймає вищенаведене як описку, а тому розглядається апеляційна скарга саме по справі №905/1772/18.

У даному випадку, позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду від 18.12.2015 року у справі №905/1772/18, а за текстом апеляційної скарги йде обґрунтування підстав по справі №905/231/18, яка не стосується справи № 905/1772/18.

У даному випадку, мають місце інші фактичні обставини справи.

Відповідно до приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог п. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У зв'язку із викладеним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс , м. Київ підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2018 року (повне рішення складено 20.12.2018 року) у справі №905/1772/18 - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпоставка Плюс , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018 року) у справі №905/1772/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2018р. (повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018р.) у справі №905/1772/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.03.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2019 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя О.В. Стойка

Суддя В.І. Пушай