Постанова

від 12.12.2018 по справі 336/2450/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 336/2450/13-ц

провадження № 61-21672св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

представники заявника: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство товариства Банк Кіпру ,

представники ОСОБА_3: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_7, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року у складі судді Щасливої О. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Полякова О. З. ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі

за позовом публічного акціонерного товариства Банк Кіпру (далі - ПАТ Банк Кіпру ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Неос Банк (далі - ПАТ Неос Банк ), до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року задоволено позов ПАТ Банк Кіпру до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

16 липня 2014 року ПАТ Банк Кіпру перереєстровано у ПАТ Неос Банк , яким 21 липня 2014 року з ТОВ Кредитні ініціативи укладено договір факторингу та договір про передачу прав за іпотечними договорами, зокрема: за кредитним та іпотечним договорами від 30 травня 2011 року, укладеними між ПАТ Банк Кіпру і ОСОБА_3

За таких обставин, з урахуванням уточнених вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ТОВ Кредитні ініціативи просило суд замінити сторону стягувача (кредитора) його правонаступником та видати ТОВ Кредитні ініціативи (з зазначенням його в якості стягувача) виконавчий лист на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останньою ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року заяву ТОВ Кредитні ініціативи задоволено. Замінено кредитора (стягувача) - ПАТ Неос Банк , як правонаступника ПАТ Банк Кіпру , правонаступником - ТОВ Кредитні ініціативи у виконавчому провадженні з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ПАТ Банк Кіпру до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, тому заявник отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_7, відхилено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Таким чином, виходячи зі змісту

статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року, статті 8 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини п'ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 02 червня 2016 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ Кредитні ініціативи отримало від попереднього кредитора всі права та обов'язки у зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження, є законним та обґрунтованим.

У касаційнійскарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_7,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ТОВ Кредитні ініціативи відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з порушенням норм чинного законодавства. Посилався на те, що суди попередніх інстанцій, розглянувши заяву ТОВ Кредитні ініціативи про задоволення заяви про заміну стягувача (кредитора) у виконавчому проваджені та про видачу виконавчих листів, не врахували, що сама вимога про заміну стягувача (кредитора) виконавчого провадження відсутня, у зв'язку із чим вийшли за межі заявлених ТОВ Кредитні ініціативи вимог, що прямо заборонено положеннями

частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року. Крім того, зазначав, що у матеріалах цивільної справи № 336/2450/13-ц відсутні документи, які б свідчили про те, що станом на 23 грудня 2016 року у Шевченківському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області було відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача - ПАТ Банк Кіпру , оскільки юридичну особу з найменуванням

ПАТ Банк Кіпру було припинено, тому останнє не мало можливості отримати виконавчий лист на підставі рішення Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року та не могло подати такий виконавчий лист до державної виконавчої служби. Також посилався на те, що ТОВ Кредитні ініціативі є неналежним заявником, оскільки суд не має права замінювати стягувача у виконавчому провадженні на підставі заяви правонаступника -

ТОВ Кредитні ініціативи .

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року задоволено позов ПАТ Банк Кіпру до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та звернуто стягнення на користь ПАТ Банк Кіпру на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3, та переданий в іпотеку згідно іпотечного договору від 30 травня 2011 року, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Буцикіною Л. О. 30 травня 2011 року за реєстровим номером 1735,

а саме - нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя,

вул. Стефанова, будинок № 20 - нежиле приміщення І літ. А, А (4); нежиле приміщення ІІ літ. А, А (3); нежиле приміщення ІІІ літ. А, А (5)-2; нежиле приміщення ІV літ. А, А (6)-2, склад літ. Ж, в рахунок погашення заборгованості

за кредитним договором від 30 травня 2011 року на загальну суму 874 695 грн

66 коп. (залишок за кредитом - 528 648 грн 33 коп.; прострочена заборгованість за кредитом - 130 559 грн 74 коп.; нараховані проценти за кредитом - 5 790 грн 19 коп.; прострочені нараховані проценти за кредитом - 209 697 грн 40 коп.); спосіб реалізації предмета іпотеки встановлено шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні,

не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна

під час проведення виконавчих дій.

Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби

м. Запоріжжя від 02 червня 2016 року № 7375/10 на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 336/2450/13-ц, виданого 29 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, з виконання рішення Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року.

З 16 липня 2014 року ПАТ Неос Банк є правонаступником ПАТ Банк Кіпру , згідно відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області

від 17 жовтня 2014 року.

21 липня 2014 року між ПАТ Неос Банк та ТОВ Кредитні ініціативи укладено договір факторингу, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 30 травня 2011 року, що був укладений між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_3

В цей же день, 21 липня 2014 року, між ПАТ Неос Банк та ТОВ Кредитні ініціативи було укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитним договорам боржників одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором (додаток 1).

Відповідно до укладених договорів ТОВ Кредитні ініціативи набуло прав кредитора до боржника ОСОБА_3 за кредитним та іпотечним договорами

від 30 травня 2011 року.

Згідно із частиною п'ятою статті 8 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною п'ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 02 червня 2016 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 378 ЦПК України 2004 року у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Процесуальний порядок правонаступництва визначений статтею 37 ЦПК України 2004 року, згідно з якою, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Виходячи із вказаних норм закону, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року, статті 8 Закону України Про виконавче провадження

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини п'ятої

статті 15 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 02 червня 2016 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Задовольняючи заяву ТОВ Кредитні ініціативи , суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Оскільки 21 липня 2014 року відповідно до укладених договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечними договорами ТОВ Кредитні ініціативи набуло прав кредитора до боржника ОСОБА_3 за кредитним та іпотечним договорами від 30 травня 2011 року, тому вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження є законними та обґрунтованими.

Посилання касаційної скарги на те, що ПАТ Банк Кіпру не існувало на момент ухвалення рішення у справі є безпідставними, оскільки вказані твердження не стосуються суті спору, пов'язаного з виконанням рішення, що набрало законної сили, яке в силу вимог статті 124 Конституції України є обов'язковим для виконання.

Доводи касаційної скарги про відсутність у ТОВ Кредитні ініціативи права на звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки товариство не є стороною виконавчого провадження у розумінні статті 378 ЦПК України 2004 року, суд не бере до уваги, так як з укладенням договору про відступлення права вимоги, чия правомірність не оспорюється, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, що означає перехід до нової сторони усього обсягу прав та обов'язків за договором, що існував на момент відступлення права вимоги, а прийняті права в силу статті 37 ЦПК України 2004 року можуть бути реалізовані правонаступником на любій стадії цивільного процесу, в тому числі і на стадії виконання судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта