Постанова

від 19.12.2018 по справі 2/55

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2/55/2009

провадження № 61-26279св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), СімоненкоВ. М., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: комітет громадян співвласників спілки імені Мічуріна, Ярмолинецька селищна рада,

третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Купельського А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до комітету громадян співвласників спілки імені Мічуріна, Ярмолинецької селищної ради, за участю третьої особи - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (далі - СТОВ ім. Мічуріна), про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона була членом СТОВ ім. Мічуріна та 27 жовтня 2008 року отримала сертифікат про право власності на майновий пай. На загальних зборах спілки співвласників імені Мічуріна від 25 серпня 2008 року їй було виділено майновий пай в натурі, а саме: 1/2 частину зернового складу (токи), огорожу токи, 1/2 частину навісу для сільськогосподарських машин, вагову будку, два автогаражі з майданчиком, огорожу біля гаражів загальною вартістю 25 002,00 грн, що розміщується в смт Ярмолинцях Ярмолинецького району Хмельницької області. На зазначене майно були виготовлені технічні паспорти, проте в Ярмолинецькому бюро технічної інвентаризації їй було відмовлено у реєстрації права власності на майно через відсутність правовстановлюючих документів.

На підставі зазначеного ОСОБА_4 просила визнати право власності на виділений їй у натурі майновий пай.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2009 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину будівлі зерноскладу (токи) загальною площею 346,7 кв. м, майданчик площею 1280 кв. м; огорожу токи (панелі - 18 штук, металеві ворота), 1/2 частину навісу для сільськогосподарських машин, кімнату механіка площею 116 кв. м, вагову будку (автомобільні ваги на 10 т) площею 15,9 кв. м, автомобільні гаражі № 20, 21 загальною площею 58,8 кв. м, майданчик площею 232 кв. м, огорожу біля гаражів довжиною 7,2 метра загальною вартістю 25 002,00 грн, що розміщуються на АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначене майно передане позивачу на підставі акта приймання-передачі, майно під забороною на відчуження та арештом не перебуває.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2009 року не вирішувались питання про права ОСОБА_5, до апеляційної скарги не додано протокол загальних зборів спілки співвласників імені Мічуріна про виділення йому того ж майна та акт приймання-передачі. Крім того, ОСОБА_5 отримав майновий сертифікат після набрання судовим рішенням законної сили.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не був залучений до участі у розгляді справі, як власник непогашеного сертифіката КСП ім. Мічуріна має право на частку у виділеному ОСОБА_4 майні, а докази могли бути здобуті в ході апеляційного розгляду справи. Уважає, що суд апеляційної інстанції порушив пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та самоусунувся від вирішення спору.

У запереченнях, поданих у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2009 року ухвалювалось до видання ОСОБА_5 майнового свідоцтва на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Установивши, що ОСОБА_5 не є стороною у справі, а рішенням Ярмолицького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2009 року питання про його права та обов'язки не вирішувалось, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстав для відкриття апеляційного провадження немає.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та позбавлення ОСОБА_5 права на справедливий суд є безпідставними.

У пункті 55 рішення у справі Kreuz v. Poland від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95) Європейського суду з прав людини наголосив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 01 червня 2009 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

У такому разі оскарження ОСОБА_5 у листопаді 2017 року рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2009 року з посиланням на обставини, яких не існувало на момент ухвалення цього рішення, не відповідає принципу пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої він прагне досягти.

Наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та обмежив права ОСОБА_5 на справедливий суд.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року -без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко І. М. Фаловська С. П. Штелик